Сер
26

Цікаві, незвичні, інтригуючі…

Pink daisy bud

…прикметники. Поговоримо сьогодні про них.

Десь я читала, що поки іноземні японісти не підійшли до японської мови з лінійкою та вагами, самі японці мало задумувались, як вони говорять, і з яких частин речень складаються їх вислови.

Тож коли іноземні лінгвісти нарешті добралися до японської мови, вони покласифікували японські слова як їм заманеться, точніше, так, щоб було схоже на їх рідну мову.

Тож не дивно, що учені досі розходяться у думках щодо деяких граматичних форм та конструкцій.

Втім, вина не лише на лінгвістах. Бо японська мова об’єктивно підкидає сюрпризи.

Для прикладу візьмемо прикметники. Вони бувають чотирьох типів: предикативні (закінчуються на –い), напівпредикативні (відіменникові, утворюються за допомогою –な та -の), незмінні та віддієслівні (утворюються від дієслів).

Сьогодні звернемо увагу лише на два основних види: предикативні та відіменникові.

Справа в тому, що вони якби самі на себе не схожі.

Прикметники на –い дуже багато у чому подібні до дієслів:

Leaf with raindrops 1

1. Предикативність

З практичної точки зору це означає, що вони можуть бути не лише означеннями, а і присудком без допоміжної частинки だ/です.

リンゴは美味しい

空が青い

です після них додається лише для підсиленні рівня ввічливості. Тобто у 「ああ、美味しい!」 — це неформально, розмовно, а 「美味しいです」 — це вже нейтрально-ввічливо, хоча граматично обидва варіанта вірні.

2. Основи

Як і у дієслів, у цих прикметників є 5 основ. Деякі з них самостійні (1-ша, 3-тя та 5-та), інші служать для утворення певних форм.

Так, без усяких допоміжних слів предикативні прийменники можуть набувати минулого часу (暖かった, 青かった. Для порівняння — дієслово 戦った), припущення (暑かろう або 暑いだろう/でしょう, порівняймо з 読もう та 読むだろう/でしょう), умовних форм (赤ければ, 寒かったら, 安くても), тощо.

З іншого боку, певні форми дієслів поводитися точнісінько як предикативні прикметники: 行かない, 食べたい; 行かなかった, 食べたかった; 行かなければ, 食べたければ, і т.д.

3. Ієрогліфічний зв’язок

Якщо подивитися на ієрогліфи, якими пишуться прикметники, то виявиться, що у них, крім прикметникового значення, є ще й дієслівне (або навпаки).

Наприклад, 暖かい – 暖まる/暖める、広い – 広がる/広げる、狭い – 狭まる/狭める та інші.

 

Прикметники на –な (-) іноді важко відрізнити від іменників. Власне, деякі з них і є іменниками.

Pine needles with raindrops

Наприклад, слово щастя: 幸せ. З одного боку, чистий іменник, не придерешся.

Але додавши до нього –な, отримаємо прикметник:

幸せな生活  — щасливе життя

Однак цей трюк не можна зробити з будь-яким іменником. Наприклад, немає прикметників 人な або 学生な, щоб утворити “людський” та “студентський”, використовують частку належності の (人/学生の生活, при цьому вони можуть переводитися і як “життя людини/студента”, тобто якраз у значенні приналежності) або суфікс 的, до якого може додаватися な: 人的な, 学生的な.

Також розглянемо наступні вирази:

私は学生だ。Я — студент.

学生は人だ。Студент — людина.

学生は幸せだ。Студент – це щастя. Студент щасливий.

幸せは幸福だ。Щастя — це щастя/везіння (пробачте за недолугий приклад, це лише для демонстрації граматики).

学生は幸せな生活を送っている。(букв.) Студент провадить щасливе життя.

Long leaf with raindrops 4

Як бачимо, граматично відрізнити речення “Студент — людина” (іменник = іменник) від “Студент щасливий” (іменник має ознаку) неможливо, а слово “щастя” може ставати підметом (іменник), означенням (прикметник), частиною складного присудку (тут я не берусь казати, у якій якості).

З іншого боку, є прикметники на –な/の, які рідко (якщо взагалі) використовуються в якості іменників, самі по собі.  Наприклад, 豊かな — багатий, плідний, さまざまな/の — різний, різноманітний, 静かな — тихий, спокійний, 特別な/の — особливий, спеціальний, та інші.

От їх-то можна назвати справжніми непредикативними (бо підметом вони можуть стати лише за допомогою частки だ/です) прикметниками , на відміну від тих, що дійсно утворюються від іменників, наприклад: 自由 — 自由な, 自然 — 自然な/の, 国民 — 国民的な, тощо.

 

На цьому цікавості щодо прикметників не закінчуються, але на сьогодні досить, продовжимо у наступному дописі.

またね!

Чер
5

Які у вас плани на?…

Bright plant backlit

У минулому дописі ми розглядали, як виражати японською мовою свої та чужі бажання.

Сьогодні ж поговоримо про наслідки цих бажань – наші та чужі плани.

1. Форма на おう та よう (5-та основа дієслів)

Означає вона бажання/намір щось зробити, такі собі внутрішні роздуми, що треба б/пора/варто вже щось робить:

もう遅い。そろそろ寝よう — Уже пізно. Піду я, мабуть, спати.

Якщо людина не певна у намірі, то можна додати або задумливе かな

行こうかな? — Піти чи ні?

2. 5-та основа + と思う

Це вже більш сформований намір/план щось робити/не робити, ніж прості роздуми, як у п.1.

と思う може використовуватися і у формі と思っている. У першому випадку мається на увазі рішення, прийняте у момент розмови, на ходу. У другому — означає, що намір сформувався раніше, тобто людина все певний час щось планує/збирається робити.

美味しそうだ!食べようと思う — Смачно виглядає. З’їм-но я його

医者になろうと思っています — Я збираюся стати лікарем

Цю форму використовують і коли говорять про плани/наміри інших людей, не лише свої, але треба в кінці вказувати, що це про когось іншого: додавати «…каже, що хоче», «Я чув/кажуть, що Х хоче/планує…», тощо.

Pink flowers

3. Дієслово + つもり(です)

つもり вказує на досить твердий намір щось зробити, з більш конкретними планами, ніж у п.2.

«Не планую щось робити» можна сказати і як ーないつもりです, і як するつもりはありません, причому останні доволі сильно підкреслює намір: «Цього я ні в якому разі робити не збираюся!»

つもり можна використовувати і щодо чужих планів, але, знову ж, в кінці речення потрібні відповідні вставки (らしい, そうだ, ようだ, といいます).

来年、アメリカに行くつもりです — Наступного року я збираюся поїхати у Америку

4. 5-та форма дієслова + とする

Спроба щось зробити, намір, намагання. Найчастіше ідеться про те, що спробу або намір виконати не вдалося:

出ようとしたとき、電話が鳴った。 — Якраз коли я збирався вийти, подзвонили

今朝、早く起きようとしたが、出来なかった。 — Сьогодні збирався встати рано, але не зміг

5. Дієслово + ようにする

Ця конструкція означає намагання привчити себе робити/не робити щось, виробити звичку до чогось:

健康的に食べるようにしていますが、ピザが大好きで、時々食べてしまいます。 — Намагаюся (виробляю звичку) їсти здорову їжу, але дуже люблю піцу, тому іноді їм її

毎日三十分あるくようにしている — Стараюся кожного для ходити по 30 хвилин

6. Дієслово + ことにする — тверде рішення щось зробити

酒をやめることにした — Я вирішив кинути пити

する у цьому виразі можна замінити на なる, тоді це означатиме, що зміни відбулися не за рішенням людини, а за якихось зовнішніх обставин:

引っ越すことにした — вирішив переїхати

引っ越すことになった — так трапилось/склалися обставини, що я переїхав

 

На сьогодні все. またね。

Тра
27

Хочете, я вам щось розкажу?

Amsterdam
gags9999 (Flckr, CC)

Наприклад, про те, як у японській мові говорять про свої та чужі бажання.

1. «Хочу якусь річ» виражається словом 欲しい(です), причому застосовуватись воно може і щодо живих істот:

スマホが欲しい(です) — Хочу смартфон

友達が欲しい(です)— Хочу, щоб у мене були друзі

猫が欲しい(です) — Хочу (завести) кота

欲しい по граматичній суті — предикативний прикметник, і утворює такі ж форми, як і вони: 欲しくない, 欲しかった, 欲しかったら, 欲しければ, тощо.

欲しい використовують в основному для власних бажань. Коли треба говорити про чужі, то або використовують 欲しがる, або додають у кінці речення фрази, які вказують, що мова йде про третю особу (そうです, と言います, тощо).

Holland
gags9999 (Flickr, CC)

2. Щоб сказати «Я хочу щось зробити», у японській мові є спеціальна форма дієслів з суфіксом –たい(です):

アムステルダムに行きたいです — Хочу поїхати в Амстердам

水を/が飲みたい — Хочу (попити) води

До форм на –たい відносяться ті ж зауваження, що і до 欲しい — це прикметники, і стосуються вони бажань першої особи.

3. Коли говоримо не про свої бажання, використовуємо суфікс -がる:

彼は Хに行きたがっています — Він хоче піти/поїхати в Х

Втім, -がる додають не лише до слів, що виражають бажання, а і до почуттів, наприклад:

嬉しがって笑い、悲しがって泣きます  — Коли весело — сміється, сумно — плаче

Зверніть увагу, що з -がる, на відміну від 欲しい та -たい, використовується частинка を:

子供は犬を欲しがっています — Дитина хоче собаку

Amsterdam
kevin dooley (Flickr, CC)

4. -て欲しい(です)та -ないで欲しいです означають «Я хочу, щоб хтось робив/не робив щось»

(彼に(は)) 約束を守ってほしい — Хотілося б, щоб він виконав обіцянку

秘密を他の人に言わないで欲しい(です) — Хочу, щоб (ти) не розповідав мої секрети іншим

5. Загальне побажання «а от добре було б, якби…» щодо речей, які від нашої волі не залежать, утворюється за допомогою умовних форм (と, -たら, -ば) + いい (です):

晴れたらいいです — Було б добре, якби небо проясніло

明日、雨が降らないといい(です) — Було б добре, якби завтра не було дощу

У ситуації, коли очевидно, що бажання, скоріш за все, не здійсниться, в кінці можна додати のに、けど、が, тощо («хотілось би, щоб трапилось/не трапилось оце, але…»).

 

На сьогодні все. またね。

Кві
24

Remembering the Kanji

Ієрогліфи — одна з найбільших перепон до вивчення японської.

Причини: їх багато (тільки «повсякденного вжитку» близько 2 000); вони схожі між собою; їх читання ніяк не випливає з їх написання.

Щоб подолати цей бар’єр, є два шляхи:

1. Вчити написання, пишучи кожен ієрогліф по сто разів, та зазубрювати читання та значення.

2. Використовувати мнемонічні методики.

Якраз про другий варіант я і збираюся розказати.

Мнемонічне запам’ятовування ієрогліфів

Коли я почала вчити канджі, я пробувала розбивати їх на елементи та придумувати з них історію, яка б вказувала на значення ієрогліфа. Іноді це допомагало, але за відсутністю системи весь «алфавіт» я б таким чином не осилила.

На щастя, мені попалася книжка, яка допомагала вчити ієрогліфи системно, причому обіцяла, що вони засядуть у пам’яті назавжди (якщо користуватися методикою правильно). І відводила на всі 2000 повсякденних канджі всього 6 тижнів!

Звучить неймовірно? Як і будь-яка реклама. Тож над двома тисячами канджі доведеться потрудитися, не факт, що вам вистачить півтора місяців, і не розраховуйте, що можете не користуватися ними 10  років, а потім згадаєте їх у одну мить, як тільки знадобиться.

Однак методика дієва і варта, щоб її спробувати.

Створив її пан James W. Heisig, і виклав її у книжці Remembering the Kanji, Volume 1: A Complete Course on How Not to Forget the Meaning and Writing of Japanese Characters.

Назва говорить сама за себе, а у вступі автор дає всебічний огляд свого методу: опис, мету, обмеження та достоїнства.

Причому першу частину книжки (включаючи вступ та 12 з 56 уроків) можна безкоштовно та легально знайти у вільному доступі, наприклад, тут:

http://nirc.nanzan-u.ac.jp/en/files/2012/12/RK-1-6th-edition-sample.pdf

Тому я не бачу для себе смислу описувати методику іще раз.

Замість того, краще напишу, чому рекомендую спробувати даний метод всім, хто серйозно цікавиться ієрогліфами.

Переваги методу

  1. Дає можливість відносно швидко запам’ятати значення великої кількості ієрогліфів (і перейти до читання)
  2. Дозволяє запам’ятати незнайомий ієрогліф відразу (подумавши над ним кілька хвилин), а не після кількох десятків написань
  3. Дає систематичний, упорядкований підхід до канджі, якого бракує у багатьох інших підручниках
  4. Легко підстроюється під себе — власне, ідея і полягає у тому, що читач сам вигадував для кожного ієрогліфа історію, яка дозволить саме йому краще той канджі вивчити

Недоліки

Наразі я бачу лише один серйозний недолік: те, що кожному ієрогліфу приписується тільки одне-єдине унікальне значення.

На жаль, з цього випливає навіть не одна, а ціла низка проблем.

По-перше, деякі ієрогліфи мають кілька значень, причому іноді — досить далеких одне від одного, але однаково важливих. А за методикою вчиться тільки одне.

По-друге, серед ієрогліфі досить багато синонімів, і тому в деяких випадках автору довелося взяти не найбільш вживане значення канджі, а якесь допоміжне.

«Класичний» приклад — зі словом «я». Мабуть, найуживаніший для нього ієрогліф подається автором як private. У Є таке значення (тож не можна сказати, що це помилка), але в основному воно використовується у сполученнях.

По-третє, конотації ієрогліфів та перекладу не завжди співпадають.

Наприклад, споживати їжу, жерти, трапезувати — то все варіантами «їсти» з різними смисловими відтінками.

Такі відтінки є і у канджі, і у англійських слів. І коли автор намагався дати одному канджі одне означення, якось так вийшло, що ті відтінки не завжди підходять одне одному.

Умовно кажучи, ієрогліфу, який означає «жерти», може ставитися у відповідність, наприклад, «живитися».

Ці недоліки можуть бути нейтралізовані, якщо перевіряти значення канджі по словнику і створювати мнемонічні історії, які підходять під найбільш загальне значення з урахуванням конотації.

Загальні зауваження

  1. Remembering the Kanji призначене виключно для самостійного освоєння
  2. Remembering the Kanji слабко підходить для підготовки до всяких іспитів типу Но:рьоку Шікен, тому що ієрогліфи вивчаються не у порядку вживаності (за рівнями)

Я не відношу ці зауваження до недоліків, бо багато хто і так вчить японську самостійно, а не на курсах, і далеко не всі любителі японської підуть здавати якийсь іспит. Тож це так — для повноти опису.

 

Як я вже казала, при всіх перевагах методики, вона не є тим чудом, яке украде вам всі канджі у голову назавжди. Щоб пам’ятати ієрогліфи, вам потрібно ними користуватися. Якщо ж поки що не вистачає граматично-лексичної бази, щоб братися за серйозне читання, ось вам сайт для повторення канджі, створений якраз під Remembering the Kanji:

http://kanji.koohii.com/ (реєстрація безкоштовна)

Наостанок треба було б написати і про «зовнішню» критику, тобто ті зауваження до методу, які я зустрічала у відгуках. Однак за нестачею місця напишу про них у окремому дописі, який постараюся не затримати надовго.

На сьогодні ж прощаюся. またね!

Кві
8

Як це сказати японською?

Japanese Grammar BookУ практичному використанні мови є дві сторони: розуміння, що нею сказано/написано, та вміння самому сказати/написати те, що хочеш.

Буває, що людина користується тільки однією стороною. Наприклад, я майже нічого не пишу японською і зовсім нею не говорю (нема з ким, та й не хочу я), але досить багато читаю і слухаю.

Тож для мене питання «Як це сказати японською?» не дуже актуальне, але для когось із читачів, можливо, воно і є найважливішим у вивченні японської.

Тому сьогодні хочу поговорити про ресурси, які можуть стати таким людям у нагоді.

По-перше, нагадаю, що я вже писала про одну з таких книжок: Japanese Sentence Patterns for Effective Communication. У ній представлений базовий набір мовних шаблонів, за допомогою яких, в принципі, можна на простому рівні виразити більшість своїх думок.

Приблизно таку ж функцію виконує граматичний довідник 200 Essential Japanese Expressions: A Guide to Correct Usage of Key Sentence Patterns. Як очевидно з назви, у ньому представлено близько двох сотень мовних шаблонів, розбитих за тематикою: прохання, намір, вираження послідовності дій у часі, ввічливість, умовні речення, тощо.

У порівнянні з Sentence Patterns, 200 Expressions мають кращі, детальніші пояснення, а також додаткові розділи, де розбираються особливо складні граматичні теми.

Його продовження для вищих рівнів (2級 та 1級 по старому JLPT) — 500 Essential Japanese Expressions. У ньому даються паттерни, необхідні для вираження більш складних нюансів. Що цікаво, на відміну від попередника, 500 Expressions написана майже повністю японською, тобто щоб нею користуватися, треба знати мову уже на доволі пристойному рівні.

У обох книжках в кінці кожної теми є завдання на закріплення (відповіді також даються, так що підручники підходять для самостійного освоєння). Крім того, є ще й третя книжка з цієї ж серії: це збірник вправ для 500 Expressions (для 200-т, здається, аналогу немає).

В цілому, якби мені довелося вибирати один-єдиний підручник з граматики, який обов’язково треба освоїти, мабуть, це були б саме 200/500 Expressions.

Серед російськомовних підручників чогось схожого я не зустрічала (це не означає, що їх немає).

Але я регулярно звертаюся до граматичного довідника «Практическая грамматика японского языка» Б.П. Лаврентева. У нього є свої недоліки, але коли треба освіжити основи (а на мене останнім часом щось частенько нападає склероз), то він цілком стає у нагоді.

На цьому сьогодні все. またね!