Вчена ковбаса часто є подругою/другом та колегою ділової ковбаси, про яку я вже писала. Та на відміну від останньої, вчена ковбаса не займається польовою роботою (ну, знаєте, бігати та стріляти), а проводить час у дослідженнях.

Вчені ковбаси бувають трьох видів:

Подруга

Здавна дружить із діловою ковбасою, і постачає її науковою інформацією. Завжди вислухає у скрутній ситуації і дасть добру пораду, проте самостійної ролі у аніме не відіграє.

Часто її порада звучить як Розслабся, а то зморшки з’являться. (Вельми слушно для ділової ковбаси, до речі).

Зазвичай вчена ковбаса-подруга є привабливою і досить легковажною молодою жінкою, що не переймається проблемами світового масштабу: про це вона залишає думати діловій ковбасі.

Типова представниця: Канамі Ішідзакі з “Темніше чорного” (Darker than Black, 黒の契約者).

Суперниця

Персонаж, який відіграє може і не головну, але немалу роль у сюжеті.

Спочатку -  добра подруга, яка підтримує і дає поради; але ближче до фіналу, коли все приховане починає ставати явним, виявляється, що вчена ковбаса має своє бачення ситуації і цілі, протилежні тим, що є у ділової ковбаси. Тож у кінці аніме їх дороги розходяться, щоб ніколи не перетнутися знову.

Представники: Акагі Ріцко з Neon Genesis Evangelion, Дедал Юмено з Ergo Proxy.

Сама по собі

Ділова та вчена ковбаси часто з’являються у аніме разом, але не завжди: наприклад, у El Cazador de la Bruja є ділова ковбаса, але немає вченої; у Texhnolyze є вчена, але немає ділової.

Самостійна вчена ковбаса – це талановита жінка-вчений, яка спочатку працює на якусь організацію. Проте з часом стає настільки одержимою своїми дослідженнями, а точніше, їх результатами, що цілі організації відходять для неї на другий план – вона починає працювати заради власної цікавості або вигоди.

Врешті-решт вона пробує здійснити свої власні амбіційні прагнення, але нічого доброго з того не виходить: вона гине, часто від свого ж власного творіння.

Чоловічим аналогом самостійної ковбаси є божевільний вчений. Втім, цей типаж настільки часто використовується в аніме і не тільки, що про нього говорити я не буду.

Представник самостійної вченої ковбаси: Док із Texhnolyze.

На цьому все. До нових типажів!

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 521 переглядів | Прокоментуй!

Не треба було б їм нічого радити – хай би вони позгинали, як роса на сонці. Але ж серце кров’ю обливається, коли я бачу, як вони раз за разом наступають на одні і ті ж граблі.

Тож ось їм порада: ніколи, нізащо, НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН не вимовляйте фразу: 「(これで)おわりだ！」

Навіть якщо ваш ворог – позитивний герой – лежить перед вами повергнутий, розтоптаний та нібито не здатний рухатися. Не розслабляйтеся! Це одна з найнебезпечніших митей у вашому житті!

Тому якщо фатальні слова так і рвуться з ваших вуст, зробіть усе (і я маю на увазі УСЕ) можливе, щоб їх зупинити. Добряче прикусіть язика, придушіть себе за горло або ж дайте собі коліном по зубах, як це зробив пілот Піркс.

Але нізащо, чуєте, НІЗАЩО не дозвольте згубним словам з’явитися на світ!

Бо вони є безпомилковим вісником вашої поразки.

Від чого саме вона прийде, точно сказати важко: чи то герою в останню секунду (а як же інакше!) підоспіє підкріплення, чи то він сам виявиться не настільки добитим, як вам здавалося. Але безсумнівно одне: вам після цього нічого хорошого не світить.

І вважайте себе щасливчиком, якщо відбудетеся тільки програшем. Бо цілком може статися, що дана сутичка закінчиться вашою смертю – так-так おわりだ є настільки небезпечним!

А для вас уже як кінець, то кінець. Навіть не мрійте з’явитися у аніме іще раз, хоч би й у чиїхось спогадах – то привілей позитивних героїв, а ви можете розраховувати хіба що на те, що вас не викинуть із вступної та кінцевої заставок (якщо ви взагалі там були).

Зрозуміли, чого вам треба берегтися? Тоді ви попереджені, а значить, озброєні. がんばってね！

(Два слова для позитивних героїв, яких, можливо, обурить моя допомога ворогам. Не хвилюйтеся – ви все одно переможете. Це гарантовано вам сценаристами на 98%. У решті 2%, коли ви не перемагаєте, гамбець наступає для всіх, і ніхто не залишиться обійденим. Так що がんばって і вам, і не ображайтеся на занадто доброго автора, якому шкода і ворогів).

Ну і читачам блогу: на сьогодні все. Удачі і вам!

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 625 переглядів | 2 коментарі

Я розумію! – то є найкраща винагорода за труди, вкладені у вивчення іноземної мови.

І якось вже трапилося, що такі винагороди мені дарує аніме Trigun.

Це, звісно, не означає, що в інших аніме я нічого не розумію. Але чомусь саме Trigun став для мене мірилом мого прогресу в японській.

Справа в тому, що я його періодично передивляюся. І от якось, узявшись до нього після довгої перерви, я і мала нагоду вигукнути: Я розумію!

Бо виявилося, що я ловлю не лише окремі слова, як раніше (人, 赤い, ありがとう тощо), а й цілі (хоч і коротенькі) фрази! Від задоволення я стала повторювати їх уголос – повеселила домашніх…

Наступні рази – усе більше і більше. Ось уже стало ясним і 「Vashに関わるってことは死神とワルツを踊るってことと同じだ」, і 「神様はいなくても、奇跡は起こるってことだ」, і багато чого іншого. Враження – пречудові, і я бажаю вам отримувати їх якомога частіше.

Крім того, мені відкрилася одна очевидна річ, яку, як і багато інших очевидних речей, ми повністю усвідомлюємо, тільки коли вона стукне конкретно нам по конкретно нашому лобі. А саме: Те, що ви можете прочитати слово, не означає, що ви його упізнаєте вимовленим.

Або навіть так: Те, що ви можете зрозуміти окремо вимовлене слово, не означає, що ви упізнаєте його у реченні.

Не раз траплялося (і не лише у Trigun), що, прочитавши субтитровий переклад(!) незрозумілого вислову, я дивувалася: чому це я його не розумію, він же начебто такий простий. І дійсно: слухаю вдруге – і мені все ясно! Бо виявляється, що я знаю і слова, і граматику, і зустрівши на письмі, об нього навіть не спіткнулася б. Але ж дивись: з першого разу на слух він мені видався беззмістовним набором звуків.

Усе це наводить на думку, що проміжок між навчанням і практикою все-таки дуже і дуже великий (Тяжело в ученье – легко в бою тут якось не діє, а от Теория без практики мертва – на всю катушку), і що реально оцінити свої знання мови досить важко.

Наприклад, на Smart.fm (я про нього вже писала), коли ви вчите слово, вам дається речення-приклад з ним. Дуже добре для навчання, проте зауважте: ви чекаєте, що дане слово з’явиться у реченні, і тому легко його пізнаєте.

У аніме ж ви не знаєте, що у наступний момент скаже герой (навіть у тому, яке передивляєтесь, адже ви не пам’ятаєте його з точністю до фраз). Тож і сприймати таку мову набагато важче.

Підсумовуючи вищесказане, зроблю висновок: Дивіться аніме! Жартую, звісно, бо ви і так його дивитеся. Тож сформулюю так: Дивіться аніме з користю! Тобто намагайтеся зрозуміти, що говорять герої, бо то є практика ваших теоретичних знань.

Кажете, очевидно? Так. Але у даному випадку повторення очевидного не є марним, тому що, по-перше: я на досвіді знаю, що дуже легко захопитися сюжетом і забути, що крім приємного, з аніме можна отримати і корисне.

По-друге, коли навчальна програма каже вам: Ви відповіли на всі запитання правильно, ви СУПЕРМОЛОДЕЦЬ, уже і думати не хочеться, що отримані знання – цілком теоретичні, і до практичного 百発百中 ще ого-го скільки роботи.

Тож дивіться аніме, не забуваючи навчатися, і навчайтеся, не забуваючи тестувати себе по аніме.

Бажаю успіхів!

(2 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 677 переглядів | 2 коментарі

Вона рідко усміхається. Її обличчя задумливе, наче вона постійно шукає відповіді на всі загадки Всесвіту; її 分かりました звучить так, ніби вона тільки що отримала відповідь принаймні на одну із них.

Вона гарна та струнка, хоча їсть що попало та зовсім не слідкує за фігурою.

Інакше її можна назвати Бравим служакою. Але зауважте: ділова ковбаса – це обов’язково вона – служаки-чоловіки трохи інші.

Ділова ковбаса зазвичай не з найнижчих чинів, однак вона занадто чесна, щоб вище керівництво допускало її до своєї секретної інформації. Бо ж організація, на яку працює ділова ковбаса, замішана у брудненьких справах, або, принаймні, її реальні цілі розходяться з декларованими. Ділова ковбаса починає здогадуватися про це десь із середини аніме, але всю правду дізнається тільки в самому кінці.

Запідозривши неладне, ділова ковбаса тихенько починає копати глибше, намагаючись з’ясувати, що ж відбувається насправді. Врешті-решт, упевнившись, що її використовували не для благих цілей, вона починає діяти на свій розсуд, навіть усупереч наказам начальства.

На цьому закінчимо загальний опис та перейдемо на особистості.

Честь називатися найтиповішою діловою ковбасою по праву належить Місакі Кіріхарі з аніме Чорніше чорного (Darker than Black, 黒の契約者). Сам серіал досить непоганий, але Кіріхара ну аж занадто штампована.

Місато Кацурагі (Євангеліон, Neon Genesis Evangelion, 新世紀エヴァンゲリオン) також має риси ділової ковбаси (але тільки в робочий час! Вдома вона зовсім інша). Проте у Євангеліоні набагато більше уваги приділено психології героїв, тож штампованою Місато я б не назвала, хоча сюжетно шлях у Місакі та Місато досить схожий.

Ще одна представниця групи – Джоді Хейвард (Мисливець на відьму, El Cazador de la Bruja). Початок її шляху трохи відрізняється від звичайного (вперше ми її бачимо у ролі шпигунки), а от кінець – найстандартніший. Втім, сам серіал іде вельми протоптаними стежками, тож і героїня відповідна.

На цьому ми з діловими ковбасами покінчимо: усіх не перелічиш, а познайомитися з ними поближче ви зможете самі, дивлячись аніме.

Тож на сьогодні – до побачення! またね。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 529 переглядів | Прокоментуй!

Фото: iMorpheusКожен раз, коли я бачу можкошкряба, я сподіваюся, що він відкине лапки та більше ніколи не з’явиться на екрані.

І сама ж розумію, що мої сподівання марні. Тобто надія на загибель мозкошкрябів помирає набагато раніше, ніж самі можкошкряби (які невідомо, чи виздихнуть коли-небудь взагалі).

Та недарма кажуть, що надія помирає останньою: є у мене одна надія, що ніяк не хоче здаватися. І то прикро, бо, чесно кажучи, їй би уже давно пора.

Що то за надія? А ось слухайте.

Героям трапляється переживати страшні події. Наприклад, гинуть їх рідні, друзі, кохані, тощо.

Це трагічні моменти, і як я вже казала ось тут, мені важко їх дивитися, тим паче разом із кимось.

Однак усі вони зіпсовані наступним: їх знято абсолютно по одній і тій же схемі, а саме:

Жах – зміна плану – тиша на кілька секунд – крик

Знайомо? Певна, що так.

Тобто спочатку показують емоції героя (злякане обличчя або сповнені жаху очі) – потім сцена змінюється (наприклад, на фасад будинку, де відбуваються події).

Після цього наступає пауза, що триває для мене дуже довго – так завжди буває, коли чогось чекаєш із нетерпінням. Тільки чекаю я не крику, як можна подумати, а того, що його… не буде. Що хоч раз у подібній ситуації він не прозвучить.

Оце і є мої секунди надії.

Зауважу, що сам прийом не поганий. Проблема (як і з усіма мозкошкрябами) полягає у повторенні його один-в-один знову і знову, з аніме в аніме.

Аж до того, що він перестає спрацьовувати. Бо я, наприклад, потроху перестаю співчувати героям – мені ніколи: я лічу секунди, сподіваючись, що ось цього разу (нарешті!) тиша не перерветься несамовитим криком.

Бо як на мене, ситуація красномовно говорить, та що там – кричить сама за себе. І озвучувати її реальним криком абсолютно зайве.

Але він усе звучить і звучить… А я все чекаю і чекаю… Проте, боюся, єдине, на що я можу реально сподіватися, так це на те, що колись моя надія також віддасть Богу душу.

І я нарешті перестану рахувати секунди та почну співпереживати героям.

Точно так, як і мала б.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 540 переглядів | 2 коментарі