Справді, нащо, коли анімешні герої чудово обходяться і без них?

Наприклад, Ґін Ічімару більшість часу проводить із заплющеними очима. А він – не остання шишка серед шініґамі (хто не дивився “Bleach”, просто повірте – то круті перці!). Що шпигонути супротивника гострим словом, що побитися з ним на банкаях – Ґін майстерно виконує все, не піднімаючи повік, та ще й з незмінною єхидною усмішкою.

А ось цей пан (Хап із аніме “Eureka 7”) прокладає маршрути для повітряного корабля. Не знаю, як ви, а я не полетіла б із ним і через найближчу калюжу, не те що за пів-планети, як на те наважуються його колеги.

І було б півбіди, якби герої ніколи не відкривали очі – можна було б припустити, що вони у них настільки вузесенькі, що й не видно. Але ж відкривають – у певних ситуаціях! Виходить, у інших – непотрібно???

То, може, і ми так вміємо? Проводжу експеримент. Заплющую очі…

І друкую ось цей рядок. Відкриваю очі…

Вау! やった、やった!

(Що, я десь проговорилася, що володію сліпим методом? Це тут ні до чого, ЧЕСНЕ СЛОВО!)

“Сказка ложь, да в ней намек”… Я, мабуть, не ходила б із заплющеними очима, навіть якби вміла. Принаймні, вранці я б точно заснула на ходу і кудись врізалася. А от встромити очі у підручник японської, займаючись іншими справами, було б здорово.

Пане Ґін, пане Хап, НАВЧІТЬ МЕНЕ, БУДЬ-ЛАСКА!

Tweet

Підпишіться на оновлення через RSS або на E-mail

(2 голосів, 4,50 )

Завантаження...

---

Теги: Bleach, Eureka 7, Аніме, Мозкошкряби