Купити на Amazon

Давненько ми не гортали сторінки – пора. Сьогоднішня книжа називається All About Particles. A Handbook of Japanese Function Words, автор Naoko Chino.

Particles у нас називають по-різному: хто частинками, хто відмінковими суфіксами. Дійсно, якщо у нас різниця у значеннях виявляється завдяки відмінкам та відповідній формі дієслів (Риба їсть та Рибу їм), то у японській мові ні риба, ні їсти не змінюються ні відмінкам, ні по роду, ні по особі, ні по числу. Тобто, що означає 魚食べる, можна визначити лише завдяки частинкам: 魚は/が食べる, 魚を食べる, тощо.

Хоча як на мене, найбільше частинки схожі на прийменники, тільки ставлять їх після іменників, а не перед ними (що для японської зовсім не дивно, там багато чого навпаки). 日本語のクラスは九時から四時までです。

Втім, як би їх не називали, аби нам легко вчилося. Та давайте вже перейдемо до читання.

1. У книжці частинки сортовані за двома принципами. Один з них – частота використання. Очолюють список は та が – пара, яка також зайняла б перше місце по складності. По-перше, в нашій мові аналогу їм немає, по-друге, хоча вони і позначають начебто одне і теж (називний відмінок), але речення з は та が мають різне значення: 「私は行く」 не тотожне 「私が行く」.

2. Другий критерій – групування подібних частинок. Наприклад, обмежувальні частинки: だけ, しか, のみ, きり; "хоча": のに, くせに; ものの; умовні форми: たら, ば, なら, тощо знаходяться поруч. Крім того, між схожими за значенням частинками є взаємні посилання, щоб їх можна було порівняти на прикладах.

   Окремим підрозділом даються заключні частинки, тобто ті, які ставлять в кінці речення для надання емоційного відтінку: よ, ぞ, わ.

3. Автор описує навіть те, що у нашій японістиці до частинок зовсім не належить. Наприклад, суфікси ば, たら або сполучники から, のに. Не знаю, що б сказали лінгвісти, а по-моєму, книжка стає від того лише повнішою та кориснішою.

4. На кожну частинку наведено по 2-3 приклади. Речення зазвичай дуже прості, а переклад майже дослівний, тому зрозуміти структуру вислову та яку роль виконує у ньому певна частинка, дуже легко.

5. Загалом у книзі розглянуто 69 частинок. Це далеко не повний перелік того, що можна назвати частинками (у A Dictionary of Japanese Particles від Kawashima Sue їх принаймні удвоє більше). Однак для початкового і середнього рівня книжка є чудовим довідником по частинкам (там паче, що у ній є приклади і для вищих рівнів, вони позначені зірочками).

В цілому книгою Наоко Чіно дуже приємно користуватися: нічого зайвого, чиста інформація. Чітка, логічна структура (від більш уживаного до менш уживаного, групування), зрозумілі приклади, зручність пошуку (є зміст та абетковий покажчик).

Я не дуже люблю підручники з казками-примовками (хоча у цьому блозі сама таким грішу), тож для мене All About Particles виявилась просто ідеальним компромісом між інформативністю та стислістю.

Крім того, книга має компактний розмір, приємні для ока шрифти та якісний папір. Єдине, що може відклякнути читача, це дуже "жіноча" – ніжно-рожева – палітурка. Але повірте, вміст під нею по-чоловічому логічний (сподіваюсь, мій дещо упереджений підхід нікого не образив).

Тож якщо хочете дізнатися все про частинки – сміливо купуйте All About Particles.

では。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 270 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: tata_aka_T

Пам’ятаю, був колись анекдот про чоловіка, який цікавився: чому це худобу лічать по головах, а академіків – по членах.

Сьогодні ми займемося схожою проблемою, тільки стосовно японської мови.

Відразу треба сказати, що у японській це дійсно ПРОБЛЕМА. Причин декілька:

1. По головам або ще по чому японці рахують майже все. Не можна сказати академіків – п’ять, а корів – десять: до числа треба обов’язково додавати потрібний лічильний суфікс. Саме по собі це не складно, але
2. Предмети, які можна порахувати, діляться на групи, у кожної з яких є свій суфікс. Зрозуміти, до якої групи відноситься та чи інша річ, іноді легко (книги, журнали рахуються томами 冊), а іноді – не дуже: суфіксом 本 (який, між іншим, означає "книжка") рахують циліндричні предмети, до яких належать і олівці з ручками, і парасольки, і пляшки, і дерева. А от для квіток на стеблах уже є окремий суфікс 輪.
3. Як видно з прикладу про 本, слово може бути лічильним суфіксом, але для зовсім інших предметів. Про це було цікаво написано у щоденнику Японский для всех:
   

   お箸の数え方は｢一膳（いちぜん）｣、｢二膳｣、｢三膳｣です。それでは、お膳はどう数えるのか。｢一客（いっきゃく）｣｢二客（にきゃく）｣「三客（さんきゃく）｣です。

   同じ「きゃく」でも｢脚｣であれば、椅子の数え方となります。お客は人ですので、｢一人｣｢二人｣｢三人｣です。ただ、人でも死体となれば｢一体（いったい）｣｢二体（にたい）｣｢三体（さんたい）｣と数えます。動物の数え方も色々あります。｢一頭（いっとう）｣「二頭｣「三頭｣、｢一匹（いっぴき）｣｢二匹（にひき）｣｢三匹（さんびき）｣、「一羽」「二羽」「三羽」。最後のは鳥の数え方です。同じ「わ」でも「わ」違いの数え方があります。ほうれん草の数え方は「一把（いちわ）」「二把」「三把」です。

   Я перекладу лише частину (текст досить легкий, потренуйтеся перекладати самотужки).

   Страви на тарілках рахують "гостями" 客 (не без логіки: скільки гостей, стільки і страв). Гостей рахують "людьми" 人 (хоча хтозна, кого ви до себе запрошуєте). Якщо ж гостям настільки не сподобалися страви, що вони тут же врізали дуба, то поліція рахуватиме їх уже "тілами" 体.

   У тварин свої "рахунки". Великих лічать по головам 頭, а маленьких – по шкуркам 匹. Правда, якщо зі слоном і мишею розібратися легко, то великий чи малий, наприклад, вовк, залишається відкритим: лічать вовків і так, і так.

   З кролями та зайцями взагалі оказія: їх лічать так само, як і птахів – по крилах 羽. Чому, невідомо. Одні кажуть, що виною цьому вуха, інші – що "крилаті зайці" виникли завдяки хитрості буддійських монахів, яким не можна було їсти м’ясо – от вони і перетворили зайчатину на птицю.

4. Числа у сполученні з лічильними суфіксами читаються по ОНу. На стику чисел та суфіксів іноді відбувається подвоєння приголосних або одзвінчення/оглушення. Ічі + хай = іппай; сан + хон = самбон; року + кай = роккай; хачі + сай = хассай; джю: + сацу = джюссацу.

5. Дещо окремо стоять лічильні суфікси часу, і це зрозуміло: не можна згребти в одну купу роки, дні і секунди. Тож у кожного проміжку часу своє позначення. Зауважте, що час у роках позначається 年, а вік людини – 歳.

Начебто про лічильні суфікси все. А про те, коли вони НЕ застосовуються, читайте в одному з наступних дописів.

では、また。

(3 голосів, 3.67 )

 Loading ...

| 254 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: karindalziel

Що таке ОН та КУН, ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.

Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).

Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.

1. Японські абетки недаремно є силабічними, а "знак стоп" (літера ん) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому "чиста" японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, 車 та 新幹線 (три "спотикачі" в одному слові!).
2. Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад "мей" у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
3. Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
4. Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
5. Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, "строгий" (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).

   Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.

Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….

У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.

では、またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 324 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: tanjun

Навздогін "Японській лічбі" та "Японії в 10 числах", та на основі "Двох рис".

Японські числівники мають не лише по два (ОН та КУН) читання, а й по два написання: повсякденне та те, що використовується у офіційних документах. ОНне читання у таких пар однакове, а КУНного у "офіційних" або нема, або воно має інше значення.

На випадок, якщо вам доведеться читати щось серйозне, ось підказка:

Та ще цікавіше, що деякі з чисел є спрощеною формою застарілих на сьогодні знаків.

Наприклад, 一 раніше записувалось як 弌. У той же час "один" у документах має вигляд 壱, яке походить від ієрогліфу 壹.

У двійки теж чотири "обличчя": 二 (від 弍) та 弐 (від 貳).

Трійка трохи відстає – вона всього лиш трилика: 三 та 参 (від 參).

Решта чисел, на щастя, обмежується звичайним та офіційним написаннями, спасибі їм за те.

І вам спасибі, що прочитали цей допис. Сподіваюсь, він буде вам корисним.

Та на сьогодні пора прощатися, бувайте. またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 271 переглядів | Прокоментуй!

Фото: mecredis

Звуки японської мови не настільки відрізняються від українських, як, наприклад, англійські чи французькі. Проте з незвички розрізнити схожі слова буває складно. Наприклад:

1. うるさい. Аніме, де нема цього слова, можна перерахувати на пальцях. Вам точно доводилось чути, як хтось реве “Урусееее!” або недбало кидає “Урусай наа…”, ковиряючи пальцем у вусі.

Саме слово означає “голосний, шумний; набридливий, приставучий”. Наприклад, うるさい街 – “шумна вулиця” або うるさいやつ – “набридливий тип”.

Однак у аніме його найчастіше чути окремо, і тоді воно перекладається як “Та замовкни вже! Відчепися нарешті! Ну ти мене і дістав!”

2. 許す. Має кілька значень: дозволяти, допускати; прощати, пробачати; звільняти від чогось. Тож переклад визначається контекстом.

Найчастіше, мабуть, 許す зустрічається у наступних випадках:

• 許してください або 許してくれ – пробачте, будь ласка (ввічливо і неформально). Однак може означати і “дозвольте, не перешкоджайте, не втручайтеся”. Варіант 許して欲しい також зустірчається.
• 絶対に許さない. У “Граматичному коментарі” я розповідала про форми дієслів. Так от, 許さない – заперечення. Тобто: “Нізащо не пробачу”, або ж “Ні в якому разі не дозволю (цьому трапитися)”.
• (絶対に)許せない. Міняємо одну літеру, і значення уже інше: 許せる (могти пробачити, дозволити) + заперечення = не можу пробачити, дозволити. Конкретний же переклад залежить від ситуації: “Я ніколи не зможу (йому) пробачити”, або ж “Не дозволю. Нізащо не допущу цього!” А ще – “Обурливо! Нестерпно! Недопустимо!”.

Ну як, трохи розібралися з うるさい та 許す? アニメを見るとき、練習してみてください。

А на сьогодні все. У наступному випуску ми поговоримо про частинку まで. Що таке частинка в японській мові? Читайте блог та дізнавайтеся.

またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 520 переглядів | 2 коментарі