Нещодавно, гуляючи по Інтернету, я надибала на цікаву статтю про прийоми, властиві лише аніме. Ми з автором трохи подискутували щодо того, чи є вони головним фактором популярності аніме. Мені здається, це скоріше приправи, що підкреслюють смак, і головна роль належить не їм. А ви що думаєте?

Тепер, власне, про самі фішки. Курсивом – цитати з оригінальної статті, звичайним шрифтом – мої доповнення.

1. Зміна облич.

В залежності від емоцій, які проявляє герой, його обличчя невпізнанно змінюється.

І не тільки обличчя, додам я. Подивіться на руки героїні – думаю, їх самих би вистачило, щоб зрозуміти її стан.

Загалом у аніме можна зустріти найрізноманітніші деформації героїв. Обмеженням є лише фантазія аніматорів, а вона у них – будь здоров.

Наприклад, шкільну комедію “School Rumble” можна покадрово розбирати на предмет таких прийомів – дивіться і насолоджуйтесь. Ось лише один гарний кадр з неї. Крім зміни обличчя, зверніть увагу на одинокий зуб у роті героїні! Це ще один цікавий прийом у зазвичай “беззубому” аніме.

Якщо ж говорити про зміни вигляду узагалі, то не можу не привести два свої улюблені приклади – з “Trigun” (Ваш Стампід з м’ячем) та з “Kare Kano”, де героїня переслідує свою бідну суперницю.

Причому, якщо бути уважним, то можна помітити, що в кадрі з “Trigun” насправді присутні дві фішки – одна у Ваша, друга – у дорослих глядачів. Помітили?

Взагалі-то мене вражає те, що аніматори настільки “знущаються” з головних героїв. Особливо це стосується гарненьких героїнь – здавалося б, ну хоч їх могли б пощадити. Але ні, вони мають такий же шанс потрапити під авторську “деформалку”, як і комічні другорядні герої. Бідненькі!

2. Кавайність.

Частково це є одним з видів зміни зовнішності, але не лише. Практично всі персонажі і без зовнішніх змін виглядають дуже кавайно (мило).

Саме так. Цей прийом стосується тільки героїнь, коли вони говорять (або уявляють, що говорять) щось дуже гарне та миле. Зазвичай вони навіть стають симпатичніші, ніж раніше. Задній план стає світлим, гарним, сяючим… Ідилія, та й годі.

Проте мушу застерегти: це героїня вважає, що вона повідомляє щось дуже приємне. А от як її слова сприймуть оточуючі… Нерідко їх реакція буває такою, як описано в пункті 1, себто: “Краще б вона нічого не говорила!”.

Тож, бережіться кавайності, то не завжди приємна річ!

Я сказала, що цей прийом стосується тільки дівчат. Однак для героїв чоловічої статі істує аналог, просто він зображується дещо інакше. Ось приклад з аніме “Ouran Koukou Host Club”. Хто його бачив, зрозуміє, що тут я трошки мухлюю. Якщо ви не здогадуєтесь, у чому прикол, подивіться аніме – воно того варте. Отож, у хлопців “кавайність” трохи скромніша, ніж у дівчаток, що природно – трошки блисток, та й годі.

І, знову ж, не всяка кавайність сприймається оточуючими благодушно. Для прикладу – кадр з аніме “Full Metal Alchemist”. Для тих, хто не бачив: чолов”яга, “обмилований” рожевими зірочками, має зо два метри росту, статуру Івана Піддубного та лисину, мов яйце. Що тут скажеш: кавайність – старшна сила!

3. Пропорції та врізки.

Часто в окремих моментах мультфільму в зображення “врізають” героїв, у яких змінені пропорції тіла, звичайно роблять велику голову та маленьке тіло.

Що це таке, ви бачите самі. А я просто додам ще один кадр зі “School Rumble”, у якому поєдналися кілька фішок. Тут тобі і зміна облич, і врізка, і “надута щока” (у хлопця справа). І ще раз проагітую дивитися цю чудову комедію.

4. Ніяковість.

Для того, щоб показати ніяковість, в аніме майже завжди роблять червоні щічки у героїв.

Це дуже мило. У комбінації з величезними блискучими очима справляє незабутнє враження навіть на мене, хоча я начебто не маю реагувати на дівочу чарівність. Та що розказувати, дивіться самі. Залишаю вас милуватися героїнею, що так пречудовао зашарілася. А коли намилуєтесь удосталь, продовжимо далі.

Усім нам доводилося червоніти у житті, і причин на це набереться багато. Червоніють у тому числі від ніяковості, гніву, розпачу і т.д. І аніматорам доводиться проявляти фантазію, щоб по-різному показати ці почуття. Для прикладу – дві суперниці (пробачте за спойлер, не можу не показати улюблених героїнь) зі “School Rumble”.

じゃ、またね。

続く

У дописі використані кадри з аніме:

• Дівчина-пінгвін Penguin Musume Heart, Penguin Girl Heart
• Сталевий алхімік Hagane no Renkinjutsushi, Full Metal Alchemist
• Гостьовий клуб академії Оран Ouran Koukou Host Club, Ouran High School Host Club
• Шкілький переполох School Rumble
• Трайган Trigun
• З його боку – з її боку Kareshi Kanojo no Jijou, His and Her Circumstances

(1 голосів, 3,00 )

Loading...

| 4 588 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: -ramahatta-

У першій частині я почала розмову про аніме-серіали і зупинилася на тому, що аніме може бути знаято як по завершеній манзі, так і по тій, що продовжує друкуватися.

На мій погляд, завершена манга – найкраща основа для аніме. Режисер і сценарист бачать усю історію як на долоні і можуть планувати тривалість серіалу, темпи розвитку подій, як і що акцентувати, а що опустити.

Крім того, їм не доводиться вигадувати так звані "філери", тобто наповнювачі. "Філери" розповідіють про події, яких немає в оригінальній манзі, і які слабко стосуються основного сюжету. Вони необхідні, щоб протягнути до виходу наступного тому манги, і зазвичай сприймаються глядачами досить погано, особливо тими, хто читав мангу. Тож цілком завершена історія – то великий плюс.

Аніме по незавершеній манзі, відповідно, ризикує "зафілеритися" до повної недивибельності, особливо, якщо мангака малює повільно.

Однак. Манга по своїй суті – річ скінченна. Я маю на увазі, що, як би повільно не просувався сюжет, десь там, удалечині, маячить товста жирна крапка. Не всі мангаки до неї доходить – деякі серії обриваються через втрату популярності або інтересу самого творця. Та наявність (хоча б тільки у голові мангаки) завершення розпочатої історії міняє саму концепцію твору, і це відчутно. Манга (і аніме) – це не потенційно безкінечні "Бетмени" та "Людопуки". І в цьому – ще один плюс аніме.

Тут не можна не згадати ситуацію, коли екранізують не всю мангу (навіть якщо вона завершилася), а лише частину. Наприклад, "Berserk", "Loveless". Чесно кажучи, я вважаю це конкретним свинством. Ну уявіть собі, що хтось зняв перший том "Війни та миру", а за рештою послав у бібліотеку. Ні, хто хоче, мангу прочитає. Але аніме – це не манга. Почали знімати – будьте ласкаві, доведіть до кінця.

Особливо мене дратують одиночні OVA типу "Подивіться на улюблених героїв манги у русі". Я цього не розумію, хто може, поясніть. А я ставлю товстий червоний мінус.

Правда, я готова пом"якшити свою оцінку, якщо автори все-таки привели події до якогось логічного напівкінця, а не просто обірвали історію. До якого типу належить аніме, думаю, в багатьох випадках річ суб"єктивна. Тим паче, що поняття "кінець" у аніме, на мій погляд, досить своєрідне, про що я писатиму у окремому циклі про анімешні закінчення.

На сьогодні я з вами прощаюся. До наступних дописів!

じゃ、またね。

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 179 переглядів | 2 коментарі

Автор фото: -ratamahatta-Кінцівка для аніме – річ критична. Про це я вже згадувала мимохідь ось у цьому дописі. Багато серіалів починаються як шедеври, деякі навіть продовжуються непогано – але десь так до другої половини останньої серії. А потім що? Потім, як кажуть японці, 竜頭蛇尾に終わる。

Тож про END’и я говоритиму не один раз. А почну з того, що першим привернуло увагу, коли я почала дивитися аніме.

Нагадаю, що коли я проводжу якесь порівняння, то воно може стосуватися не лише мультиплікації, а й ігрових фільмів та серіалів. Про це я вже згадувала ось тут.

Тож про закінчення.

Якщо ви коли-небудь бачили бойовик (особливо фантастичний) або фентезі, то знаєте, що десь хвилин за 20 до кінця починається страшний “БУХ-БАХ!”, коли сили добра і зла (або закону і беззаконня, або світла і темряви, або… ну, коротше кажучи, наших і не-наших) сходяться у вирішальному двобої не на життя, а на смерть. Всюди літають кулі, стріли, списи, магічні вогняні кулі та інший доступний учасникам арсенал. Звісно, літають вони не у порожнечі. Тож усе навкруги горить, вибухає і взагалі руйнується всіма можливими (в рамках виділеного бюджету) способами. І не варто навіть додавати, щоруйнується воно не просто так, а звалюючись на голову воюючим сторонам. Другорядні герої можуть навіть загинути – задля драматизму. А кульмінацією всієї цієї метушті стає величезний “БУМ-БЕМЦЬ-УСІМ-ГАМБЕЦЬ!”, у якому безслідно зникають ворожі війська, замки, магічна зброя і все, що не подобалось нашим. Після чого головні герої палко цілуються (бо ж, звісно, то були Він і Вона), а присутні на радощах аплодують – навіть ті, кому під час бою повідбивало руки-ноги.

Знайомо? Подобається?

А тепер звернімо увагу на малюнок. Це майже самий кінець аніме “Tenkuu no Escaflowne” – те, що відбувається після (!) закінчення боротьби, після перемоги: жителі відбудовують своє зруйноване місто.

І от про що це мені говорить.

• Автори аніме знають, що боротьба вимагає багатьох жертв і зусиль.
• Вони також знають, що в одному перемога нічим не відрізняється від поразки – вона нічого не  повертає. Загиблі не піднімуться після смерті ворога, і стіни не постануть самі з руїн.
• І з цього вони роблять дуже розумний, тверезлий, ЖИТТЄВИЙ висновок: перемога – це не кінець! Головне – яким люди зроблять свій світ після неї.

Саме зрозумівши це, я і стала прихильницею аніме. Мушу признатися, що коли гинуть мої улюблені герої (справді гинуть, а не дивом рятуються, сховавшись під роялем у кущах),  мені хочеться хеппі-ендів. Але це скоро минає, бо ніякий хеппі-енд я не проміняю на оцю глибинну мудрість, яку автори ніби мимохідь передають своїм глядачам.

Хоча цілком можливо, що все вищенаписане – чистісінький виверт моєї підсвідомості, і ніякого глибокого змісту таке закінчення не несе. Але, погодьтеся: якщо воно надихає хоча б одного глядача на серйозні думки, значить, не таке воно вже і пусте, чи не так?

На цьому прощаюся, до наступних дописів!

P.S. А для любителів хеппі-ендів – ось:

І дарма, що без поцілунків.

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 992 переглядів | Прокоментуй!

Ви б хотіли, щоб ваша улюблена манга була зібрана в одній книжці, яку можна зняти з полички, погортати, при потребі взяти з собою, щоб почитати у дорозі чи на природі… Мрія, та й годі. Можливо, колись, у дааааалекому майбутньому мрія здійсниться, і я навіть не сумніваюся, що без японців це діло не обійдеться. А поки що задовольнимося тим, що нам доступно. Отже, сьогодні в “Гортаємо сторінки” – Джейсон Томпсон (Jason Thompson), “Manga: The Complete Guide “.

Увага! Книга написана англійською мовою.

Мені подарували її, коли я й сама не здогадувалась, що люблю мангу. Тобто я вже почала її читати, але ще не зрозуміла, чи подобається вона мені. Після прочитання у мене залишилася одна думка з цього приводу: “ХОЧУ!!!!!”

Та перейдімо від лірики до практики. Що ми маємо:

• Огляд більше ніж 900 найменувань манги. Немало, чи не так. 550 сторінок у дві колонки, з рецензіями довжиною від 5 рядків до повної колонки.
• Оцінка від 0 до 4 зірочок. Критерієм слугує якість історії та рисовки. Крім того, автор дає коментарі щодо швидкості розвитку подій, відповідності рисовки настрою історії та жанру, тощо.

Деякі оцінки видалися мені заниженими. Я судила по екранізаціях, які я бачила. Мені здавалося, що оскільки і манга, і аніме мальовані, то між їхніми стилями не має бути такої вже великої різниці. Тому коментарі на World-Art (про нього я писала тут) “Зіпсували мангу!” я відносила скоріше до змін сюжету, а не рисовки. Однак я помилялася. Аніме і манга таки різняться стилістично, і буває, досить сильно. Правда, манга не завжди є краще намальованою. Наприклад, аніме “Полювання на привидів” (Ghost Hunt) на порядок якісніше за мангу.

• Вказівки щодо вікового обмеження. Є манга “Для будь-якого віку”, а є з обмеженнями, наприклад, 18+. (Манга “Тільки для дорослих” винесена в окремий розділ).
• Вихідні дані маги. Назва англійською і японською, автор, ким і коли видана, кількість томів і т.д.

Крім того:

• Коротка історія манги. Думаю, буде цікаво як новачкам, так і запеклим любителям.
• Типи манги. Хоча я вже досить досвідчений анімешник, деякі жанри мене здивували. Наприклад, те, що “Приготування їжі” (Cooking) виділено в окрему категорію. Адже це означає, що манга цього типу досить численна, чітко відокремлена від інших жанрів та має свої традиції. Проте у японців особливе ставлення до їжі (я, мабуть, колись напишу про це), тож вшанування витонченої кулінарії у манзі ще можна пояснити. Але “Невловимі злодії” (Phantom Thieves)??? “Отаку”??? “Службовці” (Salaryman)??? Як кажуть, читайте і дивуйтеся.

Та ще деякі дрібнички, а саме:

• Короткий (ДУЖЕ короткий!) огляд японської мови.
• Словник манга-термінів.
• Список авторів, чиї твори згадуються у книзі. У декого наведені адреси інтернет-сторінок – особистих або присвячених їх роботам.

Звісно, у книги є і недоліки, причому один з них – принципово невиправний: уже на момент виходу вона трохи застаріла, адже нова манга випускається щоденно. Проте, на мій погляд, “Guide” залишається цінним ресурсом для будь-якого манголюба.

Оновлення до книги можна подивитися тут:

http://www.randomhouse.com/delrey/manga/m_tcg.html

А я на цьому прощаюся.

До наступного допису!

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 776 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: Paul DavidsonСьогодні я рада представити вам сайт, який мені дуже подобається – World-Art.ru. Я можу ходити по ньому годинами, забути про їжу та сон… Що там говорити: сідаючи за цю статтю, я вирішила трохи надихнутися ним, щоб краще слова йшли – і застрягла на добрих 5 годин. Повернувшись (нарешті!), звітую.

Втім, якщо ви волієте один раз побачити самі, ніж прочитати 10 чужих відгуків, вам сюди. Для більш терплячих продовжу.

Тож що ми маємо хорошого?

1. База даних аніме та манги. Тут ви знайдете “вихідні дані” безлічі творів, в тому числі:

• Назва російською, англійською, японською.
• Автор або студія-виробник.
• Скільки томів або серій,

і так далі. Крім того:

2. Скріншоти аніме та скани перших сторінок манги. Для багатьох дуже важливим фактором для “читати / дивитись” є стиль та рисовка. По собі знаю, що, бувало, закидала мангу, коли не подобалось, як намальовано. Щодо аніме я більш терпима, але є прискіпливі глядачі, у яких щодо цього надзвичайно високі стандарти. Тож вони відразу можуть оцінити, що їх чекає.

3. Рейтинг. Думаю, тут особливих пояснень не треба. Правда, деякі глядачі поспішають оголосити аніме шедевром ще до його закінчення (іноді після перших 2-3 серій), а, як відомо, кінець – “слабка ланка” аніме. Та з часом, звісно, оцінка вирівнюється і стає більш об’єктивною.

4. Інформація про пов’язані між собою твори. Тобто у статті про аніме буде посилання на мангу чи гру, по якій воно зняте, на попередню частину або продовження, на OVA, на Live Action і тому подібне. Корисно і зручно – все можна знайти одній сторінці  .

5. Коментарі. Я ОБОЖНЮЮ читати коментарі на World-Art. Якщо вам доводилось бувати на сайтах, де аніме і мангу “роздають”, то, ви, мабуть, помітили: відгуки там в основному зводяться до коротких “Ну і фігня!” або “Хочу ще!”.

На World-Art не так. Коментарі модеруються, а найкращі відмічаються окремо. Тож люди пишуть широко, змістовно і зі знанням діла. З перших абзаців видно, що перед дописувачем пройшлися легіони героїв, відбулися міріади подій і прозвучала незліченна кількість діалогів. Він ще в першій серії здогадався, чим усе закінчиться, бо аніме – це суцільні штапми, а слово “оригінальність” слід викинути зі словників як невживане, і т.д. і т.п.

Звісно, я перебільшую. Якби на World-Art були тільки таки дописувачі, я навряд чи туди ходила б. З іншого боку, якби всі коментарі були професійними розлогими статтями, я швидко б забула про цей ресурс. Але, на щастя, в коментарях зустрічається всяке. І часом зацікавитися аніме чи мангою вас примусить не довжелезний розбір, хто, що та як, а коротенький відгук “від душі”.

Принаймні я саме це і ціную на World-Art. А ви?

До зустрічі!

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 525 переглядів | Прокоментуй!