У першій частині я почала розмову про аніме-серіали і зупинилася на тому, що аніме може бути знаято як по завершеній манзі, так і по тій, що продовжує друкуватися.

На мій погляд, завершена манга – найкраща основа для аніме. Режисер і сценарист бачать усю історію як на долоні і можуть планувати тривалість серіалу, темпи розвитку подій, як і що акцентувати, а що опустити.

Крім того, їм не доводиться вигадувати так звані "філери", тобто наповнювачі. "Філери" розповідіють про події, яких немає в оригінальній манзі, і які слабко стосуються основного сюжету. Вони необхідні, щоб протягнути до виходу наступного тому манги, і зазвичай сприймаються глядачами досить погано, особливо тими, хто читав мангу. Тож цілком завершена історія – то великий плюс.

Аніме по незавершеній манзі, відповідно, ризикує "зафілеритися" до повної недивибельності, особливо, якщо мангака малює повільно.

Однак. Манга по своїй суті – річ скінченна. Я маю на увазі, що, як би повільно не просувався сюжет, десь там, удалечині, маячить товста жирна крапка. Не всі мангаки до неї доходить – деякі серії обриваються через втрату популярності або інтересу самого творця. Та наявність (хоча б тільки у голові мангаки) завершення розпочатої історії міняє саму концепцію твору, і це відчутно. Манга (і аніме) – це не потенційно безкінечні "Бетмени" та "Людопуки". І в цьому – ще один плюс аніме.

Тут не можна не згадати ситуацію, коли екранізують не всю мангу (навіть якщо вона завершилася), а лише частину. Наприклад, "Berserk", "Loveless". Чесно кажучи, я вважаю це конкретним свинством. Ну уявіть собі, що хтось зняв перший том "Війни та миру", а за рештою послав у бібліотеку. Ні, хто хоче, мангу прочитає. Але аніме – це не манга. Почали знімати – будьте ласкаві, доведіть до кінця.

Особливо мене дратують одиночні OVA типу "Подивіться на улюблених героїв манги у русі". Я цього не розумію, хто може, поясніть. А я ставлю товстий червоний мінус.

Правда, я готова пом"якшити свою оцінку, якщо автори все-таки привели події до якогось логічного напівкінця, а не просто обірвали історію. До якого типу належить аніме, думаю, в багатьох випадках річ суб"єктивна. Тим паче, що поняття "кінець" у аніме, на мій погляд, досить своєрідне, про що я писатиму у окремому циклі про анімешні закінчення.

На сьогодні я з вами прощаюся. До наступних дописів!

じゃ、またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 254 переглядів | 2 коментарі

Кінцівка для аніме – річ критична. Про це я вже згадувала мимохідь ось у цьому дописі. Багато серіалів починаються як шедеври, деякі навіть продовжуються непогано – але десь так до другої половини останньої серії. А потім що? Потім, як кажуть японці, 竜頭蛇尾に終わる。

Тож про END’и я говоритиму не один раз. А почну з того, що першим привернуло увагу, коли я почала дивитися аніме.

Нагадаю, що коли я проводжу якесь порівняння, то воно може стосуватися не лише мультиплікації, а й ігрових фільмів та серіалів. Про це я вже згадувала ось тут.

Тож про закінчення.

Якщо ви коли-небудь бачили бойовик (особливо фантастичний) або фентезі, то знаєте, що десь хвилин за 20 до кінця починається страшний "БУХ-БАХ!", коли сили добра і зла (або закону і беззаконня, або світла і темряви, або… ну, коротше кажучи, наших і не-наших) сходяться у вирішальному двобої не на життя, а на смерть. Всюди літають кулі, стріли, списи, магічні вогняні кулі та інший доступний учасникам арсенал. Звісно, літають вони не у порожнечі. Тож усе навкруги горить, вибухає і взагалі руйнується всіма можливими (в рамках виділеного бюджету) способами. І не варто навіть додавати, щоруйнується воно не просто так, а звалюючись на голову воюючим сторонам. Другорядні герої можуть навіть загинути – задля драматизму. А кульмінацією всієї цієї метушті стає величезний "БУМ-БЕМЦЬ-УСІМ-ГАМБЕЦЬ!", у якому безслідно зникають ворожі війська, замки, магічна зброя і все, що не подобалось нашим. Після чого головні герої палко цілуються (бо ж, звісно, то були Він і Вона), а присутні на радощах аплодують – навіть ті, кому під час бою повідбивало руки-ноги.

Знайомо? Подобається?

А тепер звернімо увагу на малюнок. Це майже самий кінець аніме "Tenkuu no Escaflowne" – те, що відбувається після (!) закінчення боротьби, після перемоги: жителі відбудовують своє зруйноване місто.

І от про що це мені говорить.

• Автори аніме знають, що боротьба вимагає багатьох жертв і зусиль.
• Вони також знають, що в одному перемога нічим не відрізняється від поразки – вона нічого не  повертає. Загиблі не піднімуться після смерті ворога, і стіни не постануть самі з руїн.
• І з цього вони роблять дуже розумний, тверезлий, ЖИТТЄВИЙ висновок: перемога – це не кінець! Головне – яким люди зроблять свій світ після неї.

Саме зрозумівши це, я і стала прихильницею аніме. Мушу признатися, що коли гинуть мої улюблені герої (справді гинуть, а не дивом рятуються, сховавшись під роялем у кущах),  мені хочеться хеппі-ендів. Але це скоро минає, бо ніякий хеппі-енд я не проміняю на оцю глибинну мудрість, яку автори ніби мимохідь передають своїм глядачам.

Хоча цілком можливо, що все вищенаписане – чистісінький виверт моєї підсвідомості, і ніякого глибокого змісту таке закінчення не несе. Але, погодьтеся: якщо воно надихає хоча б одного глядача на серйозні думки, значить, не таке воно вже і пусте, чи не так?

На цьому прощаюся, до наступних дописів!

P.S. А для любителів хеппі-ендів – ось:

І дарма, що без поцілунків.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 223 переглядів | Прокоментуй!

“Звичайно ж, аніме”, – відповім я. Та хіба ви чекали іншої відповіді???

Зазвичай аніме створюється у вигляді телевізійних серіалів (12-13 або 24-26 серій), що демонструються раз на тиждень. Чим же вони відрізняються від не-анімешних серіалів?

Відразу слід зазначити, що аніме – це не тільки “мультики для малечі”. Жанрово аніме має надзвичайно широкий спектр – від “для самих маленьких” до жорсткого порно. Тому і порівнювати його треба не лише з мультиплікаційними серіалами, а з серіалами взагалі.

Перш за все, давайте розглянемо, які бувають серіали. Отож:

• Кожна серія – окрема історія, пов”язана з рештою тільки героями.
• Увесь серіал – одна історія, із зав”язкою в першій серії та розв”язкою у останній.
• Комбінація попередніх типів – серіал складається з окремих історій-арок, що тривають кілька серій.

Я не буду наводити приклади – досить увімкнути телевізор, щоб назбирати по жменці кожного типу.

Тепер, власне, про аніме.

По-перше, в основі більшості аніме лежить першоджерело – манга. Логічно припустити, що непопулярну мангу не вигідно екранізувати. Тому ми маємо два “пороги” (один – для манги, інший для аніме), що мають бути подолані, і які гарантують деяку якість. Деяку, бо і манга, і аніме – це маскульт, і на кожний товар знайдеться охочий покупець. Та все ж видана манга – це продукт, який уже був оцінений найголовнішим і найкритичнішим критиком – читачем. Тож якщо дійшло до екранізації – це вже щось та значить.

По-друге, аніме може бути створене як по закінченій манзі, так і по тій, що ще виходить. І ці випадки слід розглянути окремо.

Але – у наступній частині.

До зустрічі! じゃ、またね。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 301 переглядів | Прокоментуй!