“Свистят они, как пули у виска…” У героїв пригодницького жанру багато чого посвистує біля скронь: кулі, ножі, катани, лазерні промені, тощо. Та у всіх цих “свистунів” є одна спільна риса: промахуючись, вони обов’язково залишають слід на обличчі – майже однаковий, незалежно від зброї.

Майже однаковий, бо обличчя у героїв усе-таки відрізняються. Проте червона риска з крапельками крові з’являється на шкірі персонажів настільки часто, що мимоволі дивуєшся, чому у них немає горизонтальних шрамів на обох вилицях. Або чому вони не носять куле/ноже/катано… –непробивні нащічники: дуже б їм пригодилися.

Ну, скажете ви, це хороший спосіб показати, наскільки близько до героя промайнула небезпека. Проте, знаєте, я маю більше віри у глядачів: їм не треба це так явно показувати. Думаю, посвисту біля обличчя було б цілком досить.

А ви як вважаєте?

じゃ、またね。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 512 переглядів | Прокоментуй!

Думаю, у кожної людини є улюблений одяг, в якому вона почувається комфортно. У когось – старенька футболка та потерті джинси, у когось – “маленька чорна сукня”.

Проте ніякий, навіть найулюбленіший і найзручніший одяг ми не носимо постійно. По перше, всякій нагоді – своя одежина. В домашніх джинсах не підеш у театр, а вибиратися на пікнік у діловому костюмі – погана ідея. Та й, врешті-решт, одяг потребує прання, і його хоча б тимчасово доводиться заміняти іншим.

А от у аніме одяг героїв майже як шкіра – не знімається (хіба що перед купанням в онсені), не міняється (запасна одежина відсутня як клас) і при цьому зовсім не псується.

І я говорю не лише про якесь фентезі, де одяг не вкладається в рамки не лише практичності, а й здорового глузду. А от коли щось подібне бачиш у аніме, яке претендує на реалістичність (хоча б фантастичну), то вердикт у мене такий – мозкошкряб.

Для прикладу візьму аніме “Cowboy Bebop”. Події у ньому відбуваються в далекому майбутньому, проте повсякденно-побутові деталі тяжіють до реалістичності. Крім одягу, який вдягнено на героїв “на віки вічні”.

Так, головний герой – мисливець за головами, космічний ковбой Спайк Шпігель – у своєму синьому костюмі чого тільки не робить: бігає за злочинцями та б’ється з ними; фліртує з жінками, перед цим поцупивши у них трошки їжі; плигає у воду, щоб урятувати безпородного песика; лазить у підземеллях покинутої Землі; смажить сосиски зварювальним апаратом; грає в казино; встряє у різноманітні перестрілки; труїться грибами та висліджує невідому істоту, що мало не вбила увесь екіпаж; перемагає і зазнає поразок, і навіть….

Якби у мене був костюм, що після усього цього вижив та ще й має пристойний вигляд, я б не віддала його навіть за шмат золота, рівний йому за вагою… у мокрому вигляді та з повними кишенями каміння. А у аніме – нічого особливого, такий одяг у кожного.

В тому числі, у Джета, Спайкового партнера. Щоправда, він живе більш розмірено (часто залишається на кораблі, поки Спайк займається польовими розслідуваннями). І тим більш приємно, що на додачу до своєї “домашньої” футболки у нього є моднявий костюм (доповнений капелюхом, краваткою та темними окулярами), в якому він з’являється у місцях культурного відпочинку – наприклад, у казино. Щиро дякую авторам, що додумалися не відправляти туди Джета у недостойному вигляді.

Проте мушу оговоритися: коли чоловік має один-єдиний костюм на всі випадки життя, я ще можу так-сяк зрозуміти. Тим паче, якщо він – відчайдух, якому доводиться більшу частину заробітку віддавати за ремонт своєї летючої посудини та покоцяної ним громадської власності. Але те, що героїня (молода красуня) не має хоча б однієї переодівки… それはとうていありえないことだ.

І від того, що при потребі у Фей знаходиться елегантна вечірня сукня, ситуація з її повсякденним одягом виглядає ще убогіше. Можна було припускати, що у неї просто не вистачає грошей – все-таки величезні борги та не менших розмірів пристрасть до азартних ігор. Та виходить, що купити дорогу сукню вона може, а ще одну пару шортиків та блузку – куди там, жаба задушить і з’їсть

Причому неодноразово показано, що Фей дбає про свою зовнішність. Але до єдиних шортиків на все життя це не стосується….

Можна заперечити, що одяг – то дрібниці, і на якість аніме вони аж ніяк не впливають. Глобально я з цим можу погодитися, тим паче, що у “Cowboy Bebop” до ідіотизму не доходить: ідіотизм – це коли герої фентезі являються на прийому у королів і королев у тих нашвидку намотаних на себе шматках ганчір’я (принаймні, вигляд у них саме такий).

У “Cowboy Bebop” герої все-таки перевдягаються перед тим, як іти в оперу чи казино, що дуже втішає. Проте загалом підхід до одягу персонажів попсово-анімешний, і це мені шкрябає.

Я думаю, що залити сорочку чи блузку іншим кольором – річ нескладна. А враження було б зовсім інше.

А ви як вважаєте?

じゃ、またね。

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 1,376 переглядів | 1 коментар