Фото: Seiya235

Японці – люди охайні. У чистому тілі чистий дух – це про них.

Тому те, що автори аніме витворяють з героями (а тим паче з героїнями), частенько дивує.

Наприклад, що відбувається з героїнею, яку покинули душевні та тілесні сили? Правильно, у неї підгинаються ноги, і вона падає на землю.

Теоретично відбуватися це може по-різному. Проте усі анімешні героїні падають однаково: їх коліна сходяться докупи, а ступні роз’їжджаються в  сторони так, що попа приземляється якраз між ними.

І хай би це відбувалося у чистенькому японському місті, де опуститися на асфальт хоч і не добре, та не катастрофічно. Проте автори аніме саджають героїнь де тільки їм заманеться, і навіть не соромляться робити це у дощ. Враховуючи, що спіднички героїнь іноді більше схожі на оборку до кофтини, ніж на повноцінну частину одягу, то (відкинемо зайві сентименти і назвемо речі своїми іменами)Жопою у калюжу – то є найкраще визначення даного процесу. Брррррр!

У хлопців є свій варіант безсилого падіння – це ставання рачки. Теж не надто гігієнічно (і не естетично), та все ж краще, ніж у дівчат.

Тут маю оговоритися: вище я написала, що всі анімешні героїні падають однаково, проте це не зовсім вірно. Справа у тому, що героїні грубо поділяються на три категорії: ніжні школярки або принцеси-чарівниці; войовничі, але все ж таки жіночні бойові подруги; і такі собі Ксени, які хоч і не позбавлені зовсім жіночих почуттів, проте основна функція яких – бій.

Так от, першим двом таки доводиться неохайно бухатися сідницями у що попадеться. А от третім пощастило більше: автори дозволяють їм падати чоловічим способом (мабуть, щоб підкреслити особливість їхнього характеру).

По-моєму, несправедливо по відношенню до принцес.

(Оцініть допис)

Loading...

| 4 070 переглядів | 5 коментарів

Я зазвичай не приділяю особливої уваги іменам героїв. Але оскільки всі японські імена мають значення (бо пишуться ієрогліфами), то мабуть, і персонажі названі не зовсім випадково.

Тому мене, в принципі, не дивує і не дратує, коли герой гордо заявляє (наприклад, перед боєм): 「俺は黒崎イチゴです。」

Однак є моменти, пов’язані з іменами, до яких я ставлюся менш терпимо.

1. Коли слідом за ім’ям іде вік, зріст, група крові та інша лабуда.

Ні, назвати ім’я і звання (наприклад, Командир підрозділу Шінсенгумі) перед боєм – то є нормальна вимога бойового етикету, з цим я не сперечаюся.

А от решта звучить приблизно так: Не дивуйтеся, що я такий придуркуватий, бо ж мені всього …надцять рочків, і мої мізки ще не дозріли. Та і як їм дозріти, коли всі вітаміни пішли мені на зріст – дивіться, який я вимахав. Та і група крові мене підвела (японці вірять, що група крові визначає характер, приблизно як знаки Зодіаку).

Нащо воно то все? Ще б розмір трусів називали, чесне слово.

2. Іноземні імена. ОООООООООООООО!!!!!!!

Пробачте, не змогла стриматися. Але будь-яке іноземне ім’я (принаймні анімешне) – то є клінічний випадок за визначенням. Проблеми у нього три: саме ім’я, тон вимови та додатки.

Ім’я. Мені подобається, як звучить японська мова – вона мелодійна (хоча канго-лексика занадто шипить і спотикається, як на мене). Проте іноземні імена дуже часто перетворюються на щось зовсім дике: так, брати Едуард та Альфонс Елрік стають Едоарудо то Аруфонсо Еруріку. ООООО!

І хай би герої називали себе та один одного коротко – як-то Едо та Еру. Та ж ні, авторам необхідно придумати якомога довше ім’я: Адоруфу фон дер Варуцубундерушяфуто-даншяку, а персонажів просто хлібом не годуй, а дай вимовити його повністю – від першого складу до останнього.

Втім, коли це їх власне ім’я, то звучить воно ще у межах терпимого.

А от чуже треба обов’язково вимовити так глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(бух. Вперлися у дно Маріанської западини)-думно, наче у ньому (кожному з них!) містяться відповіді на вічні запитання (тільки не на ті, на які люди вже відповіли: Дурні та Дороги, а справжні, філософські, як-то Що таке дух та матерія? та Нащо люди живуть?).

І того ще мало! Не тільки треба вимовити ім’я дуже глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(щось потеплішало. Наближаємось до ядра Землі?!)-думно, а ще й добавити до нього посаду чи титул, чи звання, чи щось на кшталт такого:

Перший-заступник-другого-помічника-головного-начальника-надсекретного-відділу-в-установі-яка-займається-розслідуванням-усієї-тієї-фігні-що-у-цьому-аніме-відбувається.

Звісно, я перебільшую. Але ненабагато – частина посади до слова яка дійсно може називатися – а від повного абсурду рятує лише те, що у записі ієрогліфами (а значить і у вимові) вона може виглядати не настільки довгою, як у перекладі. Але довгою.

А тепер давайте зберемо все докупи:

Невимовно-кострубате ім’я +

Глибоко-глибоко-глибоко…(та нема вже куди!)-думний тон +

Доооооооооооооооооооооооооооовжелезний додаток.

= ?

Тут я маю вибачитися перед читачами. Бо складати то усе разом у мене немає ні сил, на бажання: досить того, що доводиться чути то все в аніме. Тож результат я не записуватиму (і вам не раджу робити цього навіть подумки).

Краще ідіть та подивіться аніме про героїв-японців, що живуть у Японії та мають японські імена. Повірте, ваші вуха будуть вам вдячні.

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 459 переглядів | Прокоментуй!

Не треба було б їм нічого радити – хай би вони позгинали, як роса на сонці. Але ж серце кров’ю обливається, коли я бачу, як вони раз за разом наступають на одні і ті ж граблі.

Тож ось їм порада: ніколи, нізащо, НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН не вимовляйте фразу: 「(これで)おわりだ！」

Навіть якщо ваш ворог – позитивний герой – лежить перед вами повергнутий, розтоптаний та нібито не здатний рухатися. Не розслабляйтеся! Це одна з найнебезпечніших митей у вашому житті!

Тому якщо фатальні слова так і рвуться з ваших вуст, зробіть усе (і я маю на увазі УСЕ) можливе, щоб їх зупинити. Добряче прикусіть язика, придушіть себе за горло або ж дайте собі коліном по зубах, як це зробив пілот Піркс.

Але нізащо, чуєте, НІЗАЩО не дозвольте згубним словам з’явитися на світ!

Бо вони є безпомилковим вісником вашої поразки.

Від чого саме вона прийде, точно сказати важко: чи то герою в останню секунду (а як же інакше!) підоспіє підкріплення, чи то він сам виявиться не настільки добитим, як вам здавалося. Але безсумнівно одне: вам після цього нічого хорошого не світить.

І вважайте себе щасливчиком, якщо відбудетеся тільки програшем. Бо цілком може статися, що дана сутичка закінчиться вашою смертю – так-так おわりだ є настільки небезпечним!

А для вас уже як кінець, то кінець. Навіть не мрійте з’явитися у аніме іще раз, хоч би й у чиїхось спогадах – то привілей позитивних героїв, а ви можете розраховувати хіба що на те, що вас не викинуть із вступної та кінцевої заставок (якщо ви взагалі там були).

Зрозуміли, чого вам треба берегтися? Тоді ви попереджені, а значить, озброєні. がんばってね！

(Два слова для позитивних героїв, яких, можливо, обурить моя допомога ворогам. Не хвилюйтеся – ви все одно переможете. Це гарантовано вам сценаристами на 98%. У решті 2%, коли ви не перемагаєте, гамбець наступає для всіх, і ніхто не залишиться обійденим. Так що がんばって і вам, і не ображайтеся на занадто доброго автора, якому шкода і ворогів).

Ну і читачам блогу: на сьогодні все. Удачі і вам!

(Оцініть допис)

Loading...

| 3 916 переглядів | 2 коментарі

Фото: Kanko*

Ну от у нас і назбирався десяток мозкошкрябів. На випадок, якщо ви якогось із них пропустили, давайте перелічимо ще раз:

1. Одяг на всі часи. Якби ваш одяг ніколи не псувався і не бруднився, ви були б раді?
2. Найнеобхідніший облаштунок героя. Без чого героям аніме не варто навіть виходити з дому.
3. Ввічливі монстри. Всеохоплююча японська ввічливість поширилася навіть на анімешних монстрів.
4. Нащо людям очі? Анімешні герої добре обходяться і без них, то може і ми спробуємо?
5. Улюблені слова анімешних злочинників. Дуже добрі у них слова, але чомусь слухати їх не хочеться.
6. Вранці зустрілися, увечері побилися. Про те, як відрізнити друга від ворога.

7. 
   

   Де вони ховають зброю? Про бездонні нички героїв аніме, яким я заздрю.

8. Як вони добре ладнають між собою… Скільки разів треба повторити жарт, щоб він перестав бути смішним?
9. Секунди надії. Про одну все ніяк не помираючу надію.
10. Що спільного у анімешних героїв з кішками? Знаєте відповідь? Та я у вас і не сумнівалася!

Рівно десять, усі на місці. Читайте, знайомтеся та чекайте нових!

А я тим часом прощаюся. またね。

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 363 переглядів | Прокоментуй!

Загадка не зі складних, і ви, напевно, вже відповіли собі: надзвичайна живучість. Бо убити головного героя до останньої серії практично неможливо (а більшість з них переживе і її, хоча б і бувши проштрикнутим з дюжину разів, підірваним бомбою та/або втративши більше крові, ніж витекло б із пораненого слона).

А вже на які дива здатні герої у перших серіях, то просто слів нема.

Візьмемо, наприклад, аніме Trigun.

У першій серії головний герой Ваш Стампід опиняється на прицілі у ватаги озброєних до зубів головорізів, при цьому виявляється, що у нього закінчилися патрони. Зауважте, що банда тільки-но рознесла на друзки (у буквальному сенсі цього слова) бар, у якому Ваш щось там попивав. І що ж, як ви думаєте, сталося із Вашем після нерівної сутички із цими милими джентльменами?

Та нічогісінько! Втік, як заєць від черепахи, і їм потім довелося його шукати. Не варто навіть додавати, що краще б вони його не знайшли – були б ціліші.

У другій серії він пережив вибух цистерн з водою, який затопив ціле місто (ненаселене). Думаєте, Ваш утопився? Та навіть не намок!

У п’ятій йому приставили пістолета просто до потилиці. Не допомогло! Ганятися за ним було вимушене усе місто – від мала до велика, і що ви думаєте трапилось? Ну, що може трапитися у п’ятій (з 26) серій? Само собою, у Ваша навіть окуляри не подряпалися.

Як таке може бути?

Втім, хто бачив Trigun, той, може, зауважить, що Ваш не зовсім типовий приклад. Нехай.

Замість нього візьмемо самих простих, самих звичайних, нічим не особливих героїв пригодницького аніме. І згадаймо ситуацію, яка мільйони разів поставала перед очима глядачів:

Герої знаходяться у оточенні ворогів, озброєних… втім, не буду вкотре перераховувати можливий анімешний арсенал, просто скажу: в оточенні добре озброєних ворогів, які буквально тичуть їм цією зброєю у лице. Герої розгублені, і тут…

У цей момент трапляється або кінець аніме, або його серединна заставка. І що ж ми бачимо після паузи?

А те, що герої, цілі, здорові та ніскілечки не ушкоджені, драпають від тих же ворогів або уже заховалися від них у якомусь віддаленому від попереднього місця дії закутку.

Як таке могло трапитися? Давайте думати.

Герої вирвалися з оточення? Навряд, бо при заданій кількості ворогів вони б мали отримати хоч і невеликі, та поранення, а цього немає.

Вороги їх відпустили? З якого дива спочатку відпускати, а потім заново гнатися? Отже, знову ні.

То що ж відбулося? Та найочевидніша ж річ: ГЕРОЇВ УБИЛИ!

Просто поки вороги, впевнені у їх смерті, відволіклися на свої справи, герої повернулися до свого n-го (1 < n ≤ 9) життя і тихенько відповзли у бік. Але, видно, хтось таки помітив, що трупи – тю-тю, підняв тривогу, і погоня відновилася.

Оце найімовірніший, та ні, навіть єдиний можливий розвиток подій. Іншого я не бачу. Чесно. А ви?

(Оцініть допис)

Loading...

| 3 048 переглядів | 4 коментарі