Поєднуючи неприємне з корисним, візьмемо два слова, що можуть зіпсувати аніме (守る та 信じる), та вичавимо з них усю їх граматичну користь.

Природно, що річ піде про японські дієслова. Що треба про них знати?

Основне:

1. Всі дієслова закінчуються на літеру “у” (та не все, що закінчується на “у”, є дієсловом) .
2. Форми дієслова утворюються шляхом додавання відповідних суфіксів.
3. Глобально всі дієслова поділяються на дві групи + є два слова-винятки (する та 来る). Кожна група має свої правила утворення форм. До другої групи відносяться дієслова, що закінчуються на “іру” або “еру”, до першої – всі інші. Плюс близько 30 дієслів, що мають закінчення “іру” або “еру”, проте належать до 1-ї групи.
4. Для утворення різних форм дієслово змінюється за основами, а основи утворюються зміною закінчень дієслова у (майже) тому ж порядку, як і звуки першого стовпчику кани.

Не дуже зрозуміло? Перейдемо до прикладів з 守る та 信じる.

1. Очевидно, що 守る та 信じる закінчуються на “у”.
2. “Хочу захистити” – 守りたい. “Не вірю” – 信じない.
3. “Мамору” – 1-ша група, “шінджіру” – 2-га*. Порівняйте 守らない та 信じたい з пунктом 2. Щодо винятків: наприклад, 居る –1-ша група 「誰も居ない」, а 要る – 2-га 「要らないよ」.
4. А тут побудуємо табличку:

Основи дієслів

3-тя основа – це те, що ви знайдете у словнику. А також – найпростіша дія: 「私は信じる」. 5-а основа – запрошення, пропозиція, рішучість щось зробити: 「僕たちの地球を守ろう」.

Решта основ використовується для утворення різноманітних форм. Описати їх всі відразу, звісно, неможливо.

Дві були наведені вище: заперечення = 1-ша основа + суфікс ない, бажання = 2-га основа + たい. У даних випадках правила однакові для обох типів дієслів. Це не завжди так: пасив утворюється як 1-ша основа + れる для 1-шої групи та 2-га основа + られる для 2-ї групи.

Бррр, аж самій моторошно від усієї цієї граматики. Коротше кажучи: практика – велике діло. Дивлячись аніме, намагайтеся зрозуміти, що сказав герой у такій-от ситуації. Тоді, навіть не задумуючись про основи (хоча знати їх – треба), ви знатимете, що означає 守れなかった або 「そんなこと、信じられない」.

А колись навіть прочитаєте отаке: 「自分を信じられない奴ほど、他人を信じようとしない。人間なんてその繰り返しだ。だから、まずは自分を知って自分を信じろ。」

頑張ってね。 До зустрічі!

*Насправді 信じる походить від 信+する, тому це скоріше неправильне дієслово. Але для практичного застосування цим можна знехтувати.

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 168 переглядів | 6 коментарів

Фото: -ratamahatta-Кажуть, японці люблять Достоєвського. Навряд чи я читала б переклад (оригінал завжди кращий), але поглянути на знайомі слова у новій інтерпретації було б цікаво.

Достоєвського у мене нема, тому навожу із випадково здибаного.

1. З дитинства

“Жили-були дід та баба…” Знайомо? Виявляється, не лише нам. Звичайний початок японської казки: 「むかし、むかし、あるところにおじいさんとおばあさんがいた。」

А як вам Гена та Чебурашка японською? Дивіться тут і ось тут.

2. З сучасного

Не всякий твір стає класикою, яку розбирають на цитати. Та декому щастить.

В оригіналі: So Long, and Thanks for all the Fish!

У нас: Всего хорошего, и спасибо за рыбу!

Японською: さようなら、いままで魚をありがとう。

3. І нарешті, з вічного

「光よ、輝け」と神様が命じました。すると光がさっと輝いたのです。 Буття, І – 3.

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 726 переглядів | Прокоментуй!

Захищати близьку тобі людину – це добре? Так. А вірити у коханого? Безсумнівно.

Однак саме слова 守る та 信じる якось зіпсували мені враження від загалом непоганого аніме. Бо, як кажуть наші сусіди, “Co za dużo, to nie zdrowo“, себто, навіть у хорошому треба знати міру.

Мова йде про аніме “交響詩篇: Eureka 7″. Відразу скажу, що дивилася я його давно, і описую тут свої далекі післявраження. Але я вважаю, що те, наскільки сильно і чим аніме запам’ятовується, якраз і є мірилом його якості. Тож поаналізуємо.

Так от, “Eureka” чітко ділиться на дві, приблизно рівні частини.

До першої половини у мене претензій нема: не шедевр, але належно бадьорий пригодницький серіал для хлопчаків. З пілотуванням величезного робота, карколомними пригодами і, звісно ж, першою любов’ю.

Про другу я пам’ятаю лише дві речі. Перша: що з мутного сюжету подекуди стирчать ледь прикриті кущами роялі. Друга: що головні герої поводять себе як першоклашки у школі для розумово відсталих дітей.

А саме: їх відносини на протязі останніх 25 серій (а це розмір повноцінного піврічного серіалу!) проходять по одній і тій же схемі: на пустому місці герої розбігаються по куткам і страждають (“Ах, я не людина, Рентон мене не любитиме” – “Ах, Еврика не людина, до-мене-це-вже-десяток-серій-як-не-може-дійти”); потім абсолютно випадково стикаються в коридорі і…

「レントン」俺はエウレカを守るって決めたんだ！

「エウレカ」私はレントンを信じてる。

「レントン」エウレカ、一緒に行こう。

「エウレカ」うん。

Після цього Рентон та Еврика беруться за руки, сідають на робота і дають прочухрана всім, хто не встиг утекти.

ええ。。。Ну як вам сценарій?

Треба сказати, що я рідко не додивляюсь аніме до кінця, і в даному випадку ця звичка завдала мені чимало клопоту. Бо під кінець слухати усі їх 守る та 信じる вже не стачало сил.

Повторю, що перша частина не справляла такого гнітючого враження, хоча Рентон і там все прагнув Еврику 守る. Але тоді це відбувалося на фоні різноманітних подій, і в тому числі – розвитку їх відносин.

Але варто було героям признатися у своїх почуттях, як любовна лінія перетворилася на нудну заїзжену пластинку: він її 守る, вона у нього 信じる, а потім вони 一緒に行こう.

Висновок: іноді хороших слів буває забагато. А почуття міри ще нікому не шкодило.

Проте будьмо справедливими. 守る та 信じる можуть зіпсувати аніме. Але можуть і стати у пригоді, бо завдяки своїй уживаності вони є хорошим прикладом для граматичного коментаря, який я зроблю у наступному дописі.

А поки що, またね。

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 4 017 переглядів | 8 коментарів

Колись на радянському телебаченні існувала передача “Катрусин кінозал”. Пам’ятаю, як ми, малеча, з нетерпінням чекали її, щоб подивитися мультики та послухати розмови ведучої тьоті Каті з лялькою Катрусею.

До цього часу згадую “Кінозал” з теплотою, і жалкую, що для сучасних дітей немає чогось подібного – американські мультсеріали я повноцінною заміною не вважаю. А якби ще була подібна передача для підлітків, де показували б аніме…

Та ви спитаєте: чому у заголовку “проти”, якщо я нібито цілком “за”?

Справа в тому, що “Катрусин кінозал” асоціюється у мене не просто з переглядом мультиків, а саме з сумісним переглядом. На час передачі у нас вдома ніби організовувався маленький кінозал, де в екран вдивлялися не лише дітлахи, а, бувало, й дорослі, що за нами наглядали.

А от аніме я категорично не можу дивитися ні з ким.

Причина, думаю, в тому, що воно потребує сильної емоційної віддачі. Оскільки аніме – не мультики для малечі, то і емоції, відповідно, доросліші. Герої відчувають біль (як фізичні, так і душевний), страх, відчай, люблять і ненавидять усією душею.

Більше того, аніме, не обтяжене вимогами реалізму (на відміну від кіно) доводить драми людських почуттів до самої межі: коли герой, намагаючись вирватися з лещат психологічної безвиході, ранить себе та близьких. І у хорошому аніме (а ми ж не настільки отакнуті, щоб дивитися усе підряд, правда?) спостерігати за стражданнями героя, хай тільки емоційними, а не фізичними, буває нестерпно тяжко.

Звісно, я уже не маля і навіть не підліток. Я не настільки поринаю і світ намальованих героїв, як це відбувалося у далекому дитинстві.

Проте сила аніме, на мій погляд, якраз у здатності розповідати історію героїв так щиро та з такою любов’ю до них, що залишитися байдужим неможливо.

Аніме – це не суміш жартів для дорослих з простесенькою повчальною історією для діток (себто коктейль, за який заплатять і ті, й інші), яка за жодних умов не закінчиться погано.

Аніме інше. Сумніше і болючіше. І значно вимогливіше до глядача: той “психологічний розтин”, якому піддаються герої, потребує найтоншого, неймовірно делікатного відношення. Адже почуття героїв, їх історія призначені одній-єдиній людині – глядачу.

Кожному глядачу окремо.  Не думайте, що аніме дається “на всіх”. Це смішити краще гуртом – один засміється, інші підхоплять. А от стукати в чиєсь серце – то тільки один-на-один.

Тому для мене дивитися аніме разом з кимось – як слухати щиросерду, з глибини душі сповідь… і знати, що її підслуховують.

Я так не можу. А ви?

では、またね。

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 4 773 переглядів | Прокоментуй!

Фото: clevercupcakesУявіть, що в українській мові не 33 літери, а 1945. Страшна перспектива, чи не так?

Проте що стосується канджі, то 1945 – гарне число. Тому що невелике. Не вірите?

Найповніший словник японських ієрогліфів налічує близько 50 000 канджі. Певна, що тепер число 1945 подобається вам набагато більше.

На щастя, щоб читати більшість японських текстів, достатньо 3 000 – 3 500 канджі. Зітхнемо полегшено. Проте, чим менше канджі треба вчити, тим краще, тому наш вибір – 1945.

То хто ж вони такі, ці 1945 канджі?

Ієрогліфи прийшли в Японію з Китаю, десь у 5 ст. н.е. З тих пір японська писемність добряче змінилася. У тому числі, деякі ієрогліфи набули спрощеної форми, з’явилися нові, чисто японські знаки та утворилися дві похідні від ієрогліфів абетки.

Та що нас цікавить зараз найбільше – у післявоєнній Японії було введено обмеження на кількість канджі, які можна вживати у літературі та в періодичних виданнях. То був список 当用漢字, що містив 1850 ієрогліфів. Пізніше він був замінений на 常用漢字, про який я і веду мову.

Отже, 1945 – це так звані канджі для повсякденного вжитку, яких нібито достатньо, щоб читати періодику. В принципі, так воно і є.

Проте. Є кілька моментів, які слід відмітити.

Позитивний: перша тисяча канджі у списку покриває приблизно 90% усіх випадків використання ієрогліфів. Тож приблизно дізнатися, про що йдеться у тексті ви можете, опанувавши лише половину 常用漢字.

Негативний: до списку не входять канджі для імен та, як не дивно, деякі досить уживані знаки. Наприклад, 誰. Тому навіть знання усього списку не гарантує повного розуміння, особливо художніх текстів. Як уже згадувалося, для цього знати треба близько 3 000 канджі.

І ще трохи сумного: міністерство освіти планує найближчим часом розширити список повсякденних ієрогліфів: вилучити 5 та додати близько 200. Зараз якраз проводиться громадське опитування з цього приводу. У кінцевому результаті у 2010 році має з’явитися новий список, що міститиме близько 2130 канджі (без імен!).

Як їх приборкати? У мене є рецепт, що може полегшити вам завдання, правда, щоб його використати, треба знати англійську. Та про нього – у одному з наступних дописів.

А поки що до побачення. またね。

P.S. “Мушля” переїхала на http://mushlia.com. Будь ласка, поновіть ваші закладки, якщо такі є. Крім того, буду вдячна за будь-які зауваження щодо нового місця проживання блогу.

(4 голосів, 4,00 )

Loading...

| 10 928 переглядів | 10 коментарів