Кожен раз, коли я бачу можкошкряба, я сподіваюся, що він відкине лапки та більше ніколи не з’явиться на екрані.

І сама ж розумію, що мої сподівання марні. Тобто надія на загибель мозкошкрябів помирає набагато раніше, ніж самі можкошкряби (які невідомо, чи виздихнуть коли-небудь взагалі).

Та недарма кажуть, що надія помирає останньою: є у мене одна надія, що ніяк не хоче здаватися. І то прикро, бо, чесно кажучи, їй би уже давно пора.

Що то за надія? А ось слухайте.

Героям трапляється переживати страшні події. Наприклад, гинуть їх рідні, друзі, кохані, тощо.

Це трагічні моменти, і як я вже казала ось тут, мені важко їх дивитися, тим паче разом із кимось.

Однак усі вони зіпсовані наступним: їх знято абсолютно по одній і тій же схемі, а саме:

Жах – зміна плану – тиша на кілька секунд – крик

Знайомо? Певна, що так.

Тобто спочатку показують емоції героя (злякане обличчя або сповнені жаху очі) – потім сцена змінюється (наприклад, на фасад будинку, де відбуваються події).

Після цього наступає пауза, що триває для мене дуже довго – так завжди буває, коли чогось чекаєш із нетерпінням. Тільки чекаю я не крику, як можна подумати, а того, що його… не буде. Що хоч раз у подібній ситуації він не прозвучить.

Оце і є мої секунди надії.

Зауважу, що сам прийом не поганий. Проблема (як і з усіма мозкошкрябами) полягає у повторенні його один-в-один знову і знову, з аніме в аніме.

Аж до того, що він перестає спрацьовувати. Бо я, наприклад, потроху перестаю співчувати героям – мені ніколи: я лічу секунди, сподіваючись, що ось цього разу (нарешті!) тиша не перерветься несамовитим криком.

Бо як на мене, ситуація красномовно говорить, та що там – кричить сама за себе. І озвучувати її реальним криком абсолютно зайве.

Але він усе звучить і звучить… А я все чекаю і чекаю… Проте, боюся, єдине, на що я можу реально сподіватися, так це на те, що колись моя надія також віддасть Богу душу.

І я нарешті перестану рахувати секунди та почну співпереживати героям.

Точно так, як і мала б.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 205 переглядів | 2 коментарів »

Як ви уявляєте собі людей, про яких кажуть, що  вони добре ладнають між собою? Мабуть, такими, що добре ладнають між собою.

Зовсім інакше у аніме: 仲 (が) いい зазвичай (а може і завжди) стосується двох персонажів, що між собою лаються.

Спочатку я сприймала це як жарт. Але з часом 仲いい почало діяти мені на нерви.

Дійсно, ну скільки можна повторювати одне і те ж у кожному аніме?

Проте я вирішила бути терплячою і припустила, що це така японська традиція – казати у подібній ситуації 仲いい, а не Як ви вже набридли своїми сварками! Було б не дивно, бо ввічлива японська мова настільки гнучка, що значення того, що прозвучало, може бути протилежним тому, що малося на увазі.

Але щодо 仲いい я не знайшла підтвердження цьому припущенню, тож дозволю собі трохи полаятись.

Отже, аніме xxxHolic. Головні герої починають сваритися, як тільки потрапляють у поле зору одне одного. Точніше, Ватанукі свариться з Домекі, тільки-но бачить того, і лає поза очі, коли його пасія Хімаварі згадує Домекі у розмові. 

І кожного разу, так, зауважте, кожного разу, коли їй трапиться чути Ватануківську лайку, Хімаварі заявляє, що Ватанукі та Домекі 仲いいですね. Мало того, коли Ватанукі бурхливо заперечує будь-які いい відносини з Домекі, Хімаварі повторює знову, що Ватанукі з Домекі такі розчудові друзі!

Зрозумійте мене правильно: Хімаварі – одна з найадекватніших анімешних героїнь (може, тому, що вона не є найголовнішою головною героїнею xxxHolic?). Тобто загалом вона мені подобається. Але 仲いい у її виконанні просто дістало!

Якщо вона хотіла пожартувати, то уже після другого, у крайньому випадку третього повтору жарт перестав бути смішним.

Якщо ж вона серйозно думає, що сварка – ознака добрих відносин, то це не лише зводить адекватність Хімаварі до повного нуля, але й заганяє її далеко у мінус. (Тільки не треба казати, що Домекі і Ватанукі таки стануть друзями – то справа майбутнього, а 仲いい звучало у перших же серіях).

Взагалі-то в xxxHolic багато фраз, ситуацій та навіть цілих діалогів, що повторюються із серії в серію. Та нехай собі – будемо вважати їх візитною карткою цього серіалу.

Але 仲いい – то хвороба аніме в цілому: чуєте сварку – почуєте і 仲(が)いい, 仲がうまくゆく, うまくやっていく або щось подібне. І чим далі, тим більше це мене мозкошкрябить.

Може, хай би вони взагалі не лаялися? Бо сварки головних героїв (які в душі одне одного, звісно, люблять і поважають) – то теж мозкошкряб, причому здоровий-прездоровий.

Але моїх побажань, звісно, ніхто не послухає. Тому, відвівши душу у цьому дописі, зітхаю полегшено і прощаюся з вами: До нових дописів!

P.S. І не сваріться з друзями, щоб показати, як ви їх любите! Залиште ці дурниці для аніме, та краще посмійтеся разом: то набагато приємніше та корисніше.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 242 переглядів | Залиште коментар »

Не пройшло і півроку… Точніше, так: не пройшло і трьох днів після прибуття у Америку, як мені здибалася книгарня Half-Price Books, де я відразу ж і затоварилася. І оскільки краще пізно, ніж ніколи, то поділюся враженнями про покупку.

Книга називається Japan – A History in Art by Bradley Smith.

У ній міститься більше 200 фотографій різноманітних творів мистецтва, з коментарями відносно історичного періоду, у який вони були створені. Найстаріший екземпляр – глиняна скульптурка віком близько п’яти тисяч років. Закінчується книга розділом про епоху 明治, коли Японія різко змінила шлях свого розвитку і "пішла на Захід".

Japan – A History in Art на Amazon

Взагалі-то я невеликий любитель історії, але мені прийшлося до вподоби її сполучення мистецтвом.

Можливо, сподобається і вам. Тож якщо матимете нагоду, обов’язково погортайте сторінки цієї книжки.

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 197 переглядів | Залиште коментар »

Як ми вже з’ясували, частинки дуже важливі, бо у японській мові вони заміняють відмінки.

Тож сьогодні знову (і не востаннє) поговоримо саме про них, а точніше, про частинку を.

Головна її функція – прямий додаток. Ну, знаєте: читати книгу 本を読む, писати допис 投稿を書く. Думаю, у цьому значенні вона ні в кого не викликає труднощів, як і у подібних: хочу випити чаю お茶を飲みたい, прибираю (букв. роблю прибирання) 掃除をする, (у мене) вкрали гаманця 財布を盗まれた.

Звернімося до менш очевидних випадків:

1. По-перше, дякую за у японській – をありがとう: 説明をありがとう, コメントをありがとう. У неформальній мові を можна і опустити, але як надумаєте говорити строго по правилам, то не забувайте про частинку.
2. を використовується з дієсловами руху і може означати:
   • Місце руху. Переходити через міст 橋を渡る, йти вулицею/по вулиці 道を歩く, прогулюватися парком 公園を散歩する.
   • Рух із меншого місця у більше, у буквальному (сходити з автобусу バスを降りる, виходити з аудиторії/залишати аудиторію 教室を出る) та у абстрактному сенсі (випускатися з унаверситету/закінчувати університет 大学を卒業する).
   • Початкову точку дії: відправлятися зі станції/відходити від станції 駅を出発する.
3. Для позначення посади. Працювати лікарем 医者をする. Трохи дивне, як на мене, застосування, але що є, то є.

На цьому про закінчуємо про を. До наступних дописів. では、また。

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 221 переглядів | Залиште коментар »

Так, я ставлю питання руба: ДЕ? Куди поміщаються всі ті пістолети, ножі, автомати, гранати, базуки, екзотичні леза, арбалети, та інша зброєподібна фігня, що миттєво з’являється у руках героїв у потрібну мить?

І у них не закінчуються патрони! Тож треба ще місце і для мішка набоїв. Де вони все то вміщають?

А біс його знає!

Втім, над цим мозкошкрябом уже встигли посміятися: подивіться-но на арсенал, що його сержант Сагара (Full Metal Panic Fumoffu) витягнув… не маю уявлення, звідки.  Але витягнув.

Щоправда, реакція оточуючих виявилася адекватною: шок. У інших аніме подібним не заморочуються: ну, дістав гармату із кишені штанів, ну то й що? А противник у відповідь – метровий кинджал, що також невідомо де ховався, і який надприродним чином не порізав свого власника до смерті ще до появи його на екрані.

Втім, чого це я? Fumoffu – комедія, а то серйозне аніме… От вам і різниця – в одному можна питати, де ховається зброя, а у іншому – зась. Дивись та роби вигляд, що так і треба.

Хоча як людина, що недавно переїхала, заздрю. Хочу, щоб усі мої речі поміщалися у одній кишені. Або хоча б у двох кишенях і маленькій сумочці. Але щоб поміщалися. Тож вкотре благаю: АНІМЕШНІ ГЕРОЇ, ВІДКРИЙТЕ СЕКРЕТ:

ДЕ???

(Оцініть допис)

 Loading ...

| 287 переглядів | Залиште коментар »