「お早う、東京。今晩は、ニューヨーク。今日は、ロンドン」Так привітається з вами подкаст JapanesePod101.com.

Серед усіх подкастів з вивчення японської мови, які я слухаю, він, на мій погляд, є найкращим.

1. Це професійно зроблений навчальний курс. Я дуже вдячна японцям, які створюють особисті подкасти, щоб розповідати про японську мову та культуру. Проте їм зазвичай бракує систематичності: в одному випуску – граматика для початківців, у наступному – лексика для 1-го рівня JLPT.

З іншого боку, JapanesePod101 чітко структурований за рівнем складності: Newbie, Beginner, Lower Intermediate, Intermediate та Upper Intermediate. Кожен слухач може вибирати, що йому потрібно.

2. Він цікавий. Тут не просто тексти на тему “Сім’я Стогових” або “Вашингтон – столиця США” (згадали уроки англійської в школі?), а різноманітні сценки: від сварки сестер до розмови карпів у річці. Нудьгувати вам не доведеться, а, як відомо, цікавість предмету допомагає краще його засвоювати. Крім того, різноманітність тем гарантує, що ви познайомитеся з багатьма аспектами японського життя.

2а. Крім власне уроків по рівням є додаткові, не менш цікаві розділи: аудіоблоги (виключно японською), Клас із японської культури, розділ про ономатопію (назва страшна, але послухайте обов’язково), відеоуроки канджі та інше.

3. Тексти начитуються японцями, причому у досить швидкому темпі. Ви справді чуєте натуральну (ну, може ледь повільнішу від натуральної) японську мову. Потім сценка повторюється у повільному темпі, перекладається на англійську фраза за фразою та обговорюється ведучими.

Наскільки б ви не знали граматику, раджу вам слухати усі випуски. Навіть на початкових рівнях трапляються тонкощі, яких не знайдеш у підручниках: чи то їх вважають несуттєвими (хоча для досконалого володіння мовою несуттєвих речей немає), чи й так зрозумілими (але якщо ви самоучка, то вам нема у кого уточнити найелементарніші речі).

4. До звукового файлу додається транскрипція та переклад. Раніше треба було йти на сайт JapanesePod101.com та скачувати pdf-файл, тепер же ви отримуєте все разом: можете перевіряти себе, слухаючи і читаючи одночасно.

Зауважте: тут я розповідаю лише про подкаст. Сайт JapanesePod101.com пропонує набагато ширші можливості, в тому числі і навчання один-на–один з носієм. Звісно, не безкоштовно.

Недоліки?

Об’єктивно: безкоштовна підписка має ряд обмежень, зокрема, ви не можете обирати, які рівні отримувати, а які – ні.

Суб’єктивно: набридливий американець Пітер, що є ведучим кількох рівнів: дурнувато жартує та сам і сміється. Судячи з тону його співведучих-японців, він їх уже добряче дістав своїми підколками та постійним гиготінням.

では、またね。 Приємного вам слухання та навчання!

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 126 переглядів | 2 коментарі

Японія – країна ввічливості: там прийнято вибачатися, навіть якщо тобі наступили на ногу.

Тож не дивно, що навіть японські монстри страждають надмірною ввічливістю.

Уявімо собі: деякий 悪魔, 化け物 чи 妖魔 стикається з героями, що прагнуть його убити. Якщо їм це вдається з першої спроби, то говорити нема про що.

Та якщо атака відбита…

Тут можливі варіанти:

1. Всі герої беруть участь у бою. Тоді після першої поразки вони влаштовують обговорення, що їм робити далі: хто з якого боку підійде та чим ворога штурхоне.

Монстр ввічливо чекає.

2. Один з героїв вступає у двобій, решта спостерігають. При цьому вони просторо описують одне одному, що відбувається перед їхніми очима, детально обговорюють сильні та слабкі сторони противників, а також які стратегії та методи використає герой, щоб завалити ворога.

Монстр ввічливо чекає.

3. Поєдинок один на один. Герой думає. Серйозно думає. І, враховуючи, що у бою вирішальною є кожна секунда, надмірно ДОВГО думає.

А МОНСТР ЧЕКАЄ.

Я дуже хотіла б побачити, як у монстру набридли теревені героїв і він пішов собі у своїх справах. Або як він почув, що вони там балакають, і використав це у бою проти героя. Або злопав героя, що занадто заглибився у свої думки.

Та годі мріяти про завідомо нездійсненне. Монстри страждали, страждують, і, боюся, ще будуть страждати від своєї ввічливості.

Проте будемо справедливі. Якщо монстр наділений інтелектом та вміє говорити, героям також доводиться вислуховувати досить довгенькі розпатякування про те, що героям нізащо його не перемогти, і чому саме. І тут із сумом треба констатувати, що герої поводять себе набагато нечемніше, ніж монстри: замість того, щоб дослухувати чужі слова до кінця, як це роблять їх супротивники, вони перебивають їх усілякими “てめえ” та “貴様” і, часто недослухавши, кидаються на монстра зі зброєю.

Ну хіба це достойно позитивних героїв? По-моєму, ні. Шановні, вчіться у монстрів!

では、またね。

P.S. А найкращий приклад того, як треба поводитись у такій ситуації, дає нам сержант Саґара з Full Metal Panic: поки його супротивник розоряється на тему “Тобі кінець!”, він мовчечки готує зброю… і не гребує перервати чужі патякання просто на середині речення. Кулею в лоба.

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 3 753 переглядів | 1 коментар

Прийшов час виконати обіцяне та поговорити про японське письмо.

Почнемо з основ: абетки. Проте японці навіть тут підготували для 外人達, що посміли вчити їх мову, кілька сюрпризів. А саме:

1. Абеток – дві: катакана та хіраґана.
2. Обидві вони складові (силабічні).
3. Записують їх у вигляді таблиці – 五十音.
4. Табличка читається згори донизу та справа наліво.

Ось сама таблиця: у клітинках подано знаки хіраґани, катакани та читання.

五十音

Докладніше:

1. Не буду вдаватися у історію, скажу лише, що обидві абетки походять від китайських ієрогліфів, що були завезені в Японію десь у 5 столітті. Раніше більш уживаною була катакана, проте у сучасній мові в основному використовується хіраґана: нею записують закінчення слів, службові слова, фуріґану та ін. Катакану в основному використовують для запису іншомовних слів.

Крім того, катаканою виділяють слова або частини тексту – аналогічно до жирного шрифту або курсиву у нашій мові. В такому випадку катаканою можуть записувати навіть ті слова, що звичайно пишуться канджі або хіраґаною. У окремих випадках катаканою пишуть окремі глави або й цілі твори – теж у якості своєрідного стилістичного виділення.

2. Як видно з таблички, більшість знаків абеток позначають два звука, проте не всі. Є 5 голосних, окремий звук “н” та “напівскладовий” “во”, який читається як “о”.

3. 五十 означає 50 (докладніше читайте у дописі про японську лічбу), а 音– звук. Отже, 50 звуків, 5 рядків на 10 стовпчиків.

Проте на сьогодні знаків усього 46 (плюс ще два можна зустріти у відносно недавній – довоєнній – літературі): 5 вийшли з ужитку, а “н” було додано пізніше, так що він стоїть у окремому стовпчику.

4. Нічого дивного, бо саме так (вгори донизу та справа наліво) японці і пишуть. Відповідно і книжки починаються у них “з кінця”. Правда, у сучасній Японії все частіше зустрічається звичне для нас горизонтальне письмо (особливо у електронних виданнях).

Ще кілька зауважень:

五十音 є лише основою фонетики: з її знаків утворюються інші.

• По-перше, якщо над знаком абетки поставити значок нігорі ゛, то приголосний цього складу одзвінчується: звуки “к”, “х”, “с” та “т” стають “ґ”, “б”, “з” та “д” відповідно (дзвінкі “чі”, “ші” читаються як “джі”, а “цу” – як “дзу”). Ханнігорі ゜перетворює “х” в “п”.
• По-друге, якщо до знаків ряду “і” додати йотовані, то отримаємо  пом’якшені звуки: “кя”, “рю”, “шьо”, тощо. На письмі йотований знак пишеться трохи меншим, ніж основний текст: きゃ, りゅ, しょ.

Крім того, голосні можуть подовжуватися. Для цього голосний звук на письмі подвоюється, як, наприклад, у слові 遠い. Довжина “о” також може позначатися додаванням після нього “у”: そう. Але будьте уважні, бо у такому випадку це може бути як подовження звуку “о”, так два окремі звуки: “оу”. У катакані подовження звуків позначається тире (дивіться нижче).

Про вимову:

Вимова звуків у японській не надто відрізняється від української або російської, тому, власне, і запис їх кирилицею можливий без уведення спеціальних знаків транскрипції (на відміну, наприклад, від англійської). У першому наближенні, як кажуть математики, можна вимовляти їх так, як написано у даній табличці.

Проте і тут є підводні камені. Так, щодо “ші” та “чі” (та їх похідних) точаться гарячі суперечки. Особливо це стосується “ші”. Щоб зрозуміти суть проблеми, можете почитати, наприклад, “Віртуальні сусі“. Свою думку я докладно висловлю у іншому дописі, а тут зауважу лише, що запис “ші” та “чі” для відповідних складів не співпадає з офіційною кириличною (Поліванівською) транскрипцією.

Ви, певно, помітили, що у табличці немає ряду “л”. Справді, такого звуку в японській мові не існує. Зате “р” вимовляється (у другому наближенні, так сказати) десь між нашими “р” та “л”.

А як же запис іншомовних слів, у яких є і окремі звуки (а не склади), і той же “л”? А це окрема наука, що потребує певної практики. Наприклад, розшифруйте-но, що означає ラブ・エンド・ピース або ラブ・レター (підказка: походить з англійської).

Наостанок:

Ну от, основи закладено. Тепер, сподіваюсь, підзаголовок мого блогу,  у якому є хіраґана, катакана та канджі, не видаватиметься вам китайською грамотою: ви з упевненістю можете сказати, що грамота японська.

На цьому все. またね。

P.S. Маленький тест: від якого ієрогліфа походить знак катакани “ні”? Підказка тут або тут.

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 7 357 переглядів | 4 коментарі

“Свистят они, как пули у виска…” У героїв пригодницького жанру багато чого посвистує біля скронь: кулі, ножі, катани, лазерні промені, тощо. Та у всіх цих “свистунів” є одна спільна риса: промахуючись, вони обов’язково залишають слід на обличчі – майже однаковий, незалежно від зброї.

Майже однаковий, бо обличчя у героїв усе-таки відрізняються. Проте червона риска з крапельками крові з’являється на шкірі персонажів настільки часто, що мимоволі дивуєшся, чому у них немає горизонтальних шрамів на обох вилицях. Або чому вони не носять куле/ноже/катано… –непробивні нащічники: дуже б їм пригодилися.

Ну, скажете ви, це хороший спосіб показати, наскільки близько до героя промайнула небезпека. Проте, знаєте, я маю більше віри у глядачів: їм не треба це так явно показувати. Думаю, посвисту біля обличчя було б цілком досить.

А ви як вважаєте?

じゃ、またね。

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 586 переглядів | Прокоментуй!

Автор фото: Wei Zhong Goh

Готуй сани влітку, а воза взимку. Державний іспит на володіння японською (日本語能力試験, або Japanese Language Proficiency Test – JLPT) проводиться в грудні, проте готуватися треба уже зараз.

Тож поділюся кількома посиланнями на тему.

Офіційний сайт JLPT (англійскою): де, коли і навіщо. У них же можна пройти безкоштовний тест JLPT (потрібен Internet Explorer).

А на сайті J-Chinese.com можна не лише потренуватись, але й позмагатися. Оскільки написаний він японською, то про всяк випадок для 4 рівня наводжу прямі посилання. Ті, хто знає краще, думаю, розберуться і самі.

Перше посилання для кожного рівня – на тест, у якому дається 1 хв на відповідь та є обмеження на 3 невірних відповіді: після цього тест припиняється. Друге посилання – на тест з 20 питань, де є обмеження по часу (1 хв), проте можна робити скільки завгодно помилок. Якщо відповісте правильно на 70-80% запитань (поріг залежить від конкретного тесту), потрапите у табличку до тих, що пройшли іспит (необхідно ввести ім’я).

頑張ってください.

Канджі:

• 4й рівень JLPT: канджі. Тест 1
• 4й рівень JLPT: канджі. Тест 2

Лексика:

• 4й рівень JLPT: лексика. Тест 1
• 4й рівень JLPT: лексика. Тест 2

Граматика:

• 4й рівень JLPT: граматика. Тест 1
• 4й рівень JLPT: граматика. Тест 2

Якщо вірити інформації на офіційному сайті, то з 2010 року нас чекають деякі приємні зміни: складність тестів буде уніфікована (так що вона не стрибатиме з року в рік), а між 2 і 3 рівнем з’явиться ще один, тобто перехід між рівнями стане більш поступовим.

では、またね.

P.S. Як виявилося, у блозі не працювала форма для коментарів. Щира дяка пану Dereks’у, що він повідомив про це. Зараз форма начебто працює, проте я була б дуже вдячна, якби ви допомогли протестувати її, залишивши короткий (чи не короткий, на ваш розсуд) відгук на будь-який допис. Дякую заздалегідь.

どうぞ、コメントよろしくお願いいたします。

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 744 переглядів | 2 коментарі