Лют
25

Анімешні приправи. Частина 1

Нещодавно, гуляючи по Інтернету, я надибала на цікаву статтю про прийоми, властиві лише аніме. Ми з автором трохи подискутували щодо того, чи є вони головним фактором популярності аніме. Мені здається, це скоріше приправи, що підкреслюють смак, і головна роль належить не їм. А ви що думаєте?

Тепер, власне, про самі фішки. Курсивом – цитати з оригінальної статті, звичайним шрифтом – мої доповнення.

1. Зміна облич.

В залежності від емоцій, які проявляє герой, його обличчя невпізнанно змінюється.

Penguin Girl Heart І не тільки обличчя, додам я. Подивіться на руки героїні – думаю, їх самих би вистачило, щоб зрозуміти її стан.

Ouran High School Host ClubЗагалом у аніме можна зустріти найрізноманітніші деформації героїв. Обмеженням є лише фантазія аніматорів, а вона у них – будь здоров.

School RumbleНаприклад, шкільну комедію “School Rumble” можна покадрово розбирати на предмет таких прийомів – дивіться і насолоджуйтесь. Ось лише один гарний кадр з неї. Крім зміни обличчя, зверніть увагу на одинокий зуб у роті героїні! Це ще один цікавий прийом у зазвичай “беззубому” аніме.

Trigun Якщо ж говорити про зміни вигляду узагалі, то не можу не привести два свої улюблені приклади – з “Trigun” (Ваш Стампід з м’ячем) та з “Kare Kano”, де героїня переслідує свою бідну суперницю.Kare Kano

Причому, якщо бути уважним, то можна помітити, що в кадрі з “Trigun” насправді присутні дві фішки – одна у Ваша, друга – у дорослих глядачів. Помітили?

Kare Kano Взагалі-то мене вражає те, що аніматори настільки “знущаються” з головних героїв. Особливо це стосується гарненьких героїнь – здавалося б, ну хоч їх могли б пощадити. Але ні, вони мають такий же шанс потрапити під авторську “деформалку”, як і комічні другорядні герої. Бідненькі!

2. Кавайність.

Частково це є одним з видів зміни зовнішності, але не лише. Практично всі персонажі і без зовнішніх змін виглядають дуже кавайно (мило).

Penguin Girl Heart Саме так. Цей прийом стосується тільки героїнь, коли вони говорять (або уявляють, що говорять) щось дуже гарне та миле. Зазвичай вони навіть стають симпатичніші, ніж раніше. Задній план стає світлим, гарним, сяючим… Ідилія, та й годі.

School RumbleПроте мушу застерегти: це героїня вважає, що вона повідомляє щось дуже приємне. А от як її слова сприймуть оточуючі… Нерідко їх реакція буває такою, як описано в пункті 1, себто: “Краще б вона нічого не говорила!”.

Тож, бережіться кавайності, то не завжди приємна річ!

Я сказала, що цей прийом стосується тільки дівчат. Однак для героїв чоловічої статі істує аналог, просто він зображується дещо інакше. Ouran Host ClubОсь приклад з аніме “Ouran Koukou Host Club”. Хто його бачив, зрозуміє, що тут я трошки мухлюю. Якщо ви не здогадуєтесь, у чому прикол, подивіться аніме – воно того варте. Отож, у хлопців “кавайність” трохи скромніша, ніж у дівчаток, що природно – трошки блисток, та й годі.

Full Metal  Alchemist І, знову ж, не всяка кавайність сприймається оточуючими благодушно. Для прикладу – кадр з аніме “Full Metal Alchemist”. Для тих, хто не бачив: чолов”яга, “обмилований” рожевими зірочками, має зо два метри росту, статуру Івана Піддубного та лисину, мов яйце. Що тут скажеш: кавайність – старшна сила!

3. Пропорції та врізки.

Часто в окремих моментах мультфільму в зображення “врізають” героїв, у яких змінені пропорції тіла, звичайно роблять велику голову та маленьке тіло.Penguin Girl Heart

School RumbleЩо це таке, ви бачите самі. А я просто додам ще один кадр зі “School Rumble”, у якому поєдналися кілька фішок. Тут тобі і зміна облич, і врізка, і “надута щока” (у хлопця справа). І ще раз проагітую дивитися цю чудову комедію.

4. Ніяковість.

Для того, щоб показати ніяковість, в аніме майже завжди роблять червоні щічки у героїв.

Penguin Girl Heart Це дуже мило. У комбінації з величезними блискучими очима справляє незабутнє враження навіть на мене, хоча я начебто не маю реагувати на дівочу чарівність. Та що розказувати, дивіться самі. Залишаю вас милуватися героїнею, що так пречудовао зашарілася. А коли намилуєтесь удосталь, продовжимо далі.

School RumbleУсім нам доводилося червоніти у житті, і причин на це набереться багато. Червоніють у тому числі від ніяковості, гніву, розпачу і т.д. І аніматорам доводиться проявляти фантазію, щоб по-різному показати ці почуття. Для прикладу – дві суперниці (пробачте за спойлер, не можу не показати улюблених героїнь) зі “School Rumble”.

Та на сьогодні усе. Прощаюся до наступного допису.

じゃ、またね。

続く

У дописі використані кадри з аніме:

  • Дівчина-пінгвін Penguin Musume Heart, Penguin Girl Heart
  • Сталевий алхімік Hagane no Renkinjutsushi, Full Metal Alchemist
  • Гостьовий клуб академії Оран Ouran Koukou Host Club, Ouran High School Host Club
  • Шкілький переполох School Rumble
  • Трайган Trigun
  • З його боку – з її боку Kareshi Kanojo no Jijou, His and Her Circumstances
Лют
22

"Naruto" vs "Санта-Барбара": що вибрати? Частина 2

У першій частині я почала розмову про аніме-серіали і зупинилася на тому, що аніме може бути знаято як по завершеній манзі, так і по тій, що продовжує друкуватися.

На мій погляд, завершена манга – найкраща основа для аніме. Режисер і сценарист бачать усю історію як на долоні і можуть планувати тривалість серіалу, темпи розвитку подій, як і що акцентувати, а що опустити.

Крім того, їм не доводиться вигадувати так звані "філери", тобто наповнювачі. "Філери" розповідіють про події, яких немає в оригінальній манзі, і які слабко стосуються основного сюжету. Вони необхідні, щоб протягнути до виходу наступного тому манги, і зазвичай сприймаються глядачами досить погано, особливо тими, хто читав мангу. Тож цілком завершена історія – то великий плюс.

Аніме по незавершеній манзі, відповідно, ризикує "зафілеритися" до повної недивибельності, особливо, якщо мангака малює повільно.

Однак. Манга по своїй суті – річ скінченна. Я маю на увазі, що, як би повільно не просувався сюжет, десь там, удалечині, маячить товста жирна крапка. Не всі мангаки до неї доходить – деякі серії обриваються через втрату популярності або інтересу самого творця. Та наявність (хоча б тільки у голові мангаки) завершення розпочатої історії міняє саму концепцію твору, і це відчутно. Манга (і аніме) – це не потенційно безкінечні "Бетмени" та "Людопуки". І в цьому – ще один плюс аніме.

Тут не можна не згадати ситуацію, коли екранізують не всю мангу (навіть якщо вона завершилася), а лише частину. Наприклад, "Berserk", "Loveless". Чесно кажучи, я вважаю це конкретним свинством. Ну уявіть собі, що хтось зняв перший том "Війни та миру", а за рештою послав у бібліотеку. Ні, хто хоче, мангу прочитає. Але аніме – це не манга. Почали знімати – будьте ласкаві, доведіть до кінця.

Особливо мене дратують одиночні OVA типу "Подивіться на улюблених героїв манги у русі". Я цього не розумію, хто може, поясніть. А я ставлю товстий червоний мінус.

Правда, я готова пом"якшити свою оцінку, якщо автори все-таки привели події до якогось логічного напівкінця, а не просто обірвали історію. До якого типу належить аніме, думаю, в багатьох випадках річ суб"єктивна. Тим паче, що поняття "кінець" у аніме, на мій погляд, досить своєрідне, про що я писатиму у окремому циклі про анімешні закінчення.

На сьогодні я з вами прощаюся. До наступних дописів!

じゃ、またね。

Лют
17

End та після-end

Кінцівка для аніме – річ критична. Про це я вже згадувала мимохідь ось у цьому дописі. Багато серіалів починаються як шедеври, деякі навіть продовжуються непогано – але десь так до другої половини останньої серії. А потім що? Потім, як кажуть японці, 竜頭蛇尾に終わる。

Тож про END’и я говоритиму не один раз. А почну з того, що першим привернуло увагу, коли я почала дивитися аніме.

Нагадаю, що коли я проводжу якесь порівняння, то воно може стосуватися не лише мультиплікації, а й ігрових фільмів та серіалів. Про це я вже згадувала ось тут.

Тож про закінчення.

Якщо ви коли-небудь бачили бойовик (особливо фантастичний) або фентезі, то знаєте, що десь хвилин за 20 до кінця починається страшний "БУХ-БАХ!", коли сили добра і зла (або закону і беззаконня, або світла і темряви, або… ну, коротше кажучи, наших і не-наших) сходяться у вирішальному двобої не на життя, а на смерть. Всюди літають кулі, стріли, списи, магічні вогняні кулі та інший доступний учасникам арсенал. Звісно, літають вони не у порожнечі. Тож усе навкруги горить, вибухає і взагалі руйнується всіма можливими (в рамках виділеного бюджету) способами. І не варто навіть додавати, щоруйнується воно не просто так, а звалюючись на голову воюючим сторонам. Другорядні герої можуть навіть загинути – задля драматизму. А кульмінацією всієї цієї метушті стає величезний "БУМ-БЕМЦЬ-УСІМ-ГАМБЕЦЬ!", у якому безслідно зникають ворожі війська, замки, магічна зброя і все, що не подобалось нашим. Після чого головні герої палко цілуються (бо ж, звісно, то були Він і Вона), а присутні на радощах аплодують – навіть ті, кому під час бою повідбивало руки-ноги.

Tenkuu no EscaflowneЗнайомо? Подобається?

А тепер звернімо увагу на малюнок. Це майже самий кінець аніме "Tenkuu no Escaflowne" – те, що відбувається після (!) закінчення боротьби, після перемоги: жителі відбудовують своє зруйноване місто.

І от про що це мені говорить.

  • Автори аніме знають, що боротьба вимагає багатьох жертв і зусиль.
  • Вони також знають, що в одному перемога нічим не відрізняється від поразки – вона нічого не  повертає. Загиблі не піднімуться після смерті ворога, і стіни не постануть самі з руїн.
  • І з цього вони роблять дуже розумний, тверезлий, ЖИТТЄВИЙ висновок: перемога – це не кінець! Головне – яким люди зроблять свій світ після неї.

Саме зрозумівши це, я і стала прихильницею аніме. Мушу признатися, що коли гинуть мої улюблені герої (справді гинуть, а не дивом рятуються, сховавшись під роялем у кущах),  мені хочеться хеппі-ендів. Але це скоро минає, бо ніякий хеппі-енд я не проміняю на оцю глибинну мудрість, яку автори ніби мимохідь передають своїм глядачам.

Хоча цілком можливо, що все вищенаписане – чистісінький виверт моєї підсвідомості, і ніякого глибокого змісту таке закінчення не несе. Але, погодьтеся: якщо воно надихає хоча б одного глядача на серйозні думки, значить, не таке воно вже і пусте, чи не так?

Tenkuu no EscaflowneНа цьому прощаюся, до наступних дописів!

P.S. А для любителів хеппі-ендів – ось:

І дарма, що без поцілунків.

Лют
7

‘Naruto’ vs ‘Санта-Барбара’: що вибрати? Частина 1

“Звичайно ж, аніме”, – відповім я. Та хіба ви чекали іншої відповіді???

Зазвичай аніме створюється у вигляді телевізійних серіалів (12-13 або 24-26 серій), що демонструються раз на тиждень. Чим же вони відрізняються від не-анімешних серіалів?

Відразу слід зазначити, що аніме – це не тільки “мультики для малечі”. Жанрово аніме має надзвичайно широкий спектр – від “для самих маленьких” до жорсткого порно. Тому і порівнювати його треба не лише з мультиплікаційними серіалами, а з серіалами взагалі.

Перш за все, давайте розглянемо, які бувають серіали. Отож:

  • Кожна серія – окрема історія, пов”язана з рештою тільки героями.
  • Увесь серіал – одна історія, із зав”язкою в першій серії та розв”язкою у останній.
  • Комбінація попередніх типів – серіал складається з окремих історій-арок, що тривають кілька серій.

Я не буду наводити приклади – досить увімкнути телевізор, щоб назбирати по жменці кожного типу.

Тепер, власне, про аніме.

По-перше, в основі більшості аніме лежить першоджерело – манга. Логічно припустити, що непопулярну мангу не вигідно екранізувати. Тому ми маємо два “пороги” (один – для манги, інший для аніме), що мають бути подолані, і які гарантують деяку якість. Деяку, бо і манга, і аніме – це маскульт, і на кожний товар знайдеться охочий покупець. Та все ж видана манга – це продукт, який уже був оцінений найголовнішим і найкритичнішим критиком – читачем. Тож якщо дійшло до екранізації – це вже щось та значить.

По-друге, аніме може бути створене як по закінченій манзі, так і по тій, що ще виходить. І ці випадки слід розглянути окремо.

Але – у наступній частині.

До зустрічі! じゃ、またね。

Лют
1

“Заморожений” та “відморожений”. Частина 1

Вступ

Сьогодні я почну розмову про типажі героїв у манзі та аніме. І в першу чергу звернуся до тих, що надихнули мене на цю тему.

Чому відразу двоє, спитаєте ви? Ну, хоча б тому, що впеше я зустріла їх разом. Крім того, виявилося, що то була не зовсім випадковість – ця парочка з”являєтся в багатьох творах (Samurai Champloo, GetBakers, Fushigi Yuugi etc).

Тож дозвольте представити: Джін та Муген (Samurai Champloo) – заморожений та відморожений епохи самураїв.

Заморожений

Джін (仁). Ронін – самурай, що нікому не слугує. Ми не бачимо його обличчя за аміґаса*; він знімає капелюха перед боєм – і його погляд прихований окулярами.

Jin - Samurai ChamplooДжін мовчазний, врівноважений, завжди собі на умі. Не витрачає дарма ні слів, ні дій. Випадки, коли він проявляє яскраві емоциї, можна перерахувати на пальцях однієї руки – і тим ціннішими є такі моменти. Наприклад, у серії 8 – коли у нього відбирають окуляри. Як можна здогадатися – випадок гумористичний. В серйозних ситуаціях об Джіна ножі можна точити.

image
Для прикладу – серії 9, коли Джін та Фуу чекають повернення Мугена. Недарма Фуу тяжко зітхає – нормальній людині важко зрозуміти подібну стійкість перед обличчям смерті.

Та головне, чому Джін для мене є архетипом замороженого – його емоційна стриманість. Коли бажання та емоції важать значно менше (якщо взагалі мають якусь вагу), ніж логіка та розсуд. У випадку Джіна, звісно, відіграє роль Бушідо, де головне – честь та обов”язок. Та навіть якщо узагальнити на всіх заморожених, з усіляких світів та епох (а в аніме їх набереться чималенько), то стане зрозуміло, що для них головне – робити те, що вони мають робити. Ну, а дівчата?.. А дівчата, як відомо – потім.

Нібито. Тому що насправді, попри всю свою холодність, заморожені мають почуття. Вони люблять. Вони співчувають. Вони – хороші друзі. Тільки зовні це не завжди видно. Але ж ми, глядачі, знаємо, що до чого. І любимо їх попри все.

Відморожений

Mugen1Вони різняться, як день та ніч. Один мовчазний – другий ляпа, що в голову зайде. Один стриманий – інший вибухає при кожній нагоді. Один добре вихований та освітчений – і навіть мавпа перемогла б іншого у конкурсі гарних манер. Одного ми вже знаємо. Що ж, пора привітатися з Мугеном (無幻).

Відразу скажу, що серед усіх тих, кого я відношу до відморожених, Муген, мабуть найвідмороженіший. Ні, від не жорстокий маніак, що не дружить з головою – зовсім ні. Та все ж він – злочинець, колишній пірат. Він плює на закон, точніше, закон для нього не існує зовсім.

І зважте – за 26 серій ми дізнаємось про Мугена дуже мало, і аж ніяк не з його розповідей про себе. Тож попри всю свою нестримність, він уміє тримати язика за зубами. Найточніше, мабуть, порявняти Мугена з дикою твариною, яка живе своїми звірячими інстинктами і не терпить примусу та неволі.

Заключення

Отож, ми познайомилися з першими, я б сказала, архетипічними замороженим та відмороженим. У наступній частині я розповім про подібні пари в інших аніме, а потім – про откремих представників, що “гуляють самі по собі”.

Більше про Мугена та Джіна можна дізнатися у цьому довіднику:
http://samuraichamploo.russelldjones.ru/index.htm

Про аніме Samurai Champloo, наприклад, тут:
http://world-art.ru/animation/animation.php?id=2699

До зустрічі!

*Аміґаса – широкий солом”яний капелюх.

“Заморожений” та “відморожений”. Частина 2