Що стосується вимови, то у японському реченні дійсно досить сильні тонові перепади, однак криком я б це не назвала. По-моєму, анімешні герої “кричать”, бо зазвичай розмовляють досить експресивно, щоб інтонаціями передати те, що не може бути показано скупо намальованою мімікою.

У питанні субтитрів у аніме мене завжди турбувала така думка: особисто я буває дивлюся саме мовою орігіналу щоб захопити ту саму специфічну мелодику японської мови, яку неможливо буде передати у перекладі. Вам не здавалося, що японської анімешні (і не тільки) герої наче аж кричать? Тобто вимовляють усе “на підвищених тонах”. Я не знавець, але, здається, мелодика – правила підсилення-послаблення початку, середини, кінця речення – у японській мові відрізняється від “європейських” і різко підсилює враження від картинки та змісту. А точніше, додає нових окрас саме змісту.

Хоча з іншого боку “більш європейські” мультики, як от Міядзакі, у перекладі та дубляжі звучать цілком пристойно і, здається, не гірше за оригінал. Хоча… Ні, все таки Тіхіро у оригіналі таки краща!

Ні, все-таки патріотизм не має бути заміною здоровому глузду…