Фото: inoc

Якби вам запропонували з усього аніме вибрати тільки одне, що б ви зробили?

Як глядач, я б засумувала, бо маю звичку переглядати улюблені серіали,  і їх у мене чимало. А от як автор блогу про аніме, я не сумніваючись вибрала б Eureka 7.

Постійні читачі, мабуть, здивуються, бо цей серіал я трохи покусала в "Двох словах". Та причина вибору якраз і полягає у тому, що Eureka – справжній розсадник мозкошкрябчиків, і матеріалу мені б вистачило на… ну, точно не знаю, але після того, як я напишу останній мозкошкряб по Eureka, ради цікавості можемо прорахувати, на скільки дописів вона мене надихнула.

Але сьогодні я хотіла зовсім не полаяти Eureka (хоча може здатися саме так), а поговорити про те, звідки беруться мозкошкряби.

Оригінальність – річ хороша, та на всіх її не стачає. Недарма кажуть про чотири теми в літературі та про те, що все вже написано до нас.

Не дивно, що і творці аніме не обходяться без прийомів, що уже були використані раніше. Що б там не доводили отаку, а повною самобутністю можуть похвалитися одиниці, решта ж аніме – то більш чи менш вправно приготований коктейль із відомих сюжетних ліній та знайомих типажів. Як пощастить, усе це посипано смачними родзинками, які і надають суміші неповторного смаку.

Іншими словами, щоб наловити мозкошкрябів, досить узяти наосліп будь-яке аніме – і повний кошик вам забезпечено. Добре це чи погано? Я людина терпима (ха-ха), тому відповім: ніяк. Що є, то є, або приймайте, або не дивіться (а також не читайте, не слухайте і навіть не озирайтеся навкруги, бо життя теж різноманітністю не радує – народився, народив, помер). Проте, щоб не скотитися до обговорення сенсу життя (а я відчуваю, що мене туди заносить), перейду до висновків.

Отже. У кожному аніме живуть мозкошкряби. У хорошому аніме вони тримають у лапках родзинки. Що з цим робити? Або ігнорувати родзинки і хапати мозкошкрябів (як я роблю це, пишучи у "Мушлю"), або упевнити себе, що мозкошкряби з родзинками не такі вже й бридкі (як я роблю це, дивлячись аніме).

Другий шлях глядачеві приємніший. Але вирішувати, звісно, тільки вам.

P.S. І, усе-таки, а яке одне аніме ви б собі вибрали?

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 693 переглядів | 6 коментарів

Автор фото: karindalziel
Що таке ОН та КУН , ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.

Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).

Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.

1. Японські абетки недаремно є силабічними, а “знак стоп” (літера ん) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, 車 та 新幹線 (три “спотикачі” в одному слові!).
2. Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад “мей” у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
3. Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
4. Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
5. Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, “строгий” (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.

Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….

У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.

では、またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 884 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: Frenkieb
Відповідь: як і будь-яку іншу. Тобто треба вчити, вчити і вчити.

Секрет надзвичайно простий, але звідусіль чується: у мене немає і півгодинки!

嘘！ BULLSHIT! НЕ ВІРЮ! Цілком можливо, що у вас немає суцільних тридцяти хвилин протягом доби, але щоб не набралося хоч однієї години з 5-10 хвилинок, розкиданих по всьому дню, такого не буває. Навіть не заперечуйте. Просто ви не вмієте їх ловити.

Я вчила японську по дорозі на роботу – сидячі, стоячи та висячі у метро та тролейбусі. І це з незручною паперовою книжкою! А з сучасними технологіями (від Flash-плеєрів із закачаними подкастами до канджі-ігор на КПК) просто сором жалітися на нестачу можливостей і часу.

Ви не їздите у метро, у вас автівка? Пробки ще ніхто не відміняв – проведіть їх із користю.

Черги також нікуди не ділися: у магазині, лікарні, тощо. Ось ваші жаданні 10-15 хвилин – займіться справою, а ґав залиште неловленими.

Вдома теж не без варіантів. Мішаєте суп на плиті? І куди направлені ваші очі? На суп, кажете ви. Нащо? Боїтеся, що каструля переповзе на іншу конфорку, якщо не пильнуватимете? Отже: вішаєте над плитою список слів або граматичних правил і просвіщаєтеся (маленька хитрість: якщо причепити список низенько, суп буде видно боковим зором. Це на випадок, якщо параноя щодо його втечі руйнує ваш мозок).

Я вже мовчу про різнокольорові стікери, які можна наліпити куди завгодно – хоч на лоба тим, хто з вами живе. До речі, буде хороша нагода приділяти їм більше уваги.

Як бачите, можливостей безліч, аби охота була. Все ще не вірите? А спробуйте!

І наостанок: коли у вас дійсно, ну СПРАВДІ, по-чесно-піонерському немає ні хвилинки, КОРИСТУЙТЕСЯ СЕКУНДАМИ: щоб лайнутися спересердя 「くそ！遅れちゃったわよ」, заволати на начальника 「この野郎！」(бажано подумки!) та пожалітися удома 「死ぬほど疲れた」. І хай вас ніхто не зрозуміє (або не почує), не думайте, що це марна справа: ви додали до своєї скарбнички знань хоч і копійку, та не нічого. А з багатьох копійок складається… так, велике й блискуче. だから、頑張ってください。 Удачі! Я певна, що у вас вийде.

では、またね。

(8 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 2,053 переглядів | 3 коментарі

У дописі "Неколюбам у подарунок" ми познайомилися з кількома котиками-героями аніме.

Нещодавно я зустріла ще одного, і просто не можу з вами не поділитися. Знайомтеся,

Нянко-сенсей

Ой, пробачте, пане Нянко, що зайшли до вас з цього боку! Але, повірте, під таким кутом зору ви теж дуже милі!

Отже, Нянко-сенсей – загадковий дух. Його справжнє їм’я – Мадара, і виглядає він як велетенський білий звір (який, здається, не має з котячим родом нічого спільного). Проте у аніме Natsume Yuujinchou (夏目友人帳) він більшість часу проводить у вигляді манекі-неко (тобто кота, що приносить щастя), за що і отримує своє прізвисько.

То який же він, пан Нянко?

Хитрючий. Це у нього на мордочці написано, тут і думати нічого. Проте обдурити головного героя йому не вдалося – на наше щастя, бо через це ми аж у двох сезонах спостерігатимемо, як він чисто по-котячи леститься, хитрує та не пропускає нагоди вхопити щось смачненьке.

Тож обов’язково подивіться на нього у аніме – не пошкодуєте!

じゃ、また。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 1,054 переглядів | 6 коментарів

Фото: -ratamahatta-Кажуть, японці люблять Достоєвського. Навряд чи я читала б переклад (оригінал завжди кращий), але поглянути на знайомі слова у новій інтерпретації було б цікаво.

Достоєвського у мене нема, тому навожу із випадково здибаного.

1. З дитинства

“Жили-були дід та баба…” Знайомо? Виявляється, не лише нам. Звичайний початок японської казки: 「むかし、むかし、あるところにおじいさんとおばあさんがいた。」

А як вам Гена та Чебурашка японською? Дивіться тут і ось тут.

2. З сучасного

Не всякий твір стає класикою, яку розбирають на цитати. Та декому щастить.

В оригіналі: So Long, and Thanks for all the Fish!

У нас: Всего хорошего, и спасибо за рыбу!

Японською: さようなら、いままで魚をありがとう。

3. І нарешті, з вічного

「光よ、輝け」と神様が命じました。すると光がさっと輝いたのです。 Буття, І – 3.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 523 переглядів | Прокоментуй!