У коментарях до минулого допису, який стосувався методів вивчення іноземних мов, пан мінус-один порадив мені звернути увагу на сервіс Memrise як альтернативу до тепер платного iKnow (хорошого ресурсу по вивченню японської).

Пішла я туди, зареєструвалася, вибрала курси… і тепер напишу про свої враження.

Відразу відмічу, що я не оцінюю Memrise сам по собі, а порівнюю з iKnow, бо вони дійсно дуже схожі.

Що у них спільного?

1. На обох навчання йде за курсами — наборами зі слів.

2. Обидва використовують spaced repetition (інтервальні повторення).

3. В обох є «офіційні» курси, але вони також дозволяють користувачам створювати і свої.

Тобто глобально Memrise і iKnow мало чим відрізняються, диявол, як-то кажуть, — в деталях. Саме вони визначають плюси та мінусі того чи іншого ресурсу.

При цьому користувальницьких курсів я торкатися не буду, бо їх якість, як неважко передбачити, коливається від «Молодець автор, дуже корисно», до «Що це в біса було?!».

Що ж стосується основних курсів, то недоліки і переваги Memrise, на мій погляд, наступні.

++ Memrise

1. Безкоштовність

Місячна плата за користування iKnow — близько 10 доларів (а при пів- чи річному абоненті — ще менше). В принципі, це небагато. Навіть можна сказати, що 10 доларів на місяць — це така собі стандартна-престандартна ціна подібних сервісів у бізнес-просторі, зав’язаному на долари. Для прикладу: Hulu, Crunchyroll, Zenfolio, Amazon Prime, Dropbox та дофіга інших.

Однак для багатьох (особливо школярів та студентів) це таки помітна сума, а необхідність платити через PayPal ще більш ускладнює справу.

2. Є підказки, вони ж меми

Чим глибше вгризаєшся у лексику, тим більше зустрічається слів з майже однаковим значенням, і при повторенні буває важко здогадатися «А яке ж саме з них мені треба тут написати?»

У iKnow зазвичай можна «підглянути» у речення, в якому певне слово вводилося, і іноді це стимулює згадування. Однак мати конкретні підказки, які, до того ж, можна створювати самому — то досить корисна річ.

3. Є курси не тільки з мов, але й з інших предметів

Я поки що вибрала тільки мовні курси, але з часом, можливо, візьмуся за що-небудь іще. Наприклад, за художників.

–– Memrise

1. Немає озвучки

Хоча фонетика японської мови не така складна, як, наприклад, англійської чи французької, але правильний наголос — то важлива річ, без якої не можна сказати, що знаєш слово.

Крім того, слухання та повторення вголос включає слухову пам’ять і допомагає  розпізнавати слова на слух.

2. Немає прикладів або речень

Просто зазубрити слово (значення-вимова-написання) — це тільки півділа.

Набагато важче — правильно використати його у реченні. З якою частинкою воно вживається? Чи можна до нього приєднати суфікс –текі? Чи утворюється від нього дієслово з –суру? Які іменники/прийменники/дієслова з ним сполучаються, а які не дуже?

На iKnow слова вживаються принаймні один раз — у реченні-прикладі, а часто — по багато разів у різних реченнях.

Звичайно, цього мало, що дати відповіді на всі вищенаведені питання. Тим не менш, зустрічати слово у різних контекстах допомагає і запам’ятати його, і краще зрозуміти його «присмак» та відмінність від схожих слів.

Крім того, речення (повністю озвучені, до речі) корисно повторювати вголос і хоч у якійсь мірі тренувати вимову, ритм, і взагалі — здатність щось вичавити із себе іноземною мовою.

3. Дивна і дуже незручна транскрипція

Мене відразу здивувало написання слів на Memrise: наприклад, те, що джі треба писати як zi. Втім, нехай, до цього можна звикнути.

Іншим неприємним сюрпризом було те, що вимову можна записувати лише одним-єдиним способом. Так, якщо ви замість shi напишете si, то це вам зарахується за помилку.

Але остаточно мене добило слово чю:джюн, яке (згідно Memrise) треба вводити як ziyuuziyun, тобто джію:джіюн. Оце так так!

Вони там пишуть про стандартизацію написання (мабуть, щоб усі можливі звуки у мовах мали свої окремі позначення). З одного боку, це має сенс. Наприклад, в українській є і сі,  і ші, і їх не можна плутати.

Проте у японській (і, мабуть, не тільки у ній) це призводить до того, що замість реальної вимови доводиться писати просто казна що, а ще й неправильне казна що.

4. Немає диктанту і брейнспіду

Якщо користь останнього ще можна поставити під сумнів, то диктант (сприйняття на слух) — безсумнівно потрібний інструмент. Шкода, що на Memrise він відсутній.

5. Немає опції «виправити»

Іноді люди допускають описки, і неприємно, якщо це зараховується за помилку. Особливо враховуючи третій пункт.

6. Немає «бібліотеки»

Може, я погано шукала, але не знайшла, куди можна «покласти» всі курси, які хотілось би пройти — але не зараз, а десь пізніше: тоді їх не довелося б заново шукати, коли вирішиш, що уже пора.

З іншого боку, на iKnow є 3 розділи: ті курси, які вчиш зараз, ті, що відкладені на потім, і пройдені (можна включити повторення). На мій погляд, дуже зручно.

Висновок

Як бачите, рахунок у мене вийшов не на користь Memrise, причому деякі мінуси (перша трійка) — насправді дуже серйозні мінусяри.

Тобто iKnow, на мій погляд, на даний момент набагато якісніший і корисніший, ніж Memrise. І навіть якби у мене на ньому була не річна, а помісячна підписка, я б не перекинулася б зразу ж на Memrise, а продовжила б платити.

Проте безкоштовність — для багатьох таки серйозна перевага, цього не можна заперечувати. Крім того, якщо проект розвиватиметься, то можна сподіватися, що дійде і до озвучки, і до прикладів.

У будь-якому разі, як інструмент для вивчення лексики Memrise достойний уваги навіть зараз. І якщо ви ще не на ньому — обов’язково спробуйте!

P.S. Ще одна хороша штука, яка, на щастя, є на обох ресурсах — це те, що статистика по кожному курсу не вбивається, навіть якщо видаляєш курс із активного вивчення або призупиняєш платну підписку.

Вітаю вас з Днем святого Валентина! Мої найкращі побажання вам та вашій сердечній половинці (яку, я сподіваюсь, ви уже знайшли)!

А чому цей день має бути саме солодким? Та ж за японською традицією про дарування шоколаду, про яку я колись писала.

В «Мушлі», до речі, теж, здається, народжується своя традиція — сполучати приємне з корисним, а саме — поздоровлення з вивченням японської.

От і сьогодні давайте подивимося на деякі слова, що пов’язані з Днем закоханих.

Почнемо, власне, з самого свята. Японською воно називається バレンタインデー або セントバレンタインズデー, а його головна складова (шоколад) — バレンタインデーのチョコレート, який 贈る в якості 愛情の告白 (освідчення у коханні).

バレンタインデーのチョコレート, він же バレンタインデーのチョコ буває різних видів. Про два основних ви вже знаєте — це 本命チョコ (хоммей чоко) та 義理チョコ (гірі чоко). А ще є 友チョコ (для подружок), 逆チョコ (чоловіки дарують жінкам) і навіть 自己チョコ (це коли купуєш та з’їдаєш його сам).

Для любові у японській мові є багато позначень. Основні — це 愛, 恋, 愛情, 恋愛. Від них походять дієслова любити: 愛する, 恋する, 恋愛する (від 愛情 дієслово з -суру, схоже, не утворюється).

Зверніть увагу, що всі вони стосуються палкого кохання. А відоме всім анімешникам скі (好き) більш «скромне», воно означає скоріше прихильність (хоча, можливо, і сильну).

好む (коному) — взагалі не любов між людьми, а уподобання, наприклад, щодо їжі, одягу, речей чи дій, тощо. Я приводжу його тут тільки щоб показати його відмінність від скі, яке, як бачите, пишеться тим же ієрогліфом, але має інше значення.

Коханий чи кохана — це койбіто (恋人) або сукіна хьто (好きな人).

Наостанок — трохи граматики, а саме — вираз を込めて (о комете).

Він означає «вкладати щось», «з додаванням чогось». Наприклад, коли ми у поздоровленнях, на листівках чи у листах пишемо чи кажемо з любов’ю, з (моїми) найкращими побажаннями, з (глибокою) подякою, тощо, то це і є (気持ち)を込める.

Втім, його використовують не лише для передання чогось хорошого. Але у зв’язку зі святом ми подивимось тільки на позитивні приклади: 愛を込めて, 心を込めて, 愛情を込めて, 感謝を込めて, тощо.

Та на сьогодні все. Хорошого вам свята!

新年、明け…

Стоп, стоп, стоп! Не можу я цього вам сказати, хоч Новий рік таки наближається, і вже майже у нас на носі.

Чому?

Та тому, що це вітання висловлюють після того, як новий рік настав, а не раніше.

Я неодноразово порушувала цю традицію, вітаючи вас у останньому, передноворічному дописі. Але сьогодні я хотіла б не просто поздоровити вас, але і зробити вам подарунок: низку слів, які стосуються Нового року та навколоноворічних подій.

Тож із японським вітанням давайте поступимо строго за правилами, а замість того я скористаюся нашенською традицією, яка жодних перепон щодо передчасних поздоровлень не ставить.

З НОВИМ РОКОМ!

Мої найкращі побажання вам і вашим сім’ям! Щастя вам, здоров’я та здійснення всіх мрій!

 

Що ж стосується обіцяних слів, то давайте розділимо їх умовно на перед-новорічні та після-новорічні.

Перед-новорічні

Отже, старий рік (旧年), він же фурутоші або кю:нен закінчується, і ми його проводжаємо (年/旧年を送る).

Це час, коли дарують подарунки та розсилають новорічні листівки 年賀状 (ненгаджьо:). Втім, останнє треба зробити завчасно, щоб вони встигли дійти до адресатів.

Якщо ви знаєте, що в цьому році з кимось уже не побачитесь, то можете попрощатися так: いいお年を — тобто побажати хорошого нового року.

Останній день року, в тому числі і ніч на Новий рік називають 大晦日 (оомісока). Її можна відсвяткувати, влаштувавши 忘年会 (бо:ненкай) — вечірку по проводжанню старого року, мета якої — залишити позаду всі минулорічні прикрості.

Після-новорічні

新年 — новий рік, і коли він починається (年が明ける), його зустрічають (年/新年を迎える).

Саме тут і доречне вітання 新年、明けましておめでとうございます！, тепер йому саме час.

Новий рік ще називають （お）正月 (о-шьо:гацу або шьо:гачі), і його відмічають (お正月を祝う). Також 正月 — це синонім слова січень.

元日 (ганджіцу) — перший день нового року, 1-е січня. Його слід відрізняти від ранку, світанку цього ж дня, бо для нього є спеціальні позначення: 元旦 (гантан), 元朝 (ганчьо:), 歳朝 (сайчьо:), 大旦 (ооашьта), та інші.

Усякі святкові події, пов’язані з Новим роком, проходять у перші три дні січня. Цей період називають （正月）三が日 (шьо:гацу санганічі).

Зокрема, саме тоді більшість японців вперше у новому році йдуть у храм, тобто здійснюють 初詣 (хацумо:де, на відміну від お参り (омаірі) або 参詣 (санкей)).

 

Цим набір новорічних слів, звісно, не обмежується. Проте я не хочу зловживати вашою увагою у святкові дні, які набагато приємніше проводити за відпочинком, а не за навчанням.

Тож на сьогодні все. Приємних вам свят!

Тільки-но я зібралася продовжити Низку слів і поговорити про всілякі важливі речі (а саме – про слова дайджі, тайсецу, тощо), як виявилося, що Хітомі, ведуча подкасту Japancast.net, це вже зробила.

Тож я повторюватися не буду, а просто пораджу послухати чи подивитися останній, 96-й випуск.

Якщо ви на цей подкаст ще не підписані – то пораджу не баритися і підписатися. Як на мене, якість його значно зросла (як технічно, так і змістовно) у порівнянні з першими частинами. Принаймні, вони більше не виглядають, наче Хітомі вигадувала і записувала їх на кухні (як зауважив у коментарях один із читачів "Мушлі").

Тож якщо ви взагалі слухаєте подкасти, то вам сюди (це сторінка підписки на Japancast.net).

Зверніть увагу, що можна вибрати як відео-, так і аудіоверсію. Відео досить важкі, а інформаційно, на мій погляд, мало чим відрізняються від чистого аудіо, тож для економії трафіку можна вибрати останній варіант.

А у мене на цьому все. Приємного прослуховування.

またね！

Вибачте за настільки запізнілий допис, просто мій jet lag (після перельоту з України) замість того, щоб закінчитися, вимушено перетік у режим 早寝早起き, що для мене — людини-сови — дуже і дуже тяжко. Як наслідок — на кілька тижнів у мене пропала здатність писати щось путнє.

Та все-таки, зібравшись з силами, поговорю-но я знову про ономатопею, себто звуконаслідування.

Коли вперше стикаєшся з нею в іноземних мовах, то, буває, безмірно дивуєшся, наскільки по-різному ми чуємо одне і те ж. Хто б подумав, що собаці, перевезеному з України в Америку, доведеться перевчатися з гав-кання на woof-кання, а жаби-мандрівниці, яким вдалося долетіти до Японії, мали б за-けろけろ-кати замість ква-кання. Тобто навіть у тварин є своя українська, англійська, японська та інші мови, не тільки у людей!

А що ж говорити про гітайго, яке взагалі ні на яких реальних та об’єктивних явищах не основується. Так, чому м’який, пухкий, легкий (наприклад, про подушку або про пиріг) кажуть ふわふわ? Хто зна. Залишається лише вивчати їх як чисті абстракції, як наприклад It rains cats and dogs у англійській.

Втім, чим більше я стрічаю прикладів ономатопеї, тим сильніше у мене враження, що «всередині» мови якась логіка (як і у випадку зі зміною звуків на стику слів) у всіх цих позначеннях є. Або ж, принаймні, була у той час, коли вони виникали.

Наприклад, きらきら (сяяти), яке часто використовується при описі зірок, мабуть, є скороченим розмовним варіантом きらめく. Однак про сяяння, блищання можна сказати і ぎらぎら, причому я його зустрічала по відношенню до сонця — яке набагато яскравіше за зір. Тобто одзвінченний варіант має схоже, і навіть підсилене значення.

Можливо, мої висновки здаються far-fetched (я і сама у них не певна), проте таких пар достатньо, щоб звернути на них увагу.

Наприклад:

とんとん — стукати (у двері), грюкати; どんどん — бити у барабан, стукати у двері.

ぺらぺら — говорити швидко, красномовно, вільно (про мови. Наприклад: 彼は英語がペラペラです). べらべら — говорити швидко, бійко, ляси точити, язиком плескати.

А ще ви самі можете пошукати у словниках はらはら-ぱらぱら-ばらばら, とうとう-どうどう, くるくる-ぐるぐる, くらくら-ぐらぐら-ぶらぶら-ふらふら, та інші ономатопеїчні пари.

Висновок? Та вже ж не той, що ономатопея будувалася за якимись строгими правилами, ні, Боже збав. Хоча б тому, що жива мова сама створює правила, а не слідує ним.

І навіть не той, що хоча б якість правила і закономірності взагалі існують. Можливо, наведені приклади — то нічого не значущі випадкові збіги, що впали мені в очі лише через загострення мого обсесивно-компульсивного розладу, який примушує шукати порядок і структуру там, де їх і близько нема.

Або ж закономірності є, але лежать вони у якійсь невідомій мені площині (наприклад, у нероздільності глухих та дзвінких приголосних у древній японській мові або у впливі діалектів, тощо).

Що я хочу передати, так це враження, що безвідносно результату самі оці запитання є дуже цікавою частиною вивчення мови.

«А як взагалі комусь прийшло у голову "звуконаслідувати" не щось звучаще, а, наприклад, дію (グズグズ — баритися) або стан (クタクタ — бути страшенно втомленим)?»

«Як можна таку "німу" поведінку, як "витріщати на щось очі" описувати такими різкими та голосними сполученнями як キョロキョロ та ギョロギョロ?»

«Як вони взагалі мислять, ті японці???» (це вже із риторичного).

Бо мені, наприклад, нудно просто зазубрювати слова, канджі та граматичні правила. Хоча і доводиться це робити, бо саме воно все в голову не залізе.

А такі невеличкі загадки, які підкидає мова, дозволяють натрохи вибратися із заїждженої колії, збадьорити мозок інтелектуальною вправою та запам’ятати щось нове, не зубрячи.

А ви що думаєте з цього приводу?