Колись я вже писала про таке явище, як ономатопея (воно ж звуконаслідування), і відмічала, що воно зустрічається у японській мові частіше, ніж у нашій.

Так, замість "постукав у двері", як написали б чи сказали ми, у японській мові буде "тук-тук постукав". Не "зорі блищать", а "зорі блим-блим блищать", не "будівля хитається від землетрусу", а "будівля…" е-е-е, тут я розгублююсь, бо адекватного звуконаслідування в українській мові підібрати не можу.

Щоправда, ономатопея використовується не у всіх стилях. У аніме її достатньо, бо там багато розмов, та ще й неформальних. А от у газетах (принаймні, серйозних) – не дуже, якщо не сказати, що взагалі нема.

Художня література, за яку я нарешті вирішила взятися, теж виявилася наповненою гітайго та гіонго, хоч це і письмовий жанр.

Тож зіткнувшись із цілим розсипом усяких цікавостей буквально на кожній сторінці, я вирішила трохи поділитися з вами.

かつかつ означає клацання, а також ледве-ледве (наприклад, зводити кінці з кінцями).

ころころ – про те, що котиться (ころころ転げる покотитися клубком), або про щось настільки кругле (в тому числі і про людину), що може так покотитися. Також – стрекотіння, сюрчання (ころころと鳴く).

くびくび – хотіти їсти чи пити. Схоже значення у ぺこぺこ, проте ぺこぺこ відноситься до живота (у аніме він часто підступно урчить у такому стані), а くびくび – до горла: коли зголодніла чи спрагла людина бачить їжу чи питво, рот у неї зволожується, і вона жадібно сковтує. Оце – くびくび.

ごうごう – гуркіт, гуркотіння.

つるつる – гладкий, слизький настільки, що аж блищить.

とうとう має досить багато значень, які залежать від написання. Із звуконаслідувальних можна відмітити шум, стук, грюкіт (барабанний бій, удар сокири по дереву, стук у двері, шум водоспаду), а також побулькування їжі, яка вариться (чи то від звуку лопання бульок, чи від постукування кришки каструлі).

しくしく (泣く) – ридма ридати.

だんだん – поступово, потроху.

ぞっと – здригатися, тремтіти (від страху, радості, інших сильних почуттів).

ばさばさ і がさがさ – шелестіти, шарудіти (наприклад, про листя).

ぴょんぴょん跳ぶ – скакати, плигати, підскакувати.

たびたび – часто, неодноразово, раз за разом.

ちりんちりん (鳴る) – дзвеніти, дзень-дзелень.

せかせか – нервуватися, метушитися, бути невгомонним.

こりこり та ごりごり – …

Втім, на цьому я себе мужнім зусиллям волі зупиняю, щоб допис не вийшов занадто довгим. Проте обіцяю час від часу повертатися до цієї безсумнівно корисної теми.

До побачення! じゃ、またね！

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 742 переглядів | Прокоментуй!

«There’s something to be said for relatives… it has to be said because it’s unprintable!» – A. Einstein.

ami_harikoshi

Не знаю точно, чи пан Ейнштейн справді таке казав, чи то пан Аспрін сам усе вигадав та пустив у народ (він же у нас любитель створювати міфи, чи не так?).

Як би там не було, а сьогодні я спробую поговорити про родичів, не скотившись при цьому до сороміцьких висловів, непридатних до друку.

А точніше – про те, як називають різних членів родини у японській мові.

Зазвичай після такого вступу іде розповідь про своїх та чужих родичів. Ну, знаєте, はは – お母さん, あに – お兄さん, тощо (про це я згадувала у дописі про ввічливість).

pjan vandaele

Однак все це уже давно і добре описано у будь-якому підручнику – зазвичай з детальною табличкою та поясненнями.

Треба мені це переписувати сюди? Ні, не треба. Тож не буду.

Замість того давайте підійдемо до питання з іншого боку.

Наприклад, чули ви в аніме слово кьо:дай? Без сумніву. А давайте-но пошукаємо його у словниках.

Будь-який з них видасть вам 兄弟, яке означає або брата (братів), або братів та сестер (рідних), хоча за ієрогліфами – це старший та молодший брат.

Інші словники можуть містити ще 3 значення:

兄妹 – старші брати і сестри (частіше читається як кейші)

姉妹 – сестри (частіше – шімай)

弟妹 – молодші брати і сестри (частіше – теймай)

Як бачите, одним словом (цензурним, зауважте!) можна виразити цілий набір родинних зв’язків (щоправда, останні три значення скоріше книжкові та дещо застарілі).

Також, можливо, вам здибається і 兄弟姉妹, яке означає всіх-всіх-всіх дітей одних і тих же батьків (читається зазвичай як кьо:дайшімай, а у офіційних документах – як теймайшімай).

Інше цікаве слово – ітоко. Основні значення – 従兄弟 та 従姉妹 – двоюрідний брат (брати) та двоюрідна сестра (сестри). Також за допомогою нього (а точніше – ієрогліфа 従) позначають інші двоюрідні стосунки, наприклад, двоюрідний дядько, двоюрідний дідусь, бабуся, тощо.

А крім того, ітоко – це:

従兄 – двоюрідний брат, старший

従姉 – двоюрідна сестра, старша

従弟 – двоюрідний брат, молодший

従妹 – двоюрідна сестра, молодша

А також іще є 従兄妹, 従姉弟 та 従兄弟姉妹, які ви, сподіваюсь, можете розшифрувати самі.

Бачите, як гарно можна писати про родичів! І головне – коротко, буквально одним-двома словами!

Правда, це ми не взялися з’ясовувати, по чиїй вони лінії – по батьківській чи материнській (пишеться по-різному). І не дійшли до троюрідних братів-сестер, для яких теж є одне дуже гарне та містке слово, до якого можна додати купу уточнюючих слів.

Втім, у такі хащі я вас все-таки не поведу. Хто хоче – хай рушає туди сам зі словниками у якості провідників.

А хто не хоче, той хай разом зі мною задовольниться тим, що дізнався трохи більше про японських родичів та познайомився з цікавим феноменом у японській мові (для закріплення можна поцікавитися таким простим словом як аната – ну хто б подумав!).

Тож на сьогодні все. じゃ、またね！

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 928 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: certified su

От і дожили ми до чергового свята – дня Святого Валентина aka Дня всіх закоханих. З чим вас і вітаю.

Бажаю, щоб поряд з вами завжди була наймиліша вам (у даний момент ) людина, яка даруватиме вам і любов, і подарунки.

Якщо вам, бува, цікаво, як святкують день Святого Валентина у Японії, можете почитати (або освіжити в пам’яті, якщо вже читали).

На цьому із святом давайте закінчимо, а перейдемо до звичайних, несвяткових, буденно-граматичних справ.

Я недаремно згадала про наймиліших, натякаючи на допис про порівняння, у якому зустрічалося слово より.

Сьогодні я хочу поговорити про схожі (хоч і не пов’язані з ним) вирази – によると/によれば та によって/による.

Автор фото: Xoulone

1. によると (рідше – によれば) використовується для позначення джерела інформації, яку ви отримали не з власного досвіду. Наприклад, "В Інтернеті пишуть", "бачив по телевізору", "друг мені розказав" – усе це може бути виражене за допомогою による або によれば.

Синонімом до нього є вираз では, проте він використовується лише з неживими джерелами. Так, можна сказати テレビでは, але не можна 友達では – треба 友だちによると. З іншого боку, це правило можна обійти (якщо раптом вам так захочеться), якщо сказати 友達の話では, бо 話 – то вже не людина.

Зверніть увагу на те, що інформація із сторонніх джерел оформляється у японській мові певним чином – як мінімум, частинкою と в кінці, а частіше – за допомогою кінцевих виразів そう (не плутати із суфіксом そう, який приєднується до основи слів), ということだ, とのことだ, тощо.

2. によって та による мають кілька значень:

а). Засіб, за допомогою якого досягається певна мета: "завдяки чомусь будо зроблено те і те".

Однак з によって, як правило, не використовуються конкретні предмети. Наприклад, забивати гвіздок молотком, доїхати на автобусі формулюються за допомогою частки で.

А によって використовується для таких виразів як "з їх (батьків, наприклад) допомогою", "завдяки їх підтримці", "питання вирішилося через переговори", "завдяки цій інформації", тощо.

Автор фото: Xoulone

Втім, бувають випадки, коли による зустрічається разом із матеріальними засобами. Зокрема, у виразах зі структурою "による + іменник", наприклад: 電話による相談 (консультація по телефону). Проте у більшості випадків мова все таки йде про щось абстрактне.

б). Схоже, але все ж відмінне значення – причина, джерело чогось.

Наприклад, у новинах можна почути щось на кшталт: 火事による被害者は二十人以上になるようです. Тобто "Кількість постраждалих від (в результаті, з причини) пожежі…"

в). У окремих випадках によって може заміняти に біля виконавця дії у реченнях з пасивом, а саме – коли треба звернути особливу увагу на цього виконавця. Наприклад, プーシキンによって書かれた詩 замість プーシキンに書かれた詩.

г). В залежності від Х (деякої ознаки, властивості, виду), предмети та люди відрізняються між собою або поводяться по-різному.

Наприклад:

人によって意見が異なる – Різні люди по-різному дивляться (на щось) / мають різні погляди на щось.

食欲によって食べたり食べなかったりする – В залежності від апетиту, іноді їм, а іноді – ні.

このグラフは年による温度変化を表す – Цей графік показує зміну температури в залежності від року.

Підвидом цього пункту є によって（は）, яке з усього різноманіття ознак вибирає одну і описує її.

Наприклад: 北海道は冬がとても寒い。年によては温度が零下30度以下まで下がることもある。 – Зими на Хоккайдо дуже холодні. Бувають такі роки, коли температура опускається нижче 30 градусів морозу (в залежності від року, температура може опуститися аж до 30 градусів морозу).

Або: 主人は平日は帰りが遅いです。日によって１１時を過ぎることもあります。 – Мій чоловік у робочі дні повертається додому пізно. Іноді (бувають такі дні), що він затримується аж за 11 годину.

На цьому все. Пробачте за довгенький допис у таке гарне свято, але… Втім, не буду виправдовуватися. Хто захоче – прочитає, а хто ні – нехай відкладе до буднів.

Тож іще раз вітаю – і прощаюся до наступного разу. またね！

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 458 переглядів | Прокоментуй!

leoncillo sabino

Якщо хто пам’ятає, то колись давно я зітхала на труднощі з японською мовою.

Зокрема, на купу різноманітних читань ієрогліфів та на відсутність логіки у читанні повсякденних японських слів.

Тепер я уже не зітхаю. Бо який з того сенс, якщо японська, по-перше, легшою не стане, зітхай чи не зітхай, а по-друге, уже настільки стала частиною життя, що все одно я від неї не відмовлюсь, неважливо, важка вона чи ні.

Тож усілякі «нелогічності» я тепер розглядаю не як «складності», а більше як «цікаві особливості».

Наприклад, візьмемо яблуко. Краще червоне — кажуть, вони більш корисні. Ну от що може бути природнішим за 赤いりんご?

А тепер уявімо собі новонароджене немовля з яблуком.

То уже ситуйовина нетривіальна, бо звичайне немовля саме яблуко втримати не може. Зате той, хто бачив живого (не мальованого і не кіношного) новонародженого, відразу зрозуміє, до чого я тут веду.

А саме: немовлята — теж червоні. Не такі яскраві і не такі лискучі (якраз навпаки — зморщені), але все ж. Тому нічого дивного, що їх називають 赤ん坊 або 赤ちゃん.

Проте завдяки інстинктам, подарованим нам природою, свої діти все одно здаються нам найкращими, попри свою об’єктивну непривабливість.

Зовсім інша справа з дітьми тих, хто є нам 赤の他人 — повними чужинцями. Що цілком зрозуміло, чи не так? А от чому «повний чужинець» має в собі ієрогліф 赤 — не зовсім. Точніше, чому 赤 має також значення «явний, відкритий». Можливо, тому, що червоний колір яскравий і відразу кидається у вічі?

А от на ще одне значення 赤 — «екватор» (у сполученнях), у мене фантазії не вистачає. Залишається тільки запам’ятати, що так воно є.

Та на цьому у мене все. Бувайте здорові.

P.S. До речі, пам’ятаєте, як анімешні герої дразнять один одного, відтягнувши одне віко та висолопивши язика? То там теж не обійшлося без червоного, бо процес той називається 赤んべい або ж 赤目.

(Оцініть допис)

Loading...

| 3 935 переглядів | 4 коментарі

Фото: charles chan *

Продовжимо серйозну розмову про японську ввічливість.

Перша частина стосувалася загалом міжособистісного спілкування та його особливостей: рівнів ввічливості, напрямку дій, наявність категорій свій-чужий, нижчий-вищий.

У другій частині були конкретно описані основні стилі міжособистісного спілкування: неформальний, нейтрально-ввічливий та шанобливо-ввічливий.

Сьогодні ж копнемо трошки глибше та розберемося з деякими деталями.

1. Коли у підручниках пишуть про ввічливість, то наводять певні правила: ось у цьому випадку кажуть так, а у іншому – ось так. Проте реальність така, що правилами назвати подібні рекомендації важкувато.

   По-перше, різні вимоги (свій–чужий, старший–молодший, вищий-нижчий,  тощо) часто вступають у протиріччя одна з одною. От як звертатися до чужого, але явно нижчого? До вищого за положенням, але значно молодшого, і навпаки? Таких ситуацій повно, і рішенням часто буває "Говори, як хочеться". Тобто в багатьох ситуаціях ви можете вибирати між двома близькими стилями, і, що б не вибрали, це сприйметься нормально.

   По-друге, якщо звернутися на "ти" до явно вищого та ще й чужого, то це явно неввічливо. А от оберненого правила немає. Коли старенький дідусь звертається до молодесенької продавщиці ("нижчої" за нього аж за трьома критеріями), то нікого не дивує, якщо він їй все-таки не "тикає", а говорить нейтрально-ввічливо. Тобто можна сказати: "Хочете бути ввічливими – будьте", це вам тільки у плюс.

2. Слід розрізняти ввічливість і формальність.

   В друзями розмовляють неформально, і це вказує на близькість стосунків, а не на неповагу чи грубість. Навпаки, якщо ваш близький друг раптом перейде з вами на формально-ввічливий стиль, варто занепокоїтися, чи не втрачаєте ви його хороше ставлення.

3. Розмовна мова зазвичай менш формальна, ніж письмова.

   Взагалі кажучи, стилів мовлення можна виділити значно більше, ніж ті три, які зазвичай описуються у підручниках. Якщо починати "знизу" по шкалі ввічливості/формальності, то там стоятиме грубий-розмовний (лайка), а завершуватиме список шанобливо-ввічливий-письмовий. Між ними – … Втім, ви і самі здатні їх назвати. Просто пам’ятайте, що письмо – ввічливіше і формальніше, ніж розмова.

4. Формальність і неформальність можуть у певних ситуаціях сполучатися.

   Так, у сім’ї до старших прийнято звертатися з повагою (о-ка:-сан, о-то:-сан, і т.д.), але говорити з ними можна і неформально: фраза типу "(О)-ка:-сан, гомеееее!" – нерідка у сімейному колі.

   Проте слід пам’ятати, що батьки (дяді/тьоті/старші брати та сестри) позначаються "вищими" тільки у відсутності сторонніх. Якщо ж хтось іще, не член родини, приймає участь у розмові, то родичі переходять у категорію "своїх" і про них у більшості випадків* говоритимуть з використанням "скромних" форм (дивіться нижче).

   * Зверніть увагу, що Ікарі Шінджі ЗАВЖДИ називає батька "о-то:-сан", очевидно не сприймаючи того "своїм".

5. Головна особливість шанобливої мови – те, що дії першої особи (Я) і дії 2-ї та 3-ї осіб (Ти та Він) позначаються по-різному.

   Для своїх дій той, хто говорить (Я), використовує "скромні форми". Однак ця дія має якось бути пов’язана зі співбесідником (Ти) або тим, про кого йдеться у розмові (Він). Так, якщо хтось каже: "Я прочитав усі ці книжки (що стоять у мене на полиці)", то він використає "йомімашьта", нейтрально-ввічливе. Якщо ж він говорить "о-йомі-шімашьта/іташімашьта", то це вказує на те, що книжки якось пов’язані з Ти/Він (наприклад, Ти/Він їх подарував або ж є їх автором).

   Втім, багато де відмічається, що є тенденція використовувати скромні форми щодо всіх своїх дій, так що вищенаведена різниця, мабуть, зараз не така явна.

6. Ти та Він – можуть бути різним особами і потребувати різних рівнів ввічливості.

   Наприклад, у першій частині цієї серії я наводила діалог двох студентів, які говорять про викладача. Ти для кожного із студентів – рівний йому інший студент, та ще й приятель, тому говорять вони неформально. Проте викладач – вищий за них, тому про його дії говориться шанобливо (а про свої, пов’язані з викладачем – скромно).

   Проте уявімо собі ситуацію, коли і Ти, і Він потребують шанобливого ставлення. Тоді щодо своїх дій по відношенню до Він автор висловлювання використовує скромні форми, а щодо дій згадуваної особи (Він) – шанобливі форми. Що ж залишається для співбесідника (Ти)? Тільки суфікс –мас, тобто нейтрально-ввічливе відношення.

   Погодьтеся, це не дуже ввічливо. Тому у випадку, якщо Він не присутній при розмові, щодо нього можна використовувати нейтральні форми, а не шанобливі.

7. Допоміжні дієслова для вираження напрямку дії (агеру/яру, кудасару/куреру, ітадаку/морау) також вказують на рівень ввічливості.

   Так, у спірних випадках щодо відсутнього "вищого" Він (див. п. 6) замість ітадаку (від вищого до нижчого) можна використовувати морау (як менш шанобливе, щоб не ставити Він вище за співбесідника Ти).

   Крім того, напрямки дії можуть виявитися досить заплутаними, якщо є кілька дій з різними виконавцями та адресатами.

   Наприклад, "шінджіте агете кудасай", "цурете ітте ятте куре" (це реальні фрази, які мені здибалися у аніме та манзі).

   А у одному підручнику зустрічався навіть такий монстр як "Тегамі о кайте моратте ятте кудасай" (Зробіть мені послугу (кудасай), добийтеся для нього (ятте), щоб (хтось) написав листа (морау)).

   Тут, як бачите, є аж 4 дійові особи: Я (прохач), Ти (до якого безпосередньо звернене прохання), Він-1, якому потрібен лист, та Він-2, у якого Ти має попросити написати листа. І це все – з урахуванням їх ієрархії "вищий-нижчий": Він-1 нижчий або рівний від Ти (на це вказує яру замість агеру), а Він-2 – вищий за Ти (бо якби він був нижчий, та з урахуванням, що він при розмові відсутній, можна було б використати спонукальне какасеру).

   Цей приклад в черговий раз доводить, наскільки поняття напрямку дії є важливим для японської мови.

На цьому я буду закруглятися, а то ще бува згадаю якусь страшну граматичну конструкцію та зовсім відіб’ю у вас бажання у всьому цьому розбиратися.

Втім, наостанок кину вам кілька рятувальних кіл у вигляді літератури, присвяченій японській ввічливості.

• В. М. Алпатов – Япония: язык и общество
• Ф. Е. Звягин – Анализ актуального употребления категорий вежливости японского языка

Також раджу почитати книжку Алпатова "Категории вежливости в современном японском языке". Вона хоч і стара, та все одно дуже корисна. Принаймні, серед новіших книжок щось таке фундаментальне мені не зустрічалося (якщо зустрічалось вам, обов’язково напишіть про це у коментарях, будь ласка).

На цьому нарешті все. またね！

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 4 164 переглядів | 3 коментарі