В японській мові багато особових займенників: わたし, わたくし, ぼく, おれ, あたし, われ, こちら. Я перерахувала тільки ті, що означають я, та й то не всі.
Який з них використовувати, залежить від статі (あたし – суто жіноче, おれ – чоловіче), від віку (ぼく – більш хлопчаче, わし використовують похилі чоловіки), від ступеню ввічливості (こちら – ввічливе, його розмовний, неформальний варіант – こっち).
Не забувайте, що це тільки я, а іще ж є ти, він, вона…
Здавалося б, при такій кількості займенників вони мають бути дуже уживаними. Але в дійсності це не так.
По-перше, в японській не прийнято Я-кати – це нескромно і неввічливо. Тому я зазвичай просто опускається з речення, при цьому розуміється, що людина говорить про себе. У ввічливій мові, крім того, є методи розділення на я-не я, моє-не моє: наприклад, використання різних слів для позначення своїх та чужих родичів, “ввічливі” дієслова, що заміняють звичайні, “ввічливі” форми дієслів.
По-друге, Ти-кати у японській також не заведено. У аніме ви почуєте あなた, おまえ, きみ, тощо, проте з ними треба обходитися дуже обережно. Замість ти/ви варто звертатися до людини на прізвище або ім’я з відповідним суфіксом: さん (формально-ввічливо) чи くん (по-приятельськи).
Фактично це означає, що ви говорити про свого співбесідника у третій особі. Тобто 「田中さんも行きますか」 може означати:
а) Ви також ідете/підете? – якщо ви задаєте це питання безпосередньо пану Танака.
б) Пан Танака також іде/піде? – якщо ваш співбесідник – хто завгодно крім пана Танака.
З іншого боку, у аніме особові займенники можуть використовуватися незвичним для нас способом (на відміну від опускання, яке для нашої мови не дивина). А саме: замість повного речення вимовляється лише займенник-підмет. Решту треба додумувати самим.
Наприклад:
а) Я. ぼくは… або わたしは… без продовження вимовляються, коли герой/героїня хоче освідчитися у коханні, але не наважується; збирається признатися у чомусь лихому, але йому/їй не стачає духу; коли персонаж і сам не знає, що він хоче чи має зробити.
б) Ти. おまえは…, наприклад, може означати дуже багато. Насправді, все, що завгодно: запитання, припущення, твердження; здивування (приємне чи ні), радість, сум, співчуття, гнів (якщо сильний, то おまえ може замінятися на きさま або このやろう), роздратування, докір, непевність тощо. Іншими словами, візьміть будь-яке речення, що починається з ти, відріжте смислову частину… і отримаєте якраз те, що треба (анімешний варіант).
Як робити “розшифровку назад”, тобто переклад? А хто його зна. Бідні перекладачі.
Приклади усього цього – і використання, і невикористання – ви без проблем знайдете у будь-якому аніме. Звертайте увагу, хто говорить і до кого – до старшого, рівного, до дитини, тощо, і наскільки ввічливо. Гендернозалежність (о!) займенників можна добре зрозуміти через аніме, де є перевдягання або перетворення хлопців у дівчат або навпаки. Я особливо жанром не цікавлюся, так що можу порадити хіба що стареньке I, my, me.
Звісно, це не все, що можна розповісти про японські займенники, і я ще про них говоритиму. Проте на сьогодні давайте закруглимося тут і попрощаємось до наступних дописів.
またね。
Loading ...
