Колись давним-давно я писала, що мені, як блогеру, було б достатньо лише одного аніме, щоб познаходити у ньому майже всі анімешні штампи та написати про них купу дописів.
Однак того ж самого одного серіалу могло б вистачити і ще для одного важливого завдання: вивчення японської мови.
Добре відомо, що для того, щоб чомусь навчитися, треба у цьому тренуватися. І щоб розуміти японську на слух, треба її слухати.
Аніме може стати тут у нагоді (якщо ви його любите). Воно ж корисне для оцінки свого прогресу, як я уже зауважувала у дописі «Я розумію!».
Однак чи дійсно для цього достатньо подивитися всього одне аніме?
Давайте розбиратися.
Як на мій погляд, існують два глобальні способи вчити мову: концентрований та накопичувальний (назви вигадані мною).
Концентрований спосіб означає, що людина досконально обробляє будь-яку інформацію, яка до неї потрапляє. Наприклад, зазубрює всі правила в підручнику по черзі, і не йде далі, доки не певна, що не забуде попереднього. Запам’ятовує всі незнайомі слова, які їй зустрічаються. Читаючи книжку іноземною мовою чи дивлячись фільм, розбирає кожну фразу по кісточках, не пропускаючи жодної дрібниці.
Накопичувальний спосіб, з іншого боку, бере не якістю навчання, а кількістю. Тобто замість того, щоб довбати один підручник, чи одну книжку, чи один і той же фільм, людина використовує багато різних джерел, при цьому не стараючись запам’ятати чи зрозуміти усе в них з першого разу. Ідея така, що якщо слово чи правило використовується часто, то воно і так западе у пам’ять, а якщо рідко — то може нафіг воно і треба, можна довчити колись потім.
Який із них кращий? Як на мене, концентрований спосіб ефективніший, тим паче, що його можна поєднувати з накопичувальним: детально розбирати одну книгу/фільм, при цьому дивлячись чи читаючи інші «просто так».
Накопичувальний спосіб здається мені більш часозатратним і менш дієвим.
Проте, чесно, в чистому вигляді концентрований спосіб я не могла застосувати для себе жодного разу: він настільки наводить на мене нудьгу, що я кидаю його на другій сторінці чи серії, і переходжу на накопичувальний.
Однак повернемось до теми.
Отже, чи дійсно для вивчення мови достатньо всього одного серіалу, якщо проробити його від А до Я концентрованим способом?
Для ідеального володіння, звісно, ні. Для хорошого? Хто зна. Наприклад, розбір фентезі навряд чи дозволить вам говорити на робочі теми, тобто дасть тільки обмежений пласт лексики.
Але для непоганого — цілком. Якісно розібравши хоча б одне аніме, безсумнівно можна досягти пристойного рівня повсякденного словарного запасу та побутової граматики, а перекіс лексики в сторону якоїсь теми можна потім виправити іншим серіалом.
Тобто цей метод дає людині фундамент мови, а вже після цього можна переходити до «накопичення», дивлячись/читаючи іноземною мовою для задоволення, заодно і навчаючись.
А який метод переважає у вас?
P.S. Також користуюся нагодою поздоровити читачок зі святом 8 Березня. Щасливої вам весни!
Від мінус-один о Бер 10, 2013 | Відповісти
так, є такі підходи, йоку вакарімашіта! я їх собі називаю аналітичний (концентрований) і синтетичний (накопичувальний). ще можна сказати дорослий і дитячий. тому що дитина вчить мову вперше абсолютно не аналізуючи її, а просто прислухаючись і накопичуючи, “зсередини”. такий дитячий, холічний спосіб найкращий, але для нього потрібно повне занурення (жити в Японії). з іншого боку, аналітичний, дорослий спосіб теж корисний — доросла людина не дитина і багато що може швидше зрозуміти, якщо їй пояснити внутрішню логіку.
тому, як це завжди з вивченням мови, — треба користати обидва підходи; головне, щоб не було нудно, і вам було цікаво долати вічне плато :))
до речі, спробуйте новий сервіс, якщо цікаво (аналог колишнього smartfm, пам’ятає, був такий?): http://www.memrise.com (я там http://www.memrise.com/user/kilesa)
і з минулим святом!
Від Shiroi Koneko о Бер 11, 2013 | Відповісти
Дякую за поздоровлення!