Купити на Amazon

Давненько ми не гортали сторінки – пора. Сьогоднішня книжа називається All About Particles. A Handbook of Japanese Function Words, автор Naoko Chino.

Particles у нас називають по-різному: хто частинками, хто відмінковими суфіксами. Дійсно, якщо у нас різниця у значеннях виявляється завдяки відмінкам та відповідній формі дієслів (Риба їсть та Рибу їм), то у японській мові ні риба, ні їсти не змінюються ні відмінкам, ні по роду, ні по особі, ні по числу. Тобто, що означає 魚食べる, можна визначити лише завдяки частинкам: 魚は/が食べる, 魚を食べる, тощо.

Хоча як на мене, найбільше частинки схожі на прийменники, тільки ставлять їх після іменників, а не перед ними (що для японської зовсім не дивно, там багато чого навпаки). 日本語のクラスは九時から四時までです。

Втім, як би їх не називали, аби нам легко вчилося. Та давайте вже перейдемо до читання.

1. У книжці частинки сортовані за двома принципами. Один з них – частота використання. Очолюють список は та が – пара, яка також зайняла б перше місце по складності. По-перше, в нашій мові аналогу їм немає, по-друге, хоча вони і позначають начебто одне і теж (називний відмінок), але речення з は та が мають різне значення: 「私は行く」 не тотожне 「私が行く」.
2. Другий критерій – групування подібних частинок. Наприклад, обмежувальні частинки: だけ, しか, のみ, きり; “хоча”: のに, くせに; ものの; умовні форми: たら, ば, なら, тощо знаходяться поруч. Крім того, між схожими за значенням частинками є взаємні посилання, щоб їх можна було порівняти на прикладах.

   Окремим підрозділом даються заключні частинки, тобто ті, які ставлять в кінці речення для надання емоційного відтінку: よ, ぞ, わ.

3. Автор описує навіть те, що у нашій японістиці до частинок зовсім не належить. Наприклад, суфікси ば, たら або сполучники から, のに. Не знаю, що б сказали лінгвісти, а по-моєму, книжка стає від того лише повнішою та кориснішою.
4. На кожну частинку наведено по 2-3 приклади. Речення зазвичай дуже прості, а переклад майже дослівний, тому зрозуміти структуру вислову та яку роль виконує у ньому певна частинка, дуже легко.
5. Загалом у книзі розглянуто 69 частинок. Це далеко не повний перелік того, що можна назвати частинками (у A Dictionary of Japanese Particles від Kawashima Sue їх принаймні удвоє більше). Однак для початкового і середнього рівня книжка є чудовим довідником по частинкам (там паче, що у ній є приклади і для вищих рівнів, вони позначені зірочками).

В цілому книгою Наоко Чіно дуже приємно користуватися: нічого зайвого, чиста інформація. Чітка, логічна структура (від більш уживаного до менш уживаного, групування), зрозумілі приклади, зручність пошуку (є зміст та абетковий покажчик).

Я не дуже люблю підручники з казками-примовками (хоча у цьому блозі сама таким грішу), тож для мене All About Particles виявилась просто ідеальним компромісом між інформативністю та стислістю.

Крім того, книга має компактний розмір, приємні для ока шрифти та якісний папір. Єдине, що може відклякнути читача, це дуже “жіноча” – ніжно-рожева – палітурка. Але повірте, вміст під нею по-чоловічому логічний (сподіваюсь, мій дещо упереджений підхід нікого не образив).

Тож якщо хочете дізнатися все про частинки – сміливо купуйте All About Particles.

では。

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 064 переглядів | 6 коментарів

Поєднуючи неприємне з корисним, візьмемо два слова, що можуть зіпсувати аніме (守る та 信じる), та вичавимо з них усю їх граматичну користь.

Природно, що річ піде про японські дієслова. Що треба про них знати?

Основне:

1. Всі дієслова закінчуються на літеру “у” (та не все, що закінчується на “у”, є дієсловом) .
2. Форми дієслова утворюються шляхом додавання відповідних суфіксів.
3. Глобально всі дієслова поділяються на дві групи + є два слова-винятки (する та 来る). Кожна група має свої правила утворення форм. До другої групи відносяться дієслова, що закінчуються на “іру” або “еру”, до першої – всі інші. Плюс близько 30 дієслів, що мають закінчення “іру” або “еру”, проте належать до 1-ї групи.
4. Для утворення різних форм дієслово змінюється за основами, а основи утворюються зміною закінчень дієслова у (майже) тому ж порядку, як і звуки першого стовпчику кани.

Не дуже зрозуміло? Перейдемо до прикладів з 守る та 信じる.

1. Очевидно, що 守る та 信じる закінчуються на “у”.
2. “Хочу захистити” – 守りたい. “Не вірю” – 信じない.
3. “Мамору” – 1-ша група, “шінджіру” – 2-га*. Порівняйте 守らない та 信じたい з пунктом 2. Щодо винятків: наприклад, 居る –1-ша група 「誰も居ない」, а 要る – 2-га 「要らないよ」.
4. А тут побудуємо табличку:

Основи дієслів

3-тя основа – це те, що ви знайдете у словнику. А також – найпростіша дія: 「私は信じる」. 5-а основа – запрошення, пропозиція, рішучість щось зробити: 「僕たちの地球を守ろう」.

Решта основ використовується для утворення різноманітних форм. Описати їх всі відразу, звісно, неможливо.

Дві були наведені вище: заперечення = 1-ша основа + суфікс ない, бажання = 2-га основа + たい. У даних випадках правила однакові для обох типів дієслів. Це не завжди так: пасив утворюється як 1-ша основа + れる для 1-шої групи та 2-га основа + られる для 2-ї групи.

Бррр, аж самій моторошно від усієї цієї граматики. Коротше кажучи: практика – велике діло. Дивлячись аніме, намагайтеся зрозуміти, що сказав герой у такій-от ситуації. Тоді, навіть не задумуючись про основи (хоча знати їх – треба), ви знатимете, що означає 守れなかった або 「そんなこと、信じられない」.

А колись навіть прочитаєте отаке: 「自分を信じられない奴ほど、他人を信じようとしない。人間なんてその繰り返しだ。だから、まずは自分を知って自分を信じろ。」

頑張ってね。 До зустрічі!

*Насправді 信じる походить від 信+する, тому це скоріше неправильне дієслово. Але для практичного застосування цим можна знехтувати.

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 161 переглядів | 6 коментарів