Сер
31

Фуріґанне різноманіття

Продовжимо розглядати цікавості із японських книжок.

Сьогоднішня взята із книжки さるのこしかけ письменниці さくら ももこ та стосується фуріґани.

Як правило, фуріґану використовують для транскрипції складних слів, до яких відносяться каджі, які не входять у список повсякденного вжитку, нестандартні читання ієрогліфів/слів, імена, географічні назви, транскрипція слів, написаних латиною, тощо. Причому складність залежить від рівня читачів: у дитячих книжках фуріґана використовуватиметься і у тих словах, які у тексті для дорослих “підказки” не потребують.

Але крім того, фуріґана має і стилістичну функцію. Наприклад, у вказаній книжці знаходимо фразу 触れてはならない物 (річ, до якої не можна доторкатися). Здавалося б, нащо тут фуріґана, у такому простому виразі? Тим не менш, справа від нього (у вертикальному письмі) маємо アンタツチャブル (від англійського Untouchable, недоторканий). Навіщо? Та хто його зна.

Інший приклад — слово “вампір”. Японською це 吸血鬼 — відносно складне слово. Але замість дати власне транскрипцію (きゅうけつき), часто пишуть запозичене слово ヴァンパイア. Можливо, для молодіжної аудиторії воно знайоміше, але знову ж, хто зна.

Є ще варіант, коли фуріґана використовується як… я утруднююсь навіть підібрати слово, яким можна описати даний випадок. Звернемося до прикладів.

Уявімо, що у творі ми маємо таємну чи не дуже організацію “Чорний хрест”. Так от, тоді автор може написати у тексті 組織, а вгорі/справа — ブラック・クロス. Або ж примусити якогось героя вигукнути あの野郎, а фуріґаною написати ім’я того негідника, який мається на увазі.

Тобто фуріґана може використовуватися не лише як звукова, але і як смислова підказка.

Сер
22

Полювання на паршиву вівцю

Вівці
Tim Green (Flickr, CC)

Колись я вже писала про цікаві граматичні конструкції, які можна найти у художніх книжках, але які важко знайти у підручниках.

Сьогодні візьмемо уривок із 国境の南、太陽の西 Харукі Муракамі, якого я нарешті домучила (до чого ж він нудний, словами не передати!). Але з паршивої вівці хоч вовни жмут — і з Муракамі можна взяти якусь користь.

Наприклад:

その赤いカシミアのコートと大きなサングラスは僕に島本さんのことを思い出させた。僕が渋谷から青山まであとをつけていったときの島本さんをだ。

У першому реченні говориться “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені Шімамото” (не літературний переклад).

У другому — “(Тодішню) Шімамото-сан, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

За правилами, опис Шімамото (яким по суті є друге речення) мав би стояти перед словом “Шімамото” у першому реченні. Тоді ми б мали: “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені (тодішню) Шімамото, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

Однак автор вирішив винести опис у окреме речення для підкреслення (яку б літературну мету він при цьому не переслідував). Власне, таке і у нашій мові можна зробити — якщо автору так заманеться з якихось естетично-літературних міркувань.

Крім того, зауважте, що Муракамі не просто вирвав фразу і поставив її окремо (тоді б вона обривалася на 島本さんを), а дійсно зробив із неї речення, додавши частку у кінці.

На відміну від “вирваних” фраз, які зустрічаються відносно часто, от таке перетворення фрази у речення вкинулося мені у вічі вперше, тому я і вирішила ним поділитися.

На сьогодні все. またね!

Вівці
lonics (Flickr, CC)