Анаграма — це перестановка літер у слові таким чином, щоб утворити якесь нове значуще слово (або не зовсім значуще, наприклад, коли їх використовують для псевдонімів).

Одним з підвидів анаграми є читання навпаки. У японській мові цей метод рідко можна застосувати напряму, бо склади починаються з обмеженого набору звуків (ші сходу не перетвориш у іш, тощо).

Однак до діла можна підійти по-іншому: читати задом наперед не по звукам, а по складам.

Наприклад, со:рі та рісо: — прем’єр(-міністр) та ідеал.

Ще цікавіше знайти слова, у яких можна переставити навіть не звуки (бо у японській багато омонімів), а  складові канджі. Наприклад:

社会 — суспільство, 会社 — фірма, компанія

進行 — прогрес, просування вперед, 行進 — марш, процесія

国外(ні) — за кордоном, (-но) закордонний, 外国 — закордон, іноземна країна, (-но) іноземний, закордонний

会議 — засідання, збори, мітинг, конференція, сесія, 議会 — парламент, законодавчі збори

論理 — логіка, 理論 — теорія

理事 — директор, 事理 — суть справи, факти

利権 — (майнові) права, законні інтереси, 権利 — юридичне право (на щось)

現実 — дійсність, реальність, 実現 — здійснення, реалізація, матеріалізація

出演 — вихід на сцену, виступ, при цьому 出演者 — артист, виконавець; 演出 — постановка (вистави), при цьому 演出家 — постановник, режисер.

Іноді перестановка канджі призводить до зміни не лише значення, але і читання:

外出 (гайшюцу) — вихід з дому, прогулянка, 出外れ (дехадзуре) — окраїна, край

出家 (шюкке) — прийняття сану; монах, 家出 (іеде) — залишання сім’ї, втеча з дому

Втім, усе це — квіточки у порівнянні з такими словами, як, наприклад, 目下: по ОНу воно читається як мокка та означає «зараз, у даний момент» (відбувається просто перед моїми очима); по КУНу його читання – мешьта, і означає воно «підлеглий, молодший, нижчий (по положенню)».

Тобто воно може мати різні значення і читання навіть без переставляння складових ієрогліфів.

Отакий-то гармидер твориться у японській мові. Втім, тим цікавіше її учити, чи не так?

では、またね！

 

У коментарях до минулого допису, який стосувався методів вивчення іноземних мов, пан мінус-один порадив мені звернути увагу на сервіс Memrise як альтернативу до тепер платного iKnow (хорошого ресурсу по вивченню японської).

Пішла я туди, зареєструвалася, вибрала курси… і тепер напишу про свої враження.

Відразу відмічу, що я не оцінюю Memrise сам по собі, а порівнюю з iKnow, бо вони дійсно дуже схожі.

Що у них спільного?

1. На обох навчання йде за курсами — наборами зі слів.

2. Обидва використовують spaced repetition (інтервальні повторення).

3. В обох є «офіційні» курси, але вони також дозволяють користувачам створювати і свої.

Тобто глобально Memrise і iKnow мало чим відрізняються, диявол, як-то кажуть, — в деталях. Саме вони визначають плюси та мінусі того чи іншого ресурсу.

При цьому користувальницьких курсів я торкатися не буду, бо їх якість, як неважко передбачити, коливається від «Молодець автор, дуже корисно», до «Що це в біса було?!».

Що ж стосується основних курсів, то недоліки і переваги Memrise, на мій погляд, наступні.

++ Memrise

1. Безкоштовність

Місячна плата за користування iKnow — близько 10 доларів (а при пів- чи річному абоненті — ще менше). В принципі, це небагато. Навіть можна сказати, що 10 доларів на місяць — це така собі стандартна-престандартна ціна подібних сервісів у бізнес-просторі, зав’язаному на долари. Для прикладу: Hulu, Crunchyroll, Zenfolio, Amazon Prime, Dropbox та дофіга інших.

Однак для багатьох (особливо школярів та студентів) це таки помітна сума, а необхідність платити через PayPal ще більш ускладнює справу.

2. Є підказки, вони ж меми

Чим глибше вгризаєшся у лексику, тим більше зустрічається слів з майже однаковим значенням, і при повторенні буває важко здогадатися «А яке ж саме з них мені треба тут написати?»

У iKnow зазвичай можна «підглянути» у речення, в якому певне слово вводилося, і іноді це стимулює згадування. Однак мати конкретні підказки, які, до того ж, можна створювати самому — то досить корисна річ.

3. Є курси не тільки з мов, але й з інших предметів

Я поки що вибрала тільки мовні курси, але з часом, можливо, візьмуся за що-небудь іще. Наприклад, за художників.

–– Memrise

1. Немає озвучки

Хоча фонетика японської мови не така складна, як, наприклад, англійської чи французької, але правильний наголос — то важлива річ, без якої не можна сказати, що знаєш слово.

Крім того, слухання та повторення вголос включає слухову пам’ять і допомагає  розпізнавати слова на слух.

2. Немає прикладів або речень

Просто зазубрити слово (значення-вимова-написання) — це тільки півділа.

Набагато важче — правильно використати його у реченні. З якою частинкою воно вживається? Чи можна до нього приєднати суфікс –текі? Чи утворюється від нього дієслово з –суру? Які іменники/прийменники/дієслова з ним сполучаються, а які не дуже?

На iKnow слова вживаються принаймні один раз — у реченні-прикладі, а часто — по багато разів у різних реченнях.

Звичайно, цього мало, що дати відповіді на всі вищенаведені питання. Тим не менш, зустрічати слово у різних контекстах допомагає і запам’ятати його, і краще зрозуміти його «присмак» та відмінність від схожих слів.

Крім того, речення (повністю озвучені, до речі) корисно повторювати вголос і хоч у якійсь мірі тренувати вимову, ритм, і взагалі — здатність щось вичавити із себе іноземною мовою.

3. Дивна і дуже незручна транскрипція

Мене відразу здивувало написання слів на Memrise: наприклад, те, що джі треба писати як zi. Втім, нехай, до цього можна звикнути.

Іншим неприємним сюрпризом було те, що вимову можна записувати лише одним-єдиним способом. Так, якщо ви замість shi напишете si, то це вам зарахується за помилку.

Але остаточно мене добило слово чю:джюн, яке (згідно Memrise) треба вводити як ziyuuziyun, тобто джію:джіюн. Оце так так!

Вони там пишуть про стандартизацію написання (мабуть, щоб усі можливі звуки у мовах мали свої окремі позначення). З одного боку, це має сенс. Наприклад, в українській є і сі,  і ші, і їх не можна плутати.

Проте у японській (і, мабуть, не тільки у ній) це призводить до того, що замість реальної вимови доводиться писати просто казна що, а ще й неправильне казна що.

4. Немає диктанту і брейнспіду

Якщо користь останнього ще можна поставити під сумнів, то диктант (сприйняття на слух) — безсумнівно потрібний інструмент. Шкода, що на Memrise він відсутній.

5. Немає опції «виправити»

Іноді люди допускають описки, і неприємно, якщо це зараховується за помилку. Особливо враховуючи третій пункт.

6. Немає «бібліотеки»

Може, я погано шукала, але не знайшла, куди можна «покласти» всі курси, які хотілось би пройти — але не зараз, а десь пізніше: тоді їх не довелося б заново шукати, коли вирішиш, що уже пора.

З іншого боку, на iKnow є 3 розділи: ті курси, які вчиш зараз, ті, що відкладені на потім, і пройдені (можна включити повторення). На мій погляд, дуже зручно.

Висновок

Як бачите, рахунок у мене вийшов не на користь Memrise, причому деякі мінуси (перша трійка) — насправді дуже серйозні мінусяри.

Тобто iKnow, на мій погляд, на даний момент набагато якісніший і корисніший, ніж Memrise. І навіть якби у мене на ньому була не річна, а помісячна підписка, я б не перекинулася б зразу ж на Memrise, а продовжила б платити.

Проте безкоштовність — для багатьох таки серйозна перевага, цього не можна заперечувати. Крім того, якщо проект розвиватиметься, то можна сподіватися, що дійде і до озвучки, і до прикладів.

У будь-якому разі, як інструмент для вивчення лексики Memrise достойний уваги навіть зараз. І якщо ви ще не на ньому — обов’язково спробуйте!

P.S. Ще одна хороша штука, яка, на щастя, є на обох ресурсах — це те, що статистика по кожному курсу не вбивається, навіть якщо видаляєш курс із активного вивчення або призупиняєш платну підписку.

Вітаю вас з Днем святого Валентина! Мої найкращі побажання вам та вашій сердечній половинці (яку, я сподіваюсь, ви уже знайшли)!

А чому цей день має бути саме солодким? Та ж за японською традицією про дарування шоколаду, про яку я колись писала.

В «Мушлі», до речі, теж, здається, народжується своя традиція — сполучати приємне з корисним, а саме — поздоровлення з вивченням японської.

От і сьогодні давайте подивимося на деякі слова, що пов’язані з Днем закоханих.

Почнемо, власне, з самого свята. Японською воно називається バレンタインデー або セントバレンタインズデー, а його головна складова (шоколад) — バレンタインデーのチョコレート, який 贈る в якості 愛情の告白 (освідчення у коханні).

バレンタインデーのチョコレート, він же バレンタインデーのチョコ буває різних видів. Про два основних ви вже знаєте — це 本命チョコ (хоммей чоко) та 義理チョコ (гірі чоко). А ще є 友チョコ (для подружок), 逆チョコ (чоловіки дарують жінкам) і навіть 自己チョコ (це коли купуєш та з’їдаєш його сам).

Для любові у японській мові є багато позначень. Основні — це 愛, 恋, 愛情, 恋愛. Від них походять дієслова любити: 愛する, 恋する, 恋愛する (від 愛情 дієслово з -суру, схоже, не утворюється).

Зверніть увагу, що всі вони стосуються палкого кохання. А відоме всім анімешникам скі (好き) більш «скромне», воно означає скоріше прихильність (хоча, можливо, і сильну).

好む (коному) — взагалі не любов між людьми, а уподобання, наприклад, щодо їжі, одягу, речей чи дій, тощо. Я приводжу його тут тільки щоб показати його відмінність від скі, яке, як бачите, пишеться тим же ієрогліфом, але має інше значення.

Коханий чи кохана — це койбіто (恋人) або сукіна хьто (好きな人).

Наостанок — трохи граматики, а саме — вираз を込めて (о комете).

Він означає «вкладати щось», «з додаванням чогось». Наприклад, коли ми у поздоровленнях, на листівках чи у листах пишемо чи кажемо з любов’ю, з (моїми) найкращими побажаннями, з (глибокою) подякою, тощо, то це і є (気持ち)を込める.

Втім, його використовують не лише для передання чогось хорошого. Але у зв’язку зі святом ми подивимось тільки на позитивні приклади: 愛を込めて, 心を込めて, 愛情を込めて, 感謝を込めて, тощо.

Та на сьогодні все. Хорошого вам свята!

新年、明け…

Стоп, стоп, стоп! Не можу я цього вам сказати, хоч Новий рік таки наближається, і вже майже у нас на носі.

Чому?

Та тому, що це вітання висловлюють після того, як новий рік настав, а не раніше.

Я неодноразово порушувала цю традицію, вітаючи вас у останньому, передноворічному дописі. Але сьогодні я хотіла б не просто поздоровити вас, але і зробити вам подарунок: низку слів, які стосуються Нового року та навколоноворічних подій.

Тож із японським вітанням давайте поступимо строго за правилами, а замість того я скористаюся нашенською традицією, яка жодних перепон щодо передчасних поздоровлень не ставить.

З НОВИМ РОКОМ!

Мої найкращі побажання вам і вашим сім’ям! Щастя вам, здоров’я та здійснення всіх мрій!

 

Що ж стосується обіцяних слів, то давайте розділимо їх умовно на перед-новорічні та після-новорічні.

Перед-новорічні

Отже, старий рік (旧年), він же фурутоші або кю:нен закінчується, і ми його проводжаємо (年/旧年を送る).

Це час, коли дарують подарунки та розсилають новорічні листівки 年賀状 (ненгаджьо:). Втім, останнє треба зробити завчасно, щоб вони встигли дійти до адресатів.

Якщо ви знаєте, що в цьому році з кимось уже не побачитесь, то можете попрощатися так: いいお年を — тобто побажати хорошого нового року.

Останній день року, в тому числі і ніч на Новий рік називають 大晦日 (оомісока). Її можна відсвяткувати, влаштувавши 忘年会 (бо:ненкай) — вечірку по проводжанню старого року, мета якої — залишити позаду всі минулорічні прикрості.

Після-новорічні

新年 — новий рік, і коли він починається (年が明ける), його зустрічають (年/新年を迎える).

Саме тут і доречне вітання 新年、明けましておめでとうございます！, тепер йому саме час.

Новий рік ще називають （お）正月 (о-шьо:гацу або шьо:гачі), і його відмічають (お正月を祝う). Також 正月 — це синонім слова січень.

元日 (ганджіцу) — перший день нового року, 1-е січня. Його слід відрізняти від ранку, світанку цього ж дня, бо для нього є спеціальні позначення: 元旦 (гантан), 元朝 (ганчьо:), 歳朝 (сайчьо:), 大旦 (ооашьта), та інші.

Усякі святкові події, пов’язані з Новим роком, проходять у перші три дні січня. Цей період називають （正月）三が日 (шьо:гацу санганічі).

Зокрема, саме тоді більшість японців вперше у новому році йдуть у храм, тобто здійснюють 初詣 (хацумо:де, на відміну від お参り (омаірі) або 参詣 (санкей)).

 

Цим набір новорічних слів, звісно, не обмежується. Проте я не хочу зловживати вашою увагою у святкові дні, які набагато приємніше проводити за відпочинком, а не за навчанням.

Тож на сьогодні все. Приємних вам свят!

Тільки-но я зібралася продовжити Низку слів і поговорити про всілякі важливі речі (а саме – про слова дайджі, тайсецу, тощо), як виявилося, що Хітомі, ведуча подкасту Japancast.net, це вже зробила.

Тож я повторюватися не буду, а просто пораджу послухати чи подивитися останній, 96-й випуск.

Якщо ви на цей подкаст ще не підписані – то пораджу не баритися і підписатися. Як на мене, якість його значно зросла (як технічно, так і змістовно) у порівнянні з першими частинами. Принаймні, вони більше не виглядають, наче Хітомі вигадувала і записувала їх на кухні (як зауважив у коментарях один із читачів "Мушлі").

Тож якщо ви взагалі слухаєте подкасти, то вам сюди (це сторінка підписки на Japancast.net).

Зверніть увагу, що можна вибрати як відео-, так і аудіоверсію. Відео досить важкі, а інформаційно, на мій погляд, мало чим відрізняються від чистого аудіо, тож для економії трафіку можна вибрати останній варіант.

А у мене на цьому все. Приємного прослуховування.

またね！