Сер
27

Смакота з Японії

Чого тільки не здибаєш у Інтернеті, і на які тільки скарби не наштовхнешся!

Наприклад, на Snakku — сервіс, який щомісяця надсилатиме вам відбірні солодощі із Японії.

Як водиться у Японії, не тільки наповненя, а й зовнішній вигляд має значення. Тому і пакунок, який ви отримаєте, сам по собі виглядає мов подарунок. Хто замовлял що-небудь на Амазоні, знає, наскільки пошарпаною буває тара навіть для найкращого товару — згадаєш-здригнешся. А тут дуже гарно та ошатно.

 

А ось ця коробка — із Japan Crate.

У них, на відміну від Snakku, вибір більш різноманітний: окрім солодощів, у основному наборі є ще й інші види їжі, напої, а також неїстивні дрібнички.

Також вони пропонують і інші набори:

Doki Doki — “кавайні” речі. Не знаю, які саме, бо цей набір я не виписую.

Kira Kira — косметичні продукти. Японія славиться якісною косметикою, особливо тією, що для внутрішнього споживання, тож можливо, я і цей набір коли-небудь спробую.

Umai — набір “швидкої” вермішелі (рамен, соба, тощо). Чи варте воно того — виписувати напівфабрикати яж із Японії? Хто зна. Можливо, це у мені більше любов до Японії говорить, ніж любов до рамену, але субєктивно — смакота смакотою. І дочка вже питає, коли наступна партія прийде.

І навіть як щось із присланого і не сподобається, то хоча б буде нагода освіжити свою підзакинуту японську, читаючи інструкції до приготування. І то, так би мовити, вермішель.

Чер
12

Японська міфологія манга-стайл

TOKojiki

Попалася мені на Амазоні ось така книжка: "Неймовірно цікаві Записи справ давнини" (とんでもなく面白い古事記), і вирішила я почитати поки що її, доки руки не дійдуть до довшого та складнішого оригіналу.

"Коджікі", якщо хто не знає, – це історична хроніка, яка бере початок із міфів про створення японських островів богами та перетікає власне у реальну історію Японії. Крім того, що вона знайомить з міфологією та історією легко та невимушено, ця книжка дає ще дещо, що неможливо знайти у самих міфах: зв’язок із явищами, які прийшли у сучасну культуру із давнини.

Наприклад, автор вказує, що таке явище як 妹萌え – більш ніж родинні почуття між братом і сестрою – у манзі та аніме може бути пов’язаним з історією богів Ідзанак(ґ)і та Ідзінамі – брата і сестри, які одружилися та породили японські острови та масу інших богів. Чи так це чи ні, чи справді міфи глибоко вкоренилися у національній свідомості чи автори самі по собі фантазують як їм заманеться на дивні теми та ще й змішуючи їх (візьміть, наприклад, Angel Sanctuary (天使禁猟区) – що за збірна солянка із янголів та казна чого), але міфологія сама по собі цікава та варта уваги.

Навіть якщо переказана дещо легковажним тоном.

Тра
18

Про Японську лайку

Точніше, про її відсутність здибалось мені отаке: Why Japanese doesn’t need swear words.

Щось мені, правда, не віриться, що у японській всього два слова, яких не можна вимовляти у культурному товаристві, але про залежність “лайливості” слів від тональності знати варто.

Лис
21

Запізнілий осінній допис

Ну, гальмую я, гальмую, і знаю це сама.

Зокрема, спохватилася написати про 紅葉, воно ж моміджі, воно ж – червоне осіннє листя – тільки зараз, коли в деяких місцях Японії воно вже зовсім відлетіло («фронт» моміджі можна подивитися, наприклад, тут).

Втім, хіба словами можна описати красу осені? Навряд. Принаймні, я таким творчим талантом не володію.

Тож обійдемося сьогодні без зайвих слів. Насолоджуйтесь:

紅葉

ajari (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

Kentaro Ohno (Flickr, CC)

 

紅葉

oisa (Flickr, CC)

 

紅葉

Paul Davidson (Flickr, CC)

 

紅葉

coniferconifer (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

Жов
31

Неперевершені суші

Колись я вже писала, що смачна їжа є одним із помітних фетишів у аніме. Всі її хочуть, та не всім вдається її здобути.

Нещодавно я наштовхнулася на фільм (причому документальний), який примусив мене знову задуматися про роль їжі у житті японців.

Мова йде про Jiro dreams of sushi.

Стрічка розповідає про Джіро Оно — легендарного 85-річного 寿司職人 (майстра суші).

Що саме у ньому такого примітного, що про нього аж фільми знімають?

Справа в тому, що він — 完璧主義者, себто перфекціоніст. Втім, не думаю, що це така вже рідкість серед професіоналів, у тому числі і кухарів.

Однак цікаво, що довести до ідеалу він намагається дуже просту річ — суші, які складаються фактично всього з двох інгредієнтів: рису (шярі) та начинки (чи як це у нас називають) — нета. І все.

Тобто начебто і не дуже зрозуміло, що ще з тими суші можна зробити і як їх удосконалити (те ж саме, до речі, колись говорив і наставник молодого Джіро — що нічого нового з суші вже не придумаєш).

Тим не менш, Джіро Оно на протязі ось уже 75-ти років (вдумайтесь тільки, це три четверті століття!) робить усе, щоб спростувати це твердження. І не без успіху: за визнанням експертів, йому вдалося піднести майстерство приготування суші на унікально високий рівень.

Проте сам він навіть зараз не вважає, що досягнув вершини.

От такий-то майстер.

Щоправда, його особистість (як людини, батька, сина, чоловіка, тощо) може видатися досить неоднозначною. Підозрюю, що досягнення найвищого ступеню професіоналізму має свою ціну, також немалу.

Втім, я з якогось дива взялася переказувати вам фільм, який треба все-таки дивитися самому, замість того, щоб вислуховувати його короткий синопсис.

На жаль, я не знаю, чи можна його можна придбати (чи скачати) в Україні/Росії. Сама я купила його в електронному вигляді на Амазоні (причому японською мовою з англійськими субтитрами). Але для України-Росії ця опція, підозрюю, недоступна.

Але якщо десь-якось вам ця стрічка попадеться на очі — хапайте її зразу. Бо це — майстерно розказана історія неординарного чоловіка, яка до того ж (якщо знайдете її з  японською звуковою доріжкою) може пригодитися вам у вивченні японської.

Тож приємного вам перегляду!

Якщо ж повернутися до наших… ну, до початку розмови, то думки мої такі: недарма анімешні герої так цінують смачну їжу, що аж душу за неї готові продати. Бо якщо хоча б половина сушія-санів (а також інших майстрів)  хоч уполовину так же старанно ставляться до свого ремесла, як пан Оно, то вона (японська їжа) і в реальності, мабуть, того варта.

Принаймні, для тих людей, хто її взагалі любить Улыбка