Чер
12

Японська міфологія манга-стайл

TOKojiki

Попалася мені на Амазоні ось така книжка: "Неймовірно цікаві Записи справ давнини" (とんでもなく面白い古事記), і вирішила я почитати поки що її, доки руки не дійдуть до довшого та складнішого оригіналу.

"Коджікі", якщо хто не знає, – це історична хроніка, яка бере початок із міфів про створення японських островів богами та перетікає власне у реальну історію Японії. Крім того, що вона знайомить з міфологією та історією легко та невимушено, ця книжка дає ще дещо, що неможливо знайти у самих міфах: зв’язок із явищами, які прийшли у сучасну культуру із давнини.

Наприклад, автор вказує, що таке явище як 妹萌え – більш ніж родинні почуття між братом і сестрою – у манзі та аніме може бути пов’язаним з історією богів Ідзанак(ґ)і та Ідзінамі – брата і сестри, які одружилися та породили японські острови та масу інших богів. Чи так це чи ні, чи справді міфи глибоко вкоренилися у національній свідомості чи автори самі по собі фантазують як їм заманеться на дивні теми та ще й змішуючи їх (візьміть, наприклад, Angel Sanctuary (天使禁猟区) – що за збірна солянка із янголів та казна чого), але міфологія сама по собі цікава та варта уваги.

Навіть якщо переказана дещо легковажним тоном.

Бер
19

Коротко про хайку

Я — невеликий любитель поезії, але оскільки вона є невід’ємною частиною культури, то японською поезією я стараюся все ж не нехтувати повністю.

Саме тому, коли мені попалася на очі книжка «Haiku Inspirations: Poems and Meditations on Nature and Beauty (Inspirations Series)», я її купила і зараз збираюся про неї розповісти — раптом і вам захочеться її почитати.

Перш за все, треба відмітити, що це не збірник хайку, як можна було б припустити з назви.

Точніше, хайку там є (близько 50 віршів), проте вони займають досить незначну за об’ємом частину (зважаючи, що хайку зазвичай складаються всього з трьох рядочків, це зовсім не дивно).

Haiku Inspirations

Тож якщо книга «Haiku Inspirations» не заповнена під зав’язку хайку, то що ж у ній Є замість того?

1. Трішки про те, що таке хайку, як вони виникли та розвивалися.

2. Коротко про різні аспекти японської культури: історію,  літературу, релігію, звичаї, тощо.

3. Власне, хайку (англійський переклад + кілька японських рукописних віршів).

4. Книга ілюстрована як старовинними гравюрами, так і фотографіями сучасної Японії.

 

До речі, на Amazon можна «зазирнути» у цю книжку і  прочитати кілька перших сторінок.

На жаль, сторінки з хайку у перегляд якраз і не потрапили, хоча вони самі по собі досить цікаво оформлені. Тож я наводжу тут кілька прикладів, щоб ви мали уявлення, як вони виглядають.

Haiku Inspirations

Підсумовуючи: справжньому любителю хайку «Haiku Inspirations» навряд чи розповість щось нове. Проте вона, на мій погляд, добре підходить для (першого) знайомства з цією стороною японської культури: приємне художнє оформлення допомагає налаштуватися на споглядальний, медитативний лад та краще зрозуміти аскетичну красу японських хайку.

Лис
21

Запізнілий осінній допис

Ну, гальмую я, гальмую, і знаю це сама.

Зокрема, спохватилася написати про 紅葉, воно ж моміджі, воно ж – червоне осіннє листя – тільки зараз, коли в деяких місцях Японії воно вже зовсім відлетіло («фронт» моміджі можна подивитися, наприклад, тут).

Втім, хіба словами можна описати красу осені? Навряд. Принаймні, я таким творчим талантом не володію.

Тож обійдемося сьогодні без зайвих слів. Насолоджуйтесь:

紅葉

ajari (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

Kentaro Ohno (Flickr, CC)

 

紅葉

oisa (Flickr, CC)

 

紅葉

Paul Davidson (Flickr, CC)

 

紅葉

coniferconifer (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

 

紅葉

inoc (Flickr, CC)

Жов
31

Неперевершені суші

Колись я вже писала, що смачна їжа є одним із помітних фетишів у аніме. Всі її хочуть, та не всім вдається її здобути.

Нещодавно я наштовхнулася на фільм (причому документальний), який примусив мене знову задуматися про роль їжі у житті японців.

Мова йде про Jiro dreams of sushi.

Стрічка розповідає про Джіро Оно — легендарного 85-річного 寿司職人 (майстра суші).

Що саме у ньому такого примітного, що про нього аж фільми знімають?

Справа в тому, що він — 完璧主義者, себто перфекціоніст. Втім, не думаю, що це така вже рідкість серед професіоналів, у тому числі і кухарів.

Однак цікаво, що довести до ідеалу він намагається дуже просту річ — суші, які складаються фактично всього з двох інгредієнтів: рису (шярі) та начинки (чи як це у нас називають) — нета. І все.

Тобто начебто і не дуже зрозуміло, що ще з тими суші можна зробити і як їх удосконалити (те ж саме, до речі, колись говорив і наставник молодого Джіро — що нічого нового з суші вже не придумаєш).

Тим не менш, Джіро Оно на протязі ось уже 75-ти років (вдумайтесь тільки, це три четверті століття!) робить усе, щоб спростувати це твердження. І не без успіху: за визнанням експертів, йому вдалося піднести майстерство приготування суші на унікально високий рівень.

Проте сам він навіть зараз не вважає, що досягнув вершини.

От такий-то майстер.

Щоправда, його особистість (як людини, батька, сина, чоловіка, тощо) може видатися досить неоднозначною. Підозрюю, що досягнення найвищого ступеню професіоналізму має свою ціну, також немалу.

Втім, я з якогось дива взялася переказувати вам фільм, який треба все-таки дивитися самому, замість того, щоб вислуховувати його короткий синопсис.

На жаль, я не знаю, чи можна його можна придбати (чи скачати) в Україні/Росії. Сама я купила його в електронному вигляді на Амазоні (причому японською мовою з англійськими субтитрами). Але для України-Росії ця опція, підозрюю, недоступна.

Але якщо десь-якось вам ця стрічка попадеться на очі — хапайте її зразу. Бо це — майстерно розказана історія неординарного чоловіка, яка до того ж (якщо знайдете її з  японською звуковою доріжкою) може пригодитися вам у вивченні японської.

Тож приємного вам перегляду!

Якщо ж повернутися до наших… ну, до початку розмови, то думки мої такі: недарма анімешні герої так цінують смачну їжу, що аж душу за неї готові продати. Бо якщо хоча б половина сушія-санів (а також інших майстрів)  хоч уполовину так же старанно ставляться до свого ремесла, як пан Оно, то вона (японська їжа) і в реальності, мабуть, того варта.

Принаймні, для тих людей, хто її взагалі любить Улыбка

Сер
30

Японія в 10 числах #2

Колись давним-давно, ще на світанку життя «Мушлі», писала я про Японію в 10 числах. Сьогодні мені хотілося б понастальгувати за «дитинством» та порахувати до десяти іще один разок.

  • — Японія займає перше місце у світі за багатьма параметрами, проте цього разу давайте згадаємо, що саме вона була 1-ю зі східно-азіатських країн, яка стала приймати участь у Олімпійських іграх (з 1912 року).
  • — Мати кілька столиць (крім офіційної — ще й культурну, адміністративну, промислову, тощо) — то не дивина. Наприклад, Амстердам та Гаага у Нідерландах. А от у Японії справді розглядають варіант створення 2-ї офіційної столиці — запасної, на випадок, якщо з Токіо щось станеться. Зважаючи на страшну катастрофу, яку увесь світ зі страхом спостерігав у квітні минулого року, побоювання небезпідставні, тож такий план про 2 столиці дійсно має сенс.
  • — Японії займає 3-тє місце в світі по очікуваній тривалості життя (після Монако та Макао).
  • — 4 головні острови, на яких розташована Японія, складають 97% її території.
  • — Офіційний іспит на знання японської мови (Норьоку шікен) поділений на 5 рівнів (раніше було 4).
  • — Японія має 6 кліматичних зон.
  • — На цьогорічних Олімпійських іграх японські спортсмени вибороли 7 золотих медалей.
  • — В кінці 8-го століття в Японії розпочалася епоха Хейан — мабуть, найкультурніше з усіх епох (або, принаймні, найлітературніша). Саме в цей період з’явилися обидві японські абетки та були написані найвидатніші пам’ятки японської літератури.
  • — Часовий пояс Японії — +9.
  • — Японія — 10-та країна у світі за кількістю населення (126,4 млн.).

Отакі-то цікаві в Японії цифри.

では、またね!