Лис
5

Як героя ви назвете….

Ichigo Kurosaki Я зазвичай не приділяю особливої уваги іменам героїв. Але оскільки всі японські імена мають значення (бо пишуться ієрогліфами), то мабуть, і персонажі названі не зовсім випадково.

Тому мене, в принципі, не дивує і не дратує, коли герой гордо заявляє (наприклад, перед боєм): 「俺は黒崎イチゴです。」

Однак є моменти, пов’язані з іменами, до яких я ставлюся менш терпимо.

1. Коли слідом за ім’ям іде вік, зріст, група крові та інша лабуда.

Ні, назвати ім’я і звання (наприклад, Командир підрозділу Шінсенгумі) перед боєм – то є нормальна вимога бойового етикету, з цим я не сперечаюся.

А от решта звучить приблизно так: Не дивуйтеся, що я такий придуркуватий, бо ж мені всього …надцять рочків, і мої мізки ще не дозріли. Та і як їм дозріти, коли всі вітаміни пішли мені на зріст – дивіться, який я вимахав. Та і група крові мене підвела (японці вірять, що група крові визначає характер, приблизно як знаки Зодіаку).

Нащо воно то все? Ще б розмір трусів називали, чесне слово.

2. Іноземні імена. ОООООООООООООО!!!!!!!

Пробачте, не змогла стриматися. Але будь-яке іноземне ім’я (принаймні анімешне) – то є клінічний випадок за визначенням. Проблеми у нього три: саме ім’я, тон вимови та додатки.

Fullmetal AlchemistІм’я. Мені подобається, як звучить японська мова – вона мелодійна (хоча канго-лексика занадто шипить і спотикається, як на мене). Проте іноземні імена дуже часто перетворюються на щось зовсім дике: так, брати Едуард та Альфонс Елрік стають Едоарудо то Аруфонсо Еруріку. ООООО!

І хай би герої називали себе та один одного коротко – як-то Едо та Еру. Та ж ні, авторам необхідно придумати якомога довше ім’я: Адоруфу фон дер Варуцубундерушяфуто-даншяку, а персонажів просто хлібом не годуй, а дай вимовити його повністю – від першого складу до останнього.

Втім, коли це їх власне ім’я, то звучить воно ще у межах терпимого.


А от чуже треба обов’язково вимовити так глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(бух. Вперлися у дно Маріанської западини)-думно, наче у ньому (кожному з них!) містяться відповіді на вічні запитання (тільки не на ті, на які люди вже відповіли: Дурні та Дороги, а справжні, філософські, як-то Що таке дух та матерія? та Нащо люди живуть?).

І того ще мало! Не тільки треба вимовити ім’я дуже глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(щось потеплішало. Наближаємось до ядра Землі?!)-думно, а ще й добавити до нього посаду чи титул, чи звання, чи щось на кшталт такого:

Перший-заступник-другого-помічника-головного-начальника-надсекретного-відділу-в-установі-яка-займається-розслідуванням-усієї-тієї-фігні-що-у-цьому-аніме-відбувається.

Звісно, я перебільшую. Але ненабагато – частина посади до слова яка дійсно може називатися – а від повного абсурду рятує лише те, що у записі ієрогліфами (а значить і у вимові) вона може виглядати не настільки довгою, як у перекладі. Але довгою.

А тепер давайте зберемо все докупи:

Невимовно-кострубате ім’я +

Глибоко-глибоко-глибоко…(та нема вже куди!)-думний тон +

Доооооооооооооооооооооооооооовжелезний додаток.

= ?

Тут я маю вибачитися перед читачами. Бо складати то усе разом у мене немає ні сил, на бажання: досить того, що доводиться чути то все в аніме. Тож результат я не записуватиму (і вам не раджу робити цього навіть подумки).

Краще ідіть та подивіться аніме про героїв-японців, що живуть у Японії та мають японські імена. Повірте, ваші вуха будуть вам вдячні.

Вер
8

Що в імені твоєму


Фото: timtak
Японські імена пишуться ієрогліфами. Ієрогліфи мають значення. Звідси логічно випливає, що й імена також мають значення.

Тільки треба, звичайно, розуміти, що прізвища собі ніхто не вибирає. Так, режисер Такеші Кітано (武北野) не має відношення до північних диких полів. А от ім’я йому, безсумнівно, батьки вибрали не просто так: воно означає сміливий воїн.

Не без умислу дівчатам дають імена, що містять канджі 美. А в імені імператриці Мічіко (美智子) є і краса, і розум (плюс дитина, що є популярним закінченням жіночих імен).

Говорячи про японські імена, не можна не зачепити їх вимову. Справа у тому, що крім ОНів та КУНів, багато ієрогліфів мають ще й так звані нанорі-читання, тобто такі, що використовуються лише в іменах.

То як же читається написане японське ім’я? Та по-всякому: і по КУНам, і по ОНам, і по нанорі.


Так, ім’я актора Сусуму Тераджіми (進寺島) читається повністю по КУНах (з одзвінченням на стику двох канджі). Ім’я сейю Мікі Шінічіро (三木眞一郎) – по КУНах, а прізвище – по ОНах. А от зверніть увагу на прізвище його колеги Секі Томоказу (関智一), якого ви, безсумнівно, знаєте як Бана з Escaflowne або сержанта Сагару з Full Metal Panic!: перший ієрогліф як в Мічіко, другий (добре нам відомий) – як в Шінічіро, проте читаються вони зовсім інакше – по нанорі томо та казу відповідно.

Тобто визначити, як вимовляється ім’я, по читанню буває важкувато – треба питати у власника.

З іншого боку, коли я набираю якесь ім’я, наприклад, в Wakan, мене вражає кількість можливих варіантів. Ні, на Тераджіма їх видає всього три. Проте на Кітано – 14, на Томокадзу – 37, а на Мічіко – стільки, що вони займають майже два моїх немалих екрана (і не сподівайтесь, що я рахуватиму!).

Отакі-то секрети криються в японських іменах.

Та на сьогодні все, до наступних дописів!