Гру
19

Манга: історія довжиною в тисячу років

Мистецтву приблизно стільки ж років, як і нам, homo sapiens.

І росло воно і розвивалося разом з нами.

І дійшло воно нарешті до того, що в певний момент (близько тисячі років тому) на території древньої Японії з’явилися перші мальовані історії, які стали предтечею такої знайомої нам сучасної манги.

Цікаво, що героями їх були тварини, які, проте, уособлювали таки людей та розповідали про цілком людські житейські справи.

І тільки пізніше…

Втім, краще один раз прочитати оригінал, ніж сто його переказів (або, що взагалі жахливо — сто разів перечитати один і той же переказ).

Тож якщо вам здибається десь у мережі, магазині чи бібліотеці книжка «One thousand years of manga» by Brigitte Koyama-Richard, не пройдіть мимо — погортайте її сторінки та дізнайтеся більше про історію манги з самого її початку.

Приємного вам читання!

Лис
30

Один-єдиний і неповторний – The One

Мушля самітниці - mushlia.comНе так давно (за мірками блогу, що виходить двічі на місяць) я писала про звичайних японських школярів, які безупинно рятують світ (бо він, болящий, тільки те й робить, що опиняється у халепі, з якої його треба витягувати).

Сьогодні я хочу продовжити тему і відмітити ще дві особливості рятування світу. Вони, до речі, належать до категорії одиноких мозкошкрябів, які від нестерпної самотності взяли та попарувалися.

Перша — що з усіх жителів тієї місцевості/країни/планети/Галактики або, нарешті, того Всесвіту, що потребує порятунку, знаходиться лише одна людина, яка начебто у змозі вирішити проблему.

Причому дуже часто вона є далеко не найкращим взірцем роду людського.

Адже, я певна, є на світі люди, набагато кращі за звичайного тюхтійського японського школяра або за звичайного забіякуватого спочатку-використовую-свої-скілли-а-потім-думаю японського школяра.

І навіть якщо саме цей типаж (ось із точнісінько таким рівнем тюхтійності або забіякуватості) необхідний для порятунку світу – хіба ж він зустрічається виключно у Японії?

Ні! Він був, є і буде і у інших країнах, на інших планетах і у інших світах. Тобто людей, підходящих для рятування світу, має бути більше одного. І набагато більше.

Тож кожного разу, як бачиш оцього "єдиного і неповторного" японського ЗЯШа, без якого на  наш світ чекає гаплик, із горла рветься досадливий вигук: "Та нас уже ж 7 мільярдів, чорт забирай! Що, більше нікому?!"

Друга особливість – це те, що у фінальне протистояння з головним негідником, який хоче зруйнувати або добряче попсувати світ, герой вступає строго сам*.

Його вірні супутники, з якими він пройшов більшу частину серіалу, десь у передостанньому та останньому епізодах по черзі виконують знамениту партію: "Я задержу их, ничего!" і залишаються позаду. А герой опиняється сам-на-сам з ГНГ.

Мушля самітниці - mushlia.comЩо з цим не так? По-перше, звісно, заїждженість. Набридло.

По-друге, надуманість. Нагадаю, що героєм-рятівником дуже часто стає далеко не найкращий, не найрозумніший, не найсильніший і взагалі не най-іший школяр**.

І коли він, щоб дістатися до головного ворога, розгадує складну-прескадну таємницю (над якою століттями ламали голови найвідоміші мудреці), перемагає найсильнішого з ворожих прибічників (який самотужки розправлявся з цілими військами) та зачаровує стервозну-престервозну дівицю, яка заради нього вирішує зрадити головного ворога, якого раніше безтямно кохала…

Коротше кажучи, коли він одним мізинцем здійснює те, що нікому ще не вдавалося, виглядає все це жалюгідно. З сюжетної точки зору.

По-третє, "дуельність" кінцевих розборок підштовхує глядача до двох думок: що перемагає той, хто правий (або ж що той, хто правий, перемагає завжди) та те, що герой тільки тоді доведе свою правоту, якщо переможе негідника у силовому протиборстві.

Погодьтеся, що обидві думки, вони того… неправдиві і недостойні цивілізованої людини.

Нарешті: буває, що головний ворог особисто чимось нашкодить головному герою. Але рідко трапляється, що виключно йому (таке більш характерно для аніме про самураїв, а там поєдинки один-на-один виглядають органічно).

Мушля самітниці - mushlia.comОднак якщо ми говоримо про більш масштабні події – про рятування світу, то злочинність головного гада полягає не у тому, що він наступив на хвоста Мурці головного героя, а у тому, що світ потрапив у халепу (чи збирається потрапити) під його чуйним керівництвом.

Тобто головний гад – це ЗЛОЧИНЕЦЬ світового масштабу.

А що роблять із злочинцями? Їх ЗУПИНЯЮТЬ. По можливості – безкровно (заарештували – засудили – кинули у в’язницю). Або з малою кров’ю: поранили при арешті – вилікували – засудили – у тюрму. В крайньому випадку – вбили при при супротиві при арешті.

Для прикладу уявіть, що у вашій місцині завівся негідник, який увечері нападав на перехожих, бив їх важким по голові та обирав до нитки. І поліція/міліція вистежила його, оточила і наказала підняти руки. Заарештувала або, у випадку озброєного супротиву – застрелила.

А тепер уявімо, що сценарій трохи інший: представники закону оточили злочинця, а потім вибрали одного свого представника і відправили на дуель із негідником. І у залежності від результату, або заарештували того, або відпустили.

Ну як? Я навіть питати не буду, який варіант вам більше подобається.

Тобто злочинців карають за їх попередні злочини і зупиняють здійснення ними інших.

А що з ними не роблять, так це не мстять, не влаштовують дуелей, не грають в ігри "Я набив тобі морду, тому я правий, а ти ні". НЕ РОБЛЯТЬ ЦЬОГО.

Іншими словами, злочинець має бути зупинений незалежно від того, чи зможе позитивний герой його перемоги (хоча ми знаємо, що у аніме він завжди перемагає).

І не обов’язково їм дратися наодинці.

І якщо вже ми припускаємо, що зупиняти негідника мають право не лише представники влади (яка стараннями негідника може бути зруйнована, до речі), то робити це може будь-хто, а не лише один-єдиний "обраний". Бо от що трапиться, якщо злочинець переконає героя, що він не просто руйнує світ, а будує новий? Що, від того він перестане бути злочинцем?

Ні. Злочинець має бути зупинений у будь-якому випадку.

Коротше кажучи, я проти особистих розборок при вирішенні широко-громадських справ. Dixi.

 

*Я весь час вживаю слова сам, один, проте одиниця квантування може бути і не одна людина.

Наприклад, якщо в якійсь світорятівній організації прийнято працювати в парах, то саме пара людей стане тією самою, єдиною, яка

Якщо ж два ворогуючих флота (морські, повітряні чи космічні) насуваються один на одного, то навряд чи усе вирішиться кулачною бійкою їх головуючий (хоча у аніме все може бути). Скоріше, команда одного з кораблів здійснить неймовірний подвиг і мало не самотужки погубить усі кораблі противника. І тому подібне.

**Школяр, звісно – назва умовна. Якщо говорити  більш загально, то це підліток чи молода людина з куцим досвідом та (поки що) нерозкритими талантами.

 

Ну от на цьому уже і все. じゃ、またね。

Лис
15

15.11 7-5-3

mushlia.com - 15.11 7-5-3
Автор: MJ/TR (´・ω・)

«Що то за код такий?» — спитаєте ви. А розшифровка проста: сьогодні, 15 листопада, Японія відмічає саме таке свято — 七五三, тобто семи, трьох і п’яти.

Мається на увазі дитячий вік — три та сім для дівчат і три та п’ять для хлопчиків. Чому ж саме ці дати?

Найбільш поширене пояснення таке:

3 роки: з цього віку діткам дозволялося відрощувати волосся, яке до того збривали.

5 років: хлопчики вперше вдягали хакама (це такі японські шаровари, ви їх точно бачили у анімешних самураїв).

7 років: до цього віку дівчатка підперізувалися тасьомкою, а в 7 років уперше їм дозволятися вдягнути «дорослий» одяг з обі — широким поясом для кімоно.

Крім того, сім — це взагалі особливий вік. До нього дитина начебто ще частково належить світу богів, а після — стає звичайною собі людиною.

Втім, є й інші варіанти. У деяких частинах Японії, наприклад, у цей день висловлюють подяку за подарунки, які боги посилають дітям відповідного віку: трьохрічним — мову, п’ятирічним — розум, тямовитість, семирічним — зуби (маються на увазі постійні).

У будь-якому випадку, 15 листопада (або у найближчі до нього вихідні) японці вдягаються святково (раніше — у традиційний японський одяг, а тепер і у європейський) та йдуть у храм. Там вони моляться за здоров’я та довголіття своїх дітей.

Талісманом цього свята є чітосе-аме (千歳飴): рисові цукерки и вигляді червоно-білих паличок (інша назва — сеннен-аме (千年飴), тобто цукерка тисячі років). Вони продаються у паперових упаковках із зображенням журавля та черепахи, що символізують довголіття.

До речі, моїй доньці цього року якраз виповнилось три. Щоправда, волосся у неї росло, як йому хочеться (крім одного разу: коли їй виповнився рік, я виконала нашенську, українську традицію та обчикерила її під нуль).

Та чому б зайвий раз не посвяткувати? Вирішено: обов’язково куплю їй довгу цукерку. Якщо у нашому глухому селі така знайдеться.

Також дозвольте привітати тих, у кого є маленькі родичі 3-, 5- чи 7-річного віку. Здоров’я їм та довголіття!

おめでとうございます!

P.S. До речі, первісно вік рахувався за східною традицією, тобто тих, кому зараз 2, 4 і 6, теж можна привітати.

Лис
2

Мушля на конкурсі. Потрібна ваша підтримка

Заради цікавості додала “Мушлю” на Конкурс українських блогів BUBA 2011.

Перший етап відбору триватиме до 13 листопада, і голосувати у ньому (кнопками Like та Tweet) може кожен.

І хоча на перемогу я зовсім не розраховую, та якщо вам захочеться за “Мушлю” проголосувати, буду дуже вдячна. Ось сторінка Мушлі на конкурсі.

До речі, реєстрація блогів ще триває, тож ви також можете взяти участь, якщо ваш блог відповідає правилам:

ПРАВИЛА УЧАСТІ

3.1 В Конкурсі можуть брати участь блоги, які відповідають ХОЧА Б ОДНОМУ з нижче наведених критеріїв:
o зареєстрований в українській доменній зоні
o має не менше 25% контенту українською мовою
o має чітку орієнтацію та тематику, зорієнтовану на жителів України
o блог ведеться громадянином України, який є єдиним автором блогу

Тож сподіваюся на вашу підтримку і бажаю успіху, якщо ви також вирішите взяти участь у конкурсі.

では、またね。

UPD 14.11.2011 — Дякую всім, хто проголосував за “Мушлю”.

Жов
21

Шматочок японської культури

Shotei Evening Glow at Sakawa BridgeFuji from Lake SaiОт варто тільки було сказати у минулому дописі (про створення аніме), що я рідко даю посилання на сторонні ресурси, як тут же здибалося мені кілька цікавих сторінок, якими захотілося з вами поділитися.

Тож сьогодні знову – набір лінків. Правда, тема їх не зовсім звична для мого блогу. А саме – мистецтво Японії: поезія, древня проза та художнє мистецтво.

Hasui Snow at ItsukushimaВідразу скажу, що це не якісь "найкращі" чи "відбірні" ресурси – бо я аж ніяк не великий знавець і любитель цих сторін японської культури. Проте вони (ресурси) таки наштовхнули мене на думку, що варто подивитися і у той бік – а раптом сподобається? Тим більше, що манга – то прямий нащадок стародавнього живопису (докладніше – у окремому дописі), і про це непогано б знати.

Shoda Koho Shrine Gate at MiyajimaОтже, самі посилання:

Koitsu Sailboats at Maiko Beach1. Сей Шьонагон "Записки коло подушки" – літературна пам’ятка епохи Хейан. Кожен запис оригіналу подано як окремий допис у Живому Журналі. А як бажаєте, то можете почитати оригінал японською мовою з сучасним "перекладом".

2. Мурасакі Шікібу "Повість про Генджі" – ще одна пам’ятка літератури з того ж періоду. Посилання на скачування п’яти томів у бібліотеці Альдебаран, у тому числі і примітки, без яких важко розібратися у реаліях того часу. Ось тут – японський оригінал.

Shodo Koho Moonlit Sea

3. Трохи японської поезії – танка та хайку (хокку).

Hokusai Wave4. Галерея укійо-е – онлайн-галерея живопису у стилі укійо-е. Картин ДУЖЕ багато, і деякі з них надзвичайно гарні.

5. The 1000 Mangas by HOKUSAI, Katsushika – онлайн-"виставка" робіт японського художника Кацушька Хокусая, у тому числі і знаменита хвиля (зліва). А взагалі-то на цьому сайті є багато цікавих галерей. Наприклад, 2217 робіт Вінсента Ван-Гога (тут я тяжко зітхаю, ностальгуючи за Амстердамом).

 

Тож приємного вам читання та перегляду. では、またね。