wedahmh

Повертаємося до ідіом, що стосуються людського тіла (Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4). На сьогодні у нас заплановане наступне:

1. 喉 – горло, а також співочий голос.

Якщо ви щось дуже і дуже хочете, то для японців це виглядає так, ніби у вас із горла рука стирчить – 喉から手が出る(ほどほしい).

Коли ж ваше горло звучить, то по нашому це значить, що у вас за чимось слиньки течуть: 喉が鳴る.

2. 胸 – груди, а також вмістилище думок та почуттів (у нашій мові теж є подібні конотації). Однак усталених виразів з 胸 досить багато, тож відкладемо їх розбір до наступного випуску. Разом з 腰 та 尻, яким би дивним не було таке сусідство.

3. Ще одне місце, де можуть проживати наші емоції – 心臓 (серце). Також це слово стосується центру або найважливішої частини чогось. Зверніть увагу, що напевне більш знайоме вам こころ, хоч і перекладається як серце, але є образним поняттям, не анатомічним.

Мати сильне серце (心臓が強い) значить бути сміливим (ми теж кажемо – Він має хоробре серце), зухвалим, нахабним, загалом таким, який have (some) nerve/guts. Протилежне значення вивести неважко – це 心臓が弱い (бути полохливим, сором’язливим, боязким). Цікаво, що синонімом до нього є вираз Мати блошине серце (のみの心臓), що вказує на зв’язок розміру серця з хоробрістю, силою духу.

Про нахабну, нечуйну людину кажуть, що у неї серце поросло волоссям – 心臓に毛が得ている. Бррррр!

4. 腹 – живіт, шлунок. Більш анатомічне – 胃 (шлунок), більш ввічливе – おなか.

Ви напевне чули у аніме 腹がへた або ж おなかがすいた. Буквально ці вирази означають Живіт (шлунок) зменшився та Живіт спорожнів, а більш літературно – зголоднів, захотів їсти.

腹が黒い/腹黒い кажуть про погану, злу людину. Чому саме живіт, а не серце чи груди – незрозуміло.

Ставити живіт (腹が立つ/腹を立てる) означає сердитися, гніватися.

А от 腹が出る має досить буквальне значення – мати гладкий живіт, такий, що виступає.

Вирішують японці чомусь не головою чи серцем, а животом: 腹を決める/腹が決まる.

Розмовляти по душам, сердечно у японців теж чомусь стосується саме живота: 腹を割って話す. От дивина!

腹の中で – в душі, в серці, про себе.

5. へそ – пупок.

へそを曲げる – розсердитися, образитися, обізлитися.

Ми кусаємо лікті (коли досадуємо, жалкуємо), а японці – намагаються вкусити свій пупок (へそをかむ).

Ми, буває, сміємося так, що мало пуп не розв’язується. Японці ж про щось дуже смішне кажуть へそが茶を沸かす.

6. 肝 – печінка як орган. У гастрономічному значенні використовується слово реба: (від liver). Також 肝 – це аналог guts у англійській мові, тобто воно означає також сміливість, мужність, відвагу.

Саме з останнім і пов’язані такі вирази як 肝が小さい/大きい: бути боягузом/сміливцем.

Також замість холодної крові (у холоднокровної людини) у японців виявляється добре посаджена печінка (肝が据わる).

Від страху у японців холодніє печінка – 肝を冷やす значить Похолодіти від страху.

7. 背 – спина, задня частина; зріст, висота.

背が低い 高い – бути низьким/високим на зріст.

を背にして – мати щось за спиною, на фоні чогось.

に背を向ける – повертатися до чогось спиною (у буквальному і переносному значеннях); закривати очі на щось.

У скрутній, майже безвихідній ситуації (коли фактично є лише один варіант вибору) японці кажуть, що живіт не заміниш на спину: 背に腹はかえられない.

На цьому сьогодні усе. До наступного випуску!

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 4 880 переглядів | Прокоментуй!

В останні кілька місяців у мене було небагато часу на мангу та аніме. Liar Game недочитана, Fullmetal Alchemist: Brotherhood ледве додивлений (не тому, що він нудний, не подумайте!) і я уже змирилася, що мені, мабуть, не судилося дізнатися, чим там закінчиться Bleach. Однак ці твори, хоч би й покинуті та занедбані, не перестають давати мені натхнення та ідеї для дописів. Честь їм і хвала!

Наприклад, Bleach примусив мене порозмірковувати про логіку та почуття в аніме, а точніше – про ситуації, де вони входять у протиріччя між собою.

Згадаймо таку ситуацію з серіалу: поганцю Айдзену, який прагне забратися вище всіх, впала в очі одна з головних героїнь серіалу – Іноуе: він вважає, що її здібності стануть йому у нагоді. Тож він посилає свого прислужника-арранкара Улькіорру, щоб той привів йому героїню. Улькіорра підходить до завдання ґрунтовно: посилає інших арранкарів, щоб ті схопили шінігамі (друзів Іноуе), та підстерігає її під час переходу у наш світ. Серйозно поранивши її охоронців, Улькіорра робить Іноуе пропозицію, від якої вона не може відмовитися – у прямому розумінні цього слова, бо клятий арранкар заборонив їй промовлятися будь-що інше, крім "Так" – у протилежному випадку він уб’є її друзів.

Звісно ж, Іноуе відповіла "Так", і з "почуттєвої" точки зору це справді єдиний вихід: вона не хоче, щоб її друзі постраждали. Враховуючи, що просто на її очах арранкари вже дали прочухрана Ічіго та Чаду, а конкретно Улькіорра одним порухом руки майже убив двої шінігамі, то у Іноуе є підстави боятися.

А от логіка не дуже з цим погоджується. Точніше, з її точки зору, існують доводи як за, так і проти. Давайте розглянемо обидві сторони, для зручності уявивши собі двох співбесідників – А і Б, які сперечаються з приводу даної ситуації.

А. Коли твоїм друзям безпосередньо, от просто зараз загрожує небезпека, то треба виконувати умови, виставлені шантажистом.

Б. Так, нічого іншого в такій ситуації не залишається. Однак коли пряма загроза минула, можна вибирати, чи виконувати угоду, чи порушити її.

А. Якщо порушити, то друзі знову опиняться в небезпеці.

Б. Вірно. Проте чи гарантована їм безпека, якщо умову виконати? У тому-то й заковика, що ні!

По-перше, в плани Айдзена входять усякі неприємні речі (в тому числі і знищення цілого міста), проти яких друзі Іноуе будуть дуже і дуже бурхливо заперечувати. Себто рано чи пізно між шінігамі та арранкарами почнеться бій, і ніхто її друзів спеціально щадити не буде. Їй же не обіцяли НІКОЛИ їх не чіпати, чи не так?

А. Краще пізно, ніж рано: шінігамі матимуть час добре натренуватися перед боєм.

Б. Таж вороги теж не сидітимуть, склавши руки! Вони готуватимуться до потужної атаки, у якій, між іншим, використають і силу Іноуе, добре її за той час вивчивши. Тобто їй доведеться допомагати ворогу воювати зі своїми друзями! А от якби вона залишилася у нашому світі, то могла б допомогти своїм товаришам у боротьбі з арранкарами.

А. Ну, вона ж обіцяла піти до Айдзена, і має стримати слово (така тяжка доля позитивних героїв). А от допомагати йому можна потім і відмовитися.

Б. Чи мусить людина дотримуватися обіцянок, даних "під дулом пістолета" – це дуже суперечливе питання. Як на мене, набагато більшим попранням маральних норм було б не порушення такої обіцянки, а спасіння кількох своїх друзів чи рідних ціною життів тисяч інших, ні в чому не повинних людей. Тобто мало хто може прямо сказати "Ні", коли твої близькі на грані загибелі, але я не вважаю, що я матиму якісь моральні зобов’язання перед негідником, що поставив мене перед таким вибором.

А у випадку з Іноуе так узагалі пропозиція віддає абсурдом: "Я не уб’ю твоїх друзів зараз, якщо ти допоможеш мені убити їх (і ще багатьох невинних людей) дещо пізніше". Збав мене Боже від такої честі, яка вимагає виконувати зобов’язання перед подібними поганцями!

Що стосується піти, але не допомагати:

Якщо Іноуе відмовиться зразу, то Айдзен, скоріше за все, накаже арранкарам атакувати, і друзі Іноуе знову опиняться у небезпеці. Тільки що на добу пізніше, але ролі то особливої не грає – напад все одно буде несподіваним.

Якщо ж Іноуе прикинеться, що допомагатиме, а у останній момент спробує саботувати… то це був би найкращий варіант, якби не одне велике АЛЕ: її друзям про цей план нічого не відомо, тому, виявивши, що Іноуе зникла, вони кинуться її рятувати. Тобто підуть навпростець у пащу лева, при цьому розділивши сили добра, що є досить кепським рішенням. Тож і це, на жаль, не варіант.

Отже: на мою думку, Іноуе вчинила вірно, сказавши "Так", але потім їй варто було б зняти браслет, попередити друзів про напад та разом з ними боротися з аррнкарами та Айдзеном.

А. А я все одно вважаю, що Іноуе вибрала найкращий варіант. Усе ж бо закінчилось добре!

Б. (єхидно) Бо Bleach – це шьонен-аніме, у якому герої завжди перемагають, яких би дурниць не наробили!

Ось під цією ремаркою пана Б. я підпишуся без жодного сумніву. Бо до якого б висновку не прийшла логіка, а у героїні (чи героя, якщо говорити загалом) вибору насправді-то і немає: піде вона за негідником, як миленька, навіть якщо її товаришам нічого у даний момент не загрожує, і першу сутичку з отим злиднем вони благополучно пережили без серйозних втрат. І, звісно ж, друзів своїх героїня своїм вчинком не врятує, а тільки нашкодить, бо їм же долею (читай – сценарієм) прописано кинутися її рятувати та/або протистояти злісним планам негативного героя.

І таке попрання логіки в угоду нібито почуттям (ах, вона (найчастіше це все-таки вона) переживає за друзів і хоче їм допомогти!) незмірно дратує, бо досить хоча б трошки включити голову, як стане зрозуміло, що то не допомога виходить, а суцільна шкода! Велика, велика шкода!

Втім, тим же самим сценарієм мозкові звилини героїням не прописані – досить з них гарної зовнішності (або кавайності), сумирного характеру та моря почуттів.

Ну, а логіка? Без неї, як і без інших точних наук, героїні аніме розчудово обійдуться!

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 2 898 переглядів | Прокоментуй!

Фото: zamani

Перш за все, дозвольте привітати вас зі святом Святого Валентина та побажати, щоб цей день не був для вас чимось особливим… тобто щоб ви були взаємно та щасливо закохані на протязі усього року, і щоб святом для вас був кожен день.

Про те, як святкують цей день у Японії, я уже писала рік тому. Сьогодні ж я хотіла поговорити про любов у аніме… але, зібравши думки, зрозуміла, що її там аж занадто багато, і в один допис вона вся не вміститься. Тож я вирішила поки що відкласти її, пізніше розсортувати за видами і тоді вже аналізувати.

Тож наступний допис буде не про любов, а про дещо інше, хоч і пов’язане з почуттями. На жаль, більше із сумними, тому я і зроблю допис окремим, щоб не псувати сьогоднішній святковий настрій.

Тож сьогодні я ще раз кажу вам おめでとうございます та прощаюся.

До скорої зустрічі!

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 8 121 переглядів | Прокоментуй!

Фото: Jesslee Cuizon

Два роки… Непоганий вік для любительського блогу, як на мою думку. Що ж, давайте подивимося на підсумки.

Власне, всі вони і так знаходяться на видному місці – на правій панелі меню. Проте я їх все одно трохи "озвучу".

Отже, за два роки найбільша кількість дописів (50) стосувалася японської мови. Трохи відстає розділ Аніме (44), проте, враховуючи, що частина статей про мультики потрапила у Хмарку думок, можна сказати, що аніме і японській мові у цьому блозі приділяється однакова кількість уваги.

А от з Мангою справи зовсім погані – всього один допис, та й той про книжку. У мене є ідеї для статей про мангу, але якось вони губляться за аніме та мовою.

Вдвоє менше статей (25), ніж у Аніме та Ніхонго, – у Хмарці думок.  Критерії, за якими допис потрапляє сюди, справді розмиті, мов хмаринки, бо роздумую я все одно в основному про аніме та вивчення японської. Може, взагалі ця категорія була зайвою… проте що є, те є, оцінюйте самі.

Значною мірою відстає від фаворитів розділ, де ми Гортаємо сторінки – 6 дописів. А Добрих слів, як виявляється, було сказано і того менше – всього 5. Проте, я сподіваюсь, їх мала кількість компенсується корисністю рекомендованих сторінок та надзвичайною добрістю слів відповідно.

Про Японію теж сказано мало (5 дописів), однак це якраз і не дивно: я ж бо там не живу, і багато чого розповісти не можу.

Нарешті, Некатегоризовані 5 дописів – це усілякі вітання, то з Новим роком, то з днем народження Мушлі, то іще з чимось.

Що стосується популярності, то незмінний (поки що?) лідер – допис про японські ідіоматичні вирази. За ним довгий час слідувала розповідь про канджі, однак відносно недавно вона поступилася місцем першій частині циклу про японську ввічливість. Загалом можна сказати, що більшим попитом користуються статті про японську мову (9 із 15 наведених).

Із негативного слід відмітити, що періодичність виходу статей суттєво зменшилась за останні півроку: на початку життя блогу вона становила 4-7 дописів у місяць, іноді доходячи аж до 9, а тепер – один раз на два тижні. Я прошу вибачення у постійних читачів, які звикли до частіших оновлень, проте, зважаючи на різні обставини, боюсь, що саме теперішня частота стане нормою, і надовго.

Загалом цифри такі: 112 публікацій (31 та 81 за останній та передостанній рік відповідно), 172 коментарі (70 та 102). Кількість читачів у Feedburner зросла приблизно вдвічі, що не може не радувати (попри загальну скромність цього результату). Всім вам вдячна, і сподіваюсь, що ви не покинете мене і надалі.

У свою чергу обіцяю приділяти Мушля досить часу (ох, чому він не резиновий?), щоб дописи, хай і рідкі, та були вам корисні.

Тож до наступних зустрічей! またね！

(1 голосів, 5,00 )

Завантаження...

| 2 848 переглядів | 4 коментарі

Анімешні герої обожнюють страждати. Саме такий висновок напрошується, коли бачиш, як вони на рівному місці не те що створюють, а просто-напросто вигадують собі неабиякі проблеми, що начебто мають катастрофічно зіпсувати їм життя.

Візьмемо для прикладу аніме Corpse Princess (屍姫). Героїня Макіна Хошімура померла, її воскресили, і тепер вона бореться з усілякою нечистю. Крім того, у неї виникають взаємні почуття зі своїм Стражем – ченцем Кейсеєм, та дружба з головним героєм Орі. Здавалося б, живи та радій, та інших радуй. Але куди там! От не можуть вони обійтися без проблем.

По-перше, Макіна весь час товкмачить Орі: "Не водись зі мною, бо я не людина". Кейсей, дізнавшись, що Орі познайомився з Макіною, теж постійно клює йому мізки: "Не прив’язуйся до неї, вона не людина". І серед тих, кому відомо про подібних мертвих принцес, тільки і чується: "Вони не люди!"

Після чергового 「人間じゃない！」 у мене увірвався терпець, і я вирішила привселюдно (тобто при вас, читачах) заявити: "Ну то й що!", аргументуючи це наступним чином:

Головна причина – це те, що поняття людини у наш час досить розмите. Тобто колись, щоб вважатися людиною, треба було (перефразовуючи відоме прислів’я) виглядати як людина, ходити як людина та крякати говорити як людина. Проте на сьогодні практично залишилася лише одна умова – остання: щоб вважатися людиною, певна істота має говорити (у широкому розумінні) по-людськи, тобто мати подібні до наших погляди, цінності та переконання. Тобто теоретично ми готові прийняти як людину що лупатого восьминога з сусідньої галактики, що позитронного робота, що воскреслу принцесу, при умові, що вони проявляють те, що ми називаємо людяністю. Я підкреслю – теоретично, бо як ми себе поведемо, з’явись перед нами справжня чужорідна кракозябра, ніхто сказати не може (особисто я схиляюся до думки, що ми воліли б зустріти когось зовні людиноподібного). Проте у сучасній кінематографічній реальності (до якої належить і аніме) поняття людини відноситься значною мірою до внутрішнього, а не зовнішнього.

І з цієї точки зору Макіна – СТОВІДСОТКОВА ЛЮДИНА. Крапка. Перестаньте вигадувати собі проблеми та йдіть краще забийте чергового монстра. Макіна мислить, як людина, має ті ж емоції та керується тими ж принципами, що й інші герої аніме. Тому усі ці страждання про її не-людинність не варті виїденого яйця.

Щоправда, вона не звичайна людина, і цього не можна ігнорувати.  У неї незвичайний спосіб життя і незвичайні цілі, і через це спілкування з нею може виявитися… ну, некомфортним. Однак із тією ж проблемою зіткнеться і будь-яка інша, хоч сто разів "традиційна", людина, якщо вона воює із монстрами та прагне померти. Тобто рекомендація: "Тримайся від неї подалі" зрозуміла і природна, але тільки у зв’язку з тим, що Макіна робить, а не з тим, ким вона нібито є чи не є.

Крім того, хіба ми прив’язуємося лише до людей? Заводимо ж ми собі домашніх тварин, причому, буває, з практичною метою: кота – щоб мишей ловити, пса – щоб нас охороняти, тощо. Але хіба це заважає нам любити їх та піклуватися про них? Хіба теплі почуття до них є чимось ненормальним, поганим, неприродним? Ніскілечки. А вони ж бо – точно не люди!

Тобто якби навіть Макіна була всього-навсього інструментом для знищення нечисті, то й тоді хороше ставлення до неї не мало б бути чимось екстраординарним та категорично неприйнятним. А враховуючи, що людяного у ній – процентів 90 (якщо брати і фізичні, і психічні характеристики), то це постійне підкреслення її не людського походження виглядає як нагнітання драматизму там, де це зовсім не потрібно.

Заради справедливості, однак, я маю визнати, що конкретно у даному аніме потенційно існує причина, з якої шькабане хіме не визнаються людьми. Лежить вона у релігійній площині: можливо (я точно не знаю), що з точки зору буддизму повернуті із того світу люди вважаються "нечистими", і тому ставлення до них відповідне. У серіалі є натяки на щось подібне (без зв’язку зі Стражем принцеси самі перетворюються у монстрів), проте мені видалося, що акцент ставиться все-таки не на цьому.

Крім того, Corpse Princess – не єдине аніме, де герої довго і нудно страждають з приводу "Він/вона – не людина!", з тим, щоб під кінець нарешті прийти до очікуваного висновку: "Та мені начхати! (Я все одно його/її не покину/люблю/захищу, тощо)". Насправді, таких сюжетів ми бачили уже стільки, що у черговий раз мимоволі дивуєшся аж до роздратування: показавши нам незліченну кількість людяних не-людей, привчивши нас до думки, що людина – це те, що всередині, а не зовні, аніме у той же час продовжує мусувати цю ж тему знову і знову. Може, годі? Ні, я розумію, що ксенофобія – це один із інстинктів, якого людство ще не позбулося. Проте, на мій погляд, дану сюжетну лінію уже пора проводити ріденьким пунктиром, а не жирною червоною лінією.

На цьому висновку я закінчую свої роздуми та прощаюся з вами. またね！

(Оцініть допис)

Завантаження...

| 3 127 переглядів | Прокоментуй!