leoncillo sabino

Якщо хто пам’ятає, то колись давно я зітхала на труднощі з японською мовою.

Зокрема, на купу різноманітних читань ієрогліфів та на відсутність логіки у читанні повсякденних японських слів.

Тепер я уже не зітхаю. Бо який з того сенс, якщо японська, по-перше, легшою не стане, зітхай чи не зітхай, а по-друге, уже настільки стала частиною життя, що все одно я від неї не відмовлюсь, неважливо, важка вона чи ні.

Тож усілякі «нелогічності» я тепер розглядаю не як «складності», а більше як «цікаві особливості».

Наприклад, візьмемо яблуко. Краще червоне — кажуть, вони більш корисні. Ну от що може бути природнішим за 赤いりんご?

А тепер уявімо собі новонароджене немовля з яблуком.

То уже ситуйовина нетривіальна, бо звичайне немовля саме яблуко втримати не може. Зате той, хто бачив живого (не мальованого і не кіношного) новонародженого, відразу зрозуміє, до чого я тут веду.

А саме: немовлята — теж червоні. Не такі яскраві і не такі лискучі (якраз навпаки — зморщені), але все ж. Тому нічого дивного, що їх називають 赤ん坊 або 赤ちゃん.

Проте завдяки інстинктам, подарованим нам природою, свої діти все одно здаються нам найкращими, попри свою об’єктивну непривабливість.

Зовсім інша справа з дітьми тих, хто є нам 赤の他人 — повними чужинцями. Що цілком зрозуміло, чи не так? А от чому «повний чужинець» має в собі ієрогліф 赤 — не зовсім. Точніше, чому 赤 має також значення «явний, відкритий». Можливо, тому, що червоний колір яскравий і відразу кидається у вічі?

А от на ще одне значення 赤 — «екватор» (у сполученнях), у мене фантазії не вистачає. Залишається тільки запам’ятати, що так воно є.

Та на цьому у мене все. Бувайте здорові.

P.S. До речі, пам’ятаєте, як анімешні герої дразнять один одного, відтягнувши одне віко та висолопивши язика? То там теж не обійшлося без червоного, бо процес той називається 赤んべい або ж 赤目.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 277 переглядів | 4 коментарі

У погану погоду немає бажання потикатися на вулицю, а хочеться погрітися вдома та зайнятися чимось приємним. Наприклад, подивитися аніме або ж почитати книжку.

Щодо аніме, думаю, немає потреби вас умовляти, але сьогодні я пропоную вам також погортати сторінки.

На черзі у нас Kanji in Context, яка складається із трьох частин: Reference Book та Workbook Vol.1 і Vol.2. Reference Book – то такий собі словник ієрогліфів, Workbook – для кращого запам’ятовування того, що вивчили.

Отже, особливості цього підручника:

Reference Book:

• включає в себе 1945 канджі повсякденного вжитку + ще два додаткових;
• для кожного канджі дається читання, кількість рисок та кілька слів з цим ієрогліфом;
• канджі вивчаються за певною системою: з урахуванням частоти використання, схожості форми чи значення, входження до важливих сполучень тощо;
• додатково позначаються нестандартні або спеціальні читання або значення; даються посилання на схожі за значенням чи написанням ієрогліфи; вказується також належність до термінів: історичних, природних, тощо.
• підручник містить близько 9 000 слів.

Крім того, у Workbook наведено:

• багатокомпонентні сполучення, що містять слова з Reference Book;
• приклади використання у сталих виразах;
• речення з вивченими словами (власне, обіцяний контекст).

Книга призначена не для новачків у японській, а для тих, хто вже знає близько 200 ієрогліфів та володіє граматикою на рівні Intermediate.

На мій погляд, Kanji in Context має одну дуже велику перевагу над іншими книгами цього типу і один суттєвий недолік.

Про перевагу здогадатися неважко: це можливість вчити не “сферичні канджі у вакуумі”, а канджі з прикладами використання, причому у достатній кількості. Бо з початковим рівнем володіння ієрогліфами можна читати хіба що дитячі казочки – як на мене, нудно і надто стимулююче. А щоб взятися за щось цікаве дорослій людині (а тим паче літературне, де кожен автор пробу викаблучитися і напхати “неповсякденних” ієрогліфів), то треба знати стільки…

Недолік же наступний: у Reference Book даються значення ієрогліфів як окремих слів, але не вказується, що може означати даний канджі у сполученні.

Наприклад, для канджі 家 дається читання іе та учі і значення дім. Однак приклади слів з цим ієрогліфом – 家族, 家庭 (де воно значить сім’я), а також 作家 (і до чого тут, питається, дім?)

Ще гірше, коли канджі не має КУН-читання, як, наприклад, 校 в 学校. В принципі, з наведених сполучень можна припустити, що воно має відношення до школи, навчання, але як, скажіть на милість, мені його ідентифікувати для кращого запам’ятовування? Отой значок з 10 рисок, що читається як ко: та має радикал дерево зліва? По-моєму, дати значення школа було б набагато простіше і корисніше.

Тобто схоже, що нам пропонують наведені канджі та слова просто-напросто візуально зазубрити. Як на мене, це нереально з кількох причин:

• Кількість:  нагадаю, що канджі близько 2 000, а слів – 9 000.
• Схожість: якби канджі сильно відрізнялися один від одного, проблема була б не такою гострою. Але ж вони складаються з однакових “будівних елементів”, і схожі канджі часто путаються, навіть ті, що, здавалося б, знаєш назубок.
• Процес навчання у дорослих потребує набагато більшого ступеню аналізу та раціоналізації, ніж у дітей. Тому більшості дорослих легше запам’ятати 政治家 як людина політики, ніж вивчити його шляхом стократного прочитання.

Підсумовуючи: контекст – це дуже і дуже добре. Але він – не панацея, і книга була б набагато кориснішою, якби автори зробили усього одну річ – додали до кожного ієрогліфа його значення.

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 1,540 переглядів | 6 коментарів

Фото: timtakЯпонські імена пишуться ієрогліфами. Ієрогліфи мають значення. Звідси логічно випливає, що й імена також мають значення.

Тільки треба, звичайно, розуміти, що прізвища собі ніхто не вибирає. Так, режисер Такеші Кітано (武北野) не має відношення до північних диких полів. А от ім’я йому, безсумнівно, батьки вибрали не просто так: воно означає сміливий воїн.

Не без умислу дівчатам дають імена, що містять канджі 美. А в імені імператриці Мічіко (美智子) є і краса, і розум (плюс дитина, що є популярним закінченням жіночих імен).

Говорячи про японські імена, не можна не зачепити їх вимову. Справа у тому, що крім ОНів та КУНів, багато ієрогліфів мають ще й так звані нанорі-читання, тобто такі, що використовуються лише в іменах.

То як же читається написане японське ім’я? Та по-всякому: і по КУНам, і по ОНам, і по нанорі.

Так, ім’я актора Сусуму Тераджіми (進寺島) читається повністю по КУНах (з одзвінченням на стику двох канджі). Ім’я сейю Мікі Шінічіро (三木眞一郎) – по КУНах, а прізвище – по ОНах. А от зверніть увагу на прізвище його колеги Секі Томоказу (関智一), якого ви, безсумнівно, знаєте як Бана з Escaflowne або сержанта Сагару з Full Metal Panic!: перший ієрогліф як в Мічіко, другий (добре нам відомий) – як в Шінічіро, проте читаються вони зовсім інакше – по нанорі томо та казу відповідно.

Тобто визначити, як вимовляється ім’я, по читанню буває важкувато – треба питати у власника.

З іншого боку, коли я набираю якесь ім’я, наприклад, в Wakan, мене вражає кількість можливих варіантів. Ні, на Тераджіма їх видає всього три. Проте на Кітано – 14, на Томокадзу – 37, а на Мічіко – стільки, що вони займають майже два моїх немалих екрана (і не сподівайтесь, що я рахуватиму!).

Отакі-то секрети криються в японських іменах.

Та на сьогодні все, до наступних дописів!

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 933 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: karindalziel
Що таке ОН та КУН , ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.

Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).

Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.

1. Японські абетки недаремно є силабічними, а “знак стоп” (літера ん) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, 車 та 新幹線 (три “спотикачі” в одному слові!).
2. Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад “мей” у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
3. Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
4. Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
5. Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, “строгий” (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.

Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….

У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.

では、またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 887 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: tanjun

Навздогін “Японській лічбі” та “Японії в 10 числах“, та на основі “Двох рис“.

Японські числівники мають не лише по два (ОН та КУН) читання, а й по два написання: повсякденне та те, що використовується у офіційних документах. ОНне читання у таких пар однакове, а КУНного у “офіційних” або нема, або воно має інше значення.

На випадок, якщо вам доведеться читати щось серйозне, ось підказка:

Та ще цікавіше, що деякі з чисел є спрощеною формою застарілих на сьогодні знаків.

Наприклад, 一 раніше записувалось як 弌. У той же час “один” у документах має вигляд 壱, яке походить від ієрогліфу 壹.

У двійки теж чотири “обличчя”: 二 (від 弍) та 弐 (від 貳).

Трійка трохи відстає – вона всього лиш трилика: 三 та 参 (від 參).

Решта чисел, на щастя, обмежується звичайним та офіційним написаннями, спасибі їм за те.

І вам спасибі, що прочитали цей допис. Сподіваюсь, він буде вам корисним.

Та на сьогодні пора прощатися, бувайте. またね。

(2 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 658 переглядів | Прокоментуй!