Чер
21

Бобеня

Koinzell Ubel BlattВін не виріс. Чи то молока не любив, як Едуард Елрік із «Fullmetal Alchemist», чи то дитинство було тяжке (півцарства за героя зі щасливим дитинством).

У будь-якому випадку, зростом він — метр з кепкою, зате сили має — завались. При цьому він страшенно злиться, якщо його зріст зачіпають (а Еда частенько обзивають チビ, 豆, 豆粒 та навіть ミジンコ).

Мангаки та анімешники загалом полюбляють сполучати несумісне: то тендітні дівчатка у них стають безжальними знаряддями смерті, то тюхтійські школярі — рятувальниками світу.

Edward Elric - Fullmetal AlchemistА ось у цьому типажі поєднуються величезна магічна сила та фізична вправність з маленьким зростом та юним (принаймні, на вигляд) віком.

До того ж, чогось усі ці коротуни (я маю на увазі Алена Уокера з D.Gray-man, Койнзелла з Übel Blatt та Еда) мають світле волосся (жовте чи сріблясте, але у чорно-білій манзі різниці не видно), причому у двох останніх воно заплетене у коси.

D.Gray-man - Allen WalkerЯ, може, і не виділяла б їх у окремий типиж, бо трьох персонажів для цього малувато, але вийшло так, що «Алхіміка» та «Меч» я побачила/почитала приблизно в один час, і схожість (білявий мелюзга-герой з косою) аж занадто кидалась у вічі. А потім згадався і Ален — у них з Койнзеллом іще і мітки через ліве око схожі між собою).

Koinzell Ubel BlattОт і задумалась, чому авторам так цікаво робити героя маленьким, а то і тендітним? Видно, жіночої кавайності уже не вистачає — треба її і на чоловічих героїв поширити.

Втім, я не те щоб проти. Чоловічій аудиторії — гарних дівчат, жіночій — симпатичних героїв на будь-який смак (кому м’язистих велетнів, кому — тендітних хлопчаків).

Щоб ніхто не залишився обділеним, чи не так?

Чер
5

Які у вас плани на?…

Bright plant backlit

У минулому дописі ми розглядали, як виражати японською мовою свої та чужі бажання.

Сьогодні ж поговоримо про наслідки цих бажань – наші та чужі плани.

1. Форма на おう та よう (5-та основа дієслів)

Означає вона бажання/намір щось зробити, такі собі внутрішні роздуми, що треба б/пора/варто вже щось робить:

もう遅い。そろそろ寝よう — Уже пізно. Піду я, мабуть, спати.

Якщо людина не певна у намірі, то можна додати або задумливе かな

行こうかな? — Піти чи ні?

2. 5-та основа + と思う

Це вже більш сформований намір/план щось робити/не робити, ніж прості роздуми, як у п.1.

と思う може використовуватися і у формі と思っている. У першому випадку мається на увазі рішення, прийняте у момент розмови, на ходу. У другому — означає, що намір сформувався раніше, тобто людина все певний час щось планує/збирається робити.

美味しそうだ!食べようと思う — Смачно виглядає. З’їм-но я його

医者になろうと思っています — Я збираюся стати лікарем

Цю форму використовують і коли говорять про плани/наміри інших людей, не лише свої, але треба в кінці вказувати, що це про когось іншого: додавати «…каже, що хоче», «Я чув/кажуть, що Х хоче/планує…», тощо.

Pink flowers

3. Дієслово + つもり(です)

つもり вказує на досить твердий намір щось зробити, з більш конкретними планами, ніж у п.2.

«Не планую щось робити» можна сказати і як ーないつもりです, і як するつもりはありません, причому останні доволі сильно підкреслює намір: «Цього я ні в якому разі робити не збираюся!»

つもり можна використовувати і щодо чужих планів, але, знову ж, в кінці речення потрібні відповідні вставки (らしい, そうだ, ようだ, といいます).

来年、アメリカに行くつもりです — Наступного року я збираюся поїхати у Америку

4. 5-та форма дієслова + とする

Спроба щось зробити, намір, намагання. Найчастіше ідеться про те, що спробу або намір виконати не вдалося:

出ようとしたとき、電話が鳴った。 — Якраз коли я збирався вийти, подзвонили

今朝、早く起きようとしたが、出来なかった。 — Сьогодні збирався встати рано, але не зміг

5. Дієслово + ようにする

Ця конструкція означає намагання привчити себе робити/не робити щось, виробити звичку до чогось:

健康的に食べるようにしていますが、ピザが大好きで、時々食べてしまいます。 — Намагаюся (виробляю звичку) їсти здорову їжу, але дуже люблю піцу, тому іноді їм її

毎日三十分あるくようにしている — Стараюся кожного для ходити по 30 хвилин

6. Дієслово + ことにする — тверде рішення щось зробити

酒をやめることにした — Я вирішив кинути пити

する у цьому виразі можна замінити на なる, тоді це означатиме, що зміни відбулися не за рішенням людини, а за якихось зовнішніх обставин:

引っ越すことにした — вирішив переїхати

引っ越すことになった — так трапилось/склалися обставини, що я переїхав

 

На сьогодні все. またね。

Тра
27

Хочете, я вам щось розкажу?

Amsterdam
gags9999 (Flckr, CC)

Наприклад, про те, як у японській мові говорять про свої та чужі бажання.

1. «Хочу якусь річ» виражається словом 欲しい(です), причому застосовуватись воно може і щодо живих істот:

スマホが欲しい(です) — Хочу смартфон

友達が欲しい(です)— Хочу, щоб у мене були друзі

猫が欲しい(です) — Хочу (завести) кота

欲しい по граматичній суті — предикативний прикметник, і утворює такі ж форми, як і вони: 欲しくない, 欲しかった, 欲しかったら, 欲しければ, тощо.

欲しい використовують в основному для власних бажань. Коли треба говорити про чужі, то або використовують 欲しがる, або додають у кінці речення фрази, які вказують, що мова йде про третю особу (そうです, と言います, тощо).

Holland
gags9999 (Flickr, CC)

2. Щоб сказати «Я хочу щось зробити», у японській мові є спеціальна форма дієслів з суфіксом –たい(です):

アムステルダムに行きたいです — Хочу поїхати в Амстердам

水を/が飲みたい — Хочу (попити) води

До форм на –たい відносяться ті ж зауваження, що і до 欲しい — це прикметники, і стосуються вони бажань першої особи.

3. Коли говоримо не про свої бажання, використовуємо суфікс -がる:

彼は Хに行きたがっています — Він хоче піти/поїхати в Х

Втім, -がる додають не лише до слів, що виражають бажання, а і до почуттів, наприклад:

嬉しがって笑い、悲しがって泣きます  — Коли весело — сміється, сумно — плаче

Зверніть увагу, що з -がる, на відміну від 欲しい та -たい, використовується частинка を:

子供は犬を欲しがっています — Дитина хоче собаку

Amsterdam
kevin dooley (Flickr, CC)

4. -て欲しい(です)та -ないで欲しいです означають «Я хочу, щоб хтось робив/не робив щось»

(彼に(は)) 約束を守ってほしい — Хотілося б, щоб він виконав обіцянку

秘密を他の人に言わないで欲しい(です) — Хочу, щоб (ти) не розповідав мої секрети іншим

5. Загальне побажання «а от добре було б, якби…» щодо речей, які від нашої волі не залежать, утворюється за допомогою умовних форм (と, -たら, -ば) + いい (です):

晴れたらいいです — Було б добре, якби небо проясніло

明日、雨が降らないといい(です) — Було б добре, якби завтра не було дощу

У ситуації, коли очевидно, що бажання, скоріш за все, не здійсниться, в кінці можна додати のに、けど、が, тощо («хотілось би, щоб трапилось/не трапилось оце, але…»).

 

На сьогодні все. またね。

Тра
15

Критика Remembering the Kanji

От обіцяла не затягувати з цим дописом, але все одно він якось затягнувся, а потім раз – і у мене накрився відомою мідною посудиною жорсткий диск, а разом з ним – і готовий на 90% текст (мені зручніше працювати офлайн, тільки резервні копії треба зберігати частіше).

Тож замість детальної критики Remembering the Kanji Vol. 1 буде стисла – пробачте, але переписувати все заново у мене не стачить душевних сил.

1. Японці так не вчать

Так, їм у школі (а потім вони самі іншим) рекомендують вчити канджі як картинки – одним цілим.

Відповідь: ми не японці, причому з багатьох точок зору. Ми не живемо з самого народження у япономовному середовищі, ми не починаємо вчити японську з дитинства, у нас немає строго відведеного часу на мову (як у японській школі), тощо.

Тому і вчитися нам слід не обов’язково як японцям. Можна, але їх методи можуть бути для нас не найкращими, і навпаки – якщо метод не використовується японцями, це не говорить про його неякість.

2. Remembering the Kanji присвячений тільки ієрогліфам

А словник – тільки словам, а граматичний довідник – тільки граматиці, проте від такої вузької спеціалізації вони не стають поганими самі по собі. Про якість треба судити по тому, наскільки добре підручник виконує поставлене перед ним завдання, а зі своїм завданням – полегшити вивчення великого об’єму канджі дана – книга справляється дуже добре.

Якщо ж хтось взявся за книжку з назвою Remembering the Kanji, думаючи, що то універсальний самовчитель, то чия то проблема – книжки чи читача?

3. Remembering the Kanji не дає читань

Це було б відносно серйозним недоліком, якби не подавалось у вигляді "А от я на курсах за рік вивчив аж 300 канджі, зате з усіма читаннями".

Знову ж, ми (дорослі іноземці) – не японські дітки, які вчаться поступово: оволоділи абетками – і читають написані ними прості дитячі книжечки. Взялися з ієрогліфи – і от вам дещо складніші за змістом та написанням тексти.

Однак дорослому хочеться читати щось свого рівня, і для цього треба знати багато канджі, причому їх значення, не обов’язково з усіма читаннями. А оскільки читання і написання ієрогліфів між собою зв’язані мало, якщо не сказати – ніяк, то цілком доцільно спробувати спочатку вивчити написання-значення, а потім уже доповнювати його вимовою.

Важливості якої (вимови) ніхто не заперечує. Той же пан Heisig написав і іншу гкнижку – Remembering the Kanji Vol. II A systematic guide to reading Japanese characters, яка присвячена вимові. Просто задача вивчення ієрогліфів розбита на дві частини – спочатку написання-значення, потім – читання. І якраз із ієрогліфами такий підхід себе, на мій погляд, цілком виправдовує.

Бо освоєння канджі дозволяє братися за відносно складні автентичні тексти, а це – стимулює вивчення і канджі, і слів, і граматики, і навіть вимови (коли шукаєш незнайоме слово у словнику, бачиш і його читання).

Тож Remembering the Kanji дає хороший поштовх не тільки для знання канджі, а в цілому для мови.

4. "Я вчу не окремі канджі, а цілі слова"

З однієї сторони це звучить як найсерйозніший аргумент, адже ми справді користуємось у мові саме словами, а не якимись меншими одиницями, з яких ці слова складаються.

Однак при ближчому розгляді я перестаю це розуміти ну абсолютно.

Ні, якщо людина в основному говорить-слухає, а канджі вчить вряди-годи, то їй дійсно потрібно вчити цілі слова, без складових. Наприклад, запам’ятовуючи _на слух_ слова бьо:кі, бьо:ін, бьо:шіцу, бьо:доку, бьо:рекі, бьо:кін, бьо:нін, бьо:ші, тощо, треба, щоб певне сполучення звуків (у певному контексті) викликало у свідомості однозначну картинку-значення, без думки "А як воно пишеться".

Однак як тільки заходить до читання-писання, так зразу виникають заперечення.

По-перше, дуже багато ієрогліфів і є словами – вони використовуються або самі по собі (іменники, займенники, числівники), або з окуріганою та –суру (дієслова), але все одно як окремі одиниці. То як це взагалі можливо – "вчити слова, але не вчити ієрогліфи"?

По-друге, як, наприклад, пропонується вчити слово 発電所? Як один суцільний ієрогліф з 30 штрихів, який не має жодного відношення до , та ? Не знаю, може у тих, хто таке каже, фотографічна пам’ять, але я точно його так не запам’ятаю, а якщо і спроможуся запам’ятати, то напевне час від часу помилятимуся у мілких елементах.

А от якщо я вивчу окремі елементи, то я фактично тренуватимусь писати це слово кожного разу, як пишу складові ієрогліфи. І шанси на помилку стануть значно менші.

А подумаємо, наприклад, про 原子力発電所. Щоб його вивчити як "окреме слово" мені що, треба забути не лише складові ієрогліфи, а і те, що я уже знаю 原子 та 発電所 і вчити як один величезний канджі з… ні, я відмовляюся навіть рахувати, скільки там штрихів.

Коротше кажучи, коли мова йде про письмо, то я взагалі не розумію, що значить "вчити слова", не знаючи окремих канджі. Усна мова – інша справа, але для усної мови Remembering the Kanji і не призначений, чи не так?

 

Підсумок: якщо ви серйозно зацікавлені в канджі, обов’язково спробуйте цей метод – від дійсно працює.

またね!

Кві
24

Remembering the Kanji

Ієрогліфи — одна з найбільших перепон до вивчення японської.

Причини: їх багато (тільки «повсякденного вжитку» близько 2 000); вони схожі між собою; їх читання ніяк не випливає з їх написання.

Щоб подолати цей бар’єр, є два шляхи:

1. Вчити написання, пишучи кожен ієрогліф по сто разів, та зазубрювати читання та значення.

2. Використовувати мнемонічні методики.

Якраз про другий варіант я і збираюся розказати.

Мнемонічне запам’ятовування ієрогліфів

Коли я почала вчити канджі, я пробувала розбивати їх на елементи та придумувати з них історію, яка б вказувала на значення ієрогліфа. Іноді це допомагало, але за відсутністю системи весь «алфавіт» я б таким чином не осилила.

На щастя, мені попалася книжка, яка допомагала вчити ієрогліфи системно, причому обіцяла, що вони засядуть у пам’яті назавжди (якщо користуватися методикою правильно). І відводила на всі 2000 повсякденних канджі всього 6 тижнів!

Звучить неймовірно? Як і будь-яка реклама. Тож над двома тисячами канджі доведеться потрудитися, не факт, що вам вистачить півтора місяців, і не розраховуйте, що можете не користуватися ними 10  років, а потім згадаєте їх у одну мить, як тільки знадобиться.

Однак методика дієва і варта, щоб її спробувати.

Створив її пан James W. Heisig, і виклав її у книжці Remembering the Kanji, Volume 1: A Complete Course on How Not to Forget the Meaning and Writing of Japanese Characters.

Назва говорить сама за себе, а у вступі автор дає всебічний огляд свого методу: опис, мету, обмеження та достоїнства.

Причому першу частину книжки (включаючи вступ та 12 з 56 уроків) можна безкоштовно та легально знайти у вільному доступі, наприклад, тут:

http://nirc.nanzan-u.ac.jp/en/files/2012/12/RK-1-6th-edition-sample.pdf

Тому я не бачу для себе смислу описувати методику іще раз.

Замість того, краще напишу, чому рекомендую спробувати даний метод всім, хто серйозно цікавиться ієрогліфами.

Переваги методу

  1. Дає можливість відносно швидко запам’ятати значення великої кількості ієрогліфів (і перейти до читання)
  2. Дозволяє запам’ятати незнайомий ієрогліф відразу (подумавши над ним кілька хвилин), а не після кількох десятків написань
  3. Дає систематичний, упорядкований підхід до канджі, якого бракує у багатьох інших підручниках
  4. Легко підстроюється під себе — власне, ідея і полягає у тому, що читач сам вигадував для кожного ієрогліфа історію, яка дозволить саме йому краще той канджі вивчити

Недоліки

Наразі я бачу лише один серйозний недолік: те, що кожному ієрогліфу приписується тільки одне-єдине унікальне значення.

На жаль, з цього випливає навіть не одна, а ціла низка проблем.

По-перше, деякі ієрогліфи мають кілька значень, причому іноді — досить далеких одне від одного, але однаково важливих. А за методикою вчиться тільки одне.

По-друге, серед ієрогліфі досить багато синонімів, і тому в деяких випадках автору довелося взяти не найбільш вживане значення канджі, а якесь допоміжне.

«Класичний» приклад — зі словом «я». Мабуть, найуживаніший для нього ієрогліф подається автором як private. У Є таке значення (тож не можна сказати, що це помилка), але в основному воно використовується у сполученнях.

По-третє, конотації ієрогліфів та перекладу не завжди співпадають.

Наприклад, споживати їжу, жерти, трапезувати — то все варіантами «їсти» з різними смисловими відтінками.

Такі відтінки є і у канджі, і у англійських слів. І коли автор намагався дати одному канджі одне означення, якось так вийшло, що ті відтінки не завжди підходять одне одному.

Умовно кажучи, ієрогліфу, який означає «жерти», може ставитися у відповідність, наприклад, «живитися».

Ці недоліки можуть бути нейтралізовані, якщо перевіряти значення канджі по словнику і створювати мнемонічні історії, які підходять під найбільш загальне значення з урахуванням конотації.

Загальні зауваження

  1. Remembering the Kanji призначене виключно для самостійного освоєння
  2. Remembering the Kanji слабко підходить для підготовки до всяких іспитів типу Но:рьоку Шікен, тому що ієрогліфи вивчаються не у порядку вживаності (за рівнями)

Я не відношу ці зауваження до недоліків, бо багато хто і так вчить японську самостійно, а не на курсах, і далеко не всі любителі японської підуть здавати якийсь іспит. Тож це так — для повноти опису.

 

Як я вже казала, при всіх перевагах методики, вона не є тим чудом, яке украде вам всі канджі у голову назавжди. Щоб пам’ятати ієрогліфи, вам потрібно ними користуватися. Якщо ж поки що не вистачає граматично-лексичної бази, щоб братися за серйозне читання, ось вам сайт для повторення канджі, створений якраз під Remembering the Kanji:

http://kanji.koohii.com/ (реєстрація безкоштовна)

Наостанок треба було б написати і про «зовнішню» критику, тобто ті зауваження до методу, які я зустрічала у відгуках. Однак за нестачею місця напишу про них у окремому дописі, який постараюся не затримати надовго.

На сьогодні ж прощаюся. またね!