Поговоримо про жіночі груди. Але не про будь-які, а про ті, розміром зі спілі кавуни, якими люблять нагороджувати анімешних героїнь (і зауважте, я маю на увазі зовсім не хентай).

Що з ними не так? З чоловічої точки зору – все добре, і не дивно, бо малювали їх чоловіки для чоловіків.

А з жіночої? Тут є проблеми, які, втім, мають спільну основу, а саме:

Хлопці, запам’ятайте раз і назавжди: на відміну від вашої… гм… вільнозвисаючої частини тіла, жіночі груди – важкі. І це має наступні наслідки.

1. Розмір. Не скажу, що величезних грудей не буває – силікон робить дива – але вони, по-перше, викликають серйозний біль у спині, а по-друге, утруднюють дихання, якщо лежати на спині. Тобто героїня з такими буферами швиденько скрутилася б у знак питання, хоча і не надовго – груди, що викликали її страждання, убили б її уві сні.
2. Само собою, груди не коливаються так, як їх малюють (і тим паче не з таким звуком) – для цього вони мали б бути резиновими. Але якби вони і мали пружність резини, вони б усе одно так не колихалися.

   Чому? Та тому що жодна жінка їм би цього не дозволила! Ви думаєте, бюстгальтери – це просто так? Зовсім ні, бо:

   а) Під дією своєї ваги пружні речі схильні робити що? Вірно, розтягуватися і провисати. Тож величезні анімешні бульбахи обвисли б до самого пупа, і закон збереження об’єму не втішив би ні глядачів, ні героїню.

   б) Коли груди ходять ходуном – ЦЕ БОЛЯЧЕ! Якби реальна жінка таки надумала пострибати без підтримуючої частини гардеробу (щоб привести груди у коливальний рух), то вона може і відбулася б лише неприємними відчуттями; буфераста анімешна героїня точно не зробила б такої помилки вдруге – їй вистачило б одного болючого експерименту.

Підсумовуючи: в принципі, я не проти величезних грудей – врешті-решт жінки самі над собою знущаються, щоб сподобатись чоловікам: не лише збільшують груди, але й брови щипають, голодом себе морять, і каблуки такі носять, що як спіткнешся, то шию звернути можна.

Проте не можу промовчати щодо одного: будь ласка, ЗАЛИШТЕ ГРУДИ У СПОКОЇ! Ну хоча б щодо вертикальної площини – ну не резинові вони, не резинові!

(5 голосів, 4.20 )

 Loading ...

| 252 переглядів | 5 коментарів »

Фото: Gustty

Ні, я говорю не про світову фінансову кризу, яка хоча і добряче вдарила по Японії, та все ж не настільки.

Заголовок стосується тільки японської мови – у якій немає майбутнього часу.

Саме так: майбутній час дієслів "злитий" з теперішнім.

То як же визначити, що означає, наприклад, 六時に起きる?

По-перше, за словами, що явно вказують на час дії:

• Із 毎日 це буде теперішній: Кожного дня прокидаюсь о шостій;
• Із 明日 – майбутній: Завтра встану о шостій.

По-друге, з контексту.

Взагалі-то відсутність майбутнього часу – то не єдина нестача, за якою ви будете сумувати: у японській бракує багато чого корисного. Тому контекст у ній – всьому голова. Без нього не варто братися за переклад навіть найпростіших (на перший погляд) речень – як то кажуть, можна попасти пальцем у небо.

Але про те, чого ще немає у японській мові – у наступних дописах.

А на сьогодні усе. またね。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 263 переглядів | 2 коментарів »

Автор фото: MR+G

Продовжимо знайомитися із багатозначними словами.

1. Ясуй означає

   а) дешевий, недорогий, якщо записується 安い або (рідше) 廉い;

   б) спокійний (安い). Не пам’ятаю, щоб чула його у цьому значенні в аніме, а ось сполучення 安心 (де 安 читається по ОНу) зустрічається досить часто: 安心してください, 安心した.

   в) простий, легкий, нескладний. Таке значення має ієрогліф 易い, який також може читатися як ясашій.

2. У той же час ясашій – 優しい – це добрий, ласкавий, ніжний. 「優しい人ですね」 – нерідка фраза у аніме.
3. Протилежне до ясуй-дешевий є такай – 高い. Воно також означає високий. Зауважте, що про людей треба казати 背が/の高い人.
4. Антонім "простих" ясуй та ясашій – мудзукашій 難しい: 「日本語は大変難しいです！」.
5. А от протилежне до спокійний слово, яке варто знати – це 心配: 「心配しないでください」 вам напевне зустрічалося не один раз.

На сьогодні усе. До наступних дописів!

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 196 переглядів | Залиште коментар »

Як ви ставитесь до Ікарі Шінджі? (Ховаюся, щоб не зачепило пролітаючими гнилими помідорами).

На сайтах, присвячених Neon Genesis Evangelion, Шінджі честять на всі лади: нюня, сопля, плакса, тюхтій, слабак, боягуз, ганчірка, і так далі, далі, аж поки стане лексичного запасу.

Я до Шінджі ставлюся цілком добре. (Свисть. Мимо). Я меланхолік, і мене набагато більше дратують нахабні, егоїстичні, самозакохані та спочатку-роблю-і-навіть-потім-не-утруднюю-себе-думанням герої. Саме тому в найнеулюбленіших персонажах Єви у мене ходить Аска, а не Шінджі. (Свисть, свисть, свисть. Ха, знов промазали!)

Але якби хтось складав список героїв, які не мали б з’являтися на світ, я таки віддала б свій голос за молодшого Ікарі.

Бо через якийсь просторово-часово-ноосферний вивих сталося так, що в 1995 році привид Ікарі Шінджі опинився в нашій реальності і став бродити анімешними студіями, заглядати сценаристам через плече та нашіптувати їм щось про дилему їжаків. Але сценаристи його не бачили і не чули. Їм просто ставало лячно, сумно та холодно, а в голову лізли чудернацькі думки. Пензлі ж їх виводили героїв із тяжким дитинством, мінусовою самооцінкою та надмірною саморефлексією.

До того ж, вони підхоплювали від Шінджі якусь заразу, яка дуже легко передавалася іншим: коли мангаки приносили на студії свої манускрипти, вони, нічого не підозрюючи, заражалися страшним вірусом, перехворівали і розносили його далі… Аж до тих пір, доки страшна пандемія не викосила нормальних, без страху та докору, героїв.

Саме тому герой нашого часу, тобто герой сучасного аніме, найбільше схожий на гордого птаха їжака: доки не пхнеш, не полетить. Його треба пів-аніме тягати за шкірку і втовкмачувати Ти можеш! Він же скиглить: Ні, я – не можу! У когось іншого вийде, а я бідний, слабенький і нічого не вмію. Будь-які прояви своїх здібностей він ігнорує, перемоги доказом не слугують.

Єдине, що на нього впливає, так це те, що хтось жертвує своїм життям, щоб його, горе-героя, урятувати (а оскільки жодне добро не залишається непокараним, то і помирає в основному той, хто тягав і втовкмачував). Отоді у героя в голові щось починає ворушитися, і через деякий час до нього доходить: 俺は俺だ. Взагалі-то нормальні люди усвідомлюють це років у три (саме тоді дитина відокремлює себе як особистість від інших), але для анімешних героїв, як бачите, Шінджі встановив новий стандарт.

На щастя, деякі творці виявилися імунними (так завжди бувало навіть у найстрашнішу чуму). Тож сильні герої пережили розгул шінджідемії – але не без втрат.

Вони залишилися впевненими у собі і деякою мірою безрозсудними. Вони не довго думають перед тим, як кулаками пояснити комусь, что такое хорошо и что такое плохо, і не особливо переймаються докорами совісті опісля.

Однак тепер жоден герой не може прибити ворога без того, щоб не перебрати подумки всі свої душевні рани, залишені тяжким дитинством. А вже яких тільки ран бідним героям не понапридумували – аж страх бере:

Мама померла, коли мені було (дуже мало) років…  (безсмертна класика!);

Тато нас кинув, коли мені було …, а потім померла мама (трохи відстає, але теж популярне);

Братик/сестричка були дуже веселі і щасливі, доки теж не померли (хлюп-хлюп)…

А які вже страждання уготовані улюбленими Мурками та Жучками героїв, не хочу навіть згадувати, бо клавіатура розкисне від сліз.

А ще герої були не такими, як всі, і їх ніхто не любив: діти з ними не гралися, дорослі перешіптувалися поза спиною, родичі перекидали один одному мов гарячу картоплину. І наче усього цього було мало, так іще всілякі 妖怪& та привиди так і пхалися поперед очі та не давали нормально жити.

От скільки лиха наробив один непоганий в принципі хлопець – Ікарі Шінджі. Але прошу – не будьте до нього дуже суворі: він не навмисне. Якби він знав, що він наробив, він би злякався того, що наробив, і не робив би того, що наробив.

Втім, думати про це вже пізно: ріки забруднені, ліси вирублені, аніме заражене вірусом Ікарі Шінджі. Чи зможемо ми його “вилікувати”? Мабуть, не більше, ніж очистити річки або відновити ліси.

Але пора, мабуть, закінчувати допис, бо щось мені холодно, сумно, і дописалась я до чогось дивного.

НЕВЖЕ???…

Примітка редактора: На цьому манускрипт несподівано обривається. Подальша доля автора невідома.

P.S. Попереджуючи питання, відповідаю: я не знаю,  чому до Ікарі я ставлюся добре, а інших героїв, що проявляють ознаки шінджіподібності, не люблю.

Можливо, причина в тому, що у Шінджі вкладені реальні сильні емоції. Не секрет, що Єва є результатом чотирирічної депресії її режисера, Хідеакі Анно. Тобто Шінджі такий як є не тому, що головному герою належить бути нерішучим і рефлексуючим, а просто тому, що його таким побачив собі режисер.

А от у сучасних героїв, на жаль, немає вибору – їхній шаблон уже заданий. Аж поки хтось не придумає щось нове і несподіване – і тоді саме воно стане новим шаблоном для героїв інших часів…

Господи, ну чому я такий песиміст?…

(1 голосів, 5.00 )

 Loading ...

| 254 переглядів | 4 коментарів »

Вчена ковбаса часто є подругою/другом та колегою ділової ковбаси, про яку я вже писала. Та на відміну від останньої, вчена ковбаса не займається польовою роботою (ну, знаєте, бігати та стріляти), а проводить час у дослідженнях.

Вчені ковбаси бувають трьох видів:

Подруга

Здавна дружить із діловою ковбасою, і постачає її науковою інформацією. Завжди вислухає у скрутній ситуації і дасть добру пораду, проте самостійної ролі у аніме не відіграє.

Часто її порада звучить як Розслабся, а то зморшки з’являться. (Вельми слушно для ділової ковбаси, до речі).

Зазвичай вчена ковбаса-подруга є привабливою і досить легковажною молодою жінкою, що не переймається проблемами світового масштабу: про це вона залишає думати діловій ковбасі.

Типова представниця: Канамі Ішідзакі з "Темніше чорного" (Darker than Black, 黒の契約者).

Суперниця

Персонаж, який відіграє може і не головну, але немалу роль у сюжеті.

Спочатку -  добра подруга, яка підтримує і дає поради; але ближче до фіналу, коли все приховане починає ставати явним, виявляється, що вчена ковбаса має своє бачення ситуації і цілі, протилежні тим, що є у ділової ковбаси. Тож у кінці аніме їх дороги розходяться, щоб ніколи не перетнутися знову.

Представники: Акагі Ріцко з Neon Genesis Evangelion, Дедал Юмено з Ergo Proxy.

Сама по собі

Ділова та вчена ковбаси часто з’являються у аніме разом, але не завжди: наприклад, у El Cazador de la Bruja є ділова ковбаса, але немає вченої; у Texhnolyze є вчена, але немає ділової.

Самостійна вчена ковбаса – це талановита жінка-вчений, яка спочатку працює на якусь організацію. Проте з часом стає настільки одержимою своїми дослідженнями, а точніше, їх результатами, що цілі організації відходять для неї на другий план – вона починає працювати заради власної цікавості або вигоди.

Врешті-решт вона пробує здійснити свої власні амбіційні прагнення, але нічого доброго з того не виходить: вона гине, часто від свого ж власного творіння.

Чоловічим аналогом самостійної ковбаси є божевільний вчений. Втім, цей типаж настільки часто використовується в аніме і не тільки, що про нього говорити я не буду.

Представник самостійної вченої ковбаси: Док із Texhnolyze.

На цьому все. До нових типажів!

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 222 переглядів | Залиште коментар »