Фото: clevercupcakesУявіть, що в українській мові не 33 літери, а 1945. Страшна перспектива, чи не так?
Проте що стосується канджі, то 1945 – гарне число. Тому що невелике. Не вірите?
Найповніший словник японських ієрогліфів налічує близько 50 000 канджі. Певна, що тепер число 1945 подобається вам набагато більше.
На щастя, щоб читати більшість японських текстів, достатньо 3 000 – 3 500 канджі. Зітхнемо полегшено. Проте, чим менше канджі треба вчити, тим краще, тому наш вибір – 1945.
То хто ж вони такі, ці 1945 канджі?
Ієрогліфи прийшли в Японію з Китаю, десь у 5 ст. н.е. З тих пір японська писемність добряче змінилася. У тому числі, деякі ієрогліфи набули спрощеної форми, з’явилися нові, чисто японські знаки та утворилися дві похідні від ієрогліфів абетки.
Та що нас цікавить зараз найбільше – у післявоєнній Японії було введено обмеження на кількість канджі, які можна вживати у літературі та в періодичних виданнях. То був список 当用漢字, що містив 1850 ієрогліфів. Пізніше він був замінений на 常用漢字, про який я і веду мову.
Отже, 1945 – це так звані канджі для повсякденного вжитку, яких нібито достатньо, щоб читати періодику. В принципі, так воно і є.
Проте. Є кілька моментів, які слід відмітити.
Позитивний: перша тисяча канджі у списку покриває приблизно 90% усіх випадків використання ієрогліфів. Тож приблизно дізнатися, про що йдеться у тексті ви можете, опанувавши лише половину 常用漢字.
Негативний: до списку не входять канджі для імен та, як не дивно, деякі досить уживані знаки. Наприклад, 誰. Тому навіть знання усього списку не гарантує повного розуміння, особливо художніх текстів. Як уже згадувалося, для цього знати треба близько 3 000 канджі.
І ще трохи сумного: міністерство освіти планує найближчим часом розширити список повсякденних ієрогліфів: вилучити 5 та додати близько 200. Зараз якраз проводиться громадське опитування з цього приводу. У кінцевому результаті у 2010 році має з’явитися новий список, що міститиме близько 2130 канджі (без імен!).
Як їх приборкати? У мене є рецепт, що може полегшити вам завдання, правда, щоб його використати, треба знати англійську. Та про нього – у одному з наступних дописів.
А поки що до побачення. またね。
P.S. “Мушля” переїхала на http://mushlia.com. Будь ласка, поновіть ваші закладки, якщо такі є. Крім того, буду вдячна за будь-які зауваження щодо нового місця проживання блогу.
Від Dereks о Тра 11, 2009 | Відповісти
Гм… 2 тисячі канджі – не так і багато, здається…. принаймні додає впевненості у бажанні вчити цю мову 🙂
Від Shiroi Koneko о Тра 11, 2009 | Відповісти
Вітаю, Dereks!
Справді, невеличка жменька канджі… І чого їх так бояться? 🙂
Від julia о Лип 21, 2010 | Відповісти
а от мені дві тис. забагато буде… тільки почала вчати мову і щось всі канджі мені якісь однакові, не відрізниш, а їх аж дві штуки! ну, певна річ є і зовсім не схожі, що радуєта додає ентузіазму)
Від Shiroi Koneko о Лип 25, 2010 | Відповісти
Думаю, справа у методиці вивчення. Зазвичай у підручниках канджі сортуються по частоті використання, та ще й наголошується, що ієрогліф треба запам”ятовувати як цілу “картинку”, не розділяючи на елементи (бо так японці вчать). Однак для невізуала це досить важко, особливо розрізняти схожі за написанням канджі. Тож якщо ви дійсно цікавитесь ієрогліфами та хочете вивчити усі 2000 з повсякденного вжитку, я б порадила книжку James W. Heisig – Remembering the Kanji: Complete Course on How Not to Forget the Meaning and Writing of Japanese Characters v. 1 (на жаль, на російську, наскілььки я знаю, не переведено). У ній канджі розміщені за такою системою, що дозволяє не плутати схожі знаки (якщо підходити до справи старанно і виконувати рекомендації, дані автором). А для закріплення можна використовувати http://kanji.koohii.com/ – дуже корисний ресурс. Правда, теж англійською. На жаль, російською чи українською подібних ресурсів не зустрічала.
Від Roman о Сер 9, 2010 | Відповісти
“2 тисячі канджі – не так і багато”…
Так, безумовно якщо проводити аналогію з нашими 33-ма літерами. Але вартує додати що при вивченні кожного канджі потрібно запамятовувати не тільки як він виглядає і його значення, але ще й всі можливі варіанти його прочитання, яких буває досить багато. А коли починаєш розуміти що одне і те ж звучання може належати кільком канджам – от тоді і настають труднощі. Навіть японці іноді не впевнені що саме мав на увазі співрозмовник сказавши якесь слово. Тому нерідко вдається побачити ситуацію коли вони просять “намалювати” канджу в повітрі – і от тоді до них доходить про що саме йшлося. Тому і треба вчити не по запчастинам а цілими – бо навіть знаючи окремі елементи не можливо здогадатися про зміст комплексного канджі. Тому я би помножив 1945 на кількість варіантів прочитання як мінімум… Тоді вийде не таке вже й маленьке число.
Від БіАтлоністка о Сер 14, 2010 | Відповісти
Ні, я краще англійську вивчу. Хоча японці поважають тих, хто знає їхню мову!..ще б! таке вивчити))
Від Shiroi Koneko о Сер 15, 2010 | Відповісти
🙂 Бажаю успіхів! Яку б мову не вчи, все одно нелегко.
Від Shiroi Koneko о Сер 15, 2010 | Відповісти
Про “невеличку жменьку канджі” – то був сумний жарт, бо вчити дійсно доведеться не 2000 одиниць, а набагато більше: і написання, і значення, і одну-дві (а то й більше) вимови.
Що стосується вивчення складних слів як цілого, то у мене є певні питання щодо цього методу. Однак, мабуть, я їх винесу у окремий допис, бо мене ця проблема дійсно цікавить.
Від Roman о Сер 16, 2010 | Відповісти
“…Ні, я краще англійську вивчу…”
А чого краще? Як хоббі, для інтераціонального спілкування, фільми дивитися мовою оригіналу? Може і краще.
Але якщо для Японії (навчання, роботи, просто щоб зрозуміти націю) – то тут як сказати – вивчення японської захоплює, розшифровка слів і значень канджі, які їх складають – дуже цікава і захоплива головоломка для дорослих :-), до того ж в Японії це дуже і дуже потрібно – особливо якщо ви відвідуєте не Токіо а якесь з містечок поменше. А Японці поважають всіх, однак якщо ви скажете щось по японськи і проявите розуміння тог що вам кажуть – то вас просто будуть носити на руках і у поваги не буде меж.
Такшо вчіть – це круто.
Від Орекуші-пан о Кві 17, 2014 | Відповісти
“Про “невеличку жменьку канджі” – то був сумний жарт,”
А чого, власне, “сумний”? )))
Це ж чудово, що японська мова така багата: тм яскравіше виражена її самобутність. Мене ось, наприклад, страшенно порадувало, що виявляється в Японії є більше 50 000 тис. єрогліфів (а не якихось 6000!), і понад те – є суто японські єрогліфи (які, я так, зрозумів, не налдежать до ката0- і хірагани, та не були принесені з Китаю.
І добре, що коремі письменники прагнуть зберегти нестандартні єрогліфи! Кожен із них – це неповторна культурна спадщина!