Щодо канджі, то я розумію, що їх окремі значення мають деякий спільний корінь. Проте особисто мені вчити їх чомусь легше саме окремо.

а сутність методу Хейсіга полягає в роздільному вивченні пар канджі/значення (без звуків), а потім вже їхнього звучання в контексті. (таким чином ніби-то повторюється те, як цей шлях відбувається у японців: діти оточені канджі починають розуміти їх значення раніше, ніж читати).

таким чином, коли ви переходите до контексту і звуків, потреби в “значеннях” нема – для кожного канджі (в ідеалі) поняття вже склалося (а поняття не потребує перекладу, ви його просто розумієте, і все).

———————-

щодо багатьох значень – поняття завжди одне, може бути багато слів, які обозначають це поняття; на першому етапі важливо обрати таке рідне слово, яке має найширший спектр значень.

от знов ж таки, взяти 家. в староруському варіанті, наприклад, є такий вираз “людина – сосуд любові” (чи щось таке) – на перший погляд слово “сосуд” не має відношення до “людини”, але насправді його поняття ширше (тобто зараз воно використовується в більш вузькому значенні, ніж раніш; раніш було “вмістилище” взагалі, а тепер стало “вмістилище рідини” чи “чогось сипучого”, “з чого п”ють” і т.д.).

тобто більш загальне значення стало неочевидним. якби ви завчили щось як “сосуд” у відношенні до піктограми “чашка”, то вам було б важко зрозуміти, чому воно використовується в слові, що має віношення до “людини” (гіпотетична ситуація).

作家 дуже схожа ситуація. цей “дім” несе ширше поняття, ніж просто “житло, як будинок”; скоріше, це “місце, в якому живуть”, і у випадку 作家 – це “місце, в якому живе твір” (що досить влучно щодо автора). тобто коли я кажу “дім”, я розумію це більш широке значення, не просто “хата”

А мені, наприклад, легше запам”ятовувати з різними значеннями, з тими, що більше підходять. І 作家 у мене – “людина, що робить/створює”. Втім, це вже питиння уподобань, кожен вчить, як йому легше.

Щодо решти коментаря, то не зовсім зрозуміла вашу думку: усе-таки, треба вчити значення канджі (як пропонує Хейсіг) чи ж треба відходити від них і вчити відразу без перекладу (я так розумію, з контексту)? Напишіть, будь-ласка, яким методом, по-вашому, треба братися за канджі людині, яка ось тільки почала вчити японську.

щодо значень канджі – не можу погодитися. кінцева мета вивчення канджі – сприймати їх без перекладу, і в “крутих” підручниках (мінна но ніхонґо…) намагаються відійти від використання іноземних слів на якранішому етапі. і це правильно.

як фанат Хейсіга (вікі: http://en.wikipedia.org/wiki/Remembering_the_Kanji ), вважаю, що пари канджі/значення краще вчити окремо (і раніше) від звучання; а контекст якраз прекрасно підходить як другий етап