Анімешні приправи. Частина 2

Бер

Анімешні приправи. Частина 2

Сьогодні я продовжу розповідь про анімешні прийоми. Перша частина знаходиться тут. Нагадаю, що в основу допису лягла ось ця стаття про аніме. Далі курсивом – оригінал, звичайним шрифтом – мої доповнення.

5. Очі під чубчиком.

Дуже часто в аніме використовується прийом “очі під чубиком”, при цьому у героїв не видно очей, вони ніби закриті чубчиком.

'Penguin Musume Heart' Не просто закриті чубом, а тонуть у зловісній темній тіні, що падає від волосся. Прийом застосовується у наступних випадках:

Герой задумав щось нехороше і має намір здійснити це просто зараз. Може використовуватись як у комедіях (на вищенаведеному фото з “Дівчини-пінгвіна” прийом ще й підсилений красномовними багряними патьоками з рота. Брррр!), так і у жанрі “страшилок”: дивіться, наприклад, “Коли співають цикади” (Higurashi no Naku koro ni).
Герой приховує свої думки, часто – злочинні. Наприклад, у аніме “Зошит смерті” (Death Note) цей прийом часто (я б сказала, занадто часто) використовується, коли Кірі у черговий раз вдається обдурити своїх переслідувачів.
Герой згадує чи уявляє щось неприємне. Ось яскравий приклад зі “Шкільного переполоху” (School Rumble). Думаю, коментарі не потрібні – кадр смачнючий і говорить сам за себе.
Герой отримує погану новину або робить дуже неприємне і часто несподіване для себе відкриття. Зустрічається у серйозних драматичних ситуаціях, для прикладу – “Дівчина з пекла” (Jigoku Shoujo).

6. Позначки думок.

Дуже часто для позначення роздратування чи злості використовується червоний значок поряд з головою, також використовуються синій значок і краплина.

Як ці значки виглядають, ви бачите на малюнках. Крім того, на фото зліва цей прийом поєднаний з іншим – зміною зовнішності. Тобто аніматори не зосереджуються на одному способі, а комбінують різні, щоб найкраще виразити емоції героїв.

А ось і крапля. У даному випадку досить маленька, а взагалі бувають мало не на всю голову. Одну краплю, велику чи маленьку, не слід плутати з багатьма мілкими краплинами, що струменять з героя потоком – то трохи інша річ.

Багато крапельок часто використовується, коли герой попав у “гарячу” ситуацію, як, наприклад, сержант Саґара (Full Metal Panic) у останній серії FMP Fumoffu. Тут піт з нього не просто капає, а стікає, як із весняної бурульки. Щиро раджу подивитися, що він там наробив. Особисто я не була певна, що він виживе. Та, велика дяка авторам, його стачило ще на цілий сезон.

7. Суперсили.

Кожен герой аніме в певний момент може застосувати свої суперздібності. Дуже незвично показаний момент перед застосуванням надприродних здібностей. У цей момент фон стає різнокольоровим, і видно лише героя, що застосовує суперсилу.

Ну, якщо говорити про зміну фону, то цей прийом використосується не лише для суперсил. У наведеному вище кадрі до пункту 6 фон теж змінено, але не при застосуванні надздібностей, а коли героїня розлючена. Те ж саме стосується пунктів 1 та 2 з першої частини.

Крім того, фон змінюють, щоб показати рух. Часто так показують атаку, напад, швидке наближення до когось, або навпаки, віддалення. Ось приклад з “Azumanga Daiou”: вчителька жене велосипед на космічних швидкостях. Фонового зображення нема, видно лише фігуру на велосипеді, а на додачу – лінії, що підсилюють відчуття шаленої швидкості.

Сюди ж додам схожий випадок: коли герой отримує удар і відлітає “у нескінченність”, поступово перетворюючись у ледве видиму крапку. Зліва – приклад з “Azumanga Daiou”.

Якщо ж удар не справжній, а емоційний, то герой теж відлітає вдалечінь, часто під свист вітру: його ніби зносить холодним струменем відчаю. Для прикладу, подивіться “Шкільний переполох” – головна героїня займається такими польотами регулярно.

А ось іще один цікавий і вкрай поширений комедійний прийом: фон темніє, і на ньому з’являються світлі смужки. Неважко здогадатися, що символізує він 嫌な感じ різноманітного походження.

На завершення

На цьому я закінчую розмову про анімешні прийоми. Мабуть, кожен з вас може додати щось, про що я не написала, адже аніматори проявляють надзвичайну фантазію, щоб потішити нас, глядачів. Тут і потоки сліз по щоках, і “матеріалізований” видих, і ще багато чого. А ми ж говоримо лише про візуальні ефекти. А звукові? Вони не менш важливі. Та й сейю (актори озвучки) стараються з усіх сил. Тож дивімося аніме!

До побачення! じゃ、またね。

P.S. А наостанку – кілька “смачних” кадрів.