…прикметники. Поговоримо сьогодні про них.
Десь я читала, що поки іноземні японісти не підійшли до японської мови з лінійкою та вагами, самі японці мало задумувались, як вони говорять, і з яких частин речень складаються їх вислови.
Тож коли іноземні лінгвісти нарешті добралися до японської мови, вони покласифікували японські слова як їм заманеться, точніше, так, щоб було схоже на їх рідну мову.
Тож не дивно, що учені досі розходяться у думках щодо деяких граматичних форм та конструкцій.
Втім, вина не лише на лінгвістах. Бо японська мова об’єктивно підкидає сюрпризи.
Для прикладу візьмемо прикметники. Вони бувають чотирьох типів: предикативні (закінчуються на –い), напівпредикативні (відіменникові, утворюються за допомогою –な та -の), незмінні та віддієслівні (утворюються від дієслів).
Сьогодні звернемо увагу лише на два основних види: предикативні та відіменникові.
Справа в тому, що вони якби самі на себе не схожі.
Прикметники на –い дуже багато у чому подібні до дієслів:
1. Предикативність
З практичної точки зору це означає, що вони можуть бути не лише означеннями, а і присудком без допоміжної частинки だ/です.
リンゴは美味しい
空が青い
です після них додається лише для підсиленні рівня ввічливості. Тобто у 「ああ、美味しい！」 — це неформально, розмовно, а 「美味しいです」 — це вже нейтрально-ввічливо, хоча граматично обидва варіанта вірні.
2. Основи
Як і у дієслів, у цих прикметників є 5 основ. Деякі з них самостійні (1-ша, 3-тя та 5-та), інші служать для утворення певних форм.
Так, без усяких допоміжних слів предикативні прийменники можуть набувати минулого часу (暖かった, 青かった. Для порівняння — дієслово 戦った), припущення (暑かろう або 暑いだろう/でしょう, порівняймо з 読もう та 読むだろう/でしょう), умовних форм (赤ければ, 寒かったら, 安くても), тощо.
З іншого боку, певні форми дієслів поводитися точнісінько як предикативні прикметники: 行かない, 食べたい; 行かなかった, 食べたかった; 行かなければ, 食べたければ, і т.д.
3. Ієрогліфічний зв’язок
Якщо подивитися на ієрогліфи, якими пишуться прикметники, то виявиться, що у них, крім прикметникового значення, є ще й дієслівне (або навпаки).
Наприклад, 暖かい – 暖まる/暖める、広い – 広がる/広げる、狭い – 狭まる/狭める та інші.
Прикметники на –な (-の) іноді важко відрізнити від іменників. Власне, деякі з них і є іменниками.
Наприклад, слово щастя: 幸せ. З одного боку, чистий іменник, не придерешся.
Але додавши до нього –な, отримаємо прикметник:
幸せな生活 — щасливе життя
Однак цей трюк не можна зробити з будь-яким іменником. Наприклад, немає прикметників 人な або 学生な, щоб утворити “людський” та “студентський”, використовують частку належності の (人/学生の生活, при цьому вони можуть переводитися і як “життя людини/студента”, тобто якраз у значенні приналежності) або суфікс 的, до якого може додаватися な: 人的な, 学生的な.
Також розглянемо наступні вирази:
私は学生だ。Я — студент.
学生は人だ。Студент — людина.
学生は幸せだ。Студент – це щастя. Студент щасливий.
幸せは幸福だ。Щастя — це щастя/везіння (пробачте за недолугий приклад, це лише для демонстрації граматики).
学生は幸せな生活を送っている。(букв.) Студент провадить щасливе життя.
Як бачимо, граматично відрізнити речення “Студент — людина” (іменник = іменник) від “Студент щасливий” (іменник має ознаку) неможливо, а слово “щастя” може ставати підметом (іменник), означенням (прикметник), частиною складного присудку (тут я не берусь казати, у якій якості).
З іншого боку, є прикметники на –な/の, які рідко (якщо взагалі) використовуються в якості іменників, самі по собі. Наприклад, 豊かな — багатий, плідний, さまざまな/の — різний, різноманітний, 静かな — тихий, спокійний, 特別な/の — особливий, спеціальний, та інші.
От їх-то можна назвати справжніми непредикативними (бо підметом вони можуть стати лише за допомогою частки だ/です) прикметниками , на відміну від тих, що дійсно утворюються від іменників, наприклад: 自由 — 自由な, 自然 — 自然な/の, 国民 — 国民的な, тощо.
На цьому цікавості щодо прикметників не закінчуються, але на сьогодні досить, продовжимо у наступному дописі.
またね！
1 Трекбек(ів)