Він не виріс. Чи то молока не любив, як Едуард Елрік із «Fullmetal Alchemist», чи то дитинство було тяжке (півцарства за героя зі щасливим дитинством).
У будь-якому випадку, зростом він — метр з кепкою, зате сили має — завались. При цьому він страшенно злиться, якщо його зріст зачіпають (а Еда частенько обзивають チビ, 豆, 豆粒 та навіть ミジンコ).
Мангаки та анімешники загалом полюбляють сполучати несумісне: то тендітні дівчатка у них стають безжальними знаряддями смерті, то тюхтійські школярі — рятувальниками світу.
А ось у цьому типажі поєднуються величезна магічна сила та фізична вправність з маленьким зростом та юним (принаймні, на вигляд) віком.
До того ж, чогось усі ці коротуни (я маю на увазі Алена Уокера з D.Gray-man, Койнзелла з Übel Blatt та Еда) мають світле волосся (жовте чи сріблясте, але у чорно-білій манзі різниці не видно), причому у двох останніх воно заплетене у коси.
Я, може, і не виділяла б їх у окремий типиж, бо трьох персонажів для цього малувато, але вийшло так, що «Алхіміка» та «Меч» я побачила/почитала приблизно в один час, і схожість (білявий мелюзга-герой з косою) аж занадто кидалась у вічі. А потім згадався і Ален — у них з Койнзеллом іще і мітки через ліве око схожі між собою).
От і задумалась, чому авторам так цікаво робити героя маленьким, а то і тендітним? Видно, жіночої кавайності уже не вистачає — треба її і на чоловічих героїв поширити.
Втім, я не те щоб проти. Чоловічій аудиторії — гарних дівчат, жіночій — симпатичних героїв на будь-який смак (кому м’язистих велетнів, кому — тендітних хлопчаків).
Вчена ковбаса часто є подругою/другом та колегою ділової ковбаси, про яку я вже писала. Та на відміну від останньої, вчена ковбаса не займається польовою роботою (ну, знаєте, бігати та стріляти), а проводить час у дослідженнях.
Вчені ковбаси бувають трьох видів:
Подруга
Здавна дружить із діловою ковбасою, і постачає її науковою інформацією. Завжди вислухає у скрутній ситуації і дасть добру пораду, проте самостійної ролі у аніме не відіграє.
Часто її порада звучить як Розслабся, а то зморшки з’являться. (Вельми слушно для ділової ковбаси, до речі).
Зазвичай вчена ковбаса-подруга є привабливою і досить легковажною молодою жінкою, що не переймається проблемами світового масштабу: про це вона залишає думати діловій ковбасі.
Типова представниця: Канамі Ішідзакі з “Темніше чорного” (Darker than Black, 黒の契約者).
Суперниця
Персонаж, який відіграє може і не головну, але немалу роль у сюжеті.
Спочатку – добра подруга, яка підтримує і дає поради; але ближче до фіналу, коли все приховане починає ставати явним, виявляється, що вчена ковбаса має своє бачення ситуації і цілі, протилежні тим, що є у ділової ковбаси. Тож у кінці аніме їх дороги розходяться, щоб ніколи не перетнутися знову.
Представники: Акагі Ріцко з Neon Genesis Evangelion, Дедал Юмено з Ergo Proxy.
Сама по собі
Ділова та вчена ковбаси часто з’являються у аніме разом, але не завжди: наприклад, у El Cazador de la Bruja є ділова ковбаса, але немає вченої; у Texhnolyze є вчена, але немає ділової.
Самостійна вчена ковбаса – це талановита жінка-вчений, яка спочатку працює на якусь організацію. Проте з часом стає настільки одержимою своїми дослідженнями, а точніше, їх результатами, що цілі організації відходять для неї на другий план – вона починає працювати заради власної цікавості або вигоди.
Врешті-решт вона пробує здійснити свої власні амбіційні прагнення, але нічого доброго з того не виходить: вона гине, часто від свого ж власного творіння.
Чоловічим аналогом самостійної ковбаси є божевільний вчений. Втім, цей типаж настільки часто використовується в аніме і не тільки, що про нього говорити я не буду.
Представник самостійної вченої ковбаси: Док із Texhnolyze.
Вона рідко усміхається. Її обличчя задумливе, наче вона постійно шукає відповіді на всі загадки Всесвіту; її 分かりました звучить так, ніби вона тільки що отримала відповідь принаймні на одну із них.
Вона гарна та струнка, хоча їсть що попало та зовсім не слідкує за фігурою.
Інакше її можна назвати Бравим служакою. Але зауважте: ділова ковбаса – це обов’язково вона – служаки-чоловіки трохи інші.
Ділова ковбаса зазвичай не з найнижчих чинів, однак вона занадто чесна, щоб вище керівництво допускало її до своєї секретної інформації. Бо ж організація, на яку працює ділова ковбаса, замішана у брудненьких справах, або, принаймні, її реальні цілі розходяться з декларованими. Ділова ковбаса починає здогадуватися про це десь із середини аніме, але всю правду дізнається тільки в самому кінці.
Запідозривши неладне, ділова ковбаса тихенько починає копати глибше, намагаючись з’ясувати, що ж відбувається насправді. Врешті-решт, упевнившись, що її використовували не для благих цілей, вона починає діяти на свій розсуд, навіть усупереч наказам начальства.
На цьому закінчимо загальний опис та перейдемо на особистості.
Честь називатися найтиповішою діловою ковбасою по праву належить Місакі Кіріхарі з аніме Чорніше чорного (Darker than Black, 黒の契約者). Сам серіал досить непоганий, але Кіріхара ну аж занадто штампована.
Місато Кацурагі (Євангеліон, Neon Genesis Evangelion,新世紀エヴァンゲリオン) також має риси ділової ковбаси (але тільки в робочий час! Вдома вона зовсім інша). Проте у Євангеліоні набагато більше уваги приділено психології героїв, тож штампованою Місато я б не назвала, хоча сюжетно шлях у Місакі та Місато досить схожий.
Ще одна представниця групи – Джоді Хейвард (Мисливець на відьму, El Cazador de la Bruja). Початок її шляху трохи відрізняється від звичайного (вперше ми її бачимо у ролі шпигунки), а от кінець – найстандартніший. Втім, сам серіал іде вельми протоптаними стежками, тож і героїня відповідна.
На цьому ми з діловими ковбасами покінчимо: усіх не перелічиш, а познайомитися з ними поближче ви зможете самі, дивлячись аніме.
У першій частині цієї теми ми познайомилися з Джіном та Мугеном (Samurai Champloo). Сьогодні у нас в гостях до непристойного схожа (навіть набридлива супутниця входить у комплект) парочка. На щастя, вони не самураї, а то був би повний плагіат.
Автори вільні скільки завгодно стверджувати, що вони “черпають натхнення”, а не копіюють. Хай то залишиться на їх совісті, тим паче, що моя думка така: ідеї, на відміну від їх конкретних реалізацій, розчиняються у повітрі і стають загальнолюдським здобутком. А щодо якості втілення, то вирішувати глядачу.
Отже, сьогоднішні гості – Альзейд та Хіт (“Нечувана гра”, Hatenkou Yuugi, 破天荒遊戯).
Заморожений
Характер – нордичний… На відміну від японця Джіна, Альзейду цей опис підходить, тому що родом він десь із тих країв – з Європи непевного, але досить цивілізованого періоду.
Інтроверт та альбінос. Щось іще сказати про Альзейда важко, бо набір характеристик у нього є, а от характер знайти проблематично.
Тож начебто і писати нема чого… А треба, бо таких заморожених – повно. Вони помовкують, коли інші вибухають емоціями, вони кидають багатозначні погляди, ніби знають більше, ніж їм говорять, про них врешті-решт розповідають історію, що нібито має показати їх більш людяними, ніж вони здаються спочатку.
Загалом, якщо вибрати одне слово, що найкраще характеризує Альзейда та йому подібних – це слово “начебто”. Начебто ці герої і є в аніме… але, здається, ходячий холодильник справився б з їх роллю не гірше.
Я усвідомлюю, що моє ставлення до Альзейда дуже суб’єктивне. Хтось назве його глибокою нордичною натурою, а Джіна – штампованим самураєм. Не хочу сперечатися, бо істина з того все одно не народиться. Натомість попрощаюся з Альзейдом і звернуся до його 相手.
Відморожений
Я вже згадувала, що Муген є одним з найвідмороженіших з усіх представників свого типу. Хіт трохи іншої породи, досить поширеної, а може навіть найчисленнішої.
Він – бабій та веселун. Якщо у Мугена потреба в жінках обумовлена покликом природи, то для Хіта це – вибраний спосіб життя.
Те ж саме стосується і його напускної безтурботності. Нею, як личить героєві пригодницького серіалу, Хіт маскує гострий розум та сильну волю.
І, як і належить партнеру Альзейда, він є ходячою характеристикою. 呑気で、鼻の下が長い男 – таких у аніме по центу за пучок. А може і за два. Бо він навіть не альбінос, яких у аніме не так вже й багато.
Заключення
На цьому я прощаюся зі своїми штампованими гостями. Хотілося б сказати – назавжди, але, боюся, аніме і манга ще не раз мене ними “порадує”.
А от з вами, шановні читачі, я сподіваюсь проститися зовсім ненадовго – до наступного допису. Побачимося!
Сьогодні я почну розмову про типажі героїв у манзі та аніме. І в першу чергу звернуся до тих, що надихнули мене на цю тему.
Чому відразу двоє, спитаєте ви? Ну, хоча б тому, що впеше я зустріла їх разом. Крім того, виявилося, що то була не зовсім випадковість – ця парочка з”являєтся в багатьох творах (Samurai Champloo, GetBakers, Fushigi Yuugi etc).
Тож дозвольте представити: Джін та Муген (Samurai Champloo) – заморожений та відморожений епохи самураїв.
Заморожений
Джін (仁). Ронін – самурай, що нікому не слугує. Ми не бачимо його обличчя за аміґаса*; він знімає капелюха перед боєм – і його погляд прихований окулярами.
Джін мовчазний, врівноважений, завжди собі на умі. Не витрачає дарма ні слів, ні дій. Випадки, коли він проявляє яскраві емоциї, можна перерахувати на пальцях однієї руки – і тим ціннішими є такі моменти. Наприклад, у серії 8 – коли у нього відбирають окуляри. Як можна здогадатися – випадок гумористичний. В серйозних ситуаціях об Джіна ножі можна точити.
Для прикладу – серії 9, коли Джін та Фуу чекають повернення Мугена. Недарма Фуу тяжко зітхає – нормальній людині важко зрозуміти подібну стійкість перед обличчям смерті.
Та головне, чому Джін для мене є архетипом замороженого – його емоційна стриманість. Коли бажання та емоції важать значно менше (якщо взагалі мають якусь вагу), ніж логіка та розсуд. У випадку Джіна, звісно, відіграє роль Бушідо, де головне – честь та обов”язок. Та навіть якщо узагальнити на всіх заморожених, з усіляких світів та епох (а в аніме їх набереться чималенько), то стане зрозуміло, що для них головне – робити те, що вони мають робити. Ну, а дівчата?.. А дівчата, як відомо – потім.
Нібито. Тому що насправді, попри всю свою холодність, заморожені мають почуття. Вони люблять. Вони співчувають. Вони – хороші друзі. Тільки зовні це не завжди видно. Але ж ми, глядачі, знаємо, що до чого. І любимо їх попри все.
Відморожений
Вони різняться, як день та ніч. Один мовчазний – другий ляпа, що в голову зайде. Один стриманий – інший вибухає при кожній нагоді. Один добре вихований та освітчений – і навіть мавпа перемогла б іншого у конкурсі гарних манер. Одного ми вже знаємо. Що ж, пора привітатися з Мугеном (無幻).
Відразу скажу, що серед усіх тих, кого я відношу до відморожених, Муген, мабуть найвідмороженіший. Ні, від не жорстокий маніак, що не дружить з головою – зовсім ні. Та все ж він – злочинець, колишній пірат. Він плює на закон, точніше, закон для нього не існує зовсім.
І зважте – за 26 серій ми дізнаємось про Мугена дуже мало, і аж ніяк не з його розповідей про себе. Тож попри всю свою нестримність, він уміє тримати язика за зубами. Найточніше, мабуть, порявняти Мугена з дикою твариною, яка живе своїми звірячими інстинктами і не терпить примусу та неволі.
Заключення
Отож, ми познайомилися з першими, я б сказала, архетипічними замороженим та відмороженим. У наступній частині я розповім про подібні пари в інших аніме, а потім – про откремих представників, що “гуляють самі по собі”.
Як зрозуміло з назви блогу, він присвячений аніме та манга. Але тут ви не знайдете рецензій на аніме чи мангу, так само, як і анонсів новинок. Я пишу те, що вразило чи зачепило мене, розсмішило чи примусило подумати. Якщо вам це підходить - приєднуйтесь!
Читачеві お客様に
Кажуть, що кожен анімешник хоча раз у житті брався вивчати японську мову. Якщо ви з тих, хто думав або навіть починав, та покинув - можливо, саме тут ви знайдете спосіб зблизитися з 日本語. Уроків граматики не буде - але ви навчитеся трохи більше розуміти те, що чуєте в аніме.