Фото: timtakЯпонські імена пишуться ієрогліфами. Ієрогліфи мають значення. Звідси логічно випливає, що й імена також мають значення.

Тільки треба, звичайно, розуміти, що прізвища собі ніхто не вибирає. Так, режисер Такеші Кітано (武北野) не має відношення до північних диких полів. А от ім’я йому, безсумнівно, батьки вибрали не просто так: воно означає сміливий воїн.

Не без умислу дівчатам дають імена, що містять канджі 美. А в імені імператриці Мічіко (美智子) є і краса, і розум (плюс дитина, що є популярним закінченням жіночих імен).

Говорячи про японські імена, не можна не зачепити їх вимову. Справа у тому, що крім ОНів та КУНів, багато ієрогліфів мають ще й так звані нанорі-читання, тобто такі, що використовуються лише в іменах.

То як же читається написане японське ім’я? Та по-всякому: і по КУНам, і по ОНам, і по нанорі.

Так, ім’я актора Сусуму Тераджіми (進寺島) читається повністю по КУНах (з одзвінченням на стику двох канджі). Ім’я сейю Мікі Шінічіро (三木眞一郎) – по КУНах, а прізвище – по ОНах. А от зверніть увагу на прізвище його колеги Секі Томоказу (関智一), якого ви, безсумнівно, знаєте як Бана з Escaflowne або сержанта Сагару з Full Metal Panic!: перший ієрогліф як в Мічіко, другий (добре нам відомий) – як в Шінічіро, проте читаються вони зовсім інакше – по нанорі томо та казу відповідно.

Тобто визначити, як вимовляється ім’я, по читанню буває важкувато – треба питати у власника.

З іншого боку, коли я набираю якесь ім’я, наприклад, в Wakan, мене вражає кількість можливих варіантів. Ні, на Тераджіма їх видає всього три. Проте на Кітано – 14, на Томокадзу – 37, а на Мічіко – стільки, що вони займають майже два моїх немалих екрана (і не сподівайтесь, що я рахуватиму!).

Отакі-то секрети криються в японських іменах.

Та на сьогодні все, до наступних дописів!

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 6 552 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: karindalziel
Що таке ОН та КУН , ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.

Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).

Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.

1. Японські абетки недаремно є силабічними, а “знак стоп” (літера ん) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, 車 та 新幹線 (три “спотикачі” в одному слові!).
2. Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад “мей” у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
3. Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
4. Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
5. Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, “строгий” (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.

Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….

У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.

では、またね。

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 993 переглядів | 2 коментарі

Автор фото: tanjun

Навздогін “Японській лічбі” та “Японії в 10 числах“, та на основі “Двох рис“.

Японські числівники мають не лише по два (ОН та КУН) читання, а й по два написання: повсякденне та те, що використовується у офіційних документах. ОНне читання у таких пар однакове, а КУНного у “офіційних” або нема, або воно має інше значення.

На випадок, якщо вам доведеться читати щось серйозне, ось підказка:

Та ще цікавіше, що деякі з чисел є спрощеною формою застарілих на сьогодні знаків.

Наприклад, 一 раніше записувалось як 弌. У той же час “один” у документах має вигляд 壱, яке походить від ієрогліфу 壹.

У двійки теж чотири “обличчя”: 二 (від 弍) та 弐 (від 貳).

Трійка трохи відстає – вона всього лиш трилика: 三 та 参 (від 參).

Решта чисел, на щастя, обмежується звичайним та офіційним написаннями, спасибі їм за те.

І вам спасибі, що прочитали цей допис. Сподіваюсь, він буде вам корисним.

Та на сьогодні пора прощатися, бувайте. またね。

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 6 290 переглядів | 1 коментар

Фото: Guwashi999

Працьовитість і бережливість – гарні риси, проте іноді від них – самі неприємності.

Запозичивши у китайців ієрогліфи, японці швидко зрозуміли, що для їх мови такий запис не підходить. Що зробила б трохи лінивіша нація? Мабуть, створила б з ієрогліфів абетку, та й користувалася – горя не знала. А як вчинили японці?

Вони створили дві абетки (про всяк випадок, а то одну, бува, 台風 віднесе або 津波 змиє), залишили ієрогліфи (справді, нащо добру пропадати?), і, що найцікавіше, взяли собі і їх китайські читання (тут моя думка безпомічно буксує перед запитанням “НАВІЩО?!”).

В результаті маємо: дві абетки по 46 складів (і це ще добре, що читаються вони однаково!) та канджі (себто японські ієрогліфи). Про кожен канджі треба знати наступне: його вигляд (написання), значення та два читання: японське (так зване КУН) та китайське (ОН).

Щодо написання і значення, думаю, питань не має бути. А от що робити з двома читаннями?

У першому наближенні правило звучить так: окремий канджі – читається по КУНу, в сполученні з іншим – по ОНу.

残念ながら、 тут починається така мішанина, через яку японська мова вважається складнішою за китайську, хоча у останній на порядок(!) більше ієрогліфів.

А саме:

• Окремі канджі можуть читатися по ОНу. 本 у значенні “книга” читається як ХОН.
• Деякі сполучення читаються по КУНам. Наприклад, 花見.
• ОН може сполучатися з КУНом, причому на “стику” іноді відбуваються фонетичні зміни. 仕事.
• Деякі канджі мають лише ОН або КУН.
• ОН і КУН можуть відноситися до різних значень канджі. 本 “ХОН” – книга, “мото” – основа.
• Значна частина канджі має кілька КУНів; досить багато канджі мають по два ОНа, іноді з різним значенням.
• Від перестановки складоваих значення міняється. 社会 і 会社.
• Одне й те ж сполучення ієрогліфів може читатися кількома способами, іноді з різницею у значенні. 今日 і 今日, 人気 та 人気хітоке.
• Читання деяких складених слів не мають відношення ні до їх ОНів, ні до КУНів (докладніше – у окремому дописі).
• Крім ОНу та КУНу канджі мають ще так звані НАНОРІ-читання, тобто читання в іменах. Їх особливістю є те, що для одного знаку їх може бути від 0 до 10+, і більшість із них, звісно, не співпадає ні з ОНом, ні з КУНом.
• Слова можуть складатися не лише з двох канджі. 動物園.

І, нарешті, двоскладові слова можуть зліплюватися між собою і утворювати довжелезні сполучення. Це особливо вірно для наукових публікацій та для назв установ. Наприклад, 宇宙航空研究開発機構 (обожнюю це слово). Добре те, що вони читаються строго по ОНам. Погано, що японці люблять такі слова скорочувати, зокрема, у двоскладоваих елементах залишати тільки перші канджі.

Наприклад, якщо ви зустрічаєте слово, що закінчується на 大, то скоріш за все це назва ВУЗу. Так , 東大 = 東京大学. Однак це дуже простий приклад. Розшифрувати ж якийсь дуже науковий термін із скорочення буває не легше, ніж зрозуміти, що таке ІПБАЕСНАНУ (хоча ні, це теж простий приклад, але щось складіше мені зараз не спадає на думку).

Підсумок:

Працьвитість японців призвела до того, що вони не побоялися труднощів і не вибрали легший шлях. Бережливість – до того, що залишили у мові елементи, які там зовсім не потрібні. В результаті – японська мова дуже важка.

Однак:

Хіба МИ боїмося труднощів і важких шляхів? Ні в якому разі. А щодо бережливості… Хіба в народі не кажуть: “Знання за плечима не носити”? Тож будьмо працьовитими і бережливими!

Висновок з підсумку:

日本語は難しくてもとても面白いですよ。だから一緒に学びましょう！

では、またね。

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 049 переглядів | 5 коментарів

Фото: clevercupcakesУявіть, що в українській мові не 33 літери, а 1945. Страшна перспектива, чи не так?

Проте що стосується канджі, то 1945 – гарне число. Тому що невелике. Не вірите?

Найповніший словник японських ієрогліфів налічує близько 50 000 канджі. Певна, що тепер число 1945 подобається вам набагато більше.

На щастя, щоб читати більшість японських текстів, достатньо 3 000 – 3 500 канджі. Зітхнемо полегшено. Проте, чим менше канджі треба вчити, тим краще, тому наш вибір – 1945.

То хто ж вони такі, ці 1945 канджі?

Ієрогліфи прийшли в Японію з Китаю, десь у 5 ст. н.е. З тих пір японська писемність добряче змінилася. У тому числі, деякі ієрогліфи набули спрощеної форми, з’явилися нові, чисто японські знаки та утворилися дві похідні від ієрогліфів абетки.

Та що нас цікавить зараз найбільше – у післявоєнній Японії було введено обмеження на кількість канджі, які можна вживати у літературі та в періодичних виданнях. То був список 当用漢字, що містив 1850 ієрогліфів. Пізніше він був замінений на 常用漢字, про який я і веду мову.

Отже, 1945 – це так звані канджі для повсякденного вжитку, яких нібито достатньо, щоб читати періодику. В принципі, так воно і є.

Проте. Є кілька моментів, які слід відмітити.

Позитивний: перша тисяча канджі у списку покриває приблизно 90% усіх випадків використання ієрогліфів. Тож приблизно дізнатися, про що йдеться у тексті ви можете, опанувавши лише половину 常用漢字.

Негативний: до списку не входять канджі для імен та, як не дивно, деякі досить уживані знаки. Наприклад, 誰. Тому навіть знання усього списку не гарантує повного розуміння, особливо художніх текстів. Як уже згадувалося, для цього знати треба близько 3 000 канджі.

І ще трохи сумного: міністерство освіти планує найближчим часом розширити список повсякденних ієрогліфів: вилучити 5 та додати близько 200. Зараз якраз проводиться громадське опитування з цього приводу. У кінцевому результаті у 2010 році має з’явитися новий список, що міститиме близько 2130 канджі (без імен!).

Як їх приборкати? У мене є рецепт, що може полегшити вам завдання, правда, щоб його використати, треба знати англійську. Та про нього – у одному з наступних дописів.

А поки що до побачення. またね。

P.S. “Мушля” переїхала на http://mushlia.com. Будь ласка, поновіть ваші закладки, якщо такі є. Крім того, буду вдячна за будь-які зауваження щодо нового місця проживання блогу.

(4 голосів, 4,00 )

Loading...

| 10 925 переглядів | 10 коментарів