Власне, це воно і є: продовжимо допису про вирази “виглядати як”, “схоже на”, “дійсно як”, “здається, що”, тощо.

До них, нагадаю, відносяться: суфікси そう, よう, а також слова みたい, らしい.

Про そう я вже писала раніше, сьогодні розберу решту.

1. らしい має два основних значення:

а) з іменниками — “виглядає якраз як…”, “виглядає як типовий…”

先生らしいです — Виглядає як типовий вчитель (при цьому справді будучи вчителем)

母親らしくやさしい — Добра, як і має бути мати (при цьому справді будучи матір’ю)

らしい також використовують у значенні, близькому до “справжній”, зокрема, коли хочуть пожалітися, що “справжнього” чогось уже немає:

今は、昔の先生らしい先生がもういないよ。— Тепер уже таких (справжніх) вчителів немає, як колись були

母親らしい母親になれなかったわ。 — Не змогла стати справжньою матір’ю, такою, якою має бути матір

Зверніть увагу, що в цьому випадку один і той же іменник повторюється двічі.

б) з іменниками, прикметниками та дієсловами — припущення: “схоже, що…”, “виглядає, наче…”.

Особливість らしい (на відміну від よう та みたい) у тому, що для нашого припущення є певні об’єктивні підстави: щось почуте, прочитане чи побачене.

先生らしいです。 — Схоже, він — учитель (у мене є інформація, з якої я виводжу, що це правда).

Але, на відміну від частки (не суфіксу!) そう, мова не обов’язково йде про пряме цитування отриманої інформації.

Порівняймо:

事故があったそうです。 — Я чув/мені казали, що стався нещасний випадок (“стався нещасний випадок” — це зміст почутого/прочитаного)

事故があったらしいです。 — а) Те ж саме, що і попередній приклад;

б) Мені розказали щось, із чого я зробив обґрунтований висновок, що стався нещасний випадок;

б) Із побаченого на власні очі я зробив обґрунтований висновок, що стався нещасний випадок. Наприклад, їхав по дорозі та бачив на обочині покоцану машину, а поряд з нею — міліціонерів.

2. よう та більш розмовне みたい теж вказують на припущення, але, на противагу らしい — чисто суб’єктивні, нічим особливим не підкріплені.

先生のようです、先生見たいです — Може, вчитель; Виглядає як вчитель/схожий на вчителя

При цьому ми або не маємо уявлення, ким він є по професії (може, і вчитель, а може і ні), або точно знаємо, що він НЕ Є вчителем, тільки виглядає (на наш суб’єктивний погляд) схожим на нього.

Крайнім випадком останнього значення є метафора. Наприклад:

オレンジは小さな太陽のようです。 — Апельсин — мов маленьке сонце.

ゴーストを見たようにびっくりした。 — Злякався, наче привида побачив.

Приклади:

風邪をひいたようです。 — Здається, я підхопив нежить (Висновок робиться лише на основі самопочуття)

いい香りですね。シナモンが入っているようです。 — Смачно пахне. Здається, там є кориця (Тут висновок робиться на основі запаху, але, можливо, ми помиляємося з його джерелом)

よう також може означати, що хтось упевнений у своїх словах, але із ввічливості хоче їх “пом’якшити”, зробити не такими прямолінійними (не рідкість у японській мові).

もう時間のようです。— Та чи ви совість маєте — так довго засиджуватися? Здається, вже час (розходитися)

На цьому в основному все. Тільки нагадаю, що よう має і інші значення. Наприклад:

いい母親になれるように頑張ります。— З усіх сил намагаюся стати хорошою матір’ю

 

またね！

Сьогодні давайте поговоримо про такі вирази як “виглядати як”, “схоже на”, “дійсно як”, “здається, що”, тощо.

До них відносяться: суфікс そう, よう, а також слова みたい, らしい.

1. Суфікс そう додається до прикметників та дієслів, але не до іменників. Означає враження, припущення, передбачення на основі баченого, тощо.

Цей суфікс не використовується щодо об’єктивних подій чи твердо знаних фактів.

Наприклад, у сполученні з прикметниками:

美味しそう — “виглядає смачним”, але ми його ще не пробували; 美味しい！ — “Смачно!”, це вже наше судження після куштування

元気そう — “здоровий, бадьорий на вигляд”, але ми точно не знаємо стан здоров’я того, про кого говоримо

悲しそう, 嬉しそう, 懐かしそう, 寒そう — це все про почуття і враження іншої людини, яку ми можемо оцінити лише суб’єктивно, ззовні

食べたそう — “здається/виглядає так, наче хоче з’їсти”. Знову ж, ми не знаємо, чи людина справді цього хоче, чи нам то здається

Зверніть увагу на останній приклад. 食べたそう в даному випадку — це 食べたい (бажання) + そう, і його не варто плутати з 食べた (минулий час) + そう (вказівник цитати). У другому випадку (食べたそうです) це означає: “Я чув/кажуть, що … з’їв”, а не: “Мені здається, що … хоче з’їсти”.

При цьому суфікс そう не може додаватися до чистих іменників (学生そう — неправильно) та до прикметників, які вказують на об’єктивні характеристики, які відразу видно, як подивишся: не можна сказати 明るそう чи 大きそう.

(Зверніть увагу, що слова いい та ない у сполученні з  суфіксом そう стають よさそう та なさそう).

2. У сполученні з дієсловами そう також може вказувати не на те, що ми бачимо прямо зараз, а на передбачення, що щось має статися у майбутньому.

Наприклад, дивлячись на чорну хмару, що нависла над головою, можна сказати:

雨が降りそうだ。— Схоже, от-от піде дощ

Або:

赤ちゃんが泣きそうですね。— Дитина, здається, зараз заплаче

Або ж коли ми говоримо більш загально про наші припущення:

これからは寒くなりそうだ。 — Скоро стане холодно, мабуть

会議はもう一時間ぐらい続きそうです。 — Здається, збори продовжаться ще з годину

При цьому ми говоримо не про те, що от-от станеться, мало не на наших очах, але припущення наше — не чисте гадання на кавовій гущі, а базується на тому, що ми бачимо, спостерігаємо: “(Ситуація) виглядає так, наче (станеться ось таке)”.

 

Щоб допис не вийшов занадто довгим, на цьому сьогодні зупинюся, і решту “подібних” суфіксів та слів відкладу до наступного разу.

またね！

У форми на ている є кілька значень, але сьогодні мені хотілося б співставити одне з них з іншою формою, бо вони дійсно начебто утворюють граматичну пару.

Мова йде про ている vs てある. いる та ある як окремі слова також є парою, бо вони означають “бути”, але перше — щодо живих істот, друге — щодо предметів.

友達がいる — (У мене) є друзі

学校がある — (Там) є школа

Але у сполученні з て формою дієслів вони втрачають це значення і грають чисто допоміжну роль, яку ми зараз і розглянемо.

ている у сполучені з неперехідними дієсловами вказує на стан, який бачить спостерігач, і про який нам розповідає. При цьому неважливо, чи той стан — результат зумисної дії, чи не зумисної, чи само так сталося, головне — ми відмічаємо, констатуємо факт, що зараз отаке є перед нашими очима.

Наприклад, якщо нам треба сказати комусь: “Ой, у вас ширінка розстебнулася!” або “Ой, у вас спина білим вимазана!” — ото якраз і використовується формаている.

Це ж саме значення ている має і у сполученні з перехідними дієсловами, які означають вдягання одягу, головних уборів, окулярів, прикрас, тощо, наприклад, для опису людей:

眼鏡をかけている男, 帽子をかぶっている女

І це не дивно. На відміну від багатьох інших процесів, які можуть відбуватися самі, випадково, ненавмисне, по забудькуватості, тощо, процес вдягання однозначно вказує наявність свідомого наміру (принаймні, у дорослих). Тому, мабуть, навіть ухильна та ввічлива японська мова не старається евфемізувати “Та що це ти на себе нап’яла, сліпа корово?!” у “І як це на тобі опинилося таке екстравагантне вбрання?”

З іншого боку, てある вказує на зумисну дію. При цьому цю форму можна використовувати і щодо своїх дій, і щодо чужих.

Наприклад:

寒い！あ、窓が開いています。 — Як холодно! Не дивно, вікно відкрите.

暑い！あ、窓が開けてあります。いいね！ — Як жарко! О, добре, що хтось докумекав відкрити вікно.

暑いとき、いつも窓を開けてある。 — В жарку погоду завжди відкриваю вікно.

Зверніть увагу, що коли ми спостерігаємо якусь картину перед очима (створену з наміром чи без наміру), то використовуємо частинку が. Коли ж чітко вказано на навмисність дії, підготовку, то можемо взяти і частинку を.

На цьому сьогодні прощаюсь. またね！

Щоб остаточно закрити питання прикметників, то треба згадати ще два їх види (в добавок до вже описаних предикативних на い та відіменникових на –な/の): віддієслівні та незмінні.

Віддієслівні

Як очевидно з назви, походять від дієслів, іноді і таких, що вже вийшли з ужитку. По суті представляють собою в основному дієслова на –た (минулий час) або, рідше, на –ている (подовжений час), у словарній формі та деяких інших формах. Наприклад, 変わった, 変わっている — незвичний, дивний, чудний, 見上げた — чудовий, неймовірний, 異なった — різний, відмінний, 閉じられた — закритий (наприклад, закрите акціонерне товариство), 治る (治る病気 — виліковна хвороба, 治らない病気 — невиліковна хвороба.

Сюди ж відносяться і деякі прикметники на –した, наприклад, 安定した — стабільний, надійний; 自立した — незалежний.

На відміну від минулої форми дієслів, віддієслівні прикметники на –た не вказують час дії, на наявність діяча, на цілеспрямованість дії, тощо. Єдина їх функція — означення, вони відповідають на питання: “Який?”

Наприклад, 最近変わった法則 — правило, що недавно змінилося, але 変わった人 — дивак, дивна людина (вказує позачасову властивість, не має виконувача).

Незмінні

До незмінних відносять певну групу слів, які можуть виражати тільки означення, і ніяких більше форм і значень у них немає. Наприклад: ある日 — деякий день, 去る四月 — минулий квітень, あらゆる国 — всі країни, いわゆる病気 — так звана хвороба, а також この, その, あの і どの — цей, той, отой, який/котрий.

На цьому, мабуть, і закінчимо про прикметники.

またね。

Продовжимо розмову про прийменники, яка почалася у минулому дописі.

1. Предикативні прикметники (на –い) можна поділити на два види: об’єктивні та суб’єктивні (чуттєві).

Перші описують реальні властивості предметів: форму (丸い), колір (青い), розмір (狭い), просторові відносини (近い), тощо.

Другі можуть описувати як об’єктивні властивості, так і суб’єктивні відчуття (寒い, 痛い) та почуття (嬉しい, 悲しい, 怖い).

З першими начебто і так все ясно, а до других приглянемося пильніше.

Для прикладу:

夏は暑い — Літо жарке (це об’єктивна характеристика літа, яка вимірюється температурою)

私は暑い — Мені жарко (це моє суб’єктивне враження, моє сприйняття, яке може не відповідати дійсності)

Тобто для цих прийменників існує не лише предмет, який вони описують, але і сприймач, оцінювач його якостей.

この映画は悲しい — Цей фільм сумний (映画 — описуваний предмет. Можливо, це трагедія, в якій хтось помирає, тобто “сумний” — об’єктивна характеристика)

私は悲しい — Мені сумно (я — сприймач, і це моє суб’єктивне почуття)

При цьому слід звернути увагу на наступні речі:

а. З точки зору структури ці речення однакові: іменник + は/が + предикативний прикметник другого типу (+ です, якщо треба ввічливість). Дивитися треба на контекст.

б. Такі прийменники можуть мати при собі об’єкт:

私は彼の死が悲しかった — Мене засмутила його смерть

(僕は) 彼女に会ったのが嬉しい — Я радий, що зустрівся з нею

в. Якщо такий прикметник стоїть у кінці речення (є кінцевим присудком) у словарній формі, то він може стосуватися лише першої особи, у противному випадку — треба сприймати його як об’єктивну характеристику або як об’єкт при прикметнику (див. вище):

私は怖い — Я боюсь

私は雷が怖い — Я боюсь грому

雷は/が怖い — Грім страшний або Я боюсь грому (припускаючи, що 私は опущене)

怖い — Я боюсь (і ніяк інакше)

彼は/が怖い — Я його боюсь, можна уявити ситуацію, коли Він страшний, але ні в якому разі не Він боїться!

Щоб сказати Він боїться, треба до 彼は怖い додати в кінці щось, що вказує, що йдеться про третю особу: додати そう (だ/です), らしい, と思う, と言った, ん/の だ/です або замінити прикметник на дієслово: 悲しむ, 悲しがる.

До речі, про це я вже згадувала у дописі про бажання. І не дивно, адже 欲しい та слова на –たい за граматичними властивостями — справжнісінькі предикативні прикметники.

2. Непредикативні прикметники теж не без сюрпризів.

Зокрема, деякі з них можуть мати при собі прямі додатки. Наприклад, добре всім відоме слово 好き:

私はコーヒーが好きです — Я люблю каву

Тут 私 — підмет, コーヒー — прямий додаток, 好きです — кінцевий присудок.

私は (як і у багатьох інших випадках) можна опустити, тоді отримаємо:

コーヒーが好きです — (Я) люблю каву

Тобто значення те ж саме.

Однак якщо сказати 私が好き, то тут починаються цікавості, бо в загальному випадку воно може означати як “я люблю”, так і “(хтось) мене любить”*.

*私が好きだ як окреме речення може означати тільки “я люблю”, бо для третьої особи, знову ж таки, треба додавати відповідні кінцівки: らしい, と思う, тощо.

Подивимося на приклади:

私が好きな料理は卵焼きです。— Їжа, яку я люблю — це яєчня

卵焼きが好きな私は上手です。— Я, яка любить яєчню — вправна (у її готуванні)

На вигляд структура у речень однакова (X が好きな Y は Z です), але у першому випадку X означає підмет (X любить), а у другому — прямий додаток (хтось любить X).

У цьому випадку, на щастя, контекст говорить сам до себе: зрозуміло, що в обох випадках я люблю яєчню, а не яєчня мене.

Однак 私が好きな人はだれ？ викликає цікаві питання про те, хто на кому стояв хто кого любив. Проблему можна обійти (і її найчастіше і обходять), сказавши 私のことが好きな, але граматична пастка, сподіваюсь, зрозуміла.

 

На цьому хотілося б уже закінчити з прийменниками, але для повноти картини треба б ще хоч два слова сказати про віддієслівні та незмінні. Але це вже пізніше.

またね。