Фото: Seiya235

Японці – люди охайні. У чистому тілі чистий дух – це про них.

Тому те, що автори аніме витворяють з героями (а тим паче з героїнями), частенько дивує.

Наприклад, що відбувається з героїнею, яку покинули душевні та тілесні сили? Правильно, у неї підгинаються ноги, і вона падає на землю.

Теоретично відбуватися це може по-різному. Проте усі анімешні героїні падають однаково: їх коліна сходяться докупи, а ступні роз’їжджаються в  сторони так, що попа приземляється якраз між ними.

І хай би це відбувалося у чистенькому японському місті, де опуститися на асфальт хоч і не добре, та не катастрофічно. Проте автори аніме саджають героїнь де тільки їм заманеться, і навіть не соромляться робити це у дощ. Враховуючи, що спіднички героїнь іноді більше схожі на оборку до кофтини, ніж на повноцінну частину одягу, то (відкинемо зайві сентименти і назвемо речі своїми іменами)Жопою у калюжу – то є найкраще визначення даного процесу. Брррррр!

У хлопців є свій варіант безсилого падіння – це ставання рачки. Теж не надто гігієнічно (і не естетично), та все ж краще, ніж у дівчат.

Тут маю оговоритися: вище я написала, що всі анімешні героїні падають однаково, проте це не зовсім вірно. Справа у тому, що героїні грубо поділяються на три категорії: ніжні школярки або принцеси-чарівниці; войовничі, але все ж таки жіночні бойові подруги; і такі собі Ксени, які хоч і не позбавлені зовсім жіночих почуттів, проте основна функція яких – бій.

Так от, першим двом таки доводиться неохайно бухатися сідницями у що попадеться. А от третім пощастило більше: автори дозволяють їм падати чоловічим способом (мабуть, щоб підкреслити особливість їхнього характеру).

По-моєму, несправедливо по відношенню до принцес.

(Оцініть допис)

Loading...

| 4 073 переглядів | 5 коментарів

Як ви ставитесь до Ікарі Шінджі? (Ховаюся, щоб не зачепило пролітаючими гнилими помідорами).

На сайтах, присвячених Neon Genesis Evangelion, Шінджі честять на всі лади: нюня, сопля, плакса, тюхтій, слабак, боягуз, ганчірка, і так далі, далі, аж поки стане лексичного запасу.

Я до Шінджі ставлюся цілком добре. (Свисть. Мимо). Я меланхолік, і мене набагато більше дратують нахабні, егоїстичні, самозакохані та спочатку-роблю-і-навіть-потім-не-утруднюю-себе-думанням герої. Саме тому в найнеулюбленіших персонажах Єви у мене ходить Аска, а не Шінджі. (Свисть, свисть, свисть. Ха, знов промазали!)

Але якби хтось складав список героїв, які не мали б з’являтися на світ, я таки віддала б свій голос за молодшого Ікарі.

Бо через якийсь просторово-часово-ноосферний вивих сталося так, що в 1995 році привид Ікарі Шінджі опинився в нашій реальності і став бродити анімешними студіями, заглядати сценаристам через плече та нашіптувати їм щось про дилему їжаків. Але сценаристи його не бачили і не чули. Їм просто ставало лячно, сумно та холодно, а в голову лізли чудернацькі думки. Пензлі ж їх виводили героїв із тяжким дитинством, мінусовою самооцінкою та надмірною саморефлексією.

До того ж, вони підхоплювали від Шінджі якусь заразу, яка дуже легко передавалася іншим: коли мангаки приносили на студії свої манускрипти, вони, нічого не підозрюючи, заражалися страшним вірусом, перехворівали і розносили його далі… Аж до тих пір, доки страшна пандемія не викосила нормальних, без страху та докору, героїв.

Саме тому герой нашого часу, тобто герой сучасного аніме, найбільше схожий на гордого птаха їжака: доки не пхнеш, не полетить. Його треба пів-аніме тягати за шкірку і втовкмачувати Ти можеш! Він же скиглить: Ні, я – не можу! У когось іншого вийде, а я бідний, слабенький і нічого не вмію. Будь-які прояви своїх здібностей він ігнорує, перемоги доказом не слугують.

Єдине, що на нього впливає, так це те, що хтось жертвує своїм життям, щоб його, горе-героя, урятувати (а оскільки жодне добро не залишається непокараним, то і помирає в основному той, хто тягав і втовкмачував). Отоді у героя в голові щось починає ворушитися, і через деякий час до нього доходить: 俺は俺だ. Взагалі-то нормальні люди усвідомлюють це років у три (саме тоді дитина відокремлює себе як особистість від інших), але для анімешних героїв, як бачите, Шінджі встановив новий стандарт.

На щастя, деякі творці виявилися імунними (так завжди бувало навіть у найстрашнішу чуму). Тож сильні герої пережили розгул шінджідемії – але не без втрат.

Вони залишилися впевненими у собі і деякою мірою безрозсудними. Вони не довго думають перед тим, як кулаками пояснити комусь, что такое хорошо и что такое плохо, і не особливо переймаються докорами совісті опісля.

Однак тепер жоден герой не може прибити ворога без того, щоб не перебрати подумки всі свої душевні рани, залишені тяжким дитинством. А вже яких тільки ран бідним героям не понапридумували – аж страх бере:

Мама померла, коли мені було (дуже мало) років…  (безсмертна класика!);

Тато нас кинув, коли мені було …, а потім померла мама (трохи відстає, але теж популярне);

Братик/сестричка були дуже веселі і щасливі, доки теж не померли (хлюп-хлюп)…

А які вже страждання уготовані улюбленими Мурками та Жучками героїв, не хочу навіть згадувати, бо клавіатура розкисне від сліз.

А ще герої були не такими, як всі, і їх ніхто не любив: діти з ними не гралися, дорослі перешіптувалися поза спиною, родичі перекидали один одному мов гарячу картоплину. І наче усього цього було мало, так іще всілякі 妖怪& та привиди так і пхалися поперед очі та не давали нормально жити.

От скільки лиха наробив один непоганий в принципі хлопець – Ікарі Шінджі. Але прошу – не будьте до нього дуже суворі: він не навмисне. Якби він знав, що він наробив, він би злякався того, що наробив, і не робив би того, що наробив.

Втім, думати про це вже пізно: ріки забруднені, ліси вирублені, аніме заражене вірусом Ікарі Шінджі. Чи зможемо ми його “вилікувати”? Мабуть, не більше, ніж очистити річки або відновити ліси.

Але пора, мабуть, закінчувати допис, бо щось мені холодно, сумно, і дописалась я до чогось дивного.

НЕВЖЕ???…

Примітка редактора: На цьому манускрипт несподівано обривається. Подальша доля автора невідома.

🙂

P.S. Попереджуючи питання, відповідаю: я не знаю,  чому до Ікарі я ставлюся добре, а інших героїв, що проявляють ознаки шінджіподібності, не люблю.

Можливо, причина в тому, що у Шінджі вкладені реальні сильні емоції. Не секрет, що Єва є результатом чотирирічної депресії її режисера, Хідеакі Анно. Тобто Шінджі такий як є не тому, що головному герою належить бути нерішучим і рефлексуючим, а просто тому, що його таким побачив собі режисер.

А от у сучасних героїв, на жаль, немає вибору – їхній шаблон уже заданий. Аж поки хтось не придумає щось нове і несподіване – і тоді саме воно стане новим шаблоном для героїв інших часів…

Господи, ну чому я такий песиміст?…

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 4 398 переглядів | 4 коментарі

Вчена ковбаса часто є подругою/другом та колегою ділової ковбаси, про яку я вже писала. Та на відміну від останньої, вчена ковбаса не займається польовою роботою (ну, знаєте, бігати та стріляти), а проводить час у дослідженнях.

Вчені ковбаси бувають трьох видів:

Подруга

Здавна дружить із діловою ковбасою, і постачає її науковою інформацією. Завжди вислухає у скрутній ситуації і дасть добру пораду, проте самостійної ролі у аніме не відіграє.

Часто її порада звучить як Розслабся, а то зморшки з’являться. (Вельми слушно для ділової ковбаси, до речі).

Зазвичай вчена ковбаса-подруга є привабливою і досить легковажною молодою жінкою, що не переймається проблемами світового масштабу: про це вона залишає думати діловій ковбасі.

Типова представниця: Канамі Ішідзакі з “Темніше чорного” (Darker than Black, 黒の契約者).

Суперниця

Персонаж, який відіграє може і не головну, але немалу роль у сюжеті.

Спочатку –  добра подруга, яка підтримує і дає поради; але ближче до фіналу, коли все приховане починає ставати явним, виявляється, що вчена ковбаса має своє бачення ситуації і цілі, протилежні тим, що є у ділової ковбаси. Тож у кінці аніме їх дороги розходяться, щоб ніколи не перетнутися знову.

Представники: Акагі Ріцко з Neon Genesis Evangelion, Дедал Юмено з Ergo Proxy.

Сама по собі

Ділова та вчена ковбаси часто з’являються у аніме разом, але не завжди: наприклад, у El Cazador de la Bruja є ділова ковбаса, але немає вченої; у Texhnolyze є вчена, але немає ділової.

Самостійна вчена ковбаса – це талановита жінка-вчений, яка спочатку працює на якусь організацію. Проте з часом стає настільки одержимою своїми дослідженнями, а точніше, їх результатами, що цілі організації відходять для неї на другий план – вона починає працювати заради власної цікавості або вигоди.

Врешті-решт вона пробує здійснити свої власні амбіційні прагнення, але нічого доброго з того не виходить: вона гине, часто від свого ж власного творіння.

Чоловічим аналогом самостійної ковбаси є божевільний вчений. Втім, цей типаж настільки часто використовується в аніме і не тільки, що про нього говорити я не буду.

Представник самостійної вченої ковбаси: Док із Texhnolyze.

На цьому все. До нових типажів!

(Оцініть допис)

Loading...

| 4 956 переглядів | Прокоментуй!

Не треба було б їм нічого радити – хай би вони позгинали, як роса на сонці. Але ж серце кров’ю обливається, коли я бачу, як вони раз за разом наступають на одні і ті ж граблі.

Тож ось їм порада: ніколи, нізащо, НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН не вимовляйте фразу: 「(これで)おわりだ！」

Навіть якщо ваш ворог – позитивний герой – лежить перед вами повергнутий, розтоптаний та нібито не здатний рухатися. Не розслабляйтеся! Це одна з найнебезпечніших митей у вашому житті!

Тому якщо фатальні слова так і рвуться з ваших вуст, зробіть усе (і я маю на увазі УСЕ) можливе, щоб їх зупинити. Добряче прикусіть язика, придушіть себе за горло або ж дайте собі коліном по зубах, як це зробив пілот Піркс.

Але нізащо, чуєте, НІЗАЩО не дозвольте згубним словам з’явитися на світ!

Бо вони є безпомилковим вісником вашої поразки.

Від чого саме вона прийде, точно сказати важко: чи то герою в останню секунду (а як же інакше!) підоспіє підкріплення, чи то він сам виявиться не настільки добитим, як вам здавалося. Але безсумнівно одне: вам після цього нічого хорошого не світить.

І вважайте себе щасливчиком, якщо відбудетеся тільки програшем. Бо цілком може статися, що дана сутичка закінчиться вашою смертю – так-так おわりだ є настільки небезпечним!

А для вас уже як кінець, то кінець. Навіть не мрійте з’явитися у аніме іще раз, хоч би й у чиїхось спогадах – то привілей позитивних героїв, а ви можете розраховувати хіба що на те, що вас не викинуть із вступної та кінцевої заставок (якщо ви взагалі там були).

Зрозуміли, чого вам треба берегтися? Тоді ви попереджені, а значить, озброєні. がんばってね！

(Два слова для позитивних героїв, яких, можливо, обурить моя допомога ворогам. Не хвилюйтеся – ви все одно переможете. Це гарантовано вам сценаристами на 98%. У решті 2%, коли ви не перемагаєте, гамбець наступає для всіх, і ніхто не залишиться обійденим. Так що がんばって і вам, і не ображайтеся на занадто доброго автора, якому шкода і ворогів).

Ну і читачам блогу: на сьогодні все. Удачі і вам!

(Оцініть допис)

Loading...

| 3 920 переглядів | 2 коментарі

Я розумію! – то є найкраща винагорода за труди, вкладені у вивчення іноземної мови.

І якось вже трапилося, що такі винагороди мені дарує аніме Trigun.

Це, звісно, не означає, що в інших аніме я нічого не розумію. Але чомусь саме Trigun став для мене мірилом мого прогресу в японській.

Справа в тому, що я його періодично передивляюся. І от якось, узявшись до нього після довгої перерви, я і мала нагоду вигукнути: Я розумію!

Бо виявилося, що я ловлю не лише окремі слова, як раніше (人, 赤い, ありがとう тощо), а й цілі (хоч і коротенькі) фрази! Від задоволення я стала повторювати їх уголос – повеселила домашніх…

Наступні рази – усе більше і більше. Ось уже стало ясним і 「Vashに関わるってことは死神とワルツを踊るってことと同じだ」, і 「神様はいなくても、奇跡は起こるってことだ」, і багато чого іншого. Враження – пречудові, і я бажаю вам отримувати їх якомога частіше.

Крім того, мені відкрилася одна очевидна річ, яку, як і багато інших очевидних речей, ми повністю усвідомлюємо, тільки коли вона стукне конкретно нам по конкретно нашому лобі. А саме: Те, що ви можете прочитати слово, не означає, що ви його упізнаєте вимовленим.

Або навіть так: Те, що ви можете зрозуміти окремо вимовлене слово, не означає, що ви упізнаєте його у реченні.

Не раз траплялося (і не лише у Trigun), що, прочитавши субтитровий переклад(!) незрозумілого вислову, я дивувалася: чому це я його не розумію, він же начебто такий простий. І дійсно: слухаю вдруге – і мені все ясно! Бо виявляється, що я знаю і слова, і граматику, і зустрівши на письмі, об нього навіть не спіткнулася б. Але ж дивись: з першого разу на слух він мені видався беззмістовним набором звуків.

Усе це наводить на думку, що проміжок між навчанням і практикою все-таки дуже і дуже великий (Тяжело в ученье – легко в бою тут якось не діє, а от Теория без практики мертва – на всю катушку), і що реально оцінити свої знання мови досить важко.

Наприклад, на Smart.fm (я про нього вже писала), коли ви вчите слово, вам дається речення-приклад з ним. Дуже добре для навчання, проте зауважте: ви чекаєте, що дане слово з’явиться у реченні, і тому легко його пізнаєте.

У аніме ж ви не знаєте, що у наступний момент скаже герой (навіть у тому, яке передивляєтесь, адже ви не пам’ятаєте його з точністю до фраз). Тож і сприймати таку мову набагато важче.

Підсумовуючи вищесказане, зроблю висновок: Дивіться аніме! Жартую, звісно, бо ви і так його дивитеся. Тож сформулюю так: Дивіться аніме з користю! Тобто намагайтеся зрозуміти, що говорять герої, бо то є практика ваших теоретичних знань.

Кажете, очевидно? Так. Але у даному випадку повторення очевидного не є марним, тому що, по-перше: я на досвіді знаю, що дуже легко захопитися сюжетом і забути, що крім приємного, з аніме можна отримати і корисне.

По-друге, коли навчальна програма каже вам: Ви відповіли на всі запитання правильно, ви СУПЕРМОЛОДЕЦЬ, уже і думати не хочеться, що отримані знання – цілком теоретичні, і до практичного 百発百中 ще ого-го скільки роботи.

Тож дивіться аніме, не забуваючи навчатися, і навчайтеся, не забуваючи тестувати себе по аніме.

Бажаю успіхів!

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 4 973 переглядів | 2 коментарі