Автор фото: karindalziel
Що таке ОН та КУН , ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.
Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).
Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.
- Японські абетки недаремно є силабічними, а “знак стоп” (літера ん) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, 車 та 新幹線 (три “спотикачі” в одному слові!).
- Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад “мей” у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
- Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
- Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
- Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, “строгий” (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.
Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….
У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.
では、またね。
Теги: ваґо, Канджі, канґо, Хмарка думок, Японська мова
Від Орекуші-пан о Кві 17, 2014 | Відповісти
“Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську.”
На те вона і わго! )))
Від Shiroi Koneko о Кві 24, 2014 | Відповісти
Так, ваго приємніше за канго, на мій погляд.