Давненько ми не гортали сторінки – пора. Сьогоднішня книжа називається All About Particles. A Handbook of Japanese Function Words, автор Naoko Chino.
Particles у нас називають по-різному: хто частинками, хто відмінковими суфіксами. Дійсно, якщо у нас різниця у значеннях виявляється завдяки відмінкам та відповідній формі дієслів (Риба їсть та Рибу їм), то у японській мові ні риба, ні їсти не змінюються ні відмінкам, ні по роду, ні по особі, ні по числу. Тобто, що означає 魚食べる, можна визначити лише завдяки частинкам: 魚は/が食べる, 魚を食べる, тощо.
Хоча як на мене, найбільше частинки схожі на прийменники, тільки ставлять їх після іменників, а не перед ними (що для японської зовсім не дивно, там багато чого навпаки). 日本語のクラスは九時から四時までです。
Втім, як би їх не називали, аби нам легко вчилося. Та давайте вже перейдемо до читання.
- У книжці частинки сортовані за двома принципами. Один з них – частота використання. Очолюють список は та が – пара, яка також зайняла б перше місце по складності. По-перше, в нашій мові аналогу їм немає, по-друге, хоча вони і позначають начебто одне і теж (називний відмінок), але речення з は та が мають різне значення: 「私は行く」 не тотожне 「私が行く」.
- Другий критерій – групування подібних частинок. Наприклад, обмежувальні частинки: だけ, しか, のみ, きり; “хоча”: のに, くせに; ものの; умовні форми: たら, ば, なら, тощо знаходяться поруч. Крім того, між схожими за значенням частинками є взаємні посилання, щоб їх можна було порівняти на прикладах.
Окремим підрозділом даються заключні частинки, тобто ті, які ставлять в кінці речення для надання емоційного відтінку: よ, ぞ, わ.
- Автор описує навіть те, що у нашій японістиці до частинок зовсім не належить. Наприклад, суфікси ば, たら або сполучники から, のに. Не знаю, що б сказали лінгвісти, а по-моєму, книжка стає від того лише повнішою та кориснішою.
- На кожну частинку наведено по 2-3 приклади. Речення зазвичай дуже прості, а переклад майже дослівний, тому зрозуміти структуру вислову та яку роль виконує у ньому певна частинка, дуже легко.
- Загалом у книзі розглянуто 69 частинок. Це далеко не повний перелік того, що можна назвати частинками (у A Dictionary of Japanese Particles від Kawashima Sue їх принаймні удвоє більше). Однак для початкового і середнього рівня книжка є чудовим довідником по частинкам (там паче, що у ній є приклади і для вищих рівнів, вони позначені зірочками).
В цілому книгою Наоко Чіно дуже приємно користуватися: нічого зайвого, чиста інформація. Чітка, логічна структура (від більш уживаного до менш уживаного, групування), зрозумілі приклади, зручність пошуку (є зміст та абетковий покажчик).
Я не дуже люблю підручники з казками-примовками (хоча у цьому блозі сама таким грішу), тож для мене All About Particles виявилась просто ідеальним компромісом між інформативністю та стислістю.
Крім того, книга має компактний розмір, приємні для ока шрифти та якісний папір. Єдине, що може відклякнути читача, це дуже “жіноча” – ніжно-рожева – палітурка. Але повірте, вміст під нею по-чоловічому логічний (сподіваюсь, мій дещо упереджений підхід нікого не образив).
Тож якщо хочете дізнатися все про частинки – сміливо купуйте All About Particles.
では。
Від Roman о Жов 16, 2010 | Відповісти
Дякую за рекомендацію – дійсно хороша книжка, враховуючи ще й те що можна знайти скановану в інтернеті 🙂 Єдине що мені не зрозуміло – навіщо дається англійська транскрипція, краще би використали фурігану, адже ті хто вже збириється детально вивчати частинки напевне вже можуть читати фурігану… На щастя речення дійсно прості – знати трошки канджів і можна читати.
До речі в своїх постах ви також використовуєте постійно транскрипцію українською. Чого так? Є читачі кому потрібен саме такий варіант? Може варто провести голосування і переключитися на хірагану – це буде сприяти повторенню і вивченню. (скромна пропозиція і особиста просьба :-))
Від Shiroi Koneko о Жов 17, 2010 | Відповісти
Мені здається, що англійська транскрипція використовується для тих, хто вивчає лише розмовну японську, а письмової (навіть абеток) не торкається взагалі. У мене склалося враження, що серед англомовних таких людей досить багато, і, думаю, це цілком нормально, коли автори підручників враховують і їх.
Що стосується мого блогу, то, як бачите, він дещо аніме-орієнтований, а серед анімешників також немало тих, хто письмової японської не вчить. Тож не писати українську транскрипцію було б помилково, а писати і фурігану, і транскрипцію – надмірно.
Так що, на жаль, я маю відхилити ваше прохання. Однак якщо ви використовуєте Mozilla Firefox, то можете спробувати плагін Furigana Inserter, який вставляє після канджі їх читання. Тоді ви зможете практикуватися на будь-якій сторінці, де є ієрогліфи.
Від мінус-один о Жов 18, 2010 | Відповісти
для файерфокса спробуйте також rikaichan
або для хрома його клон rikaikun
Від Roman о Жов 18, 2010 | Відповісти
О! Дякую за плагіни, – дома хром, на роботі файерфокс, вже встановив – працює.
Аргументи про аніме орієнтований блог приймаються – розумію, дійсно, просто про це повністю забув, бо читаю тільки те що стосується японської.
Але все одно не розумію людей які вивчають розмовну мову і лінуються вивчити абетку – не про канджі йдеться. (це вже про тих кому книжку написали :-))
Від мінус-один о Жов 19, 2010 | Відповісти
безумовно, відмова від ромаджі і використання тільки кани – необхідний крок при вивченні мови. ромаджі шкідливе, оскільки привчає безсвідомо “бачити латинкою”. якщо в книжці ромаджі, та й ще і без кани, – це чітка ознака поганої книжки (типу розмовника для бізнесменів)
Від Shiroi Koneko о Жов 20, 2010 | Відповісти
Коли людина збирається вивчати письмову японську, то, звісно, треба переходити до кани якомога раніше. Однак якщо хтось зацікавлений лише у розмовній японській, то кана йому не потрібна: без канджі толку від неї небагато, якщо не сказати ніякого. Ну, і вступлюся за “книжки для бізнесменів” 🙂 – якщо бізнесмен спілкується з японцями виключно по телефону, а в Японії буває по тижню раз у рік, то крім особистого інтересу ніякого резону вчити кану у нього немає. Так що не треба ображати ромаджі – у нього свої задачі.