Ні, насправді я не хочу тіяти ні війни, ні сварки, ні суперечки.
Та все ж збираюся поговорити на тему, у певній мірі спірну та холіварну.
А саме: Що краще?
Суть у тому, що конкретні об’єкти порівняння не такі вже й важливі. Просто саме поняття "краще" настільки суб’єктивне, що здатне викликати безкінечні суперечки.
Проте у блозі з підзаголовком "По вуха у аніме та манзі" я, звісно, не ставитиму питання, що краще — яблука чи апельсини? Ні, я звернуся до іншого: "Що краще – літературна основа чи екранізація?" та більш специфічно: "Що краще — аніме чи манга?"
Мушу зізнатися, я значно більше дивлюся аніме, ніж читаю мангу. Причина, зокрема, у тому, що я віддаю перевагу манзі японською мовою (російськомовна манга взагалі викликає у мене трясучку), і читати її мені важкувато.
Тому в той час, коли різні серіали з’являлися на моєму комп’ютері і зникали після перегляду, немаленька завала манги лежала там же мертвим вантажем.
Але якось вирішила я ту купу розгребти і, закотивши рукави, взялася за читання.
І ось тепер, вдосталь спробувавши і аніме, і манги, хочу поділитися своїми СУБ’ЄКТИВНИМИ (підкреслюю це особливо) враженнями.
-
Отже, що стосується сюжету, характерів, мотивів та взагалі того, ЩО і ЧОМУ відбувається в певній історії, то манга безперечно краща за аніме або однакова з ним (якщо воно точно слідує першоджерелу).
Причина дві:
-
По перше, аніме – це манга, яку пхають у певну кількість серій (або в один, хоч і довгий фільм), і частенько вона туди просто-напросто не влазить. Частиною подробиць доводиться жертвувати, що на якості, самі розумієте, позначається в гіршу сторону.
Що цікаво, не є виключенням і манга, створена на основі аніме. Точніше, вона не краща за аніме, але, як правило, довша і детальніше. Як приклад — «Євангеліон нового покоління».
-
По-друге, схоже, що аніме адаптують для більш широкої аудиторії (мабуть, щоб можна було показувати у прайм-тайм – це вигідніше), тому будь-які спірні моменти викидають, прилизують та пом’якшують.
Наприклад, аніме "Тріган" місцями виглядає наївною пацифістською казочкою, а от манга – ніскілечки. У "Паприці" найвідвертіші сцени – з поцілунками, а деякі "кадри" манги – відверта порнографія. "Пожирач душ", наскільки мені пам’ятається, – асексуальний, мов Новорічне свято у дитячому садочку, а у манзі повно панцу та слизьких жартів.
Тобто манга загалом – більш реалістична, більш відверта і менш почикрижена цензурою (чи як там воно називається).
-
-
Естетична сторона. А отут більша свобода манги вилазить їй боком, якщо можна так виразитися.
Справа у тому, що з точки зору мальовки аніме – товар аж ніяк не штучний. Більшість серіалів знято у одному із усереднено-звичайних стилів. Є стилі-"візитки" певних студій (Ghibli, CLAMP), є експериментальні стилі, однак в цілому мальовка аніме досить стандартизована.
Зовсім інша справа – манга. Бо навіть якщо автор притримується певного стилю малювання, він все одно додає якусь притаманну йому одному "родзинку".
Здавалося б, це добре? А от і ні.
Бо анімешні деперсоніфіковані стилі – це роками чи десятиліттями випробуваний fail-proof choice. Вони непомітні. Вони не дратують. Вони сприймаються як дане і не заважають сюжету.
А мангака малює як йому душа забажає. І це виливається у кілька проблем:
- Стиль читачеві не підходить. Я дуже рідко не додивляюся аніме до кінця, але у тих випадках, коли таке траплялося, жодного разу причиною не була мальовка. А от манги такої – повно.
-
Мангу неможливо читати, бо автор очевидно не вміє малювати.
Ні, я серйозно. Бувало, я починала читати мангу, і мені подобалася історія. Та дістатися до її кінця не ставало сил, бо намальована (та і написана) вона, мов курка лапою. Неохайні лінії, криві "кадри", що налізають один на одного, в якості тексту – незграбні закарлючки, мов перенесені із чернетки не дуже старанного першокласника…
Так, є настільки гарна манга, що хоч на стіну вішай, причому такої немало. Але дуже багато й іншої – відверто попсованої гидкою мальовкою.
То який же підсумок?
Якщо говорити про якість, то тут я все ж віддаю пальму першості манзі. Сюжетно вона точно виграє, а що стосується мальовки, то деяка кількість нечитабельної манги компенсується наявністю дуже і дуже гарної, яку хочеться переглядати, навіть не перечитуючи.
Однак у аніме є одна безсумнівна (принаймні, для мене) перевага – дивитися його легше, ніж читати мангу. Тож, думаю, конкретно у моїй медіа-бібліотеці екранізації продовжать займати набагато більше місця, ніж оригінали.
А як у вас справи з аніме та мангою?
Від мінус-один о Вер 8, 2011 | Відповісти
загалом, практично один в один, мої думки з цього приводу ))
лише додам, що манга чорнобіла, а аніме – кольорове (+1 вимір). а ще рухається (ще +1 вимір). тобто аніме на 2 виміри більше, що для мене плюс у більшості випадків.
крім того, щодо цензури… аніме Раксефон, як на мене, шедевр; а манга – суцільні панцу і, чесно признатися, лайно (по зрівнянню). тобто навіть з т. зору сюжету, “більшої свободи” і т.п. манга не завжди краща. (хоча частіше краща, так). все залежить від конкретної реалізації
Від Shiroi Koneko о Вер 9, 2011 | Відповісти
Дякую за доповнення.
Колір, рух і звук у аніме – це речі, завдяки яким воно легше сприймається, бо гладачу не треба нічого самому уявляти (мабуть, мені варто було написати про це трохи докладніше). І це таки величезний плюс, проте жертвувати заради нього хорошим сюжетом здаєтсья мені неправильним.
Що стосуєтсья “цензури”, то я ж не кажу, що вона завжди шкідлива. Я сама б навряд чи дивилася аніме з купами панцу, тож і добре, що їх викидають.
Проте загальне враження (спричинене, можливо, моїм відносно невеликим “манговим” досвідом у порівнянні з аніме), що аніме перероблюють з урахуванням значно молодшої аудиторії, ніж читачі манги-оригіналу. Іноді різниця не дуже помітна(якщо манга сама по собі не містиь чогось “недозволеного”), і плюси аніме виходять на перший план.
Але дуже часто трапляється, що із серйозних, драматичних історій для молоді роблять наївно-невинні казочки для дітлахів 12-14 років. От у таких випадках злісно “поскрежетати зубами” на “цензуру” сценаристів.
Від f1reheart о Жов 2, 2011 | Відповісти
Я надаю перевагу манзі, хоча зазвичай обираю її або після перегляду аніме, або якщо знаний автор.
Читаю зазвичай англійською, бо японський варіант в день виходу журналів дістати майже неможливо.
Перевагу надаю манзі через те, що вона зазвичай значно красивіша за аніме і за е, що там весь сюжет розкритий повністю, натомість як в аніме люблять викинути ту чи іншу частину як непотрібну. Або ще гірше – додати сезон з подіями, яких не було і сюжет яких дуже поступається в якості сюжетові оригіналу (привіт, Наруто) 🙂
Від Shiroi Koneko о Жов 5, 2011 | Відповісти
І привіт, Full Metal Alchemist. Два варіанти (близько до манги та відсебеньки анімешників) – мов небо і земля.
Від Перехожий о Жов 11, 2011 | Відповісти
Дякую за статтю.
Я з вами згоден. Протестую! Питання дійсно суперечливе, оскільки суб’єктивне аж до кінчиків його ж пальців. Наприклад, особисто я представляю сторону манги, в більшій мірі і зараз поясню чому.
Не зовсім згоден з аргументацією «Естетичної сторони». Більшість серіалів, особливо за теперішнєю ситуацією з вдосконаленям виробничого процесу та поширенням аудиторії, мають посередню якість. Я б сказав, що мальовка аж занад-то стандартизована. Нудна. І ситуація буде погіршуватися, бо ж на 1 кг «гумусу», як відомо, 0,1 гр цінної речовини.
З мангою ж справа інша. Дозволю собі вам нагадати, що манга – це мальована історія. І малюнок то є її душа. Вона має бути різною. Я наведу приклади: Death Note, One Pice, Bleach, Ghost in the Shell, Akira, Dragon Ball, Evangelion, Berserk, Vagabond, Mushishi, Clover, Yokohama Shopping Trip, Tekkon Kinkreet, Fullmetal Alchemist, Cloth Road. Та та ж сама Nausicaa, хоч і вийшла вона, здається, після анімаційного шедевру Міядзакі.
Звичайно, як і будь-який перелік, цеЙ можна продовжувати, але і тут є речі малюнок яких язик не повертаєтся назвати «гарним». Ні, малюнок не гарний, він цікавий і зазвичай він гарно доповнює атмосферу світу, що створив автор. Бо це його світ, а не групи аніматорів. І цей світ мені цікавіший ніж «стандартизований». Хто дивився Tekkon Kinkreet? Мабуть всі дивилися цей шедевр (суб’єктивна оцінка). А хто читав першеджерело? STUDIO4C звичайно та ще студія, але кажу вам, якби не малюнок автора…
За такої великої кількості аніме і такої малої кількості вільного часу мене зазвичай цікавлять речі з унікальним обличчам (так, так, виключення є, де ж їх немає. мінус-один, згоден з вами повністю). У манзі ж, звичайно є погані приклади невдалого наслідування чи простої, вибачте, ліньки чи то криврукості та якщо художник бажає, то він хоча б фон деталізує нормально. А ви ж розумієте майже артхаусні проекти чи початкові це вам не Бліч чи Наруто. Тут доводиться малювати більшість самому.
І ще одна річ. Я люблю графіку. Просто люблю лінії, чорне та біле. Я її обожнюю бо відчуваю. І не тільки це. Гарна манга то є гарна режисерська работа, то є класнюча розкадровка. В купі з гарним сюжетом, ммммм… Дайте мені ще тортика. х)
А в аніме все частіше помічаються відверті ляпи аніматорів (малюнок) і це відверто дротує, особливо, коли малюнок оригінальної манги цим не грішить. Тому зараз, якщо щось мене і цікавить я продивляюсь оригінальну мангу, якщо така є. Хтось скаже, що я навів біьшість прикладів з гарним малюнком. Саме так. Навів. Але, хм, вибачте, читати все підряд, та ще й з поганим малюнком, немає ані часу, ані бажання. І взагалі це майже харакірі.
А питання щодо додаткових вимірів і полегшення сприяняття, то є дійсно питання особливостей кожного та сили його уяви.
p.s.
Зовсім забув. Іноді є гарна манга, яку ще просто не анімували. 🙂
p.s. II
Священної війни не буде. Часу немає. У той що є більшість двиться аніме чи мангу. Та і яка там війна?! Мало хто з отаку зможе підняти справжню зброю! Хіба що лазерний луч з лоба. Але це вже зовсім інша історія… х)
Від Shiroi Koneko о Жов 16, 2011 | Відповісти
> Я з вами згоден. Протестую!
🙂
> Питання дійсно суперечливе, оскільки суб’єктивне аж до кінчиків його ж пальців.
Так, бо згадана вами стандартизація при переводі манги в аніме має свої плюси та мінуси. Бо вона відрізає як хороше (нестандартні сюжетні ходи та “занадто” характерну рисовку), так і погане (наприклад, панцу, як було вказано у першому коментарі, та “курколапе шкрябання” деяких мангак).