Не пройшло і півроку… Точніше, так: не пройшло і трьох днів після прибуття у Америку, як мені здибалася книгарня Half-Price Books, де я відразу ж і затоварилася. І оскільки краще пізно, ніж ніколи, то поділюся враженнями про покупку.

Книга називається Japan – A History in Art by Bradley Smith.

У ній міститься більше 200 фотографій різноманітних творів мистецтва, з коментарями відносно історичного періоду, у який вони були створені. Найстаріший екземпляр – глиняна скульптурка віком близько п’яти тисяч років. Закінчується книга розділом про епоху 明治, коли Японія різко змінила шлях свого розвитку і "пішла на Захід".

Japan – A History in Art на Amazon

Взагалі-то я невеликий любитель історії, але мені прийшлося до вподоби її сполучення мистецтвом.

Можливо, сподобається і вам. Тож якщо матимете нагоду, обов’язково погортайте сторінки цієї книжки.

(1 голосів, 5,00 )

Завантаження...

| 3 259 переглядів | Прокоментуй!

Фото: harold.lloydЯк ми вже з’ясували, частинки дуже важливі, бо у японській мові вони заміняють відмінки.

Тож сьогодні знову (і не востаннє) поговоримо саме про них, а точніше, про частинку を.

Головна її функція – прямий додаток. Ну, знаєте: читати книгу 本を読む, писати допис 投稿を書く. Думаю, у цьому значенні вона ні в кого не викликає труднощів, як і у подібних: хочу випити чаю お茶を飲みたい, прибираю (букв. роблю прибирання) 掃除をする, (у мене) вкрали гаманця 財布を盗まれた.

Звернімося до менш очевидних випадків:

1. По-перше, дякую за у японській – をありがとう: 説明をありがとう, コメントをありがとう. У неформальній мові を можна і опустити, але як надумаєте говорити строго по правилам, то не забувайте про частинку.




2. を використовується з дієсловами руху і може означати:
   • Місце руху. Переходити через міст 橋を渡る, йти вулицею/по вулиці 道を歩く, прогулюватися парком 公園を散歩する.
   • Рух із меншого місця у більше, у буквальному (сходити з автобусу バスを降りる, виходити з аудиторії/залишати аудиторію 教室を出る) та у абстрактному сенсі (випускатися з унаверситету/закінчувати університет 大学を卒業する).
   • Початкову точку дії: відправлятися зі станції/відходити від станції 駅を出発する.
3. Для позначення посади. Працювати лікарем 医者をする. Трохи дивне, як на мене, застосування, але що є, то є.

На цьому про закінчуємо про を. До наступних дописів. では、また。

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 3 057 переглядів | Прокоментуй!

Так, я ставлю питання руба: ДЕ? Куди поміщаються всі ті пістолети, ножі, автомати, гранати, базуки, екзотичні леза, арбалети, та інша зброєподібна фігня, що миттєво з’являється у руках героїв у потрібну мить?

І у них не закінчуються патрони! Тож треба ще місце і для мішка набоїв. Де вони все то вміщають?

А біс його знає!

Втім, над цим мозкошкрябом уже встигли посміятися: подивіться-но на арсенал, що його сержант Сагара (Full Metal Panic Fumoffu) витягнув… не маю уявлення, звідки.  Але витягнув.

Щоправда, реакція оточуючих виявилася адекватною: шок. У інших аніме подібним не заморочуються: ну, дістав гармату із кишені штанів, ну то й що? А противник у відповідь – метровий кинджал, що також невідомо де ховався, і який надприродним чином не порізав свого власника до смерті ще до появи його на екрані.

Втім, чого це я? Fumoffu – комедія, а то серйозне аніме… От вам і різниця – в одному можна питати, де ховається зброя, а у іншому – зась. Дивись та роби вигляд, що так і треба.

Хоча як людина, що недавно переїхала, заздрю. Хочу, щоб усі мої речі поміщалися у одній кишені. Або хоча б у двох кишенях і маленькій сумочці. Але щоб поміщалися. Тож вкотре благаю: АНІМЕШНІ ГЕРОЇ, ВІДКРИЙТЕ СЕКРЕТ:

ДЕ???

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 3 064 переглядів | Прокоментуй!

Фото: inocОт що іноді добиває в японській, так це те, що найпростіші, здавалося б, речі виявляються “з подвійним дном”. Я маю на увазі, що якийсь глюко-плюко-мазо-фазотрон хоч і постане перед вами десятиканджієвим парканом, але прочитається строго по стандартним ОНам (такий собі варіант “як пишеться, так і читається” із японським присмаком). А от повсякденні слова типу сьогодні, вчора, завтра записуються нормально (今日, 昨日, 明日), а от читаються… Тьху та й годі!

І вони не одинокі. До них приєднуються 一昨日, 明後日, 今朝 і 昨夜. А також 一日, 二日, 六日, 七日, 八日, 二十歳, 二十日.

А ще є слова 八百屋, 大晦日, тощо, які і пишуться не зовсім або зовсім не логічно, а читаються – тим паче.

Звісно, ви їх легко вивчите, дивлячись аніме. Але шляхи пізнання звивисті, особливо у самоучок, і, можливо, зустрівши у книжці чи манзі 大人, ви довго шукатимете у фонетичному словнику дайджін, тайнін чи навіть оохьто, перш ніж зайдете з протилежного, канджієвого, боку і виявите, що дорослий вимовляється як отона.

Звідки пішла ця катавасія, в принципі зрозуміло: японці хоч і прийняли китайську писемність, та було б дивно, якби вони поміняли своє сьогодні на чуже або ж стали вигадувати для нього якийсь особливий запис, коли вже було просте і ясне 今日.

Ну а нам що з того? Зайвий привід позітхати, бо вчити доведеться у будь-якому випадку: охота пуще неволи.

Можу тільки побажати グッドラック та сказати 今日はここまで。では、また。

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 3 643 переглядів | 4 коментарі