mrhayata

Я вже багато писала про видатну японську ввічливість, причому по-різному: то жартівливо (як-то у дописах про ввічливих монстрів та у двох секретах ввічливості), то по-серйозному (частина 1, частина 2, частина 3).

Сьогодні я хочу поговорити про ще одну категорію анімешних героїв, які виявляються на диво вихованими, хоча здавалось би…

TruShu

Пригадаймо наступну ситуацію: до скромної, тихої дівчини починають чіплятися здорові хлопці, пропонуючи їй 遊ぼう:. Це може трапитися як посеред ясного дня на людній вулиці, так і темної (наскільки це можливо у містах) ночі, у безлюдному місці. Головна умова — що головного героя поряд з нею у цей момент немає. Може, вона його саме чекає, може, вони посварилися, може, вона загубилася у незнайомій місцині.

Як би там не було, а вона одна. І от до неї підвалює такого собі хуліганського, а то і якудзоподібного вигляду компанія, і починає настирливо чіплятися. Дівчина тушується, ніяковіє і взагалі не знає, що робити.

m-louis

Компанія не відстає. У дівчини від безпорадності аж сльози на очах… І тут…

Як ви здогадалися, у той самий останній момент з’являється нарешті наш герой — звичайний японський школяр — і грізно так заявляє: «…»

І от тут починається найцікавіше. Бо нічого особливого він і не каже, а тільки якесь: «А, ось ти де. 待たせて、ごめんね». Тобто просто дає зрозуміти, що він з цією дівчиною знайомий і що саме на нього вона чекає.

От що б зробили справжні хулігани? Ну, нехай вдень та посеред людної вулиці вони не захотіли б зчиняти галас та привертати до себе увагу.

А вночі? У безлюдному місці? Маючи чисельну та силову перевагу?

Coal Miki

Підозрюю, що мирно усе б не закінчилось.

Але ЗЯШі, як відомо, живуть у особливому світі, де навіть хулігани своєю вихованістю можуть посперечатися ну хоч і з випускницями інституту благородних дівиць.

Бо як тільки вони дізнаються, що дівчина "зайнята", так вони зразу ж втрачають до неї інтерес і тихо-мирно (хіба що з розчарованим бурчанням) ідуть собі геть.

Яке гарне виховання, ви подумайте! І який гарний світ, де навіть хулігани проявляють таку ввічливість!

Причому і школяр, і дівчина сприймають це як належне, і навіть не зітхають полегшено, коли та компанія зникне з очей.

Ще раз повторю: який гарний світ, де найзвичайнісінькі ЗЯШі навіть думки не припускають, що їм може перепасти від забіякуватої компанії, яка чіпляється посеред ночі до одинокої дівчини!

Всім би нам там жити, чи не так?

Втім, у анімешних героїв є свої тяготи, тож чи є їхній світ кращим за нашого — відразу так і не скажеш. Хоч якими б вихованими не були у тому світі хулігани.

(1 голосів, 5,00 )

Завантаження...

| 6 083 переглядів | Прокоментуй!

Поняття честі та справедливості відрізняються залежно від місця та часу — це відомо всім. Зараз ми можемо тільки дивуватися, якими неймовірними вони були навіть у нашій країні, але багато років тому, наприклад. А що ж говорити про зовсім чужорідні звичаї та поняття?

Тож не дивно, що у аніме зустрічаються ситуації, які дивують мене саме з цієї точки зору. Звичайно, мої поняття чесності, добра і справедливості не є еталоном, і мої ж співвідчизники та сучасники не побачать у деяких з цих випадків нічого незвичного. Тим не менш, мені б хотілося висловитися.

От згадаймо: подорожують собі наші герої у своїх справах, і раптом трапляється у них неприємність – якийсь негідних цупить у них щось дуже цінне (чи то всі їх гроші, чи то магічний артефакт, за допомогою якого вони збираються перемогти головного негідника або врятувати світ (іноді і те, і інше одночасно)).

Герої женуться за грабіжником або ворюжкою, ловлять його або заганяють у кут, і вже готові забрати те, що їм належить…

І тут цей негідник раптом починає виставляти їм якість умови. Типу «Я вам поверну цю річ, якщо ви зробите ось це і це».

??????????

Ні, я дивуюся не тому, що безчесна людина, яка дозволяє собі красти, має нахабність після цього ще й займатися шантажем.

Що мене дивує, так це те, що ГЕРОЇ ПОГОДЖУЮТЬСЯ!!!

WTF*&@&^%^$&*()@##@!^%ck*&@&^%^$&*()@##()!^%ck??!???!!?!!!!

Нагадаю: у них вкрли ЇХ річ. Тобто чаша справедливості схилилася очевидно не в їхню сторону.

Так от, як на мене, СПРАВЕДЛИВИМ у цьому випадку було б повернути собі своє, а вже потім розмови розмовляти і вирішувати, що робити з ворюгою (бо факт крадіжки не відміняєтсья навіть якщо той добровільно повернуть вкрадене).

При цьому я залишаю в стороні ситуації, коли негідника не вдається піймати або не виходить забрати своє без шкоди для нього, для самих героїв або для сторонніх осіб. Ні, в таких випадках вибору особливого немає і доводиться «робити лимонад з лимону», в тому числі і йти на поступки.

Але ж іноді доходить до абсурду: герої спіймали дітлаха-ворюжку, що витягнув у них гаманець, тримають його за шкирку (буквально), і все, що їм залишається зробити, так це труснути його добряче, щоб гаманець випав, дати підсрачника, щоб мізки вправити, та йти у свої справах (які, нагадаю, часто мають людино- країно- або навіть світорятувальне значення, тож герої не мають такого розкошу як відволікатися на всяких малих поганців).

Таж ні! Вони з якогось дива починають вислуховувати умови цього нахабного шмаркача, який, бачте, ЗРОБИТЬ ЇМ МИЛІСТЬ, повернувши їм ЇХ ЖЕ РЕЧІ, якщо вони потанцюють під його дудку.

Тобто герої начебто погоджуются з тим, що якщо у тебе щось вкрали, то річ ця стала повноправно належати крадію, і щоб її отримати, тобі треба заплатити чи відпрацювати.

Але ж це позиція злодіїв і грабіжників! І мені ну зовсім не зрозуміло, як позитивні герої можуть таке світобачення — злочинне, прямо скажемо, світобачення — розділяти.

Тобто куди ж діваються їх поняття чесніть і справедливість, коли герої погоджуються, що крадій має право вважати вкрадене своїм і не віддавати навіть на пряму вимогу?

Як на мене, то вони, ті поняття, у цей час ідуть кудить погуляти. Під ручку з логікою, не інакше.

Втім, може, це у мене збиті моральні імперативи, це я чогось не розумію, і все тут добре і справедливо?

А ви як вважаєте?

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 8 269 переглядів | 2 коментарі

Відразу попереджаю віруючих людей: у цьому дописі я говорю лише про анімешне 信じる. Жодна існуюча релігія зачеплена не буде.

Отже, візьмемося за мою "улюблену" "Еврику 7". Коротко нагадаю сюжет.

Головний герой, Рентон,  випадково опиняється на борту легендарного корабля Гекко-стейт (Місячне сяйво) під командуванням легендарного капітана Холланда. Проте замість очікуваного легендарного сяйва на нього чатували різноманітні розіграші, знущання і навіть побої.

Проте на Гекко живе зазноба Рентона Еврика, тож він усе мужньо витримує. Коли ж і з Еврикою виходять нелади, Рентон втікає з корабля.

Під час своїх блукань він зустрічає сімейну пару Чарльза та Рей Бінзів, які поступово стають йому наче новими батьками (що не дивно, бо від рідних у нього залишилися лише смутні та сумні спогади).

Та в якийсь момент з”ясовується, що Чарльз і Рей – найманці, які отримали завдання захопити Еврику та знищити Гекко-стейт.

Тож Рентон покидає і їх. Після недовгих блукань він вирішує повернутися за Еврикою на Гекко-стейт. Та виявляється, що саме у цей час Еврика надумала сама піти пошукати Рентона, а Бінзи планують напасти на корабель.

І Рентон опиняється перед вибором: Бінзи чи Гекко. Само собою, він вибирає Гекко. Але перед тим, як обсудити цей вибір, давайте ще раз поглянемо на обох учасників.

Гекко:

• Команда організована колишніми військовими, які
• Дезертирували і
• Вкрали військовий корабель.
• Займаються найманою роботою. З відомих завдань: перевезення донорських органів для чорного ринку, затримка терориста для військових.
• Вважаються крутими, бо випускають опозиційний журнал та уміють класно серфити по траппару (чи як його там).

А одного разу, щоб зрізати кут (бо на обхідний шлях у них не вистачало палива), вони пролетіли буквально крізь базу військових.

Армійцям, що не дивно, маневр цей не сподобався, в результаті чого нашим героям довелося певну кількість солдатів убити.

А палива на Гекко не вистачало, бо команді завжди бракує грошей. А грошей їм бракує у тому числі тому, що

а) вони відкидають певні види заробітку: наприклад, виграти у змаганні по ріф-бордингу (а така нагода у них була);

б) Холланд воліє купувати своїй подрузі дорогі прикраси, а те, що це приведе до смерті якихось там вояк… Та кого з легендарних героїв таке цікавить, ну скажіть мені?

Милі, милі люди, чи не правда?

З іншого боку, Бінзи:

• Колишні військові, які
• Легально залишили службу,
• Нічого не кравши.
• Займаються найманою роботою. З відомих завдань: піймати Еврику та знищити Гекко.

Ні, я не хочу сказати, що Бінзи прямо-таки святі (а “за кадром” вони, може, взагалі п”ють кров невинних немовлят).

Але якщо порівняти те, що ми бачимо на екрані (до загибелі Бінзів, щоб було чесно) – що вийде?

А вийде досить негарна картинка – що Рентона (а отже, і нас) примушують вибрати сторону людей, які нічого пристойного на наших очах не зробили і невідомо, чи зроблять (а серіал у цьому плані розкачується ду-у-у-же довго), зате навпаки – скільки завгодно.

Втім, Рентона можна пробачити – врешті решт, він не просто малий та дурний хлопчак, а закоханий до нестями малий та дурний хлопчак. Тому у нього немає іншого вибору, як встати на ту сторону, де Еврика. Нічого не вдієш.

Але ж ЦЕ можуть побачити дорослі! (припускаючи, що людей, які дивляться аніме загалом та “Еврику 7” зокрема, можна вважати дорослими).

І от у… ну, скажімо, у цих НЕ-дітей-або-підлітків виникає закономірне питання: якщо персонаж проголошується героїчно-легендарним борцем з несправедливістю, то чому ж добрих півсеріалу (а "Еврика", нагадаю, має аж 50 серій) він або страждає фігнею, або займається досить-таки брудними справами (в тому числі наймається до режиму, боротьу з яким начебто очолює)?

Чому нас примушують сліпо вірити, що перед нами хороша людина, показуючи при цьому ледаря, дезертира, безсовісного найманця, bully, людину, яка допустить смерть людей зарди своєї примхи?

Або ж, підходячи з іншого боку: чому нас намагаються підвести до думки, що хороша людина залишається хорошою і достойною поваги та довіри, навіть якщо чинить не добро, а зовсім навпаки? А може й до того, що скільки б і якої гидоти позитивний персонаж не вчинив, а все одно він – ХОРОШИЙ, бо автори його таким оголосили.

З цієї точки зору Бінзи виглядають якщо не кращими, то принаймні чеснішими. Бо, займаючись фактично тим самим, що і Холланд, вони не корчать із себе велике, благородне, героїчне цабе, як це робить він.

Зауважте: я не вимагаю, щоб позитивні герої не мали вад і проводили весь екранний час за праведними ділами. Так, я готова простити Холланду знущання над Рентоном без будь-яких питать – бо аж занадто той на них напрошується.

Але все ж хотілося б, щоб автори аніме не вимагали від глядачів сліпої віри і не примушували нас вважати хорошими персонажів, які нічого путнього на екрані не роблять.

Тобто давайте так: або ви оголошуєте героя позитивним, і показуєте нам його хороші діла, або ж показуєте його хороші діла, і ми самі бачимо, що він позитивний.

У будь-якому випадку: дайте нам реальні ВЧИНКИ героя, що відповідають його характеру, а роздуту репутацію та сліпу віру залиште-но деінде.

Будь ласка.

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 8 388 переглядів | Прокоментуй!

Jsome1

«It is a truth universally acknowledged», як писала класик не нашої літератури Джейн Остін, що добро має бути з кулаками. І що позитивний герой у кінці історії має зійтися один-на-один з головним негідником та нам’яти йому боки.

Про це я вже згадувала у дописі про єдиного героя.

Сьогодні ж хочу розглянути ще одну вельми поширену у аніме та манзі ситуацію, коли кулаками вирішують те, що мали б вирішувати іншою частиною тіла (для людей з багатою уявою уточнюю – головою).

Для прикладу візьмемо другорядну героїню Рапіру з «Тих, що полюють на ельфів» (エルフを狩るモノたち).

JD Hancock

Для тих, хто аніме не бачив або не пам’ятає, коротко обрисую ситуацію.

Рапіра – видатний, але безжалісний боєць. Її сенсей намагався вкласти їй в голову, що перемога не головне, і що навіть до поверженого супротивника варто б проявляти повагу.

Проте якось йому це не дуже вдалося. І от перед самою своєю смертю, в останній спробі чогось її навчити, він наклав на неї прокляття: на її тілі з’явився лічильник, який зникне лише коли вона переможе 1000 супротивників.

Tony Fischer Photography

Як і варто було очікувати, у своєму останньому поєдинку вона зіткнулася з головним героєм серіалу, програла йому, і тут її осяяло (і прокляття пройшло заодно. Хеппі енд, пробачте за спойлери).

От саме так: роками, мабуть, з самого малечку, її виховували-виховували, вчили-вчили how to tell right from wrong та іншим правильним речам…

І нічого з того не вийшло.

Бо мізки у неї встали на місце тільки тоді, коли їй (умовно) начистили пику.

Ні, я не заперечую, що у воїна можуть траплятися просвітлення під час деяких боїв.

JD Hancock

І що іноді людину треба фізично зупинити, щоб вона могла спокійно подумати (бо анімешні герої часто бувають упертюхами, які все лізуть та лізуть уперед, попри всі останні китайські попередження, які їм були висловлені чистісінькою японською мовою).

Зло, як завжди, у тому, що ситуація перетворилася у штамп, який кочує із серіалу в серіал.

І от так подивишся одне аніме, друге, третє… і вираз "вбити в голову" починає набувати нового значення: начебто це єдиний спосіб щось до людини донести.

Наприклад, вчи дитину чи не вчи, виховуй чи не виховуй, а результату не буде без фізичного підкріплення.

Адже один добрячий мордобій, як нам показують, переважує всі слова і настанови. Хочеш когось просвітити – дай у щелепу, та й усі діла.

Або попроси когось дати тобі добрячого ляпаса – і лише тоді відкриється тобі істина, яку до тебе не раз намагалися донести словами, але чогось вона в голові твоїй ну зовсім не трималася.

Висновок особисто у мене такий: важко заперечувати, що добре слово та пістолет більш переконливі, ніж добре слово.

Проте хотілося б, щоб те слово хоча б було присутнє, а не замінялося повністю маханням пістолетом.

Бо якось вже занадто явно і настирно пропихується в аніме (і не тільки) думка, що істина живе на кістяшках кулаків, лезах катан та голівках куль.

Але хіба так має бути?

(1 голосів, 5,00 )

Завантаження...

| 7 026 переглядів | Прокоментуй!

У житті – далеко не завжди, навіть якщо говорити у переносному сенсі. Адже, погодьтеся, у солдат-миротворців і у бандюків "краса" рубців кардинально різна, чи не так?

А що у аніме?

Як відомо, мангаки та автори оригінальних серіалів люблять практично всіх своїх героїв, навіть негативних.

Тож більшість із них наявними шрамами якщо і не прикрашена, то точно не спотворена (або ті шрами майже не з’являються у кадрі, як у випадку із Вашем Стампідом з Trigun).

Що ж іще притаманне анімешним рубцям?

Перше: зазвичай вони дуже рівненькі та чистенькі.

Друге: значна їх частина симетрична.

Третє: подібно до незношуваного одягу, незмінної зачіски та не-можу-користуватися-нічим іншим зброї, шрами є важливим елементом іміджу героїв.

Настільки важливим, що проступають навіть крізь костюми та інші перепони (подивіться, наприклад, на щоку сержанта Сагари з Full Metal Panic!, коли він у образі ведмежати Бонти).

Ну а тепер давайте трохи пройдемося по "героїчним" рубцям, поки що обмежившись тільки тими, що відразу видні на персонажі (тобто не прикриті одягом, волоссям чи пов’язками).

1. Хрест-навхрест на щоці.

Найвідоміший приклад, мабуть, – як у Кеншіна Хімури.

Шрам доволі цікавий, бо складається з двох частин. Однак у випадку Кеншіна усе ясно: там дійсно було дві рани – одна від меча, інша спеціально зроблена ножем поперек першої.

А от як отримали свої шрами інші власники такої відмітини – не зовсім зрозуміло.

2. Хрест-навхрест на лобі.

Наприклад, як у Шрама (красномовне прізвисько, правда?) з Full Metal Alchemist. Походження цього рубця теж загадкове, бо жоден удар чи вибух не створить рану такої гарної, та ще й симетричної форми. Зате як круто виглядає (для чого, власне, й малюється)!

3. Через око. Наприклад, як у Джета з Cowboy Bebop.

Я дуже рада (без жартів) за власників цього виду шрамів, бо очі – то, на мій погляд, чи не найважливіші з тих органів, втрата яких не приводить до смерті.

Тож героям дуже пощастило, що вони відбулися  рубцем, не втративши при цьому зір.

4. Через перенісся.

Ще один на диво симетричний шрам незвичного походження, на який дивишся із полегшенням: пронесло!

Адже утворюється він від махання гострими предметами перед обличчям героя, у небезпечній близькості від очей (при тому, що його надзвичайна правильність скоріше наводить на думку про пластичну хірургію).

Тож порадіємо також і за цих героїв.

Що цікаво, гарненькі шрами характерні не лише для героїв-людей.

Погляньте хоча б на цього вовка, що зліва – найтиповіший шрам-через-око. А ще мені невиразно пригадується чи то котик, чи то песик зі шрамом як у… коротше кажучи, як у пункті 2. Тільки от, хоч убий, не пригадаю, у якому аніме я бачила ту нещасну тваринку.

До речі, коли я шукала малюнки для цього допису, серед них здибався і ось такий: The Scar Meme. Виходить, не я одна помітила, яке визначне місце займають бойові рубці у житті анімешних героїв.

Та на сьогодні все. Бережіть себе, бо у житті, на відміну від аніме, шрами не настільки симпатичні.

またね！

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 5 330 переглядів | Прокоментуй!