Вер
9

Решта прикметників

Red daisies

Щоб остаточно закрити питання прикметників, то треба згадати ще два їх види (в добавок до вже описаних предикативних на い та відіменникових на –な/の): віддієслівні та незмінні.

Віддієслівні

Як очевидно з назви, походять від дієслів, іноді і таких, що вже вийшли з ужитку. По суті представляють собою в основному дієслова на –た (минулий час) або, рідше, на –ている (подовжений час), у словарній формі та деяких інших формах. Наприклад, 変わった, 変わっている — незвичний, дивний, чудний, 見上げた — чудовий, неймовірний, 異なった — різний, відмінний, 閉じられた — закритий (наприклад, закрите акціонерне товариство), 治る (治る病気 — виліковна хвороба, 治らない病気 — невиліковна хвороба.

Сюди ж відносяться і деякі прикметники на –した, наприклад, 安定した — стабільний, надійний; 自立した — незалежний.

На відміну від минулої форми дієслів, віддієслівні прикметники на –た не вказують час дії, на наявність діяча, на цілеспрямованість дії, тощо. Єдина їх функція — означення, вони відповідають на питання: “Який?”

Наприклад, 最近変わった法則 — правило, що недавно змінилося, але 変わった人 — дивак, дивна людина (вказує позачасову властивість, не має виконувача).

Незмінні

До незмінних відносять певну групу слів, які можуть виражати тільки означення, і ніяких більше форм і значень у них немає. Наприклад: ある日 — деякий день, 去る四月 — минулий квітень, あらゆる国 — всі країни, いわゆる病気 — так звана хвороба, а також この, その, あの і どの — цей, той, отой, який/котрий.

На цьому, мабуть, і закінчимо про прикметники.

またね。

Вер
3

Прийменникові секрети

Bee

Продовжимо розмову про прийменники, яка почалася у минулому дописі.

1. Предикативні прикметники (на –い) можна поділити на два види: об’єктивні та суб’єктивні (чуттєві).

Перші описують реальні властивості предметів: форму (丸い), колір (青い), розмір (狭い), просторові відносини (近い), тощо.

Другі можуть описувати як об’єктивні властивості, так і суб’єктивні відчуття (寒い, 痛い) та почуття (嬉しい, 悲しい, 怖い).

З першими начебто і так все ясно, а до других приглянемося пильніше.

Для прикладу:

夏は暑い — Літо жарке (це об’єктивна характеристика літа, яка вимірюється температурою)

私は暑い — Мені жарко (це моє суб’єктивне враження, моє сприйняття, яке може не відповідати дійсності)

Тобто для цих прийменників існує не лише предмет, який вони описують, але і сприймач, оцінювач його якостей.

この映画は悲しい — Цей фільм сумний (映画 — описуваний предмет. Можливо, це трагедія, в якій хтось помирає, тобто “сумний” — об’єктивна характеристика)

私は悲しい — Мені сумно (я — сприймач, і це моє суб’єктивне почуття)

При цьому слід звернути увагу на наступні речі:

а. З точки зору структури ці речення однакові: іменник + は/が + предикативний прикметник другого типу (+ です, якщо треба ввічливість). Дивитися треба на контекст.

б. Такі прийменники можуть мати при собі об’єкт:

私は彼の死が悲しかった — Мене засмутила його смерть

(僕は) 彼女に会ったのが嬉しい — Я радий, що зустрівся з нею

в. Якщо такий прикметник стоїть у кінці речення (є кінцевим присудком) у словарній формі, то він може стосуватися лише першої особи, у противному випадку — треба сприймати його як об’єктивну характеристику або як об’єкт при прикметнику (див. вище):

私は怖い — Я боюсь

私は雷が怖い — Я боюсь грому

雷は/が怖い — Грім страшний або Я боюсь грому (припускаючи, що 私は опущене)

怖い — Я боюсь (і ніяк інакше)

彼は/が怖い — Я його боюсь, можна уявити ситуацію, коли Він страшний, але ні в якому разі не Він боїться!

Щоб сказати Він боїться, треба до 彼は怖い додати в кінці щось, що вказує, що йдеться про третю особу: додати そう (だ/です), らしい, と思う, と言った, ん/の だ/です або замінити прикметник на дієслово: 悲しむ, 悲しがる.

До речі, про це я вже згадувала у дописі про бажання. І не дивно, адже 欲しい та слова на –たい за граматичними властивостями — справжнісінькі предикативні прикметники.

Bee 2

2. Непредикативні прикметники теж не без сюрпризів.

Зокрема, деякі з них можуть мати при собі прямі додатки. Наприклад, добре всім відоме слово 好き:

私はコーヒーが好きです — Я люблю каву

Тут 私 — підмет, コーヒー — прямий додаток, 好きです — кінцевий присудок.

私は (як і у багатьох інших випадках) можна опустити, тоді отримаємо:

コーヒーが好きです — (Я) люблю каву

Тобто значення те ж саме.

Однак якщо сказати 私が好き, то тут починаються цікавості, бо в загальному випадку воно може означати як “я люблю”, так і “(хтось) мене любить”*.

*私が好きだ як окреме речення може означати тільки “я люблю”, бо для третьої особи, знову ж таки, треба додавати відповідні кінцівки: らしい, と思う, тощо.

Подивимося на приклади:

私が好きな料理は卵焼きです。— Їжа, яку я люблю — це яєчня

卵焼きが好きな私は上手です。— Я, яка любить яєчню — вправна (у її готуванні)

На вигляд структура у речень однакова (X が好きな Y は Z です), але у першому випадку X означає підмет (X любить), а у другому — прямий додаток (хтось любить X).

У цьому випадку, на щастя, контекст говорить сам до себе: зрозуміло, що в обох випадках я люблю яєчню, а не яєчня мене.

Однак 私が好きな人はだれ? викликає цікаві питання про те, хто на кому стояв хто кого любив. Проблему можна обійти (і її найчастіше і обходять), сказавши 私のことが好きな, але граматична пастка, сподіваюсь, зрозуміла.

 

На цьому хотілося б уже закінчити з прийменниками, але для повноти картини треба б ще хоч два слова сказати про віддієслівні та незмінні. Але це вже пізніше.

またね。

Сер
26

Цікаві, незвичні, інтригуючі…

Pink daisy bud

…прикметники. Поговоримо сьогодні про них.

Десь я читала, що поки іноземні японісти не підійшли до японської мови з лінійкою та вагами, самі японці мало задумувались, як вони говорять, і з яких частин речень складаються їх вислови.

Тож коли іноземні лінгвісти нарешті добралися до японської мови, вони покласифікували японські слова як їм заманеться, точніше, так, щоб було схоже на їх рідну мову.

Тож не дивно, що учені досі розходяться у думках щодо деяких граматичних форм та конструкцій.

Втім, вина не лише на лінгвістах. Бо японська мова об’єктивно підкидає сюрпризи.

Для прикладу візьмемо прикметники. Вони бувають чотирьох типів: предикативні (закінчуються на –い), напівпредикативні (відіменникові, утворюються за допомогою –な та -の), незмінні та віддієслівні (утворюються від дієслів).

Сьогодні звернемо увагу лише на два основних види: предикативні та відіменникові.

Справа в тому, що вони якби самі на себе не схожі.

Прикметники на –い дуже багато у чому подібні до дієслів:

Leaf with raindrops 1

1. Предикативність

З практичної точки зору це означає, що вони можуть бути не лише означеннями, а і присудком без допоміжної частинки だ/です.

リンゴは美味しい

空が青い

です після них додається лише для підсиленні рівня ввічливості. Тобто у 「ああ、美味しい!」 — це неформально, розмовно, а 「美味しいです」 — це вже нейтрально-ввічливо, хоча граматично обидва варіанта вірні.

2. Основи

Як і у дієслів, у цих прикметників є 5 основ. Деякі з них самостійні (1-ша, 3-тя та 5-та), інші служать для утворення певних форм.

Так, без усяких допоміжних слів предикативні прийменники можуть набувати минулого часу (暖かった, 青かった. Для порівняння — дієслово 戦った), припущення (暑かろう або 暑いだろう/でしょう, порівняймо з 読もう та 読むだろう/でしょう), умовних форм (赤ければ, 寒かったら, 安くても), тощо.

З іншого боку, певні форми дієслів поводитися точнісінько як предикативні прикметники: 行かない, 食べたい; 行かなかった, 食べたかった; 行かなければ, 食べたければ, і т.д.

3. Ієрогліфічний зв’язок

Якщо подивитися на ієрогліфи, якими пишуться прикметники, то виявиться, що у них, крім прикметникового значення, є ще й дієслівне (або навпаки).

Наприклад, 暖かい – 暖まる/暖める、広い – 広がる/広げる、狭い – 狭まる/狭める та інші.

 

Прикметники на –な (-) іноді важко відрізнити від іменників. Власне, деякі з них і є іменниками.

Pine needles with raindrops

Наприклад, слово щастя: 幸せ. З одного боку, чистий іменник, не придерешся.

Але додавши до нього –な, отримаємо прикметник:

幸せな生活  — щасливе життя

Однак цей трюк не можна зробити з будь-яким іменником. Наприклад, немає прикметників 人な або 学生な, щоб утворити “людський” та “студентський”, використовують частку належності の (人/学生の生活, при цьому вони можуть переводитися і як “життя людини/студента”, тобто якраз у значенні приналежності) або суфікс 的, до якого може додаватися な: 人的な, 学生的な.

Також розглянемо наступні вирази:

私は学生だ。Я — студент.

学生は人だ。Студент — людина.

学生は幸せだ。Студент – це щастя. Студент щасливий.

幸せは幸福だ。Щастя — це щастя/везіння (пробачте за недолугий приклад, це лише для демонстрації граматики).

学生は幸せな生活を送っている。(букв.) Студент провадить щасливе життя.

Long leaf with raindrops 4

Як бачимо, граматично відрізнити речення “Студент — людина” (іменник = іменник) від “Студент щасливий” (іменник має ознаку) неможливо, а слово “щастя” може ставати підметом (іменник), означенням (прикметник), частиною складного присудку (тут я не берусь казати, у якій якості).

З іншого боку, є прикметники на –な/の, які рідко (якщо взагалі) використовуються в якості іменників, самі по собі.  Наприклад, 豊かな — багатий, плідний, さまざまな/の — різний, різноманітний, 静かな — тихий, спокійний, 特別な/の — особливий, спеціальний, та інші.

От їх-то можна назвати справжніми непредикативними (бо підметом вони можуть стати лише за допомогою частки だ/です) прикметниками , на відміну від тих, що дійсно утворюються від іменників, наприклад: 自由 — 自由な, 自然 — 自然な/の, 国民 — 国民的な, тощо.

 

На цьому цікавості щодо прикметників не закінчуються, але на сьогодні досить, продовжимо у наступному дописі.

またね!

Сер
10

Збіг чи ні?

Ameba game 1

Нещодавно на Амебі (японській соціальній мережі, де я зависаю), у смартфонному кафе проводилась кампанія, де треба було виставляти у себе на столі наступні страви.

Коли я вперше побачила той список, признаюся, серце у мене йойкнуло: сполучення жовтого та блакитного останнім часом однозначно асоціюється з українським прапором (а оті страви, по краях у нижньому рядку, то взагалі, хоч убий – виглядають як чистісінькі козаки), а це, в свою чергу, відразу ж нагадує про той жах, що твориться на батьківщині.

Звісно, насправді то не козаки, а груші (отакі чудернацькі, але які вже є), і навряд чи взагалі вибір палітри якось пов’язаний з Україною – мабуть, збіг та й усе.

Просто подумалось, наскільки чутливим стало моє сприйняття всього, що хоч трохи нагадує про Україну. Навіть якщо воно суто японське.

Добре то чи ні, хто зна.

Чер
21

Бобеня

Koinzell Ubel BlattВін не виріс. Чи то молока не любив, як Едуард Елрік із «Fullmetal Alchemist», чи то дитинство було тяжке (півцарства за героя зі щасливим дитинством).

У будь-якому випадку, зростом він — метр з кепкою, зате сили має — завались. При цьому він страшенно злиться, якщо його зріст зачіпають (а Еда частенько обзивають チビ, 豆, 豆粒 та навіть ミジンコ).

Мангаки та анімешники загалом полюбляють сполучати несумісне: то тендітні дівчатка у них стають безжальними знаряддями смерті, то тюхтійські школярі — рятувальниками світу.

Edward Elric - Fullmetal AlchemistА ось у цьому типажі поєднуються величезна магічна сила та фізична вправність з маленьким зростом та юним (принаймні, на вигляд) віком.

До того ж, чогось усі ці коротуни (я маю на увазі Алена Уокера з D.Gray-man, Койнзелла з Übel Blatt та Еда) мають світле волосся (жовте чи сріблясте, але у чорно-білій манзі різниці не видно), причому у двох останніх воно заплетене у коси.

D.Gray-man - Allen WalkerЯ, може, і не виділяла б їх у окремий типиж, бо трьох персонажів для цього малувато, але вийшло так, що «Алхіміка» та «Меч» я побачила/почитала приблизно в один час, і схожість (білявий мелюзга-герой з косою) аж занадто кидалась у вічі. А потім згадався і Ален — у них з Койнзеллом іще і мітки через ліве око схожі між собою).

Koinzell Ubel BlattОт і задумалась, чому авторам так цікаво робити героя маленьким, а то і тендітним? Видно, жіночої кавайності уже не вистачає — треба її і на чоловічих героїв поширити.

Втім, я не те щоб проти. Чоловічій аудиторії — гарних дівчат, жіночій — симпатичних героїв на будь-який смак (кому м’язистих велетнів, кому — тендітних хлопчаків).

Щоб ніхто не залишився обділеним, чи не так?