Прийшов час виконати обіцяне та поговорити про японське письмо.

Почнемо з основ: абетки. Проте японці навіть тут підготували для 外人達, що посміли вчити їх мову, кілька сюрпризів. А саме:

1. Абеток – дві: катакана та хіраґана.
2. Обидві вони складові (силабічні).
3. Записують їх у вигляді таблиці – 五十音.
4. Табличка читається згори донизу та справа наліво.

Ось сама таблиця: у клітинках подано знаки хіраґани, катакани та читання.

五十音

Докладніше:

1. Не буду вдаватися у історію, скажу лише, що обидві абетки походять від китайських ієрогліфів, що були завезені в Японію десь у 5 столітті. Раніше більш уживаною була катакана, проте у сучасній мові в основному використовується хіраґана: нею записують закінчення слів, службові слова, фуріґану та ін. Катакану в основному використовують для запису іншомовних слів.

Крім того, катаканою виділяють слова або частини тексту – аналогічно до жирного шрифту або курсиву у нашій мові. В такому випадку катаканою можуть записувати навіть ті слова, що звичайно пишуться канджі або хіраґаною. У окремих випадках катаканою пишуть окремі глави або й цілі твори – теж у якості своєрідного стилістичного виділення.

2. Як видно з таблички, більшість знаків абеток позначають два звука, проте не всі. Є 5 голосних, окремий звук “н” та “напівскладовий” “во”, який читається як “о”.

3. 五十 означає 50 (докладніше читайте у дописі про японську лічбу), а 音– звук. Отже, 50 звуків, 5 рядків на 10 стовпчиків.

Проте на сьогодні знаків усього 46 (плюс ще два можна зустріти у відносно недавній – довоєнній – літературі): 5 вийшли з ужитку, а “н” було додано пізніше, так що він стоїть у окремому стовпчику.

4. Нічого дивного, бо саме так (вгори донизу та справа наліво) японці і пишуть. Відповідно і книжки починаються у них “з кінця”. Правда, у сучасній Японії все частіше зустрічається звичне для нас горизонтальне письмо (особливо у електронних виданнях).

Ще кілька зауважень:

五十音 є лише основою фонетики: з її знаків утворюються інші.

• По-перше, якщо над знаком абетки поставити значок нігорі ゛, то приголосний цього складу одзвінчується: звуки “к”, “х”, “с” та “т” стають “ґ”, “б”, “з” та “д” відповідно (дзвінкі “чі”, “ші” читаються як “джі”, а “цу” – як “дзу”). Ханнігорі ゜перетворює “х” в “п”.
• По-друге, якщо до знаків ряду “і” додати йотовані, то отримаємо  пом’якшені звуки: “кя”, “рю”, “шьо”, тощо. На письмі йотований знак пишеться трохи меншим, ніж основний текст: きゃ, りゅ, しょ.

Крім того, голосні можуть подовжуватися. Для цього голосний звук на письмі подвоюється, як, наприклад, у слові 遠い. Довжина “о” також може позначатися додаванням після нього “у”: そう. Але будьте уважні, бо у такому випадку це може бути як подовження звуку “о”, так два окремі звуки: “оу”. У катакані подовження звуків позначається тире (дивіться нижче).

Про вимову:

Вимова звуків у японській не надто відрізняється від української або російської, тому, власне, і запис їх кирилицею можливий без уведення спеціальних знаків транскрипції (на відміну, наприклад, від англійської). У першому наближенні, як кажуть математики, можна вимовляти їх так, як написано у даній табличці.

Проте і тут є підводні камені. Так, щодо “ші” та “чі” (та їх похідних) точаться гарячі суперечки. Особливо це стосується “ші”. Щоб зрозуміти суть проблеми, можете почитати, наприклад, “Віртуальні сусі“. Свою думку я докладно висловлю у іншому дописі, а тут зауважу лише, що запис “ші” та “чі” для відповідних складів не співпадає з офіційною кириличною (Поліванівською) транскрипцією.

Ви, певно, помітили, що у табличці немає ряду “л”. Справді, такого звуку в японській мові не існує. Зате “р” вимовляється (у другому наближенні, так сказати) десь між нашими “р” та “л”.

А як же запис іншомовних слів, у яких є і окремі звуки (а не склади), і той же “л”? А це окрема наука, що потребує певної практики. Наприклад, розшифруйте-но, що означає ラブ・エンド・ピース або ラブ・レター (підказка: походить з англійської).

Наостанок:

Ну от, основи закладено. Тепер, сподіваюсь, підзаголовок мого блогу,  у якому є хіраґана, катакана та канджі, не видаватиметься вам китайською грамотою: ви з упевненістю можете сказати, що грамота японська.

На цьому все. またね。

P.S. Маленький тест: від якого ієрогліфа походить знак катакани “ні”? Підказка тут або тут.

Tweet

Підпишіться на оновлення через RSS або на E-mail

(2 голосів, 5,00 )

Завантаження...

---

Теги: Кана, катакана, хіраґана, Японська мова, 五十音