Січ
17

Про немовлят з яблуками та інших незнайомців

Якщо хто пам’ятає, то колись давно я зітхала на труднощі з японською мовою.

Зокрема, на купу різноманітних читань ієрогліфів та на відсутність логіки у читанні повсякденних японських слів.

Тепер я уже не зітхаю. Бо який з того сенс, якщо японська, по-перше, легшою не стане, зітхай чи не зітхай, а по-друге, уже настільки стала частиною життя, що все одно я від неї не відмовлюсь, неважливо, важка вона чи ні.

Тож усілякі «нелогічності» я тепер розглядаю не як «складності», а більше як «цікаві особливості».

Наприклад, візьмемо яблуко. Краще червоне — кажуть, вони більш корисні. Ну от що може бути природнішим за 赤いりんご?

А тепер уявімо собі новонароджене немовля з яблуком.

То уже ситуйовина нетривіальна, бо звичайне немовля саме яблуко втримати не може. Зате той, хто бачив живого (не мальованого і не кіношного) новонародженого, відразу зрозуміє, до чого я тут веду.

А саме: немовлята — теж червоні. Не такі яскраві і не такі лискучі (якраз навпаки — зморщені), але все ж. Тому нічого дивного, що їх називають ん坊 або ちゃん.

Проте завдяки інстинктам, подарованим нам природою, свої діти все одно здаються нам найкращими, попри свою об’єктивну непривабливість.

Зовсім інша справа з дітьми тих, хто є нам の他人 — повними чужинцями. Що цілком зрозуміло, чи не так? А от чому «повний чужинець» має в собі ієрогліф — не зовсім. Точніше, чому має також значення «явний, відкритий». Можливо, тому, що червоний колір яскравий і відразу кидається у вічі?

А от на ще одне значення — «екватор» (у сполученнях), у мене фантазії не вистачає. Залишається тільки запам’ятати, що так воно є.

Та на цьому у мене все. Бувайте здорові.

P.S. До речі, пам’ятаєте, як анімешні герої дразнять один одного, відтягнувши одне віко та висолопивши язика? То там теж не обійшлося без червоного, бо процес той називається んべい або ж .

Вер
24

Серйозно про ввічливість. Частина 3

Mushlia.com - Серйозно про ввічливість. Частина 3
Фото: charles chan *

Продовжимо серйозну розмову про японську ввічливість.

Перша частина стосувалася загалом міжособистісного спілкування та його особливостей: рівнів ввічливості, напрямку дій, наявність категорій свій-чужий, нижчий-вищий.

У другій частині були конкретно описані основні стилі міжособистісного спілкування: неформальний, нейтрально-ввічливий та шанобливо-ввічливий.

Сьогодні ж копнемо трошки глибше та розберемося з деякими деталями.

  1. Коли у підручниках пишуть про ввічливість, то наводять певні правила: ось у цьому випадку кажуть так, а у іншому – ось так. Проте реальність така, що правилами назвати подібні рекомендації важкувато.

    По-перше, різні вимоги (свій–чужий, старший–молодший, вищий-нижчий,  тощо) часто вступають у протиріччя одна з одною. От як звертатися до чужого, але явно нижчого? До вищого за положенням, але значно молодшого, і навпаки? Таких ситуацій повно, і рішенням часто буває "Говори, як хочеться". Тобто в багатьох ситуаціях ви можете вибирати між двома близькими стилями, і, що б не вибрали, це сприйметься нормально.

    По-друге, якщо звернутися на "ти" до явно вищого та ще й чужого, то це явно неввічливо. А от оберненого правила немає. Коли старенький дідусь звертається до молодесенької продавщиці ("нижчої" за нього аж за трьома критеріями), то нікого не дивує, якщо він їй все-таки не "тикає", а говорить нейтрально-ввічливо. Тобто можна сказати: "Хочете бути ввічливими – будьте", це вам тільки у плюс.

  2. Слід розрізняти ввічливість і формальність.

    В друзями розмовляють неформально, і це вказує на близькість стосунків, а не на неповагу чи грубість. Навпаки, якщо ваш близький друг раптом перейде з вами на формально-ввічливий стиль, варто занепокоїтися, чи не втрачаєте ви його хороше ставлення.

  3. Розмовна мова зазвичай менш формальна, ніж письмова.

    Взагалі кажучи, стилів мовлення можна виділити значно більше, ніж ті три, які зазвичай описуються у підручниках. Якщо починати "знизу" по шкалі ввічливості/формальності, то там стоятиме грубий-розмовний (лайка), а завершуватиме список шанобливо-ввічливий-письмовий. Між ними – … Втім, ви і самі здатні їх назвати. Просто пам’ятайте, що письмо – ввічливіше і формальніше, ніж розмова.

  4. Формальність і неформальність можуть у певних ситуаціях сполучатися.

    Так, у сім’ї до старших прийнято звертатися з повагою (о-ка:-сан, о-то:-сан, і т.д.), але говорити з ними можна і неформально: фраза типу "(О)-ка:-сан, гомеееее!" – нерідка у сімейному колі.

    Проте слід пам’ятати, що батьки (дяді/тьоті/старші брати та сестри) позначаються "вищими" тільки у відсутності сторонніх. Якщо ж хтось іще, не член родини, приймає участь у розмові, то родичі переходять у категорію "своїх" і про них у більшості випадків* говоритимуть з використанням "скромних" форм (дивіться нижче).

    * Зверніть увагу, що Ікарі Шінджі ЗАВЖДИ називає батька "о-то:-сан", очевидно не сприймаючи того "своїм".

  5. Головна особливість шанобливої мови – те, що дії першої особи (Я) і дії 2-ї та 3-ї осіб (Ти та Він) позначаються по-різному.

    Для своїх дій той, хто говорить (Я), використовує "скромні форми". Однак ця дія має якось бути пов’язана зі співбесідником (Ти) або тим, про кого йдеться у розмові (Він). Так, якщо хтось каже: "Я прочитав усі ці книжки (що стоять у мене на полиці)", то він використає "йомімашьта", нейтрально-ввічливе. Якщо ж він говорить "о-йомі-шімашьта/іташімашьта", то це вказує на те, що книжки якось пов’язані з Ти/Він (наприклад, Ти/Він їх подарував або ж є їх автором).

    Втім, багато де відмічається, що є тенденція використовувати скромні форми щодо всіх своїх дій, так що вищенаведена різниця, мабуть, зараз не така явна.

  6. Ти та Він – можуть бути різним особами і потребувати різних рівнів ввічливості.

    Наприклад, у першій частині цієї серії я наводила діалог двох студентів, які говорять про викладача. Ти для кожного із студентів – рівний йому інший студент, та ще й приятель, тому говорять вони неформально. Проте викладач – вищий за них, тому про його дії говориться шанобливо (а про свої, пов’язані з викладачем – скромно).

    Проте уявімо собі ситуацію, коли і Ти, і Він потребують шанобливого ставлення. Тоді щодо своїх дій по відношенню до Він автор висловлювання використовує скромні форми, а щодо дій згадуваної особи (Він) – шанобливі форми. Що ж залишається для співбесідника (Ти)? Тільки суфікс –мас, тобто нейтрально-ввічливе відношення.

    Погодьтеся, це не дуже ввічливо. Тому у випадку, якщо Він не присутній при розмові, щодо нього можна використовувати нейтральні форми, а не шанобливі.

  7. Допоміжні дієслова для вираження напрямку дії (агеру/яру, кудасару/куреру, ітадаку/морау) також вказують на рівень ввічливості.

    Так, у спірних випадках щодо відсутнього "вищого" Він (див. п. 6) замість ітадаку (від вищого до нижчого) можна використовувати морау (як менш шанобливе, щоб не ставити Він вище за співбесідника Ти).

    Крім того, напрямки дії можуть виявитися досить заплутаними, якщо є кілька дій з різними виконавцями та адресатами.

    Наприклад, "шінджіте агете кудасай", "цурете ітте ятте куре" (це реальні фрази, які мені здибалися у аніме та манзі).

    А у одному підручнику зустрічався навіть такий монстр як "Тегамі о кайте моратте ятте кудасай" (Зробіть мені послугу (кудасай), добийтеся для нього (ятте), щоб (хтось) написав листа (морау)).

    Тут, як бачите, є аж 4 дійові особи: Я (прохач), Ти (до якого безпосередньо звернене прохання), Він-1, якому потрібен лист, та Він-2, у якого Ти має попросити написати листа. І це все – з урахуванням їх ієрархії "вищий-нижчий": Він-1 нижчий або рівний від Ти (на це вказує яру замість агеру), а Він-2 – вищий за Ти (бо якби він був нижчий, та з урахуванням, що він при розмові відсутній, можна було б використати спонукальне какасеру).

    Цей приклад в черговий раз доводить, наскільки поняття напрямку дії є важливим для японської мови.

На цьому я буду закруглятися, а то ще бува згадаю якусь страшну граматичну конструкцію та зовсім відіб’ю у вас бажання у всьому цьому розбиратися.

Втім, наостанок кину вам кілька рятувальних кіл у вигляді літератури, присвяченій японській ввічливості.

Також раджу почитати книжку Алпатова "Категории вежливости в современном японском языке". Вона хоч і стара, та все одно дуже корисна. Принаймні, серед новіших книжок щось таке фундаментальне мені не зустрічалося (якщо зустрічалось вам, обов’язково напишіть про це у коментарях, будь ласка).

На цьому нарешті все. またね!

Сер
23

Немає повісті сумнішої на світі…

mushlia.com - Немає повісті сумнішої на світі...
Фото: mdid

…ніж повість про блогера, у якого на носі публікація, а його ноутбук сушиться на печі після пролитого на клавіатуру квасу з неясними перспективами щодо виживання після цієї трагічної події.

Втім, як ви можете здогадатися, то є справа давно минулих днів, чому я 言葉でいえないほどうれしい. І щоб виразити, якої міри сягає моя радість, розглянемо сьогодні частинку ほど, яка вказує на міру або ступінь.

Отже, ほど виконує наступні функції:

1. Вказує на приблизну кількість, причому в більшу сторону (аж, на відміну від нейтрального くらい та обмежувального ばかり): 百人ほどの人が来ましたПрийшло десь чоловік сто (Зібралася ціла сотня людей).

2. Означає "до такого ступеню, міри", і використовується наступним чином:

а) для порівняння (тільки із запереченням): 今日は昨日ほど暖かくないСьогодні не так (не до такої міри) тепло, як учора.

Причому їм можна виразити і найвищу ступінь, як ось у наступній цитаті з Шекспіра: 数ある悲恋の中で、ロミオとジュリエットの物語ほど、痛ましいものはない.

б) для опису ступеню дії або стану:

死ぬほど疲れたСмертельно стомився (Стомився до такого ступеню, що аж помираю).

あごが落ちるほど美味いДо того смачний, що аж щелепа відпадає (втім, あごが落ちる – це усталений вираз, не треба сприймати його буквально).

3. Конструкція "Дієслово + ほど + (+ іменник або もの/こと) + ではない" означає "Не варте того, щоб …", "Не настільки …., щоб …":

死ぬほど(の)傷ではないВід такої рани не помирають.

泣くほど(のこと)ではないТака дрібниця не варта сліз.

きれいですが、買うほど(のもの)ではありませんГарне, але не настільки, щоб купити.

4. Конструкція "Дієслово чи прикметник у формі на –ば + Те ж саме слово у словарній формі + ほど" означає "Чим більше …, тим …":

読めば読むほどわかるЧим більше (про це) читаю, тим краще розумію.

人が少なければ少ないほど酸素が多いЧим менше народу, тим більше кисню.

Частина на –ば може і опускатися: 安いほど良いЧим дешевше, тим краще.

 

Та на сьогодні усе. Бувайте здорові! Нехай усі ваші негаразди будуть такі малі, що і згадки не варті! じゃ、またね!

Сер
10

Жучки-павучки

mushlia.com - Жучки-павучки
Фото: aussiegall

Покінчивши з усталеними виразами про людське тіло, давайте звернемо увагу й на інші.

Оскільки зараз такий сезон, що повно комах, то і героєм сьогоднішніх японських ідіом виберемо , тобто комаху, паразита, а також того уявного черв’ячка, що сидить у нас всередині та дратує або гризе нас.

Отже, почнемо:

1. 弱虫 – буквально – "слабка комаха". Часто використовується в аніме для позначення слабака, тюхтія, плакси. Схоже на нього 泣き虫плакса, слабак.

2. 飛んで火に入る夏の虫напрошуватися на неприємності; поводитися так, що точно вскочиш у халепу. Порівняйте з нашим "Злітаються, як метелики на вогонь".

3. 虫も殺さないначе і мухи не образить. Проте мається на увазі, що людина тільки прикидається невинною, а насправді – такий собі вовк у овечій шкірі.

4. 虫の息дихання, як у комахи, тобто дихати на ладан, бути близьким до смерті.

5. – ~の虫любити щось до нестями, бути фанатом чогось. Наприклад, я люблю читати книжки, дивитися аніме та вчитися – 本の虫, アニメの虫, 勉強の虫.

6. 虫が好かないінтуїтивно не любити; душа до чогось не лежить; хтось чи щось нам не подобається, але ми навіть самі не можемо пояснити, чому.

7. 虫の知らせ/虫が知らせるдивне відчуття, інтуїція, зазвичай щодо поганого. А у нас кажуть про черв’ячок сумніву.

8. 虫の居所が悪いвстати не з тієї ноги, бути не в настрої, почуватися не у своїй тарілці.

9. (腹の)虫が納まらないне задовольнятися, не могти заспокоїтися, не приймати у душі.

10. 虫が這うように歩くповзти, мов слимак.

11. 虫が起きるдратуватися.

12. 虫を殺すстримуватися, стримувати роздратування.

 

Та досить із нас цих комах на сьогдні. До нових зустрічей!

Лип
6

Ня-ня! Мур-мур!

mushlia.com - Ня-ня! Мур-мур!
Фото: Jesslee Cuizon

Якщо заголовок викликав у вас бажання почитати щось про котів, то у мене якраз є допис неколюбам у подарунок, а також доповнення до нього.

А сьогодні поговоримо про ономатопею, або, по-нашенському, про звуконаслідування.

Воно, звуконаслідування, в усній японській мові зустрічається дуже часто – набагато частіше, ніж у нашій. Причому буває воно двох видів: власне, наслідування реальних звуків та описання почуттів, стану, способу дії, ситуації. Перше називається гіонго (擬音語), а друге – гітайго (擬態語).

Використовуватися ономатопічні вирази можуть по різному:

  • як прислівники разом з дієсловами
  • у якості присудка (зі зв’язками чи です або з нульовою)
  • з додаванням –する, тобто у функції дієслова
  • з додаванням суфіксів –な чи –に, так само, як відіменникові прикметники

А тепер – практика.

Усіх тваринних звуків я, звісно, не наведу, обмежуся деякими. にゃあ або にゃお – так говорить киця, ケロケオ – жаба, コケコッコー – півень. За рештою відсилаю вас до Вікіпедії.

ぺこぺこ – бути голодним: お腹がペコペコだ. Однак ぺこぺこする – це підлабузнюватися.

からから(な) – сухий, пересохлий (про горло, наприклад). からからになる – висохнути, пересохти (про річку, ставок, тощо). Також – порожній, без грошей: 財布がからからだ.

ぴかぴか(-する) або ピカピカ光る – яскраво блищати, сяяти. Також кажуть きらきら (особливо про зорі).

ばらばら – розсипатися, розпадатися, розходитися. Ономатопічне значення пов’язане зі звуком, коли щось розсипається чи падає: ばらばら撒く (про зерно, боби); ばらばら降る (про дощ, град).

とんとん – тук-тук (у двері, тощо), а також – рівно стільки ж. どんどん – бом-бом (наприклад, у барабан), воно ж – швидко змінюватися, ставати чимось.

どきどき – швидкий стук серця (від збудження, хвилювання).

ぺちゃぺちゃ або ж ぺちゃくちゃしゃべる – багато говорити, теревенити, торохтіти без упину.

ひゅうひゅう(と) – свист (вітру). さらさら – шелест.

ぺらぺら – вільно розмовляти іноземною мовою.

Сміятися та усміхатися (笑う) можна по-різному: ニコニコ – усміхатися радісно, весело, на всі 32 зуба. げらげら – голосно реготати. へらへら – по-дурному хихотіти.

Та і спання буває різноманітне: ぐっすり – спати дуже міцно, хропіти – ぐうぐう. Дрімати – うとうと, а якщо клювати при цьому носом – то こっくりこっくり.

Якщо ж поспати вам не вдалося, то у вам може запаморочитися голова (頭がふらふらする), і ви почнете ходити, хиляючись (よろよろ).

Теж саме трапиться, якщо ви довго не їстимете. Тоді треба добряче накинутися на страви: むしゃむしゃ食べる або がつがつ食う – уплітати за обидві щоки.

І наостанок – популярне у аніме めちゃくちゃ або ж めちゃめちゃ – безладно, як попало, плутано.

На цьому я зусиллям волі зупиняю себе, щоб не написати ще стільки ж, а то і більше. Бо нельзя объять необъятное, а звуконаслідувань у японській мові надзвичайно багато.

Тож на сьогодні прощаюся. じゃ、またね。