Майже на півроку я закинула "Мушлю" та японську мову заради англійської, навчаючись у місцевому коледжі. Сьогодні нарешті у нас був іспит, себто, останнє есе, і тепер – свобода! Якщо ще на щось не захочу записатися на наступний семестр, на осінь, тоді знов, мабуть, буду занадто зайнята.
З іншого боку, якраз восени хотілося б зосередитися на японській та спробувати нарешті здати 1-й рівень Норьоку шікен, а то після 2-го уже аж чотири роки пройшло. Ну, побачимо, життя покаже. Наразі ж я планую ще раз пройтися по 耳から覚える日本語能力試験N2, а тоді перейти до N1. Навіть якщо не надумаю здавати сам іспит у цьому році, то буде про що писати у "Мушлі".
За турботами непомітно пролетів рік — “Мушлі” виповнюється 6 років.
Що зроблено? Менше, ніж хотілося (в середньому по 2 дописи на місяць), але більше, ніж минулого року, який за весь час заледве нарахував 12 статей.
Що у планах?
Перше: Продовжити хоча б на цьогорічному рівні.
Друге: Чомусь мені забажалося зібрати із “Мушлі” електронну книгу, присвячену японській мові. Перш за все, для себе: побачити, які теми висвітлені, а які залишилися поза увагою та мають бути внесені у чергу на написання. Як усі розділи заповняться, то можна вважати, що справа зроблена, і життя прожите не даремно. (Жарт)
У будь-якому разі, через рік подивимось, що з того вийде.
Ну от і ще один рік позаду, непростий, прямо скажемо, рік для українців.
Попереду… Що ж, мабуть, не легший.
Chris Jones, (Flickr, CC)
Але так само невідворотно, як відходить старий та настає новий рік, темна полоса має рано чи пізно змінитися на світлу.
Понадіємось же, що для України тяжка година закінчиться уже у наступному році, і справи підуть на краще.
Як і у кожного з нас окремо — що б не приніс нам 2014-й рік, а 2015-й нехай буде кращим — у особистому житті, у роботі чи навчанні, у поточних та майбутніх проектах.
І, звісно, не забуваймо про японську мову (не буду казати про мангу та аніме. Особисто у мене 2014-й рік видався дуже бідним на них – не той настрій).
Зокрема, нумо вивчимо або освіжимо у пам’яті новорічний лексикон, який стане у нагоді, якщо є кого поздоровити японською.
Втім, припиняю відволікати вас від новорічних святкувань, і прощаюся до нового року:
Нещодавно на Амебі (японській соціальній мережі, де я зависаю), у смартфонному кафе проводилась кампанія, де треба було виставляти у себе на столі наступні страви.
Коли я вперше побачила той список, признаюся, серце у мене йойкнуло: сполучення жовтого та блакитного останнім часом однозначно асоціюється з українським прапором (а оті страви, по краях у нижньому рядку, то взагалі, хоч убий – виглядають як чистісінькі козаки), а це, в свою чергу, відразу ж нагадує про той жах, що твориться на батьківщині.
Звісно, насправді то не козаки, а груші (отакі чудернацькі, але які вже є), і навряд чи взагалі вибір палітри якось пов’язаний з Україною – мабуть, збіг та й усе.
Просто подумалось, наскільки чутливим стало моє сприйняття всього, що хоч трохи нагадує про Україну. Навіть якщо воно суто японське.
Як зрозуміло з назви блогу, він присвячений аніме та манга. Але тут ви не знайдете рецензій на аніме чи мангу, так само, як і анонсів новинок. Я пишу те, що вразило чи зачепило мене, розсмішило чи примусило подумати. Якщо вам це підходить - приєднуйтесь!
Читачеві お客様に
Кажуть, що кожен анімешник хоча раз у житті брався вивчати японську мову. Якщо ви з тих, хто думав або навіть починав, та покинув - можливо, саме тут ви знайдете спосіб зблизитися з 日本語. Уроків граматики не буде - але ви навчитеся трохи більше розуміти те, що чуєте в аніме.
(4 голосів, 3,25 )
Loading...
