Бер
15

Про котів, мавп… та інші прислів’я

Загальновідомо, що японська мова складна. Канджі, екзотична граматика, форми ввічливості, що, кажуть, і самим японцям нелегко даються…

Проте існує трудність, спільна для всіх мов. Це – ідіоми, вирази, зміст яких не можна вивести зі значення їх компонент.

З манги та аніме мені вдалося підхопити кілька ідіом, навіть не усвідомлюючи цього. Особливо добре запам’яталися вирази зі словом :

「気をつけて」 “Бережи себе” – стандартне прощання; “Будь обережним”.

「気にするな」 “Не переймайся”, “Не бери дурного в голову, а важкого в руки”.

「気のせいだろう」“Мабуть, мені це здалося”.

А також 「気がする」,「気になった」 та інші.

Kodansha's Dictionary of Basic Japanese Idioms

Однак справжнє знайомство з ідіомами японської мови сталося завдяки книжці “Kodansha’s Dictionary of Basic Japanese Idioms” (автори: Jeff Garrison, Kayoko Kimiya, George Wallace, Masahiko Goshi).

Я уже використовувала вислови з неї у дописі про анімешні закінчення та щоб охарактеризувати одного з героїв аніме в “Типажах”. А сьогодні поділюся ще кількома, що припали мені до вподоби.

Наймиліша примовка – про 借りてきた猫. Бути як “позичений кіт” означає поводитися нехарактерно спокійно та/або чемно у порівнянні зі своєю звичайною поведінкою. Походження цього вислову легко зрозуміти: так і бачу собі притихлого розбишаку-кота, що у незнайомому оточенні насторожено водить вусами.

А про нелюдиме місце кажуть 猫の子一匹いない – нема ні кошеняткової душі.

Взагалі-то коти – мої улюбленці, тому не дивно, що і приказки про них мені подобаються. Проте автори книги стверджують, що у Японії до котів ставляться як до good-for-nothing (невже у них мишей немає?). Тому й ідіоми про них часто мають негативний відтінок.

Наприклад, 猫をかぶる (“вдягнути на себе кота”) – прикидатися невинним, непричетним, бути вовком в овечій шкурі. 猫かぶり – лицемір, шахрай. Отакі, виявляється, японські коти.

Ще один вираз, що особисто мене зачепив. Правда, він уже не про котів: 猿も木から落ちる – навіть мавпа може впасти з дерева. Мені здається, що, коли застосувати його до себе, він учить скромності (яким би крутим ти не був, не задирай носа, бо все одно можеш у чомусь схибити). Якщо ж говорити про інших, то він означає терпимість до чужиш помилок. До речі, у нашій мові є еквівалент, також пов’язаний з твариною: “Кінь на чотирьох ногах, і той спотикається”.


А на завершення наведу приказку, з якою ви уже деякою мірою знайомі. Пам’ятаєте трьох мавп, одна з яких закриває собі очі, інша – вуха, а остання – рота? Так от, походять ці мавпи від японського 見猿聞か猿言わ猿 (бачу мавпу, чую мавпу, кажу мавпу). Я не особливо задумувалась, до чого тут мавпи, лише десь у підсвідомості чаїлася думка про своєрідну іронію: галасливі, набридливі, причепливі мавпи радять не втручатися у чужі справи. А реальна причина виявилася прозаїчною: у даному вислові “сару” (мавпа) вимовляється як “дзару” – так само, як суфікс негативної форми дієслова. Тобто насправді вислів означає “Не бачити, не чути, не говорити”, себто mind one’s affairs. Проте слід визнати, що без мавп, мабуть, ця східна мудрість не стала б відомою на весь світ.

На цьому я закінчую. Але якщо я не виявлюсь 三日坊主, то розкажу вам ще не одне прислів’я у наступних дописах.

じゃ、またね。

P.S. Мало не забула попередити про дві речі: по-перше, для перекладу японських ідіом використовуються англійські (точніше, американські). По-друге, оскільки багато виразів стосуються тварин, лексика пістріє біологічними термінами. З одного боку, це добре, бо дозволяє разом удосконалювати відразу дві мови. Проте, мабуть, не слід братися за цю книжку, якщо вас лякають вирази типу: “pull someone’s leg” та “nocturnal carnivore”.

Лют
12

Вся манга під однією обкладинкою

Ви б хотіли, щоб ваша улюблена манга була зібрана в одній книжці, яку можна зняти з полички, погортати, при потребі взяти з собою, щоб почитати у дорозі чи на природі… Мрія, та й годі. Можливо, колись, у дааааалекому майбутньому мрія здійсниться, і я навіть не сумніваюся, що без японців це діло не обійдеться. А поки що задовольнимося тим, що нам доступно. Отже, сьогодні в “Гортаємо сторінки” – Джейсон Томпсон (Jason Thompson), “Manga: The Complete Guide “.

Увага! Книга написана англійською мовою.

Мені подарували її, коли я й сама не здогадувалась, що люблю мангу. Тобто я вже почала її читати, але ще не зрозуміла, чи подобається вона мені. Після прочитання у мене залишилася одна думка з цього приводу: “ХОЧУ!!!!!

Та перейдімо від лірики до практики. Що ми маємо:

  • Огляд більше ніж 900 найменувань манги. Немало, чи не так. 550 сторінок у дві колонки, з рецензіями довжиною від 5 рядків до повної колонки.
  • Оцінка від 0 до 4 зірочок. Критерієм слугує якість історії та рисовки. Крім того, автор дає коментарі щодо швидкості розвитку подій, відповідності рисовки настрою історії та жанру, тощо.

Деякі оцінки видалися мені заниженими. Я судила по екранізаціях, які я бачила. Мені здавалося, що оскільки і манга, і аніме мальовані, то між їхніми стилями не має бути такої вже великої різниці. Тому коментарі на World-Art (про нього я писала тут) “Зіпсували мангу!” я відносила скоріше до змін сюжету, а не рисовки. Однак я помилялася. Аніме і манга таки різняться стилістично, і буває, досить сильно. Правда, манга не завжди є краще намальованою. Наприклад, аніме “Полювання на привидів” (Ghost Hunt) на порядок якісніше за мангу.

  • Вказівки щодо вікового обмеження. Є манга “Для будь-якого віку”, а є з обмеженнями, наприклад, 18+. (Манга “Тільки для дорослих” винесена в окремий розділ).
  • Вихідні дані маги. Назва англійською і японською, автор, ким і коли видана, кількість томів і т.д.


Крім того:

  • Коротка історія манги. Думаю, буде цікаво як новачкам, так і запеклим любителям.
  • Типи манги. Хоча я вже досить досвідчений анімешник, деякі жанри мене здивували. Наприклад, те, що “Приготування їжі” (Cooking) виділено в окрему категорію. Адже це означає, що манга цього типу досить численна, чітко відокремлена від інших жанрів та має свої традиції. Проте у японців особливе ставлення до їжі (я, мабуть, колись напишу про це), тож вшанування витонченої кулінарії у манзі ще можна пояснити. Але “Невловимі злодії” (Phantom Thieves)??? “Отаку”??? “Службовці” (Salaryman)??? Як кажуть, читайте і дивуйтеся.

Та ще деякі дрібнички, а саме:

  • Короткий (ДУЖЕ короткий!) огляд японської мови.
  • Словник манга-термінів.
  • Список авторів, чиї твори згадуються у книзі. У декого наведені адреси інтернет-сторінок – особистих або присвячених їх роботам.

Звісно, у книги є і недоліки, причому один з них – принципово невиправний: уже на момент виходу вона трохи застаріла, адже нова манга випускається щоденно. Проте, на мій погляд, “Guide” залишається цінним ресурсом для будь-якого манголюба.

Оновлення до книги можна подивитися тут:

http://www.randomhouse.com/delrey/manga/m_tcg.html

А я на цьому прощаюся.

До наступного допису!