Вер
17

Що спільного у анімешних героїв з кішками?

Trigun Загадка не зі складних, і ви, напевно, вже відповіли собі: надзвичайна живучість. Бо убити головного героя до останньої серії практично неможливо (а більшість з них переживе і її, хоча б і бувши проштрикнутим з дюжину разів, підірваним бомбою та/або втративши більше крові, ніж витекло б із пораненого слона).

А вже на які дива здатні герої у перших серіях, то просто слів нема.

Візьмемо, наприклад, аніме Trigun.

У першій серії головний герой Ваш Стампід опиняється на прицілі у ватаги озброєних до зубів головорізів, при цьому виявляється, що у нього закінчилися патрони. Зауважте, що банда тільки-но рознесла на друзки (у буквальному сенсі цього слова) бар, у якому Ваш щось там попивав. І що ж, як ви думаєте, сталося із Вашем після нерівної сутички із цими милими джентльменами?

Та нічогісінько! Втік, як заєць від черепахи, і їм потім довелося його шукати. Не варто навіть додавати, що краще б вони його не знайшли – були б ціліші.

У другій серії він пережив вибух цистерн з водою, який затопив ціле місто (ненаселене). Думаєте, Ваш утопився? Та навіть не намок!

У п’ятій йому приставили пістолета просто до потилиці. Не допомогло! Ганятися за ним було вимушене усе місто – від мала до велика, і що ви думаєте трапилось? Ну, що може трапитися у п’ятій (з 26) серій? Само собою, у Ваша навіть окуляри не подряпалися.

TrigunЯк таке може бути?

Втім, хто бачив Trigun, той, може, зауважить, що Ваш не зовсім типовий приклад. Нехай.

Замість нього візьмемо самих простих, самих звичайних, нічим не особливих героїв пригодницького аніме. І згадаймо ситуацію, яка мільйони разів поставала перед очима глядачів:

Герої знаходяться у оточенні ворогів, озброєних… втім, не буду вкотре перераховувати можливий анімешний арсенал, просто скажу: в оточенні добре озброєних ворогів, які буквально тичуть їм цією зброєю у лице. Герої розгублені, і тут…

У цей момент трапляється або кінець аніме, або його серединна заставка. І що ж ми бачимо після паузи?

А те, що герої, цілі, здорові та ніскілечки не ушкоджені, драпають від тих же ворогів або уже заховалися від них у якомусь віддаленому від попереднього місця дії закутку.


Як таке могло трапитися? Давайте думати.

Герої вирвалися з оточення? Навряд, бо при заданій кількості ворогів вони б мали отримати хоч і невеликі, та поранення, а цього немає.

Вороги їх відпустили? З якого дива спочатку відпускати, а потім заново гнатися? Отже, знову ні.

То що ж відбулося? Та найочевидніша ж річ: ГЕРОЇВ УБИЛИ!

Просто поки вороги, впевнені у їх смерті, відволіклися на свої справи, герої повернулися до свого n-го (1 < n ≤ 9) життя і тихенько відповзли у бік. Але, видно, хтось таки помітив, що трупи – тю-тю, підняв тривогу, і погоня відновилася.

Оце найімовірніший, та ні, навіть єдиний можливий розвиток подій. Іншого я не бачу. Чесно. А ви?

Сер
29

Ділова ковбаса

Misaki Kirihara - Darker than Black Вона рідко усміхається. Її обличчя задумливе, наче вона постійно шукає відповіді на всі загадки Всесвіту; її 分かりました звучить так, ніби вона тільки що отримала відповідь принаймні на одну із них.

Вона гарна та струнка, хоча їсть що попало та зовсім не слідкує за фігурою.

Інакше її можна назвати Бравим служакою. Але зауважте: ділова ковбаса – це обов’язково вона – служаки-чоловіки трохи інші.

Jody 'BlueEyes' Hayward - El Cazador de la BrujaДілова ковбаса зазвичай не з найнижчих чинів, однак вона занадто чесна, щоб вище керівництво допускало її до своєї секретної інформації. Бо ж організація, на яку працює ділова ковбаса, замішана у брудненьких справах, або, принаймні, її реальні цілі розходяться з декларованими. Ділова ковбаса починає здогадуватися про це десь із середини аніме, але всю правду дізнається тільки в самому кінці.

Запідозривши неладне, ділова ковбаса тихенько починає копати глибше, намагаючись з’ясувати, що ж відбувається насправді. Врешті-решт, упевнившись, що її використовували не для благих цілей, вона починає діяти на свій розсуд, навіть усупереч наказам начальства.

Місато КацурагіНа цьому закінчимо загальний опис та перейдемо на особистості.

Честь називатися найтиповішою діловою ковбасою по праву належить Місакі Кіріхарі з аніме Чорніше чорного (Darker than Black, 黒の契約者). Сам серіал досить непоганий, але Кіріхара ну аж занадто штампована.

Місато Кацурагі (Євангеліон, Neon Genesis Evangelion, 新世紀エヴァンゲリオン) також має риси ділової ковбаси (але тільки в робочий час! Вдома вона зовсім інша). Проте у Євангеліоні набагато більше уваги приділено психології героїв, тож штампованою Місато я б не назвала, хоча сюжетно шлях у Місакі та Місато досить схожий.


Ще одна представниця групи – Джоді Хейвард (Мисливець на відьму, El Cazador de la Bruja). Початок її шляху трохи відрізняється від звичайного (вперше ми її бачимо у ролі шпигунки), а от кінець – найстандартніший. Втім, сам серіал іде вельми протоптаними стежками, тож і героїня відповідна.

На цьому ми з діловими ковбасами покінчимо: усіх не перелічиш, а познайомитися з ними поближче ви зможете самі, дивлячись аніме.

Тож на сьогодні – до побачення! またね。

Сер
20

Секунди надії


Фото: iMorpheus
Кожен раз, коли я бачу можкошкряба, я сподіваюся, що він відкине лапки та більше ніколи не з’явиться на екрані.

І сама ж розумію, що мої сподівання марні. Тобто надія на загибель мозкошкрябів помирає набагато раніше, ніж самі можкошкряби (які невідомо, чи виздихнуть коли-небудь взагалі).

Та недарма кажуть, що надія помирає останньою: є у мене одна надія, що ніяк не хоче здаватися. І то прикро, бо, чесно кажучи, їй би уже давно пора.

Що то за надія? А ось слухайте.

Героям трапляється переживати страшні події. Наприклад, гинуть їх рідні, друзі, кохані, тощо.

Це трагічні моменти, і як я вже казала ось тут, мені важко їх дивитися, тим паче разом із кимось.

Однак усі вони зіпсовані наступним: їх знято абсолютно по одній і тій же схемі, а саме:

Жах – зміна плану – тиша на кілька секунд – крик

Знайомо? Певна, що так.

Тобто спочатку показують емоції героя (злякане обличчя або сповнені жаху очі) – потім сцена змінюється (наприклад, на фасад будинку, де відбуваються події).

Після цього наступає пауза, що триває для мене дуже довго – так завжди буває, коли чогось чекаєш із нетерпінням. Тільки чекаю я не крику, як можна подумати, а того, що його… не буде. Що хоч раз у подібній ситуації він не прозвучить.

Оце і є мої секунди надії.


Зауважу, що сам прийом не поганий. Проблема (як і з усіма мозкошкрябами) полягає у повторенні його один-в-один знову і знову, з аніме в аніме.

Аж до того, що він перестає спрацьовувати. Бо я, наприклад, потроху перестаю співчувати героям – мені ніколи: я лічу секунди, сподіваючись, що ось цього разу (нарешті!) тиша не перерветься несамовитим криком.

Бо як на мене, ситуація красномовно говорить, та що там – кричить сама за себе. І озвучувати її реальним криком абсолютно зайве.

Але він усе звучить і звучить… А я все чекаю і чекаю… Проте, боюся, єдине, на що я можу реально сподіватися, так це на те, що колись моя надія також віддасть Богу душу.

І я нарешті перестану рахувати секунди та почну співпереживати героям.

Точно так, як і мала б.

Сер
16

Як вони добре ладнають між собою….

xxxHOLiC - Як вони добр ладнають між собою... Як ви уявляєте собі людей, про яких кажуть, що  вони добре ладнають між собою? Мабуть, такими, що добре ладнають між собою.

Зовсім інакше у аніме: 仲 (が) いい зазвичай (а може і завжди) стосується двох персонажів, що між собою лаються.

Спочатку я сприймала це як жарт. Але з часом 仲いい почало діяти мені на нерви.

Дійсно, ну скільки можна повторювати одне і те ж у кожному аніме?

Проте я вирішила бути терплячою і припустила, що це така японська традиція – казати у подібній ситуації 仲いい, а не Як ви вже набридли своїми сварками! Було б не дивно, бо ввічлива японська мова настільки гнучка, що значення того, що прозвучало, може бути протилежним тому, що малося на увазі.

Але щодо 仲いい я не знайшла підтвердження цьому припущенню, тож дозволю собі трохи полаятись.

xxxHolic - Як вони добре ладнають між собою...Отже, аніме xxxHolic. Головні герої починають сваритися, як тільки потрапляють у поле зору одне одного. Точніше, Ватанукі свариться з Домекі, тільки-но бачить того, і лає поза очі, коли його пасія Хімаварі згадує Домекі у розмові. 

І кожного разу, так, зауважте, кожного разу, коли їй трапиться чути Ватануківську лайку, Хімаварі заявляє, що Ватанукі та Домекі 仲いいですね. Мало того, коли Ватанукі бурхливо заперечує будь-які いい відносини з Домекі, Хімаварі повторює знову, що Ватанукі з Домекі такі розчудові друзі!

Зрозумійте мене правильно: Хімаварі – одна з найадекватніших анімешних героїнь (може, тому, що вона не є найголовнішою головною героїнею xxxHolic?). Тобто загалом вона мені подобається. Але 仲いい у її виконанні просто дістало!

Якщо вона хотіла пожартувати, то уже після другого, у крайньому випадку третього повтору жарт перестав бути смішним.

Якщо ж вона серйозно думає, що сварка – ознака добрих відносин, то це не лише зводить адекватність Хімаварі до повного нуля, але й заганяє її далеко у мінус. (Тільки не треба казати, що Домекі і Ватанукі таки стануть друзями – то справа майбутнього, а 仲いい звучало у перших же серіях).


Взагалі-то в xxxHolic багато фраз, ситуацій та навіть цілих діалогів, що повторюються із серії в серію. Та нехай собі – будемо вважати їх візитною карткою цього серіалу.

Але 仲いい – то хвороба аніме в цілому: чуєте сварку – почуєте і 仲(が)いい, 仲がうまくゆく, うまくやっていく або щось подібне. І чим далі, тим більше це мене мозкошкрябить.

Може, хай би вони взагалі не лаялися? Бо сварки головних героїв (які в душі одне одного, звісно, люблять і поважають) – то теж мозкошкряб, причому здоровий-прездоровий.

Але моїх побажань, звісно, ніхто не послухає. Тому, відвівши душу у цьому дописі, зітхаю полегшено і прощаюся з вами: До нових дописів!

P.S. І не сваріться з друзями, щоб показати, як ви їх любите! Залиште ці дурниці для аніме, та краще посмійтеся разом: то набагато приємніше та корисніше.

Сер
6

Де вони ховають зброю?

Full Metal Panic Fumoffu Так, я ставлю питання руба: ДЕ? Куди поміщаються всі ті пістолети, ножі, автомати, гранати, базуки, екзотичні леза, арбалети, та інша зброєподібна фігня, що миттєво з’являється у руках героїв у потрібну мить?

І у них не закінчуються патрони! Тож треба ще місце і для мішка набоїв. Де вони все то вміщають?

А біс його знає!

Втім, над цим мозкошкрябом уже встигли посміятися: подивіться-но на арсенал, що його сержант Сагара (Full Metal Panic Fumoffu) витягнув… не маю уявлення, звідки.  Але витягнув.


Щоправда, реакція оточуючих виявилася адекватною: шок. У інших аніме подібним не заморочуються: ну, дістав гармату із кишені штанів, ну то й що? А противник у відповідь – метровий кинджал, що також невідомо де ховався, і який надприродним чином не порізав свого власника до смерті ще до появи його на екрані.

Втім, чого це я? Fumoffu – комедія, а то серйозне аніме… От вам і різниця – в одному можна питати, де ховається зброя, а у іншому – зась. Дивись та роби вигляд, що так і треба.

Хоча як людина, що недавно переїхала, заздрю. Хочу, щоб усі мої речі поміщалися у одній кишені. Або хоча б у двох кишенях і маленькій сумочці. Але щоб поміщалися. Тож вкотре благаю: АНІМЕШНІ ГЕРОЇ, ВІДКРИЙТЕ СЕКРЕТ:

ДЕ???