Ієрогліфи — одна з найбільших перепон до вивчення японської.

Причини: їх багато (тільки «повсякденного вжитку» близько 2 000); вони схожі між собою; їх читання ніяк не випливає з їх написання.

Щоб подолати цей бар’єр, є два шляхи:

1. Вчити написання, пишучи кожен ієрогліф по сто разів, та зазубрювати читання та значення.

2. Використовувати мнемонічні методики.

Якраз про другий варіант я і збираюся розказати.

Мнемонічне запам’ятовування ієрогліфів

Коли я почала вчити канджі, я пробувала розбивати їх на елементи та придумувати з них історію, яка б вказувала на значення ієрогліфа. Іноді це допомагало, але за відсутністю системи весь «алфавіт» я б таким чином не осилила.

На щастя, мені попалася книжка, яка допомагала вчити ієрогліфи системно, причому обіцяла, що вони засядуть у пам’яті назавжди (якщо користуватися методикою правильно). І відводила на всі 2000 повсякденних канджі всього 6 тижнів!

Звучить неймовірно? Як і будь-яка реклама. Тож над двома тисячами канджі доведеться потрудитися, не факт, що вам вистачить півтора місяців, і не розраховуйте, що можете не користуватися ними 10  років, а потім згадаєте їх у одну мить, як тільки знадобиться.

Однак методика дієва і варта, щоб її спробувати.

Створив її пан James W. Heisig, і виклав її у книжці Remembering the Kanji, Volume 1: A Complete Course on How Not to Forget the Meaning and Writing of Japanese Characters.

Назва говорить сама за себе, а у вступі автор дає всебічний огляд свого методу: опис, мету, обмеження та достоїнства.

Причому першу частину книжки (включаючи вступ та 12 з 56 уроків) можна безкоштовно та легально знайти у вільному доступі, наприклад, тут:

http://nirc.nanzan-u.ac.jp/en/files/2012/12/RK-1-6th-edition-sample.pdf

Тому я не бачу для себе смислу описувати методику іще раз.

Замість того, краще напишу, чому рекомендую спробувати даний метод всім, хто серйозно цікавиться ієрогліфами.

Переваги методу

1. Дає можливість відносно швидко запам’ятати значення великої кількості ієрогліфів (і перейти до читання)
2. Дозволяє запам’ятати незнайомий ієрогліф відразу (подумавши над ним кілька хвилин), а не після кількох десятків написань
3. Дає систематичний, упорядкований підхід до канджі, якого бракує у багатьох інших підручниках
4. Легко підстроюється під себе — власне, ідея і полягає у тому, що читач сам вигадував для кожного ієрогліфа історію, яка дозволить саме йому краще той канджі вивчити

Недоліки

Наразі я бачу лише один серйозний недолік: те, що кожному ієрогліфу приписується тільки одне-єдине унікальне значення.

На жаль, з цього випливає навіть не одна, а ціла низка проблем.

По-перше, деякі ієрогліфи мають кілька значень, причому іноді — досить далеких одне від одного, але однаково важливих. А за методикою вчиться тільки одне.

По-друге, серед ієрогліфі досить багато синонімів, і тому в деяких випадках автору довелося взяти не найбільш вживане значення канджі, а якесь допоміжне.

«Класичний» приклад — зі словом «я». Мабуть, найуживаніший для нього ієрогліф 私 подається автором як private. У 私 Є таке значення (тож не можна сказати, що це помилка), але в основному воно використовується у сполученнях.

По-третє, конотації ієрогліфів та перекладу не завжди співпадають.

Наприклад, споживати їжу, жерти, трапезувати — то все варіантами «їсти» з різними смисловими відтінками.

Такі відтінки є і у канджі, і у англійських слів. І коли автор намагався дати одному канджі одне означення, якось так вийшло, що ті відтінки не завжди підходять одне одному.

Умовно кажучи, ієрогліфу, який означає «жерти», може ставитися у відповідність, наприклад, «живитися».

Ці недоліки можуть бути нейтралізовані, якщо перевіряти значення канджі по словнику і створювати мнемонічні історії, які підходять під найбільш загальне значення з урахуванням конотації.

Загальні зауваження

1. Remembering the Kanji призначене виключно для самостійного освоєння
2. Remembering the Kanji слабко підходить для підготовки до всяких іспитів типу Но:рьоку Шікен, тому що ієрогліфи вивчаються не у порядку вживаності (за рівнями)

Я не відношу ці зауваження до недоліків, бо багато хто і так вчить японську самостійно, а не на курсах, і далеко не всі любителі японської підуть здавати якийсь іспит. Тож це так — для повноти опису.

 

Як я вже казала, при всіх перевагах методики, вона не є тим чудом, яке украде вам всі канджі у голову назавжди. Щоб пам’ятати ієрогліфи, вам потрібно ними користуватися. Якщо ж поки що не вистачає граматично-лексичної бази, щоб братися за серйозне читання, ось вам сайт для повторення канджі, створений якраз під Remembering the Kanji:

http://kanji.koohii.com/ (реєстрація безкоштовна)

Наостанок треба було б написати і про «зовнішню» критику, тобто ті зауваження до методу, які я зустрічала у відгуках. Однак за нестачею місця напишу про них у окремому дописі, який постараюся не затримати надовго.

На сьогодні ж прощаюся. またね！

У практичному використанні мови є дві сторони: розуміння, що нею сказано/написано, та вміння самому сказати/написати те, що хочеш.

Буває, що людина користується тільки однією стороною. Наприклад, я майже нічого не пишу японською і зовсім нею не говорю (нема з ким, та й не хочу я), але досить багато читаю і слухаю.

Тож для мене питання «Як це сказати японською?» не дуже актуальне, але для когось із читачів, можливо, воно і є найважливішим у вивченні японської.

Тому сьогодні хочу поговорити про ресурси, які можуть стати таким людям у нагоді.

По-перше, нагадаю, що я вже писала про одну з таких книжок: Japanese Sentence Patterns for Effective Communication. У ній представлений базовий набір мовних шаблонів, за допомогою яких, в принципі, можна на простому рівні виразити більшість своїх думок.

Приблизно таку ж функцію виконує граматичний довідник 200 Essential Japanese Expressions: A Guide to Correct Usage of Key Sentence Patterns. Як очевидно з назви, у ньому представлено близько двох сотень мовних шаблонів, розбитих за тематикою: прохання, намір, вираження послідовності дій у часі, ввічливість, умовні речення, тощо.

У порівнянні з Sentence Patterns, 200 Expressions мають кращі, детальніші пояснення, а також додаткові розділи, де розбираються особливо складні граматичні теми.

Його продовження для вищих рівнів (2級 та 1級 по старому JLPT) — 500 Essential Japanese Expressions. У ньому даються паттерни, необхідні для вираження більш складних нюансів. Що цікаво, на відміну від попередника, 500 Expressions написана майже повністю японською, тобто щоб нею користуватися, треба знати мову уже на доволі пристойному рівні.

У обох книжках в кінці кожної теми є завдання на закріплення (відповіді також даються, так що підручники підходять для самостійного освоєння). Крім того, є ще й третя книжка з цієї ж серії: це збірник вправ для 500 Expressions (для 200-т, здається, аналогу немає).

В цілому, якби мені довелося вибирати один-єдиний підручник з граматики, який обов’язково треба освоїти, мабуть, це були б саме 200/500 Expressions.

Серед російськомовних підручників чогось схожого я не зустрічала (це не означає, що їх немає).

Але я регулярно звертаюся до граматичного довідника «Практическая грамматика японского языка» Б.П. Лаврентева. У нього є свої недоліки, але коли треба освіжити основи (а на мене останнім часом щось частенько нападає склероз), то він цілком стає у нагоді.

На цьому сьогодні все. またね！

Анаграма — це перестановка літер у слові таким чином, щоб утворити якесь нове значуще слово (або не зовсім значуще, наприклад, коли їх використовують для псевдонімів).

Одним з підвидів анаграми є читання навпаки. У японській мові цей метод рідко можна застосувати напряму, бо склади починаються з обмеженого набору звуків (ші сходу не перетвориш у іш, тощо).

Однак до діла можна підійти по-іншому: читати задом наперед не по звукам, а по складам.

Наприклад, со:рі та рісо: — прем’єр(-міністр) та ідеал.

Ще цікавіше знайти слова, у яких можна переставити навіть не звуки (бо у японській багато омонімів), а  складові канджі. Наприклад:

社会 — суспільство, 会社 — фірма, компанія

進行 — прогрес, просування вперед, 行進 — марш, процесія

国外(ні) — за кордоном, (-но) закордонний, 外国 — закордон, іноземна країна, (-но) іноземний, закордонний

会議 — засідання, збори, мітинг, конференція, сесія, 議会 — парламент, законодавчі збори

論理 — логіка, 理論 — теорія

理事 — директор, 事理 — суть справи, факти

利権 — (майнові) права, законні інтереси, 権利 — юридичне право (на щось)

現実 — дійсність, реальність, 実現 — здійснення, реалізація, матеріалізація

出演 — вихід на сцену, виступ, при цьому 出演者 — артист, виконавець; 演出 — постановка (вистави), при цьому 演出家 — постановник, режисер.

Іноді перестановка канджі призводить до зміни не лише значення, але і читання:

外出 (гайшюцу) — вихід з дому, прогулянка, 出外れ (дехадзуре) — окраїна, край

出家 (шюкке) — прийняття сану; монах, 家出 (іеде) — залишання сім’ї, втеча з дому

Втім, усе це — квіточки у порівнянні з такими словами, як, наприклад, 目下: по ОНу воно читається як мокка та означає «зараз, у даний момент» (відбувається просто перед моїми очима); по КУНу його читання – мешьта, і означає воно «підлеглий, молодший, нижчий (по положенню)».

Тобто воно може мати різні значення і читання навіть без переставляння складових ієрогліфів.

Отакий-то гармидер твориться у японській мові. Втім, тим цікавіше її учити, чи не так?

では、またね！

 

…а також корови, свині, олені, і ще багато інших речей.

Асоціації та збіги — дивна річ.

От до чого б, здавалося, тут, у блозі, присвяченому японській мові та аніме, вірші Лермонтова, та ще й так дивно перекручені?

А почалося усе з електронної поштової розсилки, присвяченій здоров’ю, у якій була наступна фраза:

よく眠っていないとウツになってしまうかも！？

Однак від хронічного недосипу (ось вам і перший збіг), мені замість ツ вбачилося シ (у катакані вони дійсно схожі).

Здивувавшись, до чого тут корова, я звернулася до Гугля, і виявилося, що у японській мові дійсно є прикмета, яка стосується і сну, і вже згаданої тварини, а саме:

食べてすぐ横になったら牛になるよ！

або ж

食べてすぐ寝ると牛になる

Заодно я знайшла сайт з японськими приказками:

http://kotowaza.avaloky.com/

Серед них є і така: 牛を馬に乗り換える.

І тут мені згадалося, що 2014 рік за китайським гороскопом є роком коня (дерев’яного, якщо вдаватися у подробиці). Саме тому мені прийшло на думку присвятити допис прислів’ям та приказкам, що стосуються коней.

Тож взяла я в руки Basic Japanese Idioms, і знайшла там наступне:

馬が合う — добре ладнати з кимось, підходити одне одному

馬（の耳）に念仏 та 馬耳東風 — розсипати перла перед свинями. Синонімом до нього є 豚に真珠 — це прямий переклад фрази з Біблії, як і у нашій мові.

Проте вирази з конями стосуються лише чогось нематеріального (наприклад, корисних порад), а от вираз із свинями може вживатися і щодо матеріальних цінностей.

馬車馬 — возовий кінь, трудяга (про людину)

馬脚を現す — проявляти свою справжню суть, показувати своє справжнє обличчя

馬を鹿という — називати чорне білим (перекручувати факти у своїх інтересах)

Коні та олені в одній фразі відразу викликали у пам’яті славнозвісне слово 馬鹿 — дурень, яким аж кишить аніме.

馬面 — продовгувате, видовжене обличчя (у буквальному значенні)

Останній вираз відразу ж проасоціювався з long face, яке, на відміну від японського, є образним, і означає «мати нещасний, сумний, або розчарований вигляд».

Звернення ж до англійських усталених виразів у свою чергу нагадало мені, як нещодавно у одному з подкастів мова зайшла про англійську приказку, та не про будь-яку, а якраз про коня: long in the tooth.

Її значення та походження можна подивитися, наприклад, тут:

http://phrases.org.uk/meanings/long-in-the-tooth.html

 

Walraven (Flickr, CC)

 

Тож із чого все почалося?

З японської розсилки, в якій мова йшла про депресію.

А закінчилось?

Англійськими приказками про конячок.

Воістину, несповідимі шляхи, якими рухається людська думка від одного факту до іншого.

На цьому я допис закінчую. またね！

Mark Turnauckas (Flickr, CC)

Продовжуючи низку дописів про те, де б почитати та послухати японською, сьогодні буде про те, де б нею пописати (відразу попереджу, що «де б побалакати японською» не планується).

Звісно, мова йтиме про онлайн-ресурси, а не про писання «в стіл».

Один з них — це Lang-8. Я вже описувала його у "Навчайтеся та спілкуйтеся", тож не буду повторюватися. Тільки ще раз скажу: спробуйте його, ідея справді корисна, та й реалізовано начебто непогано.

Начебто, бо сама я туди рідко ходжу, і, можливо, прогледіла якісь недоліки. Однак це пояснюється не тим, що я вважаю ресурс поганим, а тим, що особисто мені він не дуже підходить. Я людина хворобливо відлюдькувата, тому сервіс, який спонукає і заохочує натовп народу кидатися на кожний мій допис, є для мене психологічно некомфортним.

Інша справа — блог. Більшість читачів, навіть якщо вподобають написане, скоріше лайкнуть, поставлять оцінку, тощо, ніж напишуть коментар.

Таким чином, у щоденнику автор-мізантроп може отримати відгук на свою працю, не страждаючи при цьому від надмірної людської уваги.

Інша справа, що, якщо писати іноземною мовою, то хотілося б знати, чи робиш це правильно. Читачі блогу навряд чи займатимуться виправленням помилок автора, якщо тільки він їх дуже-дуже не попросить і при цьому не писатиме щось настільки цікаве чи унікальне, що вони не втечуть від його безграмотності.

Втім, як на мій погляд, сама спроба писати щось зв’язне (і відносно довге) японською уже має ряд плюсів, навіть якщо спочатку робиш багато помилок (втім, прямо у цій статті докладно про це говорити не хочу).

Де це можна робити? Звісно, вести блог японською можна де завгодно — безкоштовних сервісів для щоденників зараз повно. Однак очевидно краще, якщо це буде японська блогоплатформа, чи не так?

Із найвідоміших соціальних мереж/блогосервісів, мабуть, можна назвати Mixi, Ameba, Gree, Yahooブログ — вибирайте, що вам до вподоби.

Якщо ж ви, навпаки, людина товариська, то вам, можливо, підійде безпосереднє письмове спілкування з японцями — через листування. Наприклад, на Japancast.net, про який я писала у статті про подкасти, є якраз такий сервіс: Japancast Friends — для пошуку друзів у Японії.

Ще один варіант — тематичні форуми. Тут, на жаль, я зовсім нічого конкретного порекомендувати не можу, бо сама ні на одному не зареєстрована. Але Google, кажуть, знає все.

На цьому я сьогодні прощаюся. Якщо у вас є інші цікаві ідеї, де б пописати японською — обов’язково вкажіть це у коментарях (у невеликих дозах я їм рада попри всю мою мізантропію).

またね！