Гру
19

Манга: історія довжиною в тисячу років

Мистецтву приблизно стільки ж років, як і нам, homo sapiens.

І росло воно і розвивалося разом з нами.

І дійшло воно нарешті до того, що в певний момент (близько тисячі років тому) на території древньої Японії з’явилися перші мальовані історії, які стали предтечею такої знайомої нам сучасної манги.

Цікаво, що героями їх були тварини, які, проте, уособлювали таки людей та розповідали про цілком людські житейські справи.

І тільки пізніше…

Втім, краще один раз прочитати оригінал, ніж сто його переказів (або, що взагалі жахливо — сто разів перечитати один і той же переказ).

Тож якщо вам здибається десь у мережі, магазині чи бібліотеці книжка «One thousand years of manga» by Brigitte Koyama-Richard, не пройдіть мимо — погортайте її сторінки та дізнайтеся більше про історію манги з самого її початку.

Приємного вам читання!

Вер
8

А чи не затіяти мені священну війну?

1007419462_72d284e78f_m
Фото: Fuyoh!

Ні, насправді я не хочу тіяти ні війни, ні сварки, ні суперечки.

Та все ж збираюся поговорити на тему, у певній мірі спірну та холіварну.

А саме: Що краще?

Суть у тому, що конкретні об’єкти порівняння не такі вже й важливі. Просто саме поняття "краще" настільки суб’єктивне, що здатне викликати безкінечні суперечки.

Проте у блозі з підзаголовком "По вуха у аніме та манзі" я, звісно, не ставитиму питання, що краще — яблука чи апельсини? Ні, я звернуся до іншого: "Що краще – літературна основа чи екранізація?" та більш специфічно: "Що краще — аніме чи манга?"

Мушу зізнатися, я значно більше дивлюся аніме, ніж читаю мангу. Причина, зокрема, у тому, що я віддаю перевагу манзі японською мовою (російськомовна манга взагалі викликає у мене трясучку), і читати її мені важкувато.

Тому в той час, коли різні серіали з’являлися на моєму комп’ютері і зникали після перегляду, немаленька завала манги лежала там же мертвим вантажем.

Але якось вирішила я ту купу розгребти і, закотивши рукави, взялася за читання.

І ось тепер, вдосталь спробувавши і аніме, і манги, хочу поділитися своїми СУБ’ЄКТИВНИМИ (підкреслюю це особливо) враженнями.

  1. Отже, що стосується сюжету, характерів, мотивів та взагалі того, ЩО і ЧОМУ відбувається в певній історії, то манга безперечно краща за аніме або однакова з ним (якщо воно точно слідує першоджерелу).

    Причина дві:

    • По перше, аніме – це манга, яку пхають у певну кількість серій (або в один, хоч і довгий фільм), і частенько вона туди просто-напросто не влазить. Частиною подробиць доводиться жертвувати, що на якості, самі розумієте, позначається в гіршу сторону.

      Що цікаво, не є виключенням і манга, створена на основі аніме. Точніше, вона не краща за аніме, але, як правило, довша і детальніше. Як приклад — «Євангеліон нового покоління».

    • По-друге, схоже, що аніме адаптують для більш широкої аудиторії (мабуть, щоб можна було показувати у прайм-тайм – це вигідніше), тому будь-які спірні моменти викидають, прилизують та пом’якшують.

      Наприклад, аніме "Тріган" місцями виглядає наївною пацифістською казочкою, а от манга – ніскілечки.  У "Паприці" найвідвертіші сцени – з поцілунками, а деякі "кадри" манги – відверта порнографія. "Пожирач душ", наскільки мені пам’ятається, – асексуальний, мов Новорічне свято у дитячому садочку, а у манзі повно панцу та слизьких жартів.

      Тобто манга загалом – більш реалістична, більш відверта і менш почикрижена цензурою (чи як там воно називається).

  2. Естетична сторона. А отут більша свобода манги вилазить їй боком, якщо можна так виразитися.

    Справа у тому, що з точки зору мальовки аніме – товар аж ніяк не штучний. Більшість серіалів знято у одному із усереднено-звичайних стилів. Є стилі-"візитки" певних студій (Ghibli, CLAMP), є експериментальні стилі, однак в цілому мальовка аніме досить стандартизована.

    Зовсім інша справа – манга. Бо навіть якщо автор притримується певного стилю малювання, він все одно додає якусь притаманну йому одному "родзинку".

    Здавалося б, це добре? А от і ні.

    Бо анімешні деперсоніфіковані стилі – це роками чи десятиліттями випробуваний fail-proof choice. Вони непомітні. Вони не дратують. Вони сприймаються як дане і не заважають сюжету.

    А мангака малює як йому душа забажає. І це виливається у кілька проблем:

    • Стиль читачеві не підходить. Я дуже рідко не додивляюся аніме до кінця, але у тих випадках, коли таке траплялося, жодного разу причиною не була мальовка. А от манги такої – повно.
    • Мангу неможливо читати, бо автор очевидно не вміє малювати.

      Ні, я серйозно. Бувало, я починала читати мангу, і мені подобалася історія. Та дістатися до її кінця не ставало сил, бо намальована (та і написана) вона, мов курка лапою. Неохайні лінії, криві "кадри", що налізають один на одного, в якості тексту – незграбні закарлючки, мов перенесені із чернетки не дуже старанного першокласника…

      Так, є настільки гарна манга, що хоч на стіну вішай, причому такої немало. Але дуже багато й іншої – відверто попсованої гидкою мальовкою.

То який же підсумок?

Якщо говорити про якість, то тут я все ж віддаю пальму першості манзі. Сюжетно вона точно виграє, а що стосується мальовки, то деяка кількість нечитабельної манги компенсується наявністю дуже і дуже гарної, яку хочеться переглядати, навіть не перечитуючи.

Однак у аніме є одна безсумнівна (принаймні, для мене) перевага – дивитися його легше, ніж читати мангу. Тож, думаю, конкретно у моїй медіа-бібліотеці екранізації продовжать займати набагато більше місця, ніж оригінали.

А як у вас справи з аніме та мангою?

Лют
12

Вся манга під однією обкладинкою

Ви б хотіли, щоб ваша улюблена манга була зібрана в одній книжці, яку можна зняти з полички, погортати, при потребі взяти з собою, щоб почитати у дорозі чи на природі… Мрія, та й годі. Можливо, колись, у дааааалекому майбутньому мрія здійсниться, і я навіть не сумніваюся, що без японців це діло не обійдеться. А поки що задовольнимося тим, що нам доступно. Отже, сьогодні в “Гортаємо сторінки” – Джейсон Томпсон (Jason Thompson), “Manga: The Complete Guide “.

Увага! Книга написана англійською мовою.

Мені подарували її, коли я й сама не здогадувалась, що люблю мангу. Тобто я вже почала її читати, але ще не зрозуміла, чи подобається вона мені. Після прочитання у мене залишилася одна думка з цього приводу: “ХОЧУ!!!!!

Та перейдімо від лірики до практики. Що ми маємо:

  • Огляд більше ніж 900 найменувань манги. Немало, чи не так. 550 сторінок у дві колонки, з рецензіями довжиною від 5 рядків до повної колонки.
  • Оцінка від 0 до 4 зірочок. Критерієм слугує якість історії та рисовки. Крім того, автор дає коментарі щодо швидкості розвитку подій, відповідності рисовки настрою історії та жанру, тощо.

Деякі оцінки видалися мені заниженими. Я судила по екранізаціях, які я бачила. Мені здавалося, що оскільки і манга, і аніме мальовані, то між їхніми стилями не має бути такої вже великої різниці. Тому коментарі на World-Art (про нього я писала тут) “Зіпсували мангу!” я відносила скоріше до змін сюжету, а не рисовки. Однак я помилялася. Аніме і манга таки різняться стилістично, і буває, досить сильно. Правда, манга не завжди є краще намальованою. Наприклад, аніме “Полювання на привидів” (Ghost Hunt) на порядок якісніше за мангу.

  • Вказівки щодо вікового обмеження. Є манга “Для будь-якого віку”, а є з обмеженнями, наприклад, 18+. (Манга “Тільки для дорослих” винесена в окремий розділ).
  • Вихідні дані маги. Назва англійською і японською, автор, ким і коли видана, кількість томів і т.д.


Крім того:

  • Коротка історія манги. Думаю, буде цікаво як новачкам, так і запеклим любителям.
  • Типи манги. Хоча я вже досить досвідчений анімешник, деякі жанри мене здивували. Наприклад, те, що “Приготування їжі” (Cooking) виділено в окрему категорію. Адже це означає, що манга цього типу досить численна, чітко відокремлена від інших жанрів та має свої традиції. Проте у японців особливе ставлення до їжі (я, мабуть, колись напишу про це), тож вшанування витонченої кулінарії у манзі ще можна пояснити. Але “Невловимі злодії” (Phantom Thieves)??? “Отаку”??? “Службовці” (Salaryman)??? Як кажуть, читайте і дивуйтеся.

Та ще деякі дрібнички, а саме:

  • Короткий (ДУЖЕ короткий!) огляд японської мови.
  • Словник манга-термінів.
  • Список авторів, чиї твори згадуються у книзі. У декого наведені адреси інтернет-сторінок – особистих або присвячених їх роботам.

Звісно, у книги є і недоліки, причому один з них – принципово невиправний: уже на момент виходу вона трохи застаріла, адже нова манга випускається щоденно. Проте, на мій погляд, “Guide” залишається цінним ресурсом для будь-якого манголюба.

Оновлення до книги можна подивитися тут:

http://www.randomhouse.com/delrey/manga/m_tcg.html

А я на цьому прощаюся.

До наступного допису!