Фото: inoc
Якби вам запропонували з усього аніме вибрати тільки одне, що б ви зробили?
Як глядач, я б засумувала, бо маю звичку переглядати улюблені серіали, і їх у мене чимало. А от як автор блогу про аніме, я не сумніваючись вибрала б Eureka 7.
Постійні читачі, мабуть, здивуються, бо цей серіал я трохи покусала в "Двох словах". Та причина вибору якраз і полягає у тому, що Eureka – справжній розсадник мозкошкрябчиків, і матеріалу мені б вистачило на… ну, точно не знаю, але після того, як я напишу останній мозкошкряб по Eureka, ради цікавості можемо прорахувати, на скільки дописів вона мене надихнула.
Але сьогодні я хотіла зовсім не полаяти Eureka (хоча може здатися саме так), а поговорити про те, звідки беруться мозкошкряби.
Оригінальність – річ хороша, та на всіх її не стачає. Недарма кажуть про чотири теми в літературі та про те, що все вже написано до нас.
Не дивно, що і творці аніме не обходяться без прийомів, що уже були використані раніше. Що б там не доводили отаку, а повною самобутністю можуть похвалитися одиниці, решта ж аніме – то більш чи менш вправно приготований коктейль із відомих сюжетних ліній та знайомих типажів. Як пощастить, усе це посипано смачними родзинками, які і надають суміші неповторного смаку.
Іншими словами, щоб наловити мозкошкрябів, досить узяти наосліп будь-яке аніме – і повний кошик вам забезпечено. Добре це чи погано? Я людина терпима (ха-ха), тому відповім: ніяк. Що є, то є, або приймайте, або не дивіться (а також не читайте, не слухайте і навіть не озирайтеся навкруги, бо життя теж різноманітністю не радує – народився, народив, помер). Проте, щоб не скотитися до обговорення сенсу життя (а я відчуваю, що мене туди заносить), перейду до висновків.
Отже. У кожному аніме живуть мозкошкряби. У хорошому аніме вони тримають у лапках родзинки. Що з цим робити? Або ігнорувати родзинки і хапати мозкошкрябів (як я роблю це, пишучи у "Мушлю"), або упевнити себе, що мозкошкряби з родзинками не такі вже й бридкі (як я роблю це, дивлячись аніме).
Другий шлях глядачеві приємніший. Але вирішувати, звісно, тільки вам.
P.S. І, усе-таки, а яке одне аніме ви б собі вибрали?
Від graywolf о Лип 27, 2009 | Відповісти
Залежить від мети вибору 🙂 Якщо аніме, яке справило найбільше враження, то “Вовчий дощ” (у мене специфічне його сприйняття, думаю воно сильно відрізняється від багатьох інших людей – це моя анімована Біблія 🙂 ), якщо аніме, яке я хотів би забути, що я його бачив і продивитись ще раз, аби відчути знову ту насолоду від перегляду, то “Haibane Renmei”. Але може з якихось інших причин я б вибрав ще якесь інше аніме.
Від мінус-один о Лип 27, 2009 | Відповісти
бугіпоп-фантом ^__^
Від Shiroi Koneko о Лип 27, 2009 | Відповісти
To graywolf: Дякую за відповідь. Дійсно, достойні аніме: Haibane Renmei сама передивлялася не раз, а Wolfs Rain при перегляді вразило, хоча і не зачепило настільки, щоб взяти у колекцію.
Від Shiroi Koneko о Лип 28, 2009 | Відповісти
To minus-one: Вау! Пам”ятаю, дивилася і розуміла, що нічого не розумію. Спробувати ще раз?
Та коли вже заговорили про Бугіпоп, то доповню свій допис: є категорія аніме, якого можкошкряби бояться як вогню (Бугіпоп до нього не належить, хоча і наводить на асоціації). Це всякі сюри, символізми і тому подібне (Яйце ангела, Котячий суп). По-моєму, вони є персональною маячнею авторів, і мозкошкрябів (тобто спільного з іншими творами) у них немає (кожен сходить з розуму по-своєму).
Ну і пародії теж стоять окремо, бо то такий жанр – відібрати найжирніших мозкошкрябів і знущатися з них як тільки можна.
Від Fireheart о Сер 31, 2009 | Відповісти
Я б обрав Bleach 🙂
Подобаються мені тамтішні архетипи. Харизматичні та дуже цікаві Трохи кліше, але це дуже філігранно відточені кліше, ідеальні представники свого класу.
Від Shiroi Koneko о Вер 1, 2009 | Відповісти
Повністю згодна про Bleach! Мені теж подобається, не дивлячись на всі кліше. Що ще раз доводить: головне не те, чи вони є чи їх немає, а те, як вони авторами подані.