Мушля самітниці - Part 14
Лис
19

Виховані хулігани

Я вже багато писала про видатну японську ввічливість, причому по-різному: то жартівливо (як-то у дописах про ввічливих монстрів та у двох секретах ввічливості), то по-серйозному (частина 1, частина 2, частина 3).

Сьогодні я хочу поговорити про ще одну категорію анімешних героїв, які виявляються на диво вихованими, хоча здавалось би…

Пригадаймо наступну ситуацію: до скромної, тихої дівчини починають чіплятися здорові хлопці, пропонуючи їй 遊ぼう:. Це може трапитися як посеред ясного дня на людній вулиці, так і темної (наскільки це можливо у містах) ночі, у безлюдному місці. Головна умова — що головного героя поряд з нею у цей момент немає. Може, вона його саме чекає, може, вони посварилися, може, вона загубилася у незнайомій місцині.

Як би там не було, а вона одна. І от до неї підвалює такого собі хуліганського, а то і якудзоподібного вигляду компанія, і починає настирливо чіплятися. Дівчина тушується, ніяковіє і взагалі не знає, що робити.

Компанія не відстає. У дівчини від безпорадності аж сльози на очах… І тут…

Як ви здогадалися, у той самий останній момент з’являється нарешті наш герой — звичайний японський школяр — і грізно так заявляє: «…»

І от тут починається найцікавіше. Бо нічого особливого він і не каже, а тільки якесь: «А, ось ти де. 待たせて、ごめんね». Тобто просто дає зрозуміти, що він з цією дівчиною знайомий і що саме на нього вона чекає.

От що б зробили справжні хулігани? Ну, нехай вдень та посеред людної вулиці вони не захотіли б зчиняти галас та привертати до себе увагу.

А вночі? У безлюдному місці? Маючи чисельну та силову перевагу?

Підозрюю, що мирно усе б не закінчилось.

Але ЗЯШі, як відомо, живуть у особливому світі, де навіть хулігани своєю вихованістю можуть посперечатися ну хоч і з випускницями інституту благородних дівиць.

Бо як тільки вони дізнаються, що дівчина "зайнята", так вони зразу ж втрачають до неї інтерес і тихо-мирно (хіба що з розчарованим бурчанням) ідуть собі геть.

Яке гарне виховання, ви подумайте! І який гарний світ, де навіть хулігани проявляють таку ввічливість!

Причому і школяр, і дівчина сприймають це як належне, і навіть не зітхають полегшено, коли та компанія зникне з очей.

Ще раз повторю: який гарний світ, де найзвичайнісінькі ЗЯШі навіть думки не припускають, що їм може перепасти від забіякуватої компанії, яка чіпляється посеред ночі до одинокої дівчини!

Всім би нам там жити, чи не так?

Втім, у анімешних героїв є свої тяготи, тож чи є їхній світ кращим за нашого — відразу так і не скажеш. Хоч якими б вихованими не були у тому світі хулігани.

Жов
31

Неперевершені суші

Колись я вже писала, що смачна їжа є одним із помітних фетишів у аніме. Всі її хочуть, та не всім вдається її здобути.

Нещодавно я наштовхнулася на фільм (причому документальний), який примусив мене знову задуматися про роль їжі у житті японців.

Мова йде про Jiro dreams of sushi.

Стрічка розповідає про Джіро Оно — легендарного 85-річного 寿司職人 (майстра суші).

Що саме у ньому такого примітного, що про нього аж фільми знімають?

Справа в тому, що він — 完璧主義者, себто перфекціоніст. Втім, не думаю, що це така вже рідкість серед професіоналів, у тому числі і кухарів.

Однак цікаво, що довести до ідеалу він намагається дуже просту річ — суші, які складаються фактично всього з двох інгредієнтів: рису (шярі) та начинки (чи як це у нас називають) — нета. І все.

Тобто начебто і не дуже зрозуміло, що ще з тими суші можна зробити і як їх удосконалити (те ж саме, до речі, колись говорив і наставник молодого Джіро — що нічого нового з суші вже не придумаєш).

Тим не менш, Джіро Оно на протязі ось уже 75-ти років (вдумайтесь тільки, це три четверті століття!) робить усе, щоб спростувати це твердження. І не без успіху: за визнанням експертів, йому вдалося піднести майстерство приготування суші на унікально високий рівень.

Проте сам він навіть зараз не вважає, що досягнув вершини.

От такий-то майстер.

Щоправда, його особистість (як людини, батька, сина, чоловіка, тощо) може видатися досить неоднозначною. Підозрюю, що досягнення найвищого ступеню професіоналізму має свою ціну, також немалу.

Втім, я з якогось дива взялася переказувати вам фільм, який треба все-таки дивитися самому, замість того, щоб вислуховувати його короткий синопсис.

На жаль, я не знаю, чи можна його можна придбати (чи скачати) в Україні/Росії. Сама я купила його в електронному вигляді на Амазоні (причому японською мовою з англійськими субтитрами). Але для України-Росії ця опція, підозрюю, недоступна.

Але якщо десь-якось вам ця стрічка попадеться на очі — хапайте її зразу. Бо це — майстерно розказана історія неординарного чоловіка, яка до того ж (якщо знайдете її з  японською звуковою доріжкою) може пригодитися вам у вивченні японської.

Тож приємного вам перегляду!

Якщо ж повернутися до наших… ну, до початку розмови, то думки мої такі: недарма анімешні герої так цінують смачну їжу, що аж душу за неї готові продати. Бо якщо хоча б половина сушія-санів (а також інших майстрів)  хоч уполовину так же старанно ставляться до свого ремесла, як пан Оно, то вона (японська їжа) і в реальності, мабуть, того варта.

Принаймні, для тих людей, хто її взагалі любить Улыбка

Жов
11

Низка слів. Випуск 13: Важливі та серйозні справи

Мушля самітниці - mushlia.comТільки-но я зібралася продовжити Низку слів і поговорити про всілякі важливі речі (а саме – про слова дайджі, тайсецу, тощо), як виявилося, що Хітомі, ведуча подкасту Japancast.net, це вже зробила.

Тож я повторюватися не буду, а просто пораджу послухати чи подивитися останній, 96-й випуск.

Якщо ви на цей подкаст ще не підписані – то пораджу не баритися і підписатися. Як на мене, якість його значно зросла (як технічно, так і змістовно) у порівнянні з першими частинами. Принаймні, вони більше не виглядають, наче Хітомі вигадувала і записувала їх на кухні (як зауважив у коментарях один із читачів "Мушлі").

Тож якщо ви взагалі слухаєте подкасти, то вам сюди (це сторінка підписки на Japancast.net).

Зверніть увагу, що можна вибрати як відео-, так і аудіоверсію. Відео досить важкі, а інформаційно, на мій погляд, мало чим відрізняються від чистого аудіо, тож для економії трафіку можна вибрати останній варіант.

А у мене на цьому все. Приємного прослуховування.

またね!

Вер
20

Ономатопеїчні подібності

mushlia.com - Ономатопеїчні подібностіВибачте за настільки запізнілий допис, просто мій jet lag (після перельоту з України) замість того, щоб закінчитися, вимушено перетік у режим 早寝早起き, що для мене — людини-сови — дуже і дуже тяжко. Як наслідок — на кілька тижнів у мене пропала здатність писати щось путнє.

Та все-таки, зібравшись з силами, поговорю-но я знову про ономатопею, себто звуконаслідування.

Коли вперше стикаєшся з нею в іноземних мовах, то, буває, безмірно дивуєшся, наскільки по-різному ми чуємо одне і те ж. Хто б подумав, що собаці, перевезеному з України в Америку, доведеться перевчатися з гав-кання на woof-кання, а жаби-мандрівниці, яким вдалося долетіти до Японії, мали б за-けろけろ-кати замість ква-кання. Тобто навіть у тварин є своя українська, англійська, японська та інші мови, не тільки у людей!

А що ж говорити про гітайго, яке взагалі ні на яких реальних та об’єктивних явищах не основується. Так, чому м’який, пухкий, легкий (наприклад, про подушку або про пиріг) кажуть ふわふわ? Хто зна. Залишається лише вивчати їх як чисті абстракції, як наприклад It rains cats and dogs у англійській.

Втім, чим більше я стрічаю прикладів ономатопеї, тим сильніше у мене враження, що «всередині» мови якась логіка (як і у випадку зі зміною звуків на стику слів) у всіх цих позначеннях є. Або ж, принаймні, була у той час, коли вони виникали.

Наприклад, きらきら (сяяти), яке часто використовується при описі зірок, мабуть, є скороченим розмовним варіантом きらめく. Однак про сяяння, блищання можна сказати і ぎらぎら, причому я його зустрічала по відношенню до сонця — яке набагато яскравіше за зір. Тобто одзвінченний варіант має схоже, і навіть підсилене значення.

Можливо, мої висновки здаються far-fetched (я і сама у них не певна), проте таких пар достатньо, щоб звернути на них увагу.

Наприклад:

とんとんстукати (у двері), грюкати; どんどんбити у барабан, стукати у двері.

ぺらぺらговорити швидко, красномовно, вільно (про мови. Наприклад: 彼は英語がペラペラです). べらべらговорити швидко, бійко, ляси точити, язиком плескати.

А ще ви самі можете пошукати у словниках はらはら-ぱらぱら-ばらばら, とうとう-どうどう, くるくる-ぐるぐる, くらくら-ぐらぐら-ぶらぶら-ふらふら, та інші ономатопеїчні пари.

mushlia.com - Ономатопеїчні подібностіВисновок? Та вже ж не той, що ономатопея будувалася за якимись строгими правилами, ні, Боже збав. Хоча б тому, що жива мова сама створює правила, а не слідує ним.

І навіть не той, що хоча б якість правила і закономірності взагалі існують. Можливо, наведені приклади — то нічого не значущі випадкові збіги, що впали мені в очі лише через загострення мого обсесивно-компульсивного розладу, який примушує шукати порядок і структуру там, де їх і близько нема.

Або ж закономірності є, але лежать вони у якійсь невідомій мені площині (наприклад, у нероздільності глухих та дзвінких приголосних у древній японській мові або у впливі діалектів, тощо).

Що я хочу передати, так це враження, що безвідносно результату самі оці запитання є дуже цікавою частиною вивчення мови.

«А як взагалі комусь прийшло у голову "звуконаслідувати" не щось звучаще, а, наприклад, дію (グズグズ — баритися) або стан (クタクタ — бути страшенно втомленим)?»

«Як можна таку "німу" поведінку, як "витріщати на щось очі" описувати такими різкими та голосними сполученнями як キョロキョロ та ギョロギョロ?»

«Як вони взагалі мислять, ті японці???» (це вже із риторичного).

Бо мені, наприклад, нудно просто зазубрювати слова, канджі та граматичні правила. Хоча і доводиться це робити, бо саме воно все в голову не залізе.

А такі невеличкі загадки, які підкидає мова, дозволяють натрохи вибратися із заїждженої колії, збадьорити мозок інтелектуальною вправою та запам’ятати щось нове, не зубрячи.

А ви що думаєте з цього приводу?

Сер
30

Японія в 10 числах #2

Колись давним-давно, ще на світанку життя «Мушлі», писала я про Японію в 10 числах. Сьогодні мені хотілося б понастальгувати за «дитинством» та порахувати до десяти іще один разок.

  • — Японія займає перше місце у світі за багатьма параметрами, проте цього разу давайте згадаємо, що саме вона була 1-ю зі східно-азіатських країн, яка стала приймати участь у Олімпійських іграх (з 1912 року).
  • — Мати кілька столиць (крім офіційної — ще й культурну, адміністративну, промислову, тощо) — то не дивина. Наприклад, Амстердам та Гаага у Нідерландах. А от у Японії справді розглядають варіант створення 2-ї офіційної столиці — запасної, на випадок, якщо з Токіо щось станеться. Зважаючи на страшну катастрофу, яку увесь світ зі страхом спостерігав у квітні минулого року, побоювання небезпідставні, тож такий план про 2 столиці дійсно має сенс.
  • — Японії займає 3-тє місце в світі по очікуваній тривалості життя (після Монако та Макао).
  • — 4 головні острови, на яких розташована Японія, складають 97% її території.
  • — Офіційний іспит на знання японської мови (Норьоку шікен) поділений на 5 рівнів (раніше було 4).
  • — Японія має 6 кліматичних зон.
  • — На цьогорічних Олімпійських іграх японські спортсмени вибороли 7 золотих медалей.
  • — В кінці 8-го століття в Японії розпочалася епоха Хейан — мабуть, найкультурніше з усіх епох (або, принаймні, найлітературніша). Саме в цей період з’явилися обидві японські абетки та були написані найвидатніші пам’ятки японської літератури.
  • — Часовий пояс Японії — +9.
  • — Японія — 10-та країна у світі за кількістю населення (126,4 млн.).

Отакі-то цікаві в Японії цифри.

では、またね!