Фото:
Працьовитість і бережливість – гарні риси, проте іноді від них – самі неприємності.
Запозичивши у китайців ієрогліфи, японці швидко зрозуміли, що для їх мови такий запис не підходить. Що зробила б трохи лінивіша нація? Мабуть, створила б з ієрогліфів абетку, та й користувалася – горя не знала. А як вчинили японці?
Вони створили дві абетки (про всяк випадок, а то одну, бува, 台風 віднесе або 津波 змиє), залишили ієрогліфи (справді, нащо добру пропадати?), і, що найцікавіше, взяли собі і їх китайські читання (тут моя думка безпомічно буксує перед запитанням “НАВІЩО?!”).
В результаті маємо: дві абетки по 46 складів (і це ще добре, що читаються вони однаково!) та канджі (себто японські ієрогліфи). Про кожен канджі треба знати наступне: його вигляд (написання), значення та два читання: японське (так зване КУН) та китайське (ОН).
Щодо написання і значення, думаю, питань не має бути. А от що робити з двома читаннями?
У першому наближенні правило звучить так: окремий канджі – читається по КУНу, в сполученні з іншим – по ОНу.
残念ながら、 тут починається така мішанина, через яку японська мова вважається складнішою за китайську, хоча у останній на порядок(!) більше ієрогліфів.
А саме:
- Окремі канджі можуть читатися по ОНу. 本 у значенні “книга” читається як ХОН.
- Деякі сполучення читаються по КУНам. Наприклад, 花見.
- ОН може сполучатися з КУНом, причому на “стику” іноді відбуваються фонетичні зміни. 仕事.
- Деякі канджі мають лише ОН або КУН.
- ОН і КУН можуть відноситися до різних значень канджі. 本 “ХОН” – книга, “мото” – основа.
- Значна частина канджі має кілька КУНів; досить багато канджі мають по два ОНа, іноді з різним значенням.
- Від перестановки складоваих значення міняється. 社会 і 会社.
- Одне й те ж сполучення ієрогліфів може читатися кількома способами, іноді з різницею у значенні. 今日 і 今日, 人気 та 人気хітоке.
- Читання деяких складених слів не мають відношення ні до їх ОНів, ні до КУНів (докладніше – у окремому дописі).
- Крім ОНу та КУНу канджі мають ще так звані НАНОРІ-читання, тобто читання в іменах. Їх особливістю є те, що для одного знаку їх може бути від 0 до 10+, і більшість із них, звісно, не співпадає ні з ОНом, ні з КУНом.
- Слова можуть складатися не лише з двох канджі. 動物園.
І, нарешті, двоскладові слова можуть зліплюватися між собою і утворювати довжелезні сполучення. Це особливо вірно для наукових публікацій та для назв установ. Наприклад, 宇宙航空研究開発機構 (обожнюю це слово). Добре те, що вони читаються строго по ОНам. Погано, що японці люблять такі слова скорочувати, зокрема, у двоскладоваих елементах залишати тільки перші канджі.
Наприклад, якщо ви зустрічаєте слово, що закінчується на 大, то скоріш за все це назва ВУЗу. Так , 東大 = 東京大学. Однак це дуже простий приклад. Розшифрувати ж якийсь дуже науковий термін із скорочення буває не легше, ніж зрозуміти, що таке ІПБАЕСНАНУ (хоча ні, це теж простий приклад, але щось складіше мені зараз не спадає на думку).
Підсумок:
Працьвитість японців призвела до того, що вони не побоялися труднощів і не вибрали легший шлях. Бережливість – до того, що залишили у мові елементи, які там зовсім не потрібні. В результаті – японська мова дуже важка.
Однак:
Хіба МИ боїмося труднощів і важких шляхів? Ні в якому разі. А щодо бережливості… Хіба в народі не кажуть: “Знання за плечима не носити”? Тож будьмо працьовитими і бережливими!
Висновок з підсумку:
日本語は難しくてもとても面白いですよ。だから一緒に学びましょう!
では、またね。